Рішення № 72974480, 22.03.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2018 р. справа № 809/1730/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чуприни О.В.,

при секретарі судового засідання Драгомирецькому І.М.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Начальника Головного управління персоналу – заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_5 зональний відділ Військової служби правопорядку, про визнання протиправним та скасування пункту 1 наказу №200 від 02.12.2017 щодо звільнення із займаної посади і призначення начальником відділення запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень - заступником начальника Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 відкрито провадження за вказаним позовом ОСОБА_1 (надалі по тексту також – позивач, ОСОБА_1Я.) до Начальника Головного управління персоналу – заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (надалі по тексту також – відповідач) та призначено справу до судового розгляду.

За клопотанням позивача у справі ухвалою суду 13.12.2017 забезпечено позов та зупинено дію пункту 1 наказу начальника Головного управління персоналу – заступника начальника Генерального штабу Збройних сил України №200 від 02.12.2017 по особовому складу щодо увільнення ОСОБА_1, старшого офіцера відділення запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень ОСОБА_5 зонального відділу Військової служби правопорядку Західного територіального управління Військової служби правопорядку, від займаної ним посади і призначення начальником відділення запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень – заступником начальника Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку цього самого територіального управління, ВОС - 8506003, до набрання рішення суду в даній адміністративній справі законної сили (а.с. 27-30).

За клопотанням ОСОБА_5 зонального відділу Військової служби правопорядку (надалі по тексту також – третя особа, зональний відділ) ухвалою суду від 27.12.2017 останній залучений до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача (а.с. 59-61).

На підставі клопотання позивача від 04.01.2018 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.01.2018 зупинено провадження у справі до повернення ОСОБА_1 із відрядження з Національного університету оборони України імені ОСОБА_6, м. Київ (а.с. 74-75, 94-96).

12.03.2018 на адресу суду надійшло клопотання від представника ОСОБА_5 зонального відділу Військової служби правопорядку про поновлення провадження у справі №809/1730/17, у зв'язку із прибуттям ОСОБА_1 з відрядження з Національного університету оборони України імені ОСОБА_6 (а.с. 124-125). На підтвердження вказаної обставини, представником третьої особи долучено копію витягу із наказу начальника ОСОБА_5 зонального відділу Військової служби правопорядку (по стройовій частині) від 12.03.2018 №50 (а.с. 126).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.03.2018 провадження у даній справі поновлено і призначено справу до розгляду в судовому засіданні (а.с. 127-128).

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є підполковником Збройних сил України і проходить військову службу за контрактом на посаді старшого офіцера відділення запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень ОСОБА_5 зонального відділу Військової служби правопорядку Західного територіального управління Військової служби правопорядку. Місце розташуванням і безпосереднього несення служби є м. Івано-Франківськ. На утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей. Одружений на ОСОБА_7, яка також є військовослужбовцем за контрактом, місце несення служби якої є м. Івано-Франківськ. Незважаючи на вказані обставини, на переконання позивача, 02.12.2017 відповідач прийняв оскаржуваний наказ №200, пунктом 1 якого ОСОБА_1 увільнено із займаної посади і призначено начальником відділення запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень заступником начальника Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку цього самого територіального управління, ВОС – 8506003. Позивач вважає, що відповідач приймаючи коментований наказ грубо порушив пункт 114 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Зокрема, рішення про переміщення військовослужбовця на нове місце військової служби, в якого дружина також військовослужбовець за контрактом, повинно прийматися з одночасним вирішенням питання щодо переміщення у цю ж місцевість його дружини, коли відповідне переміщення військовослужбовця на нове місце військової служби передбачає зміну місця проживання його сім'ї. Відповідне переміщення здійснюється за обоюдною згодою подружжя. Переміщення на нове місце військової служби не здійснюється також, якщо військовослужбовці, які перебувають у шлюбі, не можуть бути одночасно призначені на військові посади в межах одного населеного пункту (гарнізону) та в разі відмови одного з них від звільнення з військової служби. Позивач вказує, що ні начальник Головного управління персоналу – заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України, ні посадові особи ОСОБА_5 зонального відділу Військової служби правопорядку не вирішили питання про одночасне забезпечення відповідним робочим місцем його дружину в м. Рівне. Відтак, таке порушення пункту 114 вказаного Положення є підставою для скасування пункту 1 наказу №200 від 2 грудня 2017 року.

Начальник Головного управління персоналу – заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України скористався правом на подання заперечення на адміністративний позов, який надійшов на адресу суду 12.01.2018 (а.с. 82-83). Як докази на обґрунтування власних доводів долучено засвідчені належним чином копії подання щодо призначення позивача на вищу посаду в порядку просування по службі, характеристику на позивача, документи про перебування ОСОБА_1 в резерві на посаду начальника відділення запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень – заступником начальника Рівненського зонального відділу Західного територіального управління Військової служби правопорядку (а.с. 84-89). Відповідач зазначив, що ОСОБА_1 у порядку просування по службі відповідно до абзацу 1 пункту 82 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на підставі пункту 1 наказу відповідача №200 від 02.12.2017 призначений на вищу посаду, зокрема, начальником відділення запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень – заступником начальника Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку, ВОС – 8506003. Вказав, що позивач є військовослужбовець і в силу вимог пункту 112 зазначеного Положення коментоване вище переміщення на нове місце військової служби з однієї частини до іншої здійснюється без згоди військовослужбовця. У спірних правовідносинах відсутні будь які обставини, які перешкоджали прийняттю і переміщення ОСОБА_1 на нове місце служби в м. Рівне. У зв’язку з цим, відсутні підстави визнавати протиправним та скасовувати оскаржуваний наказ. Просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники третьої особи 12.01.2018 подали суду письмове пояснення щодо заявленого позову. Зазначили, що дійсно пункт 114 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначає особливості при прийнятті рішення про переміщення військовослужбовців на нове місце служби, яке передбачає зміну місця проживання його сім’ї, в яких дружина військовослужбовець і також проходить військову служби за контрактом, зокрема, одночасно вирішення питання щодо переміщення у цю ж місцевість такої дружини. Третя особа стверджує, що їй до отримання позовної заяви, в тому числі станом на листопад і грудень 2017 року не було відомо про обставину проходження дружиною ОСОБА_1 військової служби за контрактом у військовій частині А4604. В особовій справі позивача були відсутні будь які дані про таку обставину. У зв’язку із вказаним, третя особа вважає, що ОСОБА_1Я порушив вимоги статей 6, 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині не повідомлення безпосереднє курівництво про відповідні зміни в сім’ї, які впливають на виконання ним службових обов’язків. Крім того, позивач порушив вимоги абзацу 3 примітки додатку 16 Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України в частині не повідомлення про зміни у своїх біографічних відомостях і не складання та подачі нової автобіографії з вірними відомостями про місце роботи (служби) дружини. Таким чином, оформленню документів щодо переміщення ОСОБА_1 до Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку передувала протиправна бездіяльність позивача, що полягала у неналежному виконанні обов’язків військової служби самого ж військовослужбовця щодо надання оновлених біографічних даних. Дружина ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у військовій частині А4604 на посаді оператора радіолокаційної станції у званні "старшого солдата" і допущена до тимчасового виконання обов’язків начальника медичного пункту. Відповідно до аркушу бесіди саме з урахуванням штатної посади оператора радіолокаційної станції дружині позивача ОСОБА_7 21.12.2017 була запропонована посада радіотелеграфіста приймального радіоцентру вузла зв’язку військової частини А1573 в м. Рівне у зв’язку із переміщенням чоловіка до нового місця служби. Від запропонованої посади ОСОБА_7 відмовилась і виявила бажання проходити військову службу лише на посаді начальника медичного пункту. Враховуючи вказане просили в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач в обґрунтування позовних вимог додатково вказав, що посадовим особам ОСОБА_5 зонального відділу Військової служби правопорядку, зокрема, відділенню персоналу було відомо про обставину перебування позивача у шлюбі із ОСОБА_7, яка є також військовослужбовцем. На підтвердження вказаного подав копію рапорту від 30.12.2016, адресованого начальнику ОСОБА_5 зонального відділу Військової служби правопорядку, поданого на реалізацію положень Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями. В даному рапорті містяться відомості про дружину ОСОБА_7, яка перебуває на службі у військовій частині А4604. Крім того, позивач подав копію електронної декларації за 2016 рік, в якій відображено джерело доходу дружини від військової частини А4604 із відповідним кодом ЄДРПОУ. Такі ж відомості містяться і в деклараціях позивача про отримані доходи, які в паперовій формі подавалися у відділення персоналу ОСОБА_5 зонального відділу Військової служби правопорядку і зберігаються в особовій справі ОСОБА_1 На переконання позивача, доводи представників відповідача і третьої особи є необґрунтованими щодо незнання станом на листопад і грудень 2017 року про обставину перебування позивача у шлюбі із військовослужбовцем. Просив позов задовольнити, скасувавши пункт 1 наказу відповідача за №200 від 02.12.2017.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити із підстав, визначених в письмовому запереченні проти адміністративного позову.

Під час судового засідання представники третьої особи заперечили щодо задоволення позовних вимог. Додаткові пояснення вказаних представників ґрунтувалися на правовій позицій, викладеній в письмову поясненні. Наголосили на тому, що дійсно спеціальною нормою, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах є пункт 114 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Втім вказали, що відділенню персоналу, на час підготовки подання щодо переміщення ОСОБА_1 на службу в м. Рівне, не було відомо про обставину перебування дружини останнього на військовій службі за контрактом в м. Івано-Франківську. Додатково за власним клопотанням ініціювали допит свідка начальника відділення персоналу ОСОБА_5 зонального відділу Військової служби правопорядку ОСОБА_8 Допитуючи свідка представники третьої особи задавали ОСОБА_8 питання щодо його обізнаності про обставину перебування позивача в шлюбі із жінкою, яка також є військовослужбовцем і проходить службу за контрактом.

На підставі статей 12, 260-261 КАС України розгляд справи судом здійснений за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та викликом сторін.

Суд, на підставі положення частин 2, 8 статті 262 КАС України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Встановлено, що ОСОБА_1 з 29.06.1997 проходить військову службу в Збройних Силах України.

Станом на грудень 2017 року і на час розгляду та вирішення справи ОСОБА_1 у званні "підполковник" проходить військову службу за контрактом на посаді старшого офіцера відділення запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень ОСОБА_5 зонального відділу Військової служби правопорядку Західного територіального управління Військової служби правопорядку. Місце розміщення і безпосереднього несення служби є м. Івано-Франківськ.

Вказана обставина підтверджується витягом з наказу першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 09.10.2015 за №377, наказами начальника ОСОБА_5 зонального відділу Військової служби правопорядку від 04.11.2015 за №169 (по стройовій частині) і від 08.06.2016 за №263 (а.с. 10-16).

ОСОБА_1 з 12.02.2006 перебуває в шлюбі з ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб бланк серії І-ИД №014117 (а.с. 9).

Відповідно до даних довідки Івано-Франківського обласного військового комісаріату за №4/8687 від 11.12.2017, довідки ОСОБА_5 зонального відділу Військової служби правопорядку за №2/46/3 від 01.11.2017 на утриманні в ОСОБА_1 знаходиться сім’я у складі: дружини ОСОБА_7, доньки ОСОБА_9 і сина ОСОБА_9 (а.с. 19, 22).

Згідно довідки військової частини А4604 від 30.11.2017 за №350/486//300/1428, витягу з наказу командира військової частини А4604 (по стройовій частині) за №195 від 01.09.2017 старший солдат ОСОБА_7, оператор радіолокаційної станції військової частини А1920, з 1 вересня 2017 року допущена до тимчасового виконання обов’язків за вакантною посадою начальника медичного пункту військової частини А4604 (а.с. 18, 20).

Місце розташування військової частини А4604 і несення ОСОБА_7 військової служби є м. Івано-Франківськ.

В судовому засіданні представники відповідача і третьої особи не заперечили обставину перебування дружини позивача на військовій службі за контрактом.

Згідно витягу з Резерву кандидатів для просування по службі у 2017 році номенклатури призначення першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України, ОСОБА_1 у 2017 році перебував в резерві на посаду начальника відділення – заступника начальника зонального відділу Військової служби правопорядку (а.с. 89).

За наслідками розгляду, складених 6-7 листопада 2017 року Службової характеристики і Подання, погодженого висновками прямих начальників ОСОБА_5 зонального відділу Військової служби правопорядку, Західного територіального управління Військової служби правопорядку і Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, 2 грудня 2017 року начальником Головного управління персоналу – заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України прийнято наказ №200, пунктом 2 якого ОСОБА_1 увільнено із займаної посади і призначено начальником відділення запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень заступником начальника Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку цього самого територіального управління, ВОС – 8506003 (а.с. 17, 84-88).

Не погоджуючись із таким наказом у зв’язку із не вирішенням одночасного з переміщення на нове місце служби питання щодо його дружини, позивач оскаржив наказ до суду.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" від 20.12.1991 за №2011-ХІІ (надалі по тексту також – Закон №2011-ХІІ), Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 за №548-ХІV (надалі по тексту також – Закон №548-ХІV, Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, Статут), Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 (надалі по тексту також – Положення №1153/2008) і Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №333 від 26.05.2014 (надалі по тексту також – Інструкція №333), інших Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.

Досліджуючи доводи позивача про порушення відповідачем пункту 114 Положення №1153/2008 при прийнятті рішення про переведення на нове місце несення військової служби в інший населений пункт, суд зазначає наступне.

Згідно частини 4 статті 2 Закону №2011-ХІІ, частини 2 статті 3 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України порядок проходження військової служби, права та обов’язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, врегулювання питань, пов'язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби (пункт 1 Положення №1153/2008).

За змістом абзацу 1 пункту 82, пунктів 85, 87 розділу "ОСОБА_9 посад та вимоги при призначенні на посаду" Положення №1153/2008 призначення військовослужбовців на посади, серед іншого, здійснюється на вищі посади - у порядку просування по службі.

Просування по службі військовослужбовців здійснюється на альтернативній основі за умови перебування військовослужбовців у резерві.

Особи офіцерського складу, які проходять військову службу за контрактом, у порядку просування по службі можуть бути переміщені на вищу посаду, якщо вони вислужили встановлені Міністерством оборони України строки перебування на попередній посаді.

Відповідно до абзаців 1-5, 7 пункту 110 розділу "Переміщення військовослужбовців" Положення №1153/2008 переміщення військовослужбовців здійснюється в разі, коли звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних посадових осіб.

Переміщення осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу за наявності обґрунтованих підстав з урахуванням висновків атестування, рекомендацій їх безпосередніх і прямих начальників на підставі клопотань командирів (начальників), які порушили питання про переміщення, здійснюється:

- між з'єднаннями, військовими частинами, оперативними командуваннями - наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні види Збройних Сил України, з'єднання, військові частини та оперативні командування;

- між видами Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані начальникам структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України, - наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України;

- між військовими частинами, які підпорядковані керівникам структурних підрозділів Міністерства оборони України, - наказом відповідного заступника Міністра оборони України.

Переміщення осіб офіцерського складу між видами Збройних Сил України, з'єднаннями, військовими частинами та оперативними командуваннями, здійснюється наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні види Збройних Сил України, з'єднання, військові частини та оперативні командування, крім посад, що належать до повноважень вищої посадової особи.

Абзацами 1, 2 пункту 112 розділу "Переміщення військовослужбовців" Положення №1153/2008 визначено, що військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов'язаній із керівництвом підлеглими особами.

Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків:

- неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії;

- неможливість проживання членів сім'ї військовослужбовця за станом здоров'я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують;

- потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім'ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.

В той же час, пунктом 114 розділу "Переміщення військовослужбовців" Положення №1153/2008 визначено, що у разі коли переміщення військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом, на нове місце військової служби передбачає зміну місця проживання його сім'ї, а дружина (чоловік) військовослужбовця також проходить військову службу за контрактом, одночасно з прийняттям рішення про переміщення військовослужбовця на нове місце військової служби, крім випадків переміщення на підставі висновку атестації чи у порядку реалізації накладеного дисциплінарного стягнення відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, а також якщо може виникнути обставина, що порушує вимоги частини першої статті 27 Закону України "Про запобігання корупції", вирішується (за їх згодою) питання щодо переміщення у цю ж місцевість його (її) дружини (чоловіка).

Переміщення на нове місце військової служби не здійснюється також, якщо військовослужбовці, які перебувають у шлюбі, не можуть бути одночасно призначені на військові посади в межах одного населеного пункту (гарнізону) та в разі відмови одного з них від звільнення з військової служби.

Системний аналіз вказаних норм свідчить, що відповідно до пунктів 110, 112 Положення №1153/2008 військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадку, визначеному абзацом 1 пункту 82 цього Положення, зокрема, у зв’язку із призначенням на вищу посади у порядку просування по службі.

Суд звертає увагу, що вказані норми Положення №1153/2008 у спірних правовідносинах мають загальний характер.

В свою чергу, за умови, якщо військовослужбовець проходить військову службу за контрактом і має дружину військовослужбовця, яка також проходить військову службу за контрактом, підлягає застосуванню пункт 114 Положення №1153/2008. Зокрема, рішення про переміщення такого військовослужбовця на нове місце військової служби приймається з одночасним вирішенням питання щодо переміщення у цю ж місцевість його дружини, коли відповідне переміщення такого військовослужбовця на нове місце військової служби передбачає зміну місця проживання його сім'ї (за обоюдною згодою подружжя).

Відтак, приписи пункту 114 Положення №1153/2008 є спеціальними по відношенню до абзацу 1 пункту 82, пунктів 110, 112 даного Положення.

Пункт 114 Положення №1153/2008 не суперечить абзацу 1 пункту 82, пунктів 110, 112 цього Положення, а визначає певні особливості переміщення військовослужбовця на нове місце військової служби за відповідних умов.

Безпосередній зміст всього Положення №1153/2008 не містить будь яких застережень щодо особливостей застосування пункту 114 Положення з іншими його приписами.

Як встановлено судом дружина позивача старший солдат ОСОБА_7, яка проходить військову службу за контрактом на посаді оператора радіолокаційної станції військової частини А1920, з 1 вересня 2017 року допущена до тимчасового виконання обов’язків за вакантною посадою начальника медичного пункту військової частини А4604.

Місце розташування військової частини А4604 і несення ОСОБА_7 військової служби є м. Івано-Франківськ.

З урахуванням того, що позивач і його дружина служать в Збройних Силах України як військовослужбовці на підставі контракту, а просування по службі ОСОБА_1 за наказом відповідача №200 від 02.12.2017 передбачає переміщення на нове місце військової служби із зміною місця проживання його сім'ї (з м. Івано-Франківська в м. Рівне), у спірних відносинах підлягає застосування норми пункту 114 Положення №1153/2008.

Про таке застосування норм права не заперечили представники третьої особи.

В судовому засіданні представники відповідача і третьої особи не надали суду жодних належних і допустимих доказів виконання приписів пункту 114 Положення №1153/2008, зокрема, вирішення (за згодою ОСОБА_7М.) питання щодо переміщення її разом із чоловіком (сім’єю) на нове місце несення військової служби в м. Рівне.

Не представили докази одночасного призначення ОСОБА_1 і ОСОБА_7 на військові посади в межах одного населеного пункту (м. Рівне).

Доводи представників відповідача і третьої особи про необізнаність щодо обставини перебування позивача в шлюбі із жінкою, яка перебуває на військовій службі за контрактом, а також з приводу порушення позивачем положень статей 6, 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України і абзацу 3 Примітки Додатку 16 Інструкції №333 в частині не повідомлення позивачем про зміни у своїх біографічних відомостях та не складання, подання нової автобіографії з вірними даними про місце роботи (служби) дружини, суд оцінює критично з наступних мотивів.

Відповідно до положень статей 6, 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

Враховуючи вказане суд зазначає, що ні коментовані норми Статуту, ні положення такого Статуту в цілому не містять обов’язку військовослужбовця, який проходить службу за контрактом самостійно формувати і складати власну особову справу чи послужний список.

В той же час, у спірних відносинах має значення обов’язок військовослужбовця доповідати своєму безпосередньому начальникові про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків.

Перебування в шлюбі із жінкою, яка є також військовослужбовцем за контрактом, на переконання суду, в силу вимог пункту 114 Положення №1153/2008, є обставиною, яка впливає на виконання таким військовослужбовцем службових обов'язків.

В свою чергу, реалізація обов’язку військовослужбовця, визначеного в абзаці 2 статті 12 Статуту, повинна здійснюватися ним у встановленому законом або відповідним нормативно-правовим актом порядку.

В контексті вказаного суд не вбачає порушення ОСОБА_1 положень Інструкції №333 щодо не виконання ним обов’язку в частині повідомлення про зміни у своїх біографічних відомостях та своєчасного подання нової автобіографії з вірними даними про місце роботи дружини.

Так, пунктом 3.2. глави 3 "Складання та ведення особових справ офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України" Інструкції №333 особові справи офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу складаються посадовими особами кадрових органів і штабів військових частин, на яких покладено роботу з ведення облікових документів.

Усі посадові особи, які залучаються до складання особових справ, повинні знати порядок їх складання, ведення та обліку.

Складання військовослужбовцями особових справ на себе не допускається.

Особова справа складається з послужного списку, автобіографії, фотографічної картки, атестаційних та додаткових матеріалів. Переліки атестаційних та додаткових матеріалів наведені в пунктах 3.6, 3.7 цієї глави. Основним документом особової справи є Послужний список (пункт 3.3 Інструкції №333).

Приписами абзацу 3, 4 пункту 3.4. Інструкції №333 визначено, що надалі (вибуття до нового місця служби, звільнення з військової служби) відповідні службові особи, які працюють з особовими справами, уточнюють з військовослужбовцями достовірність та повноту записів у послужному списку особових справ. Уточнені відомості засвідчуються підписом військовослужбовця в кінці послужного списку.

У кожному випадку, але не менше одного разу на п’ять років, після уточнення внесених відомостей військовослужбовець ставить свій підпис у рядку 19 послужного списку.

Складені послужні списки ведуться протягом усієї військової служби військовослужбовців (пункт 3.10 Інструкції №333).

За потреби взаємної перевірки повноти та вірності облікових відомостей проводиться звірка особових справ, які ведуться у військових частинах (установах) за місцем служби військовослужбовців, з особовими справами кадрового органу. Строки та проведення звірок особових справ визначаються начальниками кадрових органів (пункт 3.13 Інструкції №333).

Абзацом 2 Примітки Додатку №16 до Інструкції №333 визначено, що після першого написання автобіографії всі подальші зміни та доповнення щодо службової діяльності, а також у біографічних даних відображаються в послужних списках тими військовими частинами (установами) та кадровими органами, в якій ці справи ведеться.

Системний аналіз вказаного свідчить, що особові справи офіцерів, осіб старшинського складу складаються посадовими особами кадрових органів і штабів військових частин, на яких покладено роботу з ведення облікових документів. Складання військовослужбовцями особових справ на себе не допускається. Саме на відповідних службових осіб, які працюють з особовими справами, після первинного їх оформлення, покладено обов’язок в подальшому уточнювати із відповідними військовослужбовцями достовірність та повноту записів у послужному списку таких особових справ, в тому числі їх біографічних даних.

На переконання суду доводи ОСОБА_1 про наявність у третьої особи відомостей про те, що його дружина перебуває на військовій службі за контрактом, є переконливими виходячи із наступного.

В матеріалах справи наявна завірена позивачем копія рапорту ОСОБА_1 від 30.12.2016 за вхідним номером 19/6976, адресованого начальнику ОСОБА_5 зонального відділу Військової служби правопорядку, поданого на реалізацію положень Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями. В даному рапорті містяться відомості про дружину ОСОБА_7, яка перебуває на службі у військовій частині А4604 (а.с. 157, зворотній бік а.с. 157).

Крім того, позивач подав копію електронної декларації за 2016 рік, в якій відображено джерело доходу дружини від військової частини А4604 із кодом ЄДРПОУ 07896190, що відповідає даним відповідного коду на довідках від такої військової частини, які містяться в матеріалах справи (а.с. 20, 158-161).

Суд вважає, що відомості, які наявні в Єдиному державному реєстрі електронних декларацій на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (https://public.nazk.gov.ua/) щодо ОСОБА_1 є публічними і загальнодоступними для всіх, в тому числі відповідальних посадових осіб відповідача і третьої особи.

Допитаний в судовому засіданні за клопотанням представників третьої особи начальник відділення персоналу ОСОБА_5 зонального відділу Військової служби правопорядку ОСОБА_8 вказав, що з травня 2016 року обіймає вказану посаду. Підтвердив, що на нього покладений обов’язок ведення особових справ військовослужбовців зонального відділу. В своїх показах зазначив, що матеріали подання про переміщення ОСОБА_1 в листопаді 2017 року готовив він. Про підготовку матеріалів на переміщення ОСОБА_1 в м. Рівне повідомив його телефонним зв’язком. При такій розмові і повідомленні ОСОБА_1 не вказав про наявність жодних застережень щодо можливості його переміщення на нове місце несення військової служби. В матеріалах особової справи ОСОБА_1 відсутні відомості про перебування його дружини на військовій службі за контрактом. У зв’язку із чим, третя особа до подачі позовної заяви не знала про такий факт. ОСОБА_8 не відомо про існування рапортів позивача, поданих начальнику ОСОБА_5 зонального відділу Військової служби правопорядку, на реалізацію положень Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, в тому числі про рапорт від 30.12.2016. Такий рапорт до відділення персоналу третьої особи не подавався, від інших структурних підрозділів третьої особи не передавався.

Враховуючи покази свідка, суд зазначає, що обов`язок правомірного вирішення питання щодо переміщення військовослужбовця і оформлення відповідного наказу згідно вимог Положення №1153/2008 покладено саме на посадових осіб відповідача і третьої особи, а не на позивача як військовослужбовця, кого стосується такий наказ.

Суд звертає увагу не те, що ні свідок ОСОБА_8, ні представник відповідача, ні представники третьої особи не надали суду будь яких доказів на підтвердження обставини доведення до відома позивача телефонним зв’язком інформації про підготовку подання і матеріалів на його переміщення, що, на переконання відповідача, зумовлює виконання позивачем обов’язку повідомити керівництво про обставину щодо місця роботи дружини.

За умови ж проведення ОСОБА_8 з позивачем відповідної бесіди суду не представлено доказів не повідомлення ОСОБА_1 начальника відділення персоналу третьої особи про перебування його дружини на військовій службі за контрактом.

Суд звертає увагу на те, що абзац 3 Примітки Додатку №16 до Інструкції №333, на який вказує третя особа, не містить безпосереднього обов’язку військовослужбовця самостійно ініціювати складання нової автобіографії у разі значних змін у його біографічних відомостях або при наявності даних, які суперечать відомостям послужного списку, але не рідше ніж через сім років.

Контроль за такими змінами і обов’язок щодо їх відображення в особовій справі у спірних правовідносинах покладено саме на особу свідка ОСОБА_8

В силу вимог пункту 3.2., абзацу 3 пункту 3.4. і абзацом 2 Примітки Додатку №16 до Інструкції №333 саме на ОСОБА_8 покладено обов’язок після формування особової справи ОСОБА_1 в подальшому уточнювати із ним достовірність та повноту записів у послужному списку особової справи позивача, в тому числі щодо його біографічних даних.

Свідок ОСОБА_8 не надав суду доказів виконання ним положень абзацу 3 пункту 3.4., абзацу 2 Примітки Додатку №16 до Інструкції №333 в частині проведеної роботи по уточненню з ОСОБА_1 перед підготовкою відповідного подання достовірності та повноти записів у послужному списку особової справи позивача, його автобіографії, даних щодо службової діяльності, в тому числі біографічних даних, із одночасним засвідченням ОСОБА_1 таких уточнень власним підписом в кінці послужного списку.

Відтак, суд не встановив порушення ОСОБА_1 статей 6, 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України і абзацу 3 Примітки Додатку №16 до Інструкції №333.

На виконання вимог пункту 114 Положення №1153/2008 відповідачі подали копію аркушу бесіди з ОСОБА_7, проведеного 21.12.2017 (а.с. 155).

Безпосередній зміст даної співбесіди свідчить, що з урахуванням штатної посади оператора радіолокаційної станції дружині позивача була запропонована посада радіотелеграфіста приймального радіоцентру вузла зв’язку військової частини А1573 в м. Рівне у зв’язку із переміщенням чоловіка до нового місця служби.

Даний аркуш співбесіди не містить відомостей про відмову ОСОБА_7 від запропонованої посади, про що в своїх поясненнях вказують представники третьої особи.

ОСОБА_7 виявила бажання проходити військову службу на посаді молодшого медичного персоналу, а не на посаді начальника медичного пункту, як зазначили в судовому засіданні представники третьої особи. Про бажання проходити службу на посаді начальника медичного пункту при співбесіді ОСОБА_7 вказала як "прохання".

Від звільнення з військової служби ОСОБА_7 відмовилася.

З даного приводу суд зазначає наступне.

По-перше, відповідна співбесіда не проведена до вирішення питання про переміщення ОСОБА_10 на нову посаду.

По-друге, така співбесіда ні за своїм змістом, ні за формою не є вирішенням за згодою ОСОБА_7 питання щодо її переміщення у місце несення служби м. Рівне.

Вказані встановлені судом обставини свідчать, що відповідачем станом на грудень 2017 року не вирішено питання щодо одночасного призначення на військові посади в межах одного населеного пункту (гарнізону) ОСОБА_1Я і його дружини ОСОБА_7

Відтак, за умови відмови ОСОБА_7 від звільнення з військової служби, відповідач, приймаючи 2 грудня 2017 року пункт 1 оскаржуваного наказу №200, порушив пункт 114 Положення №1153/2008.

Відповідач не надав суду докази здійснення спірного переміщення позивача на підставі висновку атестації чи у порядку реалізації накладеного дисциплінарного стягнення відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, а також наявності обставин, що зумовлюють порушення вимог частини 1 статті 27 Закону України "Про запобігання корупції".

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як висновок, на переконання суду, відповідач, приймаючи у відношенні до позивача оскаржуваний наказ №200 від 02.12.2017, не врахував всіх необхідних обставин, які мали значення для вирішення питання про призначення ОСОБА_1 на вищу посаду у порядку просування по службі, визначених пунктом 114 Положення №1153/2008, що стало наслідком не дотримання чинних норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини.

Такі порушення вимог Положення №1153/2008 є достатніми і самостійними підставами для визнання оскаржуваного наказу відповідача в частині переміщення позивача протиправним, а пункт 1 наказу №200 від 02.12.2017 підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу начальника Головного управління персоналу – заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України №200 від 02.12.2017, згідно якого підполковника ОСОБА_1, старшого офіцера відділення запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень ОСОБА_5 зонального відділу Військової служби правопорядку Західного територіального управління Військової служби правопорядку увільнено із займаної посади і призначено начальником відділення запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень заступником начальника Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку цього самого територіального управління, ВОС – 8506003.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), вул. Військова, 4, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018.

Начальник Головного управління персоналу – заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України (код 22990992), Повітрофлотський проспект, 6 м. Київ-168, 03168.

ОСОБА_5 зональний відділ Військової служби правопорядку (код 07815417), вул. Дубовецька, 1, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46002).

Суддя /підпис/ ОСОБА_11

Рішення складене в повному обсязі 27 березня 2018 року.