Рішення № 72974473, 19.03.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2018 р. справа № 809/15/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Тимощука О.Л.,

за участю секретаря судового засідання Ткачук О.П.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

до відповідача: Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень №№0073941307, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 та податкової вимоги №0073991307 від 20.12.2017 з підстав їх протиправності, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі, також - позивач) 02.01.2018 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі, також – відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №№0073941307, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 та податкової вимоги №0073991307 від 20.12.2017 з підстав їх протиправності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в акті перевірки №1300/09-19-13-07/НОМЕР_5, на підставі якого винесено оскаржувані рішення, дійшов до безпідставних висновків про порушення позивачем ОСОБА_4 законодавства України. Вказав, що податковим органом необґрунтовано, з порушенням положень ОСОБА_4 кодексу України (надалі, також – ПК України) зроблено висновок про заниження суми чистого оподатковуваного доходу позивача за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, оскільки усі первинні документи, які підтверджують витрати пов’язані з діяльністю позивачем в ході перевірки надано. Також, в порушення податкового законодавства, відповідачем не вказано які саме докази свідчать про включення до переліку витрат безпосередньо не пов’язаних з отриманням доходу та не наведено доказів, на підставі яких донараховано податок з доходів фізичних осіб. Таким чином, податковий орган, приймаючи висновки за складеним актом перевірки неправильно застосував норми матеріального права та відповідно постановив протиправні податкові повідомлення-рішення №№0073941307, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 та податкову вимогу №0073991307 від 20.12.2017, які підлягають скасуванню.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2018, позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали, для усунення недоліків. Позивач 15.01.2018 недоліки усунув, тому ухвалою суду від 16.01.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 відмовлено в задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про призначення судово-економічної експертизи в даній адміністративній справі.

Позивач та представник позивача вимоги викладені в позовній заяві (том 1, а.с.60-71) підтримали в повному обсязі, додатково в обґрунтування своїх позовних вимоги подали відповідь на відзив (том 2, а.с.40-47). Просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву (том 2, а.с.10-18) та у додаткових поясненнях (том 2, а.с.75-76). Вказав, що актом перевірки встановлено неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законом України встановлено обов’язкову форму обліку, а саме включення до переліку витрати, які безпосередньо не пов’язані з отриманням доходу. При визначенні вартості документально підтверджених витрат, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, перевіркою встановлено завищення витрат на загальну суму 356519,88 грн, в тому числі за 2014 рік – 191124,40 грн, за 2015 рік – 165395,48 грн. Відповідач наголосив, що документами, які підтверджують витрати, безпосередньо пов’язані із отриманням доходу можуть бути: платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки, та інші документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг. Проте, позивачем не подано в повному обсязі таких документів до перевірки та повідомлено про їх втрату. Оскільки відповідні документи в підтвердження витрат у позивача були відсутні, то контролюючим органом зроблені правомірні висновки в акті перевірки та підставно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, вивчивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, додаткові пояснення, дослідивши в сукупності письмові докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення на позов, суд зазначає таке.

Відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 11.01.1995 зареєстрований фізичною особою-підприємцем.

Посадовими особами відповідача з 31.10.2017 по 20.11.2017 проведено планову документальну виїзну перевірку діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, дотримання вимог законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011р. по 31.12.2016р., за наслідками якої складено акт від 27.11.2017 №1300/09-19-13-07/НОМЕР_5 (том 1, а.с.72-98).

Висновками акта перевірки (том 1, а.с.97-98) встановлено порушення:

1. пункту 177.10 статті 177 ОСОБА_4 кодексу України, пункту 6 статті 128 Господарського Кодексу України, в частині неналежного ведення книги обліку доходів і витрат за період, що перевірявся.

2 п. 177.1, п. 177.2, п. 177.3, п. 177.4 ст.177 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 в розмірі 46082,61 грн, в тому числі за 2014 рік на 20974,15 грн., за 2015 на 25108,46 грн.

3. п.46.1 ст.46, пп.49.18.2 п.49.18 ст.49, п.51.1 ст.51, п 176.2 ст.176 ПК України, Порядку заповнення податковими агентами ОСОБА_4 розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб сум утриманого з них податку від 13.01.2015 №4, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 30.01.2015 за №111/26556 в частині подання з порушенням встановлених строків податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за IV квартал 2016 року та з недостовірними відомостями податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за IV квартал 2014 року та І квартал 2015 року.

4. п.п.162.1.3 п.162.1 ст.162, п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.п.164.2.1 п.164.2 ст.164 та п.п.168.1.1 п. 168.1 ст.168 ОСОБА_4 Кодексу України, в результаті чого знижено податок на доходи фізичних осіб з найманих працівників на 278,68 грн., в т. ч. за жовтень 2014 року - 91,35 грн, за листопад 2014 року — 91,35 грн., за грудень 2014 року - 91,35 грн., за березень 2015 року - 4,63 грн.

5. ч.4 ст.4, ч.2 ч.5 ст.7, ч.6 ст. 8 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне страхування”, в результаті чого занижено суму єдиного внеску із суми нарахованого чистого оподатковуваного доходу за період з 01.01.2011 по 31.12.2016 в сумі 121175,39 грн. в тому числі за 2014 рік на 66320,12 грн, за 2015 рік на 54855,27 грн.

6. п. 184.7 ст. 184, п. 200.2 ст. 200 ОСОБА_4 кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 69070 грн, у тому числі за жовтень 2015 року - 69070 грн.

7. п. 164.2 ст.164, п. 177.2 ст.177 ОСОБА_4 кодексу України, в результаті чого занижено суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за 2015 рік на 2480,93 грн.

8. п.6 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», за не зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення.

Позивач скористався правом подання заперечення №14 від 05.12.2017 до акту перевірки (том 1, а.с.99), проте відповідачем надано відповідь на заперечення №8247/10/09-19-13-07-18 від 15.12.2017 (том 2, а.с.33-38), в якій підтверджено правомірність складення акта перевірки, а висновки, викладені в акті перевірки залишено без змін.

На підставі встановлених актом перевірки порушень, відповідачем винесено:

1. Податкове повідомлення-рішення №0073941307 від 20.12.2017, яким, за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачені податковими агентами, із доходів платника податку у вигляду заробітної плати, застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 510 грн (том 1, а.с.100).

2. Податкове повідомлення-рішення №0073951307 від 20.12.2017, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем військовий збір в розмірі 4303,43 грн, а саме: за податковим зобов’язанням - 2480,93 грн; за штрафними фінансовими санкціями - 620,23 грн; пеня - 1202,27 грн (том 1, а.с.101).

3. Податкове повідомлення-рішення №0073961307 від 20.12.2017, згідно з яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, в розмірі 419,18 грн, в тому числі за податковим зобов’язанням – 278,68 грн, за штрафними фінансовими санкціями - 140,50 грн (том 1, а.с.102).

4. Податкове повідомлення-рішення №0073971307 від 20.12.2017, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 123856,07 грн, в тому числі за основним податковим зобов'язанням - 69070 грн, за штрафними фінансовими санкціями - 17268,00 грн, а також пеня - 37518,07 грн (том 1, а.с.103).

5. Податкове повідомлення-рішення №0073981307 від 20.12.2017, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 83687,97 грн, а саме: за основним податковим зобов'язанням - 46082,61 грн; за штрафними фінансовими санкціями - 11520,66 грн; пеня - 26084,70 грн (том 1, а.с.104).

6. Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0073991307 від 20.12.2017 із єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 121175,39 грн.

7. Рішення №0074001307 від 20.12.2017 про застосування штрафних санкцій в сумі 27551,08 грн, нарахованих за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 121175,39 грн.

Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Суд при розгляді та вирішенні даної адміністративної справи керується Конституцією України, ОСОБА_4 кодексом України (надалі, також - ПК України), в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а також Порядком ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за №1686/24218.

Судом встановлено, що підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, військового збору та зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, штрафних санкцій та пені визначених в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях слугували виявлені під час перевірки три порушення, а саме:

- завищення позивачем витрат, шляхом включення до їх складу витрат, пов’язаних з реалізацією та збутом придбаних підакцизних товарів, без належного документального підтвердження їх реалізації через існуючу торгову мережу та відсутність таких товарів на залишках товаро-матеріальних цінностей;

- невиконання в повному обсязі свого обов’язку як податкового агента щодо сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору із нарахованих (виплачених) доходів (зарплата, інші види доходів) найманих працівників;

- несвоєчасне подання звіту форми 1ДФ по найманим працівникам.

Стосовно завищення позивачем витрат, судом встановлено таке.

Відповідно до п.16.1 ст. 16 ПК України, платник податків, зокрема, зобов’язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (пп.16.1.2); подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством (пп.16.1.7); забезпечувати збереження документів, пов’язаних з виконанням податкового обов’язку, протягом строків, установлених цим Кодексом (пп. 16.1.12).

Відповідно до пункту 177.10 ст.177 ПК України фізичні-особи підприємці зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Обов'язок ведення Книги обліку доходів і витрат передбачений Порядком ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (надалі, також - Порядок), затвердженим Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2013 року за №1686/24218.

Згідно з пунктами 5 та 6 Порядку, у графі 5 Книги обліку доходів і витрат зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов’язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг; у графі 6 Книги відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов’язані з отриманням доходу за підсумками дня.

Перевіркою ведення обліку результатів діяльності (доходів, витрат) встановлено неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких встановлено обов’язкову форму обліку, а саме включення до переліку витрат, які безпосередньо не пов’язані з отриманням доходу.

При визначенні вартості документально підтверджених витрат, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 перевіркою встановлено завищення витрат на загальну суму 356519,88 грн, в тому числі за 2014 рік – 191124,40 грн, за 2016 рік -165395,48 грн.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 ПК України.

Пунктом 177.2. статті 177 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Зі змісту пункту 177.4 ст.177 ПК України слідує, що до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати.

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що витрати, які використовуються в господарській діяльності, вартість придбаних послуг мають бути прямо пов'язані з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу підприємця. Вказаного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 27 лютого 2018 року в адміністративній справі №826/10998/16.

Отже, головною умовою для включення відповідних сум до складу витрат, є їх документальне підтвердження та безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податків.

В ході перевірки контролюючий орган вручав позивачу вимоги про надання документів, зокрема: виписки банку про рух коштів за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 (том 2, а.с.23), залишки основних засобів, товаро-матеріальних цінностей на 01.01.2014, 31.12.2014, 31.12.2015, 31.12.2016, інформацію про стан дебіторської та кредитної заборгованості за цей період, усі документи, що свідчать про фінансово-господарську діяльність та підтверджують достовірність нарахування та сплату податків і зборів (том 2, а.с.24), перелік документально підтверджених витрат за 2014, 2015, 2016 роки (том 2, а.с.25); книги обліку доходів і витрат, книги РРО, договори з постачальниками, договори оренди приміщення, ліцензії, патенти, договори оренди ТМЦ та основних засобів (том 2, а.с.26); книги обліку доходів і витрат, книги РРО, виписки по рахунках та договори із контрагентами – ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Бурштинська автомобільна школа, Прикарпаттяобленерго, Укртелеком, Галич УЕГГ (том 2, а.с.27); книги обліку доходів і витрат, Книги РРО, документи на продаж, розшифровку витрат, платіжні документи про оплату послуг з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1О, ОСОБА_9, ОСОБА_10 (том 2, а.с.28).

Позивачем листами №1, №2, №3 від 06.11.2017 разом із відповідними документами надано пояснення про неможливість надати книги РРО, так як приміщення магазинів були орендовані і при закритті торгових точок, документи були втрачені (том 2, а.с.29, а.с.30), залишки товаро-матеріальних цінностей станом на 01.01.2014, 31.12.2014, 31.12.2015, 31.12.2016 не надано, так як не збереглися, договори купівлі-продажу ТМЦ – частково надано, видані накладні за перевіряючий період – не надано, так як вони були втрачені під час закриття торгових точок в орендованих приміщеннях (том 2, а.с.31).

Також про втрату вищевказаних документів позивач вказував в першому та другому судових засіданнях.

Згідно із підпунктом 44.1 статті 44 ОСОБА_4 кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.5 статті 44 ОСОБА_4 кодексу України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Пунктом 44.6 статті 44 ОСОБА_4 кодексу України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до пункту 44.7 статті 44 ОСОБА_4 кодексу України, у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 85.2 статті 85 ОСОБА_4 кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Суд зазначає, що позивачем не вчинялося жодних дій щодо відновлення втрачених документів, їх надання під час проведення перевірки та після її проведення, у встановлений ОСОБА_4 кодексом України строк.

Таким чином, доводи позивача відображені, в тому числі, в позовній заяві, а саме те, що останнім надано усі необхідні документи для підтвердження витрат, безпосередньо пов’язаних із отриманням доходу не відповідають фактичним обставинам, встановленим судом під час розгляду справи по суті.

Також, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем взято до уваги усі документи представлені позивачем до перевірки (податкові декларації, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, розрахунки податкових зобов’язань, акти звіряння, та інші документи).

Проте, позивачем не надано необхідного обсягу витребуваних контролюючим органом документів, які б підтверджували витрати (платіжні доручення, прибуткові касові ордери, квитанції, фіскальні чеки та інші первинні документи), що засвідчують факт оплати товарів на суму 356519,88 грн чи документальне підтвердження залишків таких товарно-матеріальних цінностей за витребувані періоди, що дало можливість контролюючому органу підставно стверджувати про понесені вищевказані витрати не в господарській діяльності платника податків.

Пункт 119.2 ст. 119 ПК України передбачає, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов’язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем несвоєчастно (з порушенням встановлених строків) подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за IV квартал 2016 року (звіт форми №1ДФ) по найманим працівникам, а саме: подано 27.10.2017 при граничному терміну подання - 09.02.2017.

На підставі ст.46, ст.49, ст.51, ст.119, ст.176 ПК України, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0073941307 від 20.12.2017, згідно з яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 510 грн. В ході розгляду адміністративної справи, позивач та його представник дане порушення визнали і правомірність податкового повідомлення-рішення №0073941307 від 20.12.2017 в судовому засіданні не спростовували.

Що стосується донарахованих зобов'язань зі сплати військового збору, то відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних Положень ПК України встановлюється військовий збір, платниками якого є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (фізичні особи-резиденти, фізичні особи-нерезиденти, податкові агенти, які отримують доходи з джерел їх походження в Україні (а для фізичних осіб-резидентів також і іноземні доходи)).

Згідно з п.п.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних Положень ПК України, об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, зокрема, загальний річний оподатковуваний дохід до якого у тому числі відносяться доходи, отримані фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із ст. 177 ПК України.

На підставі встановленого вище заниження чистого оподаткованого доходу, відповідачем виявлено заниження військового збору, що підлягає сплаті за податковий період 2015 рік у сумі 2480.93 грн.

Таким чином, керуючись ст.164, ст.177 ПК України, контролюючим органом правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення №0073951307 від 20.12.2017 і обгрунтованих підстав для його скасування судом не встановлено.

Щодо недоутримання позивачем податку на доходи фізичних осіб з доходів на користь платників податків-фізичних осіб (найманих працівників), перевірка ведення обліку витрат на оплату праці найманих осіб встановила, що первинними документами обліку, відповідно до яких здійснювалися нарахування і виплата найманим особам доходів (зарплата, інші види доходів), були платіжні відомості (розрахунково-платіжні відомості працівників, відомості на виплату коштів), виписки з банку з розрахункового рахунку фізичної особи-підприємця.

Згідно з підпунктом а) п. 176.2 ст.176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов’язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

При перевірці правильності нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб відповідачем встановлено порушення пп. 162.1.3 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.2.1 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176 ПК України, внаслідок чого позивач за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 недоутримав до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 278,68 грн. (в тому числі за жовтень 2014 року - 91,35 грн., за листопад 2014 року - 91,35 грн., за грудень 2014 року - 91,35 грн, за березень 2015 року - 4,63 грн.).

З огляду на вищенаведене, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0073961307 від 20.12.2017, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 419,18 грн, в тому числі за податковим зобов’язанням – 278,68 грн, за штрафними фінансовими санкціями - 140,50 грн . В ході розгляду даної адміністративної справи позивач та його представник правомірність винесення податкового повідомлення-рішення №0073961307 від 20.12.2017 не заперечували.

Стосовно донарахування зобов'язання з податку на додану вартість, судом встановлено таке.

Відповідно до пункту 184.7 статті 184 ПК України, якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визначити податкові зобов'язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Згідно з підпункту г) пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПК України у разі здійснення операцій передбачених п. 198.5 ст. 198 Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами — виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 Кодексу.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При проведенні перевірки відповідачем встановлено залишок підакцизних товарів на дату анулювання платника податку на додану вартість в сумі 348553 (сума податку 99711 грн) та встановлено заниження зобов’язання з податку на додану вартість на суму 69 070 грн за жовтень 2015 року, в результаті чого, на підставі ст.184, ст.200 ПК України, контролюючим органом підставно прийнято податкове повідомлення-рішення №0073971307 від 20.12.2017.

Стосовно суми недоплаченого податку на доходи з фізичних осіб, суд зазначає, що відповідно до пункту 177.5 статті 177 ПК України встановлено, що фізичні особи- підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, платник самостійно здійснює остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний рік, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності на підставі документального підтвердження факту їх сплати (пп.177.5.3, п. 177.5 ст. 177 ПК України)

У разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб (п.177.6 ст.177 ПК України).

Фізичні особи-підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений пп.49.18.5 п.49.18 ст.49 ПК України, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи (п. 177.11 ст.177 ПК України).

Відповідно до п.п.54.3.2 п.54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 177.1 ст. 177 ПК України визначено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи встановлену суму заниженого чистого оподаткованого доходу, на підставі ст.177 ПК України контролюючим органом правомірно прийняте податкове повідомлення-рішення №0073981307 від 20.12.2017 та донараховано податок з доходів фізичних осіб.

Щодо визначення єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та штрафних санкцій, суд зазначає таке.

Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", від 08 липня 2010 року № 2464-VI, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі, також – Закону №2464), визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Пунктом четвертим, частини 1 статті 4 Закону № 2464 визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частина 8 статті 9 Закону № 2464 вказує, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Плановою документальною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ч.4 ст.4, ч.2, ч.5 ст.7, ч.6 ст.8 Закону № 2464, а саме не нараховано та не сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 121175,39 грн. (в тому числі за 2014 рік - 66 320,12 грн., за 2015 рік - 54 855,27 грн.) у зв'язку із заниженням суми чистого оподатковуваного доходу, що є базою для нарахування єдиного внеску.

Відповідно до зазначених приписів Закону №2464, позивач являється платником єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування і зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частина 2 статті 9 Закону № 2464 передбачає, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону № 2464 нараховується єдиний внесок.

Відповідно до п.3 ст. 9 Закону № 2464, обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно з ч. 12 ст. 9 Закону № 2464, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Зі змісту ч. 2 ст. 7 Закону № 2464 випливає, що єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від діяльності платників фізичних осіб-підприємців, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Приписами ч. 6 ст. 8 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок для платників фізичних осіб-підприємців встановлюється у розмірі 34,7 відсотка від суми грошового забезпечення.

Згідно із ч.4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону №2464 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Тому, на підставі ч.4 ст.4, ч.2, ч.5 ст.7, ч.6 ст.8 Закону № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" відповідачем правомірно винесено та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (неустойки) №Ф-0073991307 та рішення № НОМЕР_4 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.12.2017.

Щодо застосованих штрафних санкцій та пені нарахованій позивачу, суд зазначає, що розмір штрафної санкції з податку з доходів фізичних осіб та військового збору передбачений п. 123.1 ст. 123 ОСОБА_4 Кодексу України диференційований залежно від повторності визначення суми податкового зобов'язання з цього податку.

При цьому ознаки повторності виникають в тому випадку, коли визначення контролюючим органом податкового зобов'язання відбувається після того, як протягом останніх 1095 днів контролюючим органом вже було вчинено дії по визначенню податкового зобов'язання стосовно одного і того самого платника податків.

Згідно п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від’ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених п.п.54.3.1, п.п.54.3.2, п.п.54.3.4, п.п.54.3.5, п.п.54.3.6 п.54.3 ст. 54 цього Кодексу - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов’язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов’язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов’язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з пп. 129.1.1 п. 129.1 ст.129 ПК України, нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов’язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов’язання, визначеного цим Кодексом.

На суми грошового зобов’язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПК України, та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов’язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Позивачем в судовому засіданні 19.03.2018 надано для ознайомлення та долучення до матеріалів справи: книгу обліку розрахункових операцій №3000066316р/1 від 23.06.2014 (а.с.97-101), книгу обліку розрахункових операцій №0303001324р3 від 04.11.2014 (а.с.102-106), папку із видатковими накладними про поставку підакцизних товарів за 2014 рік (а.с.107-108), папку із розхідними накладними, звітами періодичними короткими, списками реалізації продукції на торгових точках (том 2, а.с.109-112), при цьому позивач пояснив, що вказані документи віднайдено в закритих торгових точках і вони є підтвердженням помилковості доводів відповідача, викладених у відзиві.

Враховуючи те, що докази, представлені позивачем в судове засідання 19.03.2018 не були предметом перевірки і позивач неодноразово заявляв про їх втрату, як під час проведення перевірки так і під час судового розгляду даної адміністративної справи, на переконання суду, вказані документи не можуть вважатися належним та допустимим предметом доказування при з'ясуванні обставин, що мають значення для даної адміністративної справи. Окрім цього, обсяг поданих документів, (зокрема Книг ОРРО) в цілому, не спростовує висновків відповідача в частині документального не підтвердження витрат, оскільки охоплює максимально шість місяців з періоду, який перевірявся і стосується двох торгових точок із шести, які належали позивачу.

За наведених обставин та правових норм, оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваних рішень, зокрема №0073951307, №0073971307, №0073981307 від 20.12.2017, суд дійшов висновку, що при розрахунку податку на доходи з фізичних осіб, податку на додану вартість, військового збору, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, позивачем до витрат, пов’язаних з господарською діяльністю, віднесено документально не підтверджені витрати на загальну суму 356519,88 грн, що й призвело до прийняття таких рішень відповідачем, а відтак, в суду відсутні правові підстави для їх скасування.

Відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із абзацом 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, заперечуючи проти позову, в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, спростував доводи позивача в цілому.

Позивач, в силу положень частини 1 статті 71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги в цілому.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення №№0073941307, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, рішення № НОМЕР_4 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0073991307 від 20.12.2017 прийнято правомірно, а тому в задоволенні позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасника справи: позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, адреса: вул.Вітовського, 28 б, м.Галич, Галицький район, Івано-Франківська область, 77100, ідн. №2678201358;

відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, адреса: вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 39394463.

Суддя /підпис/ ОСОБА_11

Рішення складене в повному обсязі 26 березня 2018 р.