Рішення № 72974264, 23.03.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/2198/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Довгопол М.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_2 про визнання наказу нечинним та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

07 грудня 2017 року ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач, ОСОБА_1В.) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_2 (надалі по тексту - відповідач, Уповноважена особа) про визнання нечинним наказу №42/2 від 01 червня 2016 року в частині затвердження результатів проведеної перевірки правочинів (транзакції) з виконання 19 травня 2016 року платіжних документів ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" по перерахунку коштів на рахунок № 26203520201301 на ім'я ОСОБА_1 на загальну суму 15000 грн та зобов'язання включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу" № 26203520201301 та договором № 980-024-000235679 від 10 травня 2016 року у розмірі 15000 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначала, що її безпідставно не включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідач правом на подання відзиву на адміністративний позов не скористався. У клопотанні від 22 лютого 2018 року, що надійшло до суду 26 лютого 2018 року, представник відповідача зауважував про неотримання Уповноваженою особою копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви, просив направити зазначені документи для надання відзиву на позов. Судом повторно надіслано вказані документи Уповноваженій особі за адресою: вул. Прорізна, 8, м. Київ, 01601. Крім того, судом із відомостей, наданих Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на запит суду, з’ясовано, що усі процесуальні документи по справі № 816/2198/17, в тому числі, копія ухвали про відкриття провадження із копією позовної заяви, які надійшли на адресу Фонду (вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ, 04053) направлялися за належністю Уповноваженій особі ОСОБА_2 та отримані останнім, про що свідчать копії рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень /а.с. 139 – 144/. Таким чином відповідач мав можливість користуватися усіма визначеними законом процесуальними правами.

У справі судом здійснено наступні процесуальні дії: ухвалою суду від 18 січня 2018 року витребувано докази у відповідача, ухвалами суду від 14 лютого 2018 року застосовано до відповідача заходи процесуального примусу у вигляді штрафу, повторно витребувано докази у відповідача, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, ухвалою суду від 01 березня 2018 року скасовано ухвалу суду від 14 лютого 2018 року про стягнення штрафу із відповідача.

У судове засідання, призначене на 16 березня 2018 року, сторони не з’явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Позивач надала до суду заяву про розгляд справи без її участі в порядку письмового провадження /а.с. 147/. Відповідач про причини неприбуття суд не повідомив.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За змістом частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, а також зважаючи на неприбуття учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Згідно із частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

09.03.2016 між позивачем та ПАТ "Банк Михайлівський" укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Супердохідний тиждень +" (вільний) № 980-024-000199776, за умовами якого Вкладник (ОСОБА_1В.) вносить, а Банк приймає кошти Вкладника та зараховує їх на вкладний (депозитний) рахунок № 26307520201304, а у випадку продовження (пролонгації) Договору на вкладний (депозитний) рахунок № 26201520201303 у гривні, що відкривається Банком на ім’я Вкладника, і зобов’язується виплачувати Вкладнику суму Вкладу та проценти на неї в пордку та наумовах, встановлених цим договором та на умовах розміщення вкладів фізичних осіб ПАТ "Банк Михайлівський", у т.ч. Умовами дистанційного банківського обслуговування ПАТ "Банк Михайлівський" /а.с. 21/.

Також позивачем та ПАТ "Банк Михайлівський" підписано договір про внесення змін № 1 до договору № 980-024-000199776 від 09.03.2016 /а.с. 21 зворот/.

09.03.2016 з поточного рахунку позивача № 26203520201301 в ПАТ “Банк Михайлівський” перераховано кошти в сумі 15000 грн на депозитний рахунок № 26307520201304, про що свідчить копія платіжного доручення від 09.03.2016 № 1297292 /а.с. 64/.

Меморіальним ордером № 1550007 від 10 травня 2016 року ПАТ «Банк Михайлівський» повернуто депозитні кошти в сумі 15 000 грн на рахунок позивача № 26203520201301 /а.с. 22/.

10.05.2016 між ОСОБА_1 (сторона-1) та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" (сторона -2) укладено договір "Капітал+" (Новий) (з виплатою процентів в кінці строку) № 980-024-000235679, за умовами якого сторона -1 передає стороні -2 у власність грошові кошти у розмірі та у строк, передбачені цим Договором, а сторона-2 зобов’язується повернути кошти стороні – 1 та виплатити проценти, в порядку та на умовах, встановлених цим договором. Сторона-2 приймає від Сторони-1 у власність кошти на наступних умовах: сума коштів – 15000 грн; строк користування: не більше 42 днів, що складається з 3-х періодів тривалістю по 14 днів кожний; кошти передаються: з дати укладення цього Договору по 21.06.2016; розмір процентів за користування коштами - 31,68 % річних, що складає 25,5 % річних після утримання податку з таких процентів; Сторона-2 сплачує Стороні-1 проценти у безготівковій формі на рахунок Сторони-1 № 26202520201302 в ПАТ «Банк Михайлівський»; Сторона-2 повертає Стороні-1 кошти у безготівковій формі на рахунок Сторони-1 № 26203520201301 в ПАТ «Банк Михайлівський»; автоматичне продовження (пролонгація) Договору встановлено /а.с. 16/.

10.05.2016 ПАТ «Банк Михайлівський» перераховано з рахунку позивача № 26203520201301 на рахунок ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" відповідно до умов договору № 980-024-000235679 кошти у сумі 15 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 10.05.2016 № 1496008 із відміткою банку /а.с. 17/.

19.05.2016 на рахунки позивача банком зараховано суми коштів, які надійшли від ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр": на рахунок № 26203520201301 - 15000 грн (призначення платежу “Повернення коштів згідно з договором № 980-024-000235679 від 10.05.2016), а на рахунок № 26202520201302 - 83,61 грн (призначення платежу «Оплата процентів по договору № 980-024-000235679 від 10.05.2016»), про що свідчать платіжне доручення № 6982 від 19 травня 2016 року /а.с. 20/, виписки по особовим рахункам ОСОБА_1 з 19.05.2016 по 31.10.2016 /а.с. 106-107/.

На підставі рішення Національного банку України від 23.05.2016 №14/БТ “Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних” Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.05.2016 №812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" /а.с. 94-95/. Згідно із наведеним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження процедури тимчасової адміністрації на один місяць з 23.05.2016 по 22.06.2016 включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський".

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.06.2016 № 991 продовжено строк тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку ПАТ “Банк Михайлівський” з 23.06.2016 по 22.07.2016 (включно) /а.с. 97/.

Комісією по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, створеною відповідно до наказу Уповноваженої особи від 24.05.2016 №27/1 (надалі – Комісія), здійснено відповідну перевірку правочинів, укладених ПАТ “Банк Михайлівський” протягом одного року до запровадження тимчасової адміністрації з 23.05.2015, за результатами чого складено акт № 2 від 01.06.2016 /а.с. 102-104/.

За висновками акту перевірки № 2 від 01.06.2016, виконуючи 19.05.2016 платіжні документи Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно-розрахунковий центр” з перерахування коштів на рахунки 12160 фізичних осіб у сумі 1 298 015 973,74 грн (перелік викладений в додатку 2 до акту), Банк здійснив операції з порушенням вимог законодавства, що призвели до збільшення витрат, пов’язаних з виведенням банку з ринку, що є ознакою нікчемності правочину згідно положень п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, а також Банком укладено правочини (здійснено транзакції), умови яких передбачають передачу майна з метою надання окремому кредитору переваги (пільги), прямо не встановленого для нього законодавством чи внутрішніми документами Банку, що є ознакою нікчемності правочину згідно положень п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.

До Переліку фізичних осіб, на рахунки яких 19.05.2016 здійснені перерахування коштів з поточного рахунку № 26509300055802 ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” (додаток 2 до акту № 2 від 01.06.2016), віднесено ОСОБА_1 із загальною сумою перерахування 15083,61 грн /а.с. 105/.

Наказом від 01.06.2016 №42/2 Уповноваженою особою затверджено результати проведеної перевірки правочинів (в тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, викладені у Акті № 2 Комісії (пункт 1) та на виконання вимог ч. 1 статті 216 Цивільного кодексу України вирішено застосувати наслідки нікчемності правочинів з виконання 19.05.2016 платіжних документів ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” (пункт2) /а.с. 101/.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12.07.2016 №124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 12.07.2016 №1213 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" з 13.07.2016 по 12.07.2018 включно, призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку строком на 2 роки з 13.07.2016 по 12.07.2018 та делеговано повноваження ліквідатора банку ОСОБА_3 /а.с. 98-99/. Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 1702 від 01 вересня 2016 р. змінено уповноважену особу, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ “Банк Михайлівський”, та передано відповідні повноваження ОСОБА_2 з 05.09.2016 /а.с. 100/, про що свідчить також інформація на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.09.2016.

14.07.2016 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб затверджено Загальний реєстр вкладників ПАТ “БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ”, які мають право на отримання відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що підтверджується відповідною інформацією на офіційному сайті Фонду у розділі “Рішення Фонду стосовно неплатоспроможних банків за ІІІ квартал 2016 року”.

Судом встановлено, що позивачем 25.11.2016, 25.01.2017 та 21.11.2017 надсилалися на адресу Уповноваженої особи заяви про включення інформації про неї до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок Фонду та проведення виплати відшкодування коштів у розмірі 15 000 грн /а.с. 108-110/, однак інформація про рахунки позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, Уповноваженою особою не передавалась, про що повідомлено суду відповідачем /а.с. 93/.

Листами від 24.07.2017 № 3Г/21859 за підписом відповідача та від 27.11.2017 № 3Г/22600 за підписом представника ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_4 повідомлено позивача про те, що договір № 980-024-000235679, укладений з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" не відповідає вимогам Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" за суб’єктним складом, відтак відсутні правові підстави для включення інформації про позивача до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду / а.с. 111-112/.

Не погодившись із наказом №42/2 від 01 червня 2016 року в частині затвердження результатів проведеної перевірки правочинів (транзакції) з виконання 19 травня 2016 року платіжних документів ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" по перерахунку коштів на рахунок № 26203520201301 на ім'я ОСОБА_1 на загальну суму 15000 грн та бездіяльністю відповідача щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 15000 грн, позивач звернулася до суду із відповідним позовом.

Суд виходить з того, що на вказаний спір поширюється юрисдикція адміністративного суду. Так, нормативне регулювання статусу Фонду та процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та їх ліквідації дозволяє зробити висновок, що Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду виконує від імені Фонду делеговані останнім повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, тому спори, які виникають у цих правовідносинах, зокрема щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності уповноваженої особи Фонду та Фонду в межах управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, є публічно-правовими та підлягають вирішенню за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

До спірних правовідносин застосовуються наступні норми права.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами урегульовано Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 №4452-VI ( надалі – Закон).

Згідно з абзацом першим частини першої статті 26 названого Закону ( у редакції на час виникнення спірних правовідносин) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

За змістом частини 2 статті 26 Закону вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

В силу положень пункту 3 частини 1 статті 2 Закону вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Згідно із пунктом 15 розділу Х “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, який доповнено відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг” від 15 листопада 2016 року №1736-VIII, до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг” віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Матеріалами справи підтверджено, що 19.05.2016 на рахунки позивача ПАТ «Банк Михайлівський» зараховано суми коштів, які надійшли від ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр": на рахунок № 26203520201301 - 15000 грн (призначення платежу “Повернення коштів згідно з договором № 980-024-000235679 від 10.05.2016), а на рахунок № 26202520201302 - 83,61 грн (призначення платежу «Оплата процентів по договору № 980-024-000235679 від 10.05.2016»), про що свідчать платіжне доручення № 6982 від 19 травня 2016 року /а.с. 20/, виписки по особовим рахункам ОСОБА_1 з 19.05.2016 по 31.10.2016 /а.с. 106-107/.

Отже, кошти, які знаходилися на поточних рахунках позивача станом на 19.05.2016, в розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є вкладом.

При цьому суд акцентує увагу на тому, що кошти на рахунки позивача внесено до прийняття постанови Правління НБУ від 23.05.2016 №14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних".

Частиною 1 статті 27 Закону передбачено, що Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до частини 2 статті 27 Закону Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника /частина 3 статті 27 Закону/.

Згідно із частиною 5 статті 27 Закону протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур’єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Всупереч наведеним приписам Закону Уповноваженою особою Фонду не включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, суми коштів, які знаходилися на поточних рахунках позивача станом на 19.05.2016, та в розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" мали статус вкладу.

Суд бере до уваги, що за приписами частини 2 статті 38 Закону протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов’язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Судом встановлено, що наказом від 01.06.2016 №42/2 Уповноваженою особою затверджено результати проведеної перевірки правочинів (в тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, викладені у Акті № 2 Комісії, за яким встановлено нікчемність правочинів (транзакції) з виконання 19.05.2016 платіжних документів ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" з перерахування коштів, зокрема, на рахунки позивача в розмірі 15083,61 грн у відповідності до положень пунктів 7, 9 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також на виконання вимог частини першої статті 216 Цивільного кодексу України вирішено застосувати наслідки нікчемності правочинів до таких транзакцій.

Так, відповідно до пунктів 7, 9 частини 3 статті 38 Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

- банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку /пункт 7/;

- здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов’язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства /пункт 9/.

Відповідно до частин 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

При цьому у статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною першою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, для віднесення правочину до нікчемного відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Як зазначено в пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте Уповноваженою особою не наведено та не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили, що укладений банком з позивачем договір банківського рахунку був спрямований на завдання шкоди державі.

Відповідно до статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею, а тому позивач не міг знати про встановлені для ПАТ "Банк Михайлівський" обмеження. Протилежного відповідачем не доведено.

Суд наголошує, що постанова Правління Національного банку України від 22.12.2015 №917/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" із внесеними постановою від 27.04.2016 №295/БТ змінами стосується встановлених вимог та обмежень щодо діяльності самого банку, а не його клієнтів.

Отже, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб наділений владними повноваженнями щодо перевірки правочинів банку на предмет виявлення серед них нікчемних з підстав, наведених у частині 3 статті 38 Закону.

Разом з тим, за змістом наведених норм, дане право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.05.2017 у справі № 822/575/17.

Уповноваженою особою не надано доказів на підтвердження того, що договір банківського рахунку, укладений між позивачем та ПАТ "Банк Михайлівський" порушує публічний порядок та є нікчемним у розумінні вимог цивільного законодавства України та Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.

Крім того, перевірка правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, здійснюється Фондом відносно правочинів (у тому числі договорів) укладених саме з банком, як стороною відповідного правочину.

Разом з тим, договір "Капітал+" (Новий) (з виплатою процентів щомісячно) 980-024-000235679 від 10.05.2016 був укладений між позивачем та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" і відповідні транзакції були вчинені 19 травня 2016 року саме на умовах цього договору.

При цьому за умовами вказаного договору передбачена можливість дострокового повернення коштів, і згідно з частиною 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частиною 1 статті 1066 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Таким чином ПАТ “Банк Михайлівський”, виконуючи розрахунковий документ ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” на переказ коштів на користь позивача, не набув прав на кошти, які переказувались, а тому ПАТ “Банк Михайлівський” не є стороною переказу коштів, а є лише виконувачем своїх зобов'язань за договором банківського рахунку перед клієнтом, забезпечуючи рух коштів від ініціатора до отримувача переказу, тобто позивача.

Списання та зарахування коштів за банківськими рахунками здійснюється відповідно до договорів обслуговування банківських рахунків та Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21 січня 2004 року, згідно п.1.4 гл.1 якої розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

У відповідності до пунктів 2.16, 2.17. Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті (в редакції на час спірних правовідносин) банк має право відмовитися від виконання платіжного доручення, якщо клієнт не надав документи і відомості, що потрібні для з'ясування суті діяльності, фінансового стану, або умисно подав неправдиві відомості про себе; якщо операція, яку проводить клієнт, підлягає фінансовому моніторингу відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму".

ПАТ “Банк Михайлівський” підстав для відмови у проведенні розрахункових операцій не було встановлено, а відтак здійснено перерахунок коштів у відповідності до вимог діючого законодавства України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський” були відсутні підстави для визнання нікчемними транзакцій (операцій) щодо списання коштів з відкритого в банку розрахункового рахунку ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” на рахунок позивача, відкритий в цьому ж банку.

Водночас суд зауважує, що наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ “Банк Михайлівський” №42/2 від 01 червня 2016 року оскаржується позивачем лише в частині затвердження результатів проведеної перевірки правочинів (транзакції) з виконання 19 травня 2016 року платіжних документів ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" по перерахунку коштів на рахунок № 26203520201301 на ім'я ОСОБА_1 на загальну суму 15000 грн, однак наказ у відповідній частині не передбачає для позивача негативних наслідків, натомість стосується реалізації повноважень Уповноваженої особи Фонду щодо затвердження результатів перевірки. В іншій частині наказ позивачем не оскаржується.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання нечинним наказу №42/2 від 01 червня 2016 року в частині затвердження результатів проведеної перевірки правочинів (транзакції) не є належним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 та не підлягають задоволенню.

Відносно позовних вимог про зобов'язання Уповноваженої особи Фонду включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу" № 26203520201301 за договором № 980-024-000235679 від 10 травня 2016 року у розмірі 15000 грн, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 5 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 09.08.2012 №14, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за №1548/21860 (в редакції на час спірних правовідносин), уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку, зокрема, такі переліки:

1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення;

2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, згідно з додатком 3 до цього Положення.

Протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.

Отже, у разі наявності підстав для включення даних про рахунки вкладника, які раніше не були включені до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом, уповноважена особа має подати до Фонду відповідні зміни та доповнення до переліку.

В ході судового розгляду встановлено, що правові підстави для не включення даних позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду, відсутні.

Отже, дані про поточні рахунки ОСОБА_1 підлягали включенню до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Суд критично оцінює посилання у листах від 24.07.2017 № 3Г/21859 за підписом відповідача та від 27.11.2017 № 3Г/22600 за підписом представника ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_4 на те, що повідомлено позивача про те, що договір № 980-024-000235679, укладений з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" не відповідає вимогам Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" за суб’єктним складом, відтак відсутні правові підстави для включення інформації про позивача до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідача. Суд наголошує, що дані про поточні рахунки ОСОБА_1 підлягали включенню до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" в силу вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 №4452-VI, зокрема, пункту 3 частини 1 статті 2, частини 2 статті 26 Закону.

Суд бере до уваги, що позивачем заявлено позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача включити її до такого переліку по рахунку № 26203520201301 у розмірі 15000 грн, однак в ході судового розгляду встановлено наявність також на рахунку позивача № 26202520201302 у ПАТ «Банк Михайлівський» коштів у сумі 83,61 грн, що були перераховані 19.05.2016 від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» як оплата процентів, про що свідчить виписка по особовим рахункам ОСОБА_1 з 19.05.2016 по 31.10.2016 /а.с. 107/.

При цьому у разі якщо рахунки вкладника раніше не були включені до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом, уповноважена особа має подати до Фонду відповідні зміни та доповнення до переліку.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами Фонд складає зміни та доповнення до Загального реєстру, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду на підставі змін та доповнень до Переліку, прийнятих Фондом.

Згідно із частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 року у справі №804/14800/14.

З урахуванням викладеного, з метою повного та ефективного захисту прав позивача, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк "Михайлівський" ОСОБА_2 надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни і доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства "Банк "Михайлівський", із визначенням суми, що підлягає відшкодуванню ОСОБА_1, у розмірі 15 083 грн 61 коп., що обліковується на рахунках № 26203520201301 та № 26202520201302 у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Михайлівський", для внесення даних до Реєстру відшкодувань вкладникам для здійснення виплат Публічного акціонерного товариства “Банк Михайлівський”.

Отже, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 640 грн і суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати, які підлягають стягненню на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, складають 320 грн.

З огляду на те, що відповідачем у справі виступала Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 320 грн.

Відносно поданої представником позивача ОСОБА_5 01 березня 2018 року заяви про стягнення з відповідача коштів, витрачених ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, у розмірі 2000 грн /а.с. 116/, суд зазначає наступне.

До матеріалів справи вказаним представником позивача надано ордер на надання правової допомоги № 050053, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю /а.с. 45 – 46/, квитанцію від 07 грудня 2017 року № 709 щодо сплати гонорару в сумі 2000 грн /а.с. 115/.

Згідно з частиною другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат /частина третя статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України/.

Суд враховує, що представником позивача не надано до суду договору про надання правничої допомоги, за умовами якого визначено розмір витрат на правничу допомогу, а також обґрунтований розрахунок вартості гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою № 816/2198/17, із зазначенням вартості кожної із послуг відповідно до наданого обсягу. Також суд акцентує увагу на тому, що квитанція № 709 від 07 грудня 2017 року щодо сплати ОСОБА_1 гонорару адвокату ОСОБА_5 у сумі 2000 грн не дозволяє встановити, за які послуги адвоката і в якій справі сплачено відповідні кошти.

За таких обставин витрати ОСОБА_1 на правничу допомогу адвоката не підтверджені належними і достатніми доказами, а відтак заява представника позивача про стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, 36039, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_2 (вул. Прорізна, 8, м. Київ, 01601) про визнання наказу нечинним та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк "Михайлівський" ОСОБА_2 (місцезнаходження: вул. Прорізна, 8, м. Київ, 01601) надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни і доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства "Банк "Михайлівський", із визначенням суми, що підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), у розмірі 15 083 грн 61 коп. (п’ятнадцять тисяч вісімдесят три гривні шістдесят одна копійка), що обліковується на рахунках № 26203520201301 та № 26202520201302 у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Михайлівський", для внесення даних до Реєстру відшкодувань вкладникам для здійснення виплат Публічного акціонерного товариства “Банк Михайлівський”.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (місцезнаходження: вул. Січових Стрільців,17, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 21708016) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 320 грн (триста двадцять гривень).

У задоволенні заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя ОСОБА_6