Рішення № 72974155, 20.03.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 березня 2018 року м. Ужгород№ 807/1011/17 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.

з участю секретаря судового засідання Кубічек Н.І.

учасники справи:

позивач - Головне управління ДФС у Закарпатській області – представник – ОСОБА_1;

відповідач – ОСОБА_2 - не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Закарпатській області до Фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу, –

В С Т А Н О В И В:

Розгляд даної справи здійснено за правилами загального позовного провадження із врахуванням відкриття провадження та призначення справи до судового розгляду відповідно до вимог КАС України, у редакції, що діяв до 15 грудня 2017 року.

До Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою звернулося Головне управління ДФС у Закарпатській області (88000, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 39393632) до Фізичної особи ОСОБА_2 (90143, Закарпатська область, Іршавський район, с. Великий Раковець, вул. Шевченка, буд. 53, РНОКПП НОМЕР_1), якою просить суд: "1. Прийняти позовну заяву до провадження суду; 2. Розглянути справу без участі представника Позивача; 3. Винести судове рішення, яким стягнути суму податкового боргу з фізичної особи ОСОБА_2 90143, Закарпатська область, Іршавський район, с. Великий Раковець, вул. Шевченка, буд. 53, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 у розмірі 30003,42 грн. пені по платежах: - 30 НОМЕР_2 "Мито на товари, що ввозяться суб’єктами підприємницької діяльності" у розмірі 5769,89 грн.; - 30 14070100 "ПДВ з ввезених на територію України товарів" у розмірі 24233,53 грн."

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем станом на дату звернення до суду рахується податковий борг у загальному розмірі 30003,42 грн. пені по платежах: - 30 НОМЕР_2 "Мито на товари, що ввозяться суб’єктами підприємницької діяльності" у розмірі 5769,89 грн.; - 30 14070100 "ПДВ з ввезених на територію України товарів" у розмірі 24233,53 грн., який виник на підставі прийнятого за наслідками проведеної перевірки та складено акт перевірки від 12 лютого 2016 року № н0001/4/0716/НОМЕР_1, згідно з яким сума податкових зобов'язань зі сплати митних платежів при ввезені 11 грудня 2015 року на митну територію України у легковому автомобілі товарів, які не були задекларовані та складає 619134,27 грн., з яких ввізне мито 119064,28 грн., ПДВ – 500069,99 грн.. Вказана сума сплачена відповідачем в повному обсязі - 19 лютого 2016 року. Однак, у відповідності до статті 129 Податкового кодексу України, за період заниження сплати податкового зобов'язання, а саме з 11 грудня 2015 року по 16 лютого 2016 року відповідачу було проведено нарахування пені у розмірі 30003,42 грн. по вказаних платежах, яка залишається непогашеною. Вказану заборгованість відповідач добровільно не погасив, відтак позивач звернувся до суду щодо її примусового стягнення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги просила задовольнити в повному обсязі з підстав наведених в позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з'явився та не забезпечив явку свого представника, хоча судом вживалися заходи щодо виклику відповідача, що передбачені Главою 7 Розділу І КАС України.

Розгляд даної справи неодноразово відкладався у зв’язку з існуванням на те об’єктивних причин.

Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши сторони та їх представників, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Так, статтею 16 пунктом 16.1 підпунктом 16.1.4 Податкового кодексу України передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.

Грошове зобов’язання платника податків відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.39 Податкового кодексу України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до статті 14 пункту 14.1.175 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що згідно акта невиїзної документальної перевірки від 12 лютого 2016 року № н0001/4/0716/НОМЕР_1, встановлено, що 11.12.2015 року в зону митного контрою митного поста "ТИСА" в напрямку "в'їзд в Україну" заїхав легковий автомобіль НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2, який обрав форму проходження митного контролю по каналу "зелений коридор". Під час проведення поглибленого митного огляду транспортного засобу та речей громадянина ОСОБА_2, були виявлені не заявлені при усному опитуванні та приховані від митного контролю з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та способів, що утруднюють виявлення таких товарів, 98 мобільних телефонів "іРhone" та 33 планшети "іРаd" торгової марки "Аррlе" (а.с.а.с. 13-17).

У відповідності до статті 2 частини 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, судом встановлено, зокрема, постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2017 року, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення – рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області № НОМЕР_4 від 09 червня 2016 року та № НОМЕР_5 від 09 червня 2016 року, які були прийняті на підставі вказаного акту невиїзної документальної перевірки від 12 лютого 2016 року № н0001/4/0716/НОМЕР_1, згідно з якого виникла сума податкових зобов'язань зі сплати митних платежів при ввезені на митну територію України товарів та були відповідачем оскаржені (реєстраційний номер у в Єдиному державному реєстрі судових рішень 68362961 ).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2017 року залишено без змін (реєстраційний номер у в Єдиному державному реєстрі судових рішень 70581632).

Під час розгляду справи по суті було встановлено, про що також зазначено представником позивача, що вказані суми були відповідачем сплачені в повному обсязі 16 лютого 2016 року, тобто заздалегідь до прийняття позивачем податкових повідомлень-рішень від 09 червня 2016 року.

Вирішуючи даний спір по суті, Закарпатський окружний адміністративний вважає за необхідне вказати наступне.

Здійснюючи нарахування пені, позивачем, зокрема, застосовано вимоги статті 129 пункту 129.1 підпункту 129.1.2 Податкового кодексу України, у редакції, що діяла на час нарахування пені.

Відповідно до статті 129 пунктом 129.1 підпунктом 129.1.2 Податкового кодексу України, у редакції, що діяла на час нарахування пені, встановлено, що нарахування пені розпочинається у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Таким чином, законодавцем визначено початок перебігу строку нарахуванням пенні, який у даному випадку пов’язується із днем настання стоку погашення податкового зобов’язання: по-перше, яке нараховане контролюючим органом; по-друге, яке нараховане самим платником податку. При цьому для нарахованого платником податків також необхідним є наявність обов’язкової умови – виявлення заниження податкового зобов’язання.

Чинне податкове законодавство не містить визначення поняття "заниження податкового законодавства".

Висновок щодо поняття "заниження податкового законодавства" можна зробити з аналізу норм Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до статті 46 пункту 46.1 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Тобто декларація є документом, у якому, у тому числі, платником визначається податкове зобов’язання.

Відповідно до статті 50 пункту 50.1 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені. Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

У відповідності до статті 54 Податкового кодексу України її пунктів 54.1 54.3, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. 54.3. Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Таким чином, судом резюмується, що для нарахування пені у відповідності до статті 129 пункту 129.1 підпункту 129.1.2 Податкового кодексу України, необхідним є наявність заниження податкового зобов’язання, яке, у свою чергу, можливе у спірному випадку при визначенні такого податкового зобов’язання, однак у меншому розмірі ніж це є необхідним.

Крім того, саме поняття "заниження" означає, що визначено менше ніж потрібно. Таким чином, не визначення податкового зобов’язання (чи не сплата його) не тотожним поняттю "заниження". Судом встановлено, що відповідачем взагалі не було здійснено нарахування податкового зобов’язання чим не допущено такого заниження.

Таким чином, судом резюмується, що пеня у розмірі 30003,42 грн. позивачем нарахована протиправно, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, –

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Головного управління ДФС у Закарпатській області (88000, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 39393632) до Фізичної особи ОСОБА_2 (90143, Закарпатська область, Іршавський район, с. Великий Раковець, вул. Шевченка, буд. 53, РНОКПП НОМЕР_1) про стягнення податкового боргу – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 20 березня 2018 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду. Рішення суду у повному обсязі було складено 27 березня 2018 року.

СуддяОСОБА_3