Рішення № 72973885, 27.03.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року (10:00)Справа № 808/563/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., при секретарі судового засідання Стратулат С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (69123, м. Запоріжжя, бул. БудівельниківАДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 2 б, код ЄДРПОУ 41248629) про зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

15.02.2018 ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому просить суд: зобов'язати відповідача звернутися з поданням, передбаченим пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року №787, до Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області про повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, помилково сплаченого позивачем у сумі 1500,00 грн. при укладанні договору купівлі-продажу квартири від 07.07.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 07.07.2017 придбано квартиру на підставі договору купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, бул. БудівельниківАДРЕСА_1. При укладенні договору позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1500,00 грн. Позивач придбавала житло вперше, а тому вважає, що відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» сплатила такий збір безпідставно. На заяву про повернення помилково сплаченого збору на обов’язкове державне пенсійне страхування у сумі 1500 грн., позивачем отримано відповідь від відповідача, що для повернення помилково сплаченого збору необхідно звернутися до суду для доведення факту придбання нерухомого майна вперше. Позивач вважає такі дії відповідача порушують її право на повернення помилково сплаченого пенсійного збору.

Ухвалою судді від 19.02.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи у судове засідання на 15.03.2018.

07.03.2018 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 7649), в якому зазначає, що кошти від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування не включаються до бюджету Пенсійного фонду та, відповідно, Пенсійний фонд не має права ними розпоряджатися. Оскільки, Пенсійний фонд не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, Пенсійний фонд не може сформувати подання без надання зацікавленими особами доказів придбання ними нерухомого майна вперше. З урахуванням вищенаведеного, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

15.03.2018 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження (вх. № 8435), позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

15.03.2018 до суду від представника відповідача також надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження (вх. № 8434).

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

07.07.2017 між ОСОБА_1 (Покупець) та ОСОБА_2 (Продавець) укладено договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, бул. БудівельниківАДРЕСА_1.

Договір купівлі-продажу від 07.07.2017 посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3 та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 1359.

Відповідно до пункту 2 договору купівлі-продажу квартири ціна квартири встановлена в розмірі 150000,00 грн.

ОСОБА_1 під час укладання договору сплачено 1500,00 грн. збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна (1% її вартості), що підтверджується квитанцією від 07.07.2017 № 1383.

У зв'язку з цим, 30.01.2018 ОСОБА_1 звернулась до Центрального ОУПФУ м. Запоріжжя із заявою про повернення помилково сплаченої суми збору на обов’язкове державне пенсійне страхування у сумі 1500,00 грн.

Листом №3307/08.1 від 07.02.2018 позивачу надано відповідь за змістом якої, кошти від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування не включаються до бюджету Пенсійного фонду і, відповідно, Пенсійний фонд не веде облік платників. Пенсійний фонд України має доступ до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, проте, зазначений реєстр не містить вичерпний перелік власників нерухомого майна, відповідно органи Пенсійного фонду в повній мірі не володіють інформацією щодо осіб, які придбавають житло вперше. Таким чином, для доведення факту придбавання нерухомого майна вперше, позивачу необхідно звернутись до судових органів. У разі прийняття судом рішення на користь позивача, кошти зі сплати збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна будуть повернуті.

За таких обставин ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом.

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі – Закон № 400/97-ВР).

Відповідно до пункту 9 статті 1 даного Закону, платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовані у Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі – Порядок № 1740).

Згідно з пунктом 15-1 Порядку № 1740, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пункт 15-3 Порядку № 1740 передбачає, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Проаналізувавши вказані норми Закону № 400/97-ВР та Порядку № 1740, суд дійшов висновку, що громадяни, які придбавають нерухоме майно, зокрема квартиру, вперше не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тобто звільнені від його сплати в розмірі 1 % від вартості нерухомого майна (квартири), зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна.

Для встановлення наявності обставин, які звільняють громадянина від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі житла, необхідно перевірити, чи придбавається таке нерухоме майно особою вперше.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб’єкта владних повноважень зобов’язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов’язана сплачувати збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.

Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов’язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність можливості Пенсійного фонду України та його територіальних органів встановити придбання житла конкретною особою вперше не може ставитись в провину такій особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може впливати на порушення прав осіб, які наділені такими правами.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбавання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачем будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

Виходячи із вищевикладеного, суд зазначає, що відповідачем як уповноваженим суб’єктом владних повноважень не доведено факту придбання позивачем квартири не вперше. Відповідачем не спростовано тверджень позивача та не надано суду доказів, як б свідчили про протилежне, а тому такі доводи позивача підлягають визнанню такими як достовірні.

Частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії передбачено Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі – Порядок №787).

Відповідно до п.3 Порядку №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника.

Згідно з п.5 Порядку №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Відповідно до п.10 Порядку №787, заява та подання подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету. Органи Казначейства приймають подання від органів, які контролюють справляння надходжень бюджету або які здійснюють облік заборгованості в розрізі позичальників, у строки, визначені нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів. У разі відсутності такого нормативно-правового акта платник подає до відповідного органу Казначейства заяву та подання, дати складання яких не перевищують 30 календарних днів.

В силу п.15 Порядку №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету здійснюється з того бюджету, до якого такі кошти були зараховані.

Як вбачається з матеріалів справи, перед укладенням договору купівлі-продажу квартири позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу майна у розмірі 1% від вартості придбаного житла, що підтверджується квитанцією №1383 від 07.07.2017 про сплату ОСОБА_1 збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1500,00 грн.

Кошти було сплачено на рахунок ГУДКСУ у Запорізькій області та спрямовано до спеціального фонду Державного бюджету.

Згідно з додатком до постанови Кабінету міністрів України «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету» №106 від 16.02.2011, контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 «Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна» покладений на Пенсійний фонд України.

Враховуючи те, що позивач в силу закону звільнена від сплати збору на обов’язкове державне соціальне страхування як така, що придбала житло вперше, зважаючи на відсутність доказів того, що раніше за ОСОБА_1 реєструвалось право власності на житло, суд дійшов висновку про наявність підстав для відновлення порушеного права позивача та необхідність зобов’язання відповідача звернутися з поданням, передбаченим пунктом 5 Порядку №787, до Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області про повернення ОСОБА_1А збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, помилково сплаченого нею у розмірі 1500,00 грн. при укладанні договору купівлі-продажу квартири від 07.07.2017.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 139, 241-246 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (69123, м. Запоріжжя, бул. БудівельниківАДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 2 б, код ЄДРПОУ 41248629) про зобов’язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Зобов'язати Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя звернутися з поданням, передбаченим пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року №787, до Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, помилково сплаченого нею у сумі 1500,00 грн. при укладанні договору купівлі-продажу квартири від 07.07.2017.

Присудити на користь ОСОБА_1 (69123, м. Запоріжжя, бул. БудівельниківАДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) суму судового збору у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 2 б, код ЄДРПОУ 41248629).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 27.03.2018.

Суддя Ю.В. Калашник