Рішення № 72973181, 27.03.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2018 р. Справа№805/690/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С.

при секретарі судового засідання Лопушанському Д.О.

розглянув в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за товариства з обмеженою відповідальністю “Агроторгівельна фірма “Зоря”

до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області

про визнання протиправним дій, скасування вимоги, -

за участю:

від позивача – ОСОБА_1,

від відповідача – ОСОБА_2

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ОСОБА_3

Товариство з обмеженою відповідальністю “Агроторгівельна фірма “Зоря” звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області про визнання дій такими, що підпадають під перевищення процесуальних прав в частині виставлення нових вимог зі сплати боргу; скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.11.2017 № Ю-970-17 на суму 913073,65 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що пунктом 9-4 Розділу VIII Прикінцевих положень Закону України № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, звільняються від сплати єдиного соціального внеску з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції. Так, платник перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих у м. Донецьк та м. Красний Лиман, що входять до переліку зон проведення АТО, визначених розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 року № 1275-р. Отже, сформована відповідачем вимога із визначенням в ній недоїмки в сумі є такою, що не відповідає вимогам закону. Крім цього, позивач повідомив, що він має висновок Донецької торгово-промислової палати від 30 травня 2014 року, яким засвідчено настання для підприємства обставин непереборної сили. Дії відповідача щодо виставлення позивачу вимог про сплату боргу щомісячно товариство вважає протиправними, оскільки сума вимог, зокрема, за листопад та грудень 2017 року становить 2 933 337,58 грн., у той час як сума недоїмки, визначена у вимозі за грудень 2017 року, становить 912 494,77 грн. Разом із цим, згідно з п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). До цього ж, кожна вимога є виконавчим документом, а невідкликання попередніх вимог при винесенні нових тягне до сукупного збільшення недоїмки, що не відповідає дійсності.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов.

В обґрунтування незгоди із позовом відповідач зазначив, що на виконання положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» суми недоїмки, штрафних санкцій та пені платників єдиного внеску погашаються за рахунок сум, що надходять від платника, в порядку календарної черговості їх виникнення.

Пунктами 3 та 4 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 21.04.2016 № 609/28739 (далі – Інструкція № 499) передбачено обов’язок органу доходів та зборів у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску формувати вимоги про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується за даними інформаційної системи органу доходів та зборів.

Оскільки за даними інформаційної системи органу доходів та зборів заборгованість позивача станом на 31 жовтня 2017 року становила 913 073,65 грн., на підставі цих даних ГУ ДФС у Донецькій області сформовано спірну вимогу про сплату боргу.

Відповідач у відзиві також зауважив на безпідставності посилань позивача на звільнення його від сплати єдиного соціального внеску з 14.04.2014 на підставі п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», оскільки вказаний пункт включено до цього Закону нормою Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02 вересня 2014 року № 1669-VII, яка з 1 січня 2016 року втратила чинність, а, отже, втратив чинність і п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

У той же час, вказаним пунктом передбачено обов’язковість звернення платника до контролюючого органу із заявою про звільнення від виконання обов’язків платника єдиного соціального внеску та подання сертифікату Торгово-промислової палати України, який відповідно до ст. 10 Закону України № 1669-VII є єдиним та належним документом, що підтверджує настання непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов’язань платника єдиного соціального внеску.

У відповіді на відзив відповідача позивач вказав, що подання вищенаведеної заяви може мати місце до спливу тридцяти днів по закінчення АТО, а замість сертифікату про настання форс-мажорних обставин позивачем отримано висновок Донецької торгово-промислової палати, в якому засвідчено, що невиконання товариством обов’язків зі своєчасної сплати єдиного внеску починаючи з 14 квітня 2014 року відбулось не з його вини.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 5 лютого 2018 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні на 27 лютого 2018 року, в якому оголошувалася перерва до 19 березня та 27 березня 2018 року. 27 березня 2018 року судом постановлено ухвалу про перехід до розгляду справи в загальному позовному провадженні. Ухвалою від 27 березня 2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду того ж дня за клопотанням учасників справи.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Товариство з обмеженою відповідальністю “Агроторгівельна фірма “Зоря” є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 25580292. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням товариства позивача є: 84442, Донецька обл., Лиманський район, селище міського типу Зарічне, вулиця Шевченка, будинок 2 Б, товариство як платник єдиного внеску обліковується у Слов'янській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (Лиманське вiддiлення). З пояснень представників сторін встановлено, до 19 травня 2016 року товариство позивача перебувало на обліку в Ленінській ОДПІ м. Донецька, повноваження по обслуговуванню платників якої передано Маріупольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управлiння Міндоходів у Донецькій області.

3 листопада 2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби в Донецькій області сформовану вимогу про сплату позивачем боргу (недоїмки) № Ю-970-17 з єдиного соціального внеску на суму 913 073,65 грн.

Згідно наданого відповідачем розрахунку наведеною вимогою вимагається до сплати недоїмка з єдиного соціального внеску в сумі 913 073,65 грн. за період з лютого 2017 року по жовтень 2017 року.

Вказана вимога оскаржена позивачем до ДФС України, однак скарга товариства від 17 листопада 2017 року № 102 залишена фіскальним органом без задоволення, про що прийнято рішення від 29 грудня 2017 року № 32238/6/99-99-11-02-02-25.

Не погодившись із вимогою відповідача від 3 листопада 2017 року № Ю-970-17 позивач 24 січня 2018 року, в межах строку, визначеного ч. 4 ст. 122 КАС України, звернувся до суду із позовом про її оскарження.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ОСОБА_4

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі Закон №2464-VI) єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 4 цього Закону платниками єдиного внеску є, крім інших, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Статтею 12 Закону №2464-VI забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску віднесено до завдань центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI, п. 3 Інструкції № 499 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку (на кінець календарного місяця), вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується за даними інформаційної системи органу доходів та зборів.

Згідно пункту 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

За змістом пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ (9-3 в редакції Закону №2464-VI чинній до Закону N 219-VІІІ від 02.03.2015), платники єдиного внеску, визначені статтею 4 цього Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі Закон № 1669-VII), де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VІ, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Серед обов’язків платника єдиного внеску, визначених частиною другою статті 6 Закону України № 2464-VI наявний обов’язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пункт 9-4 Закону України № 2464-VІ є чинним та не скасований на час прийняття спірної вимоги, будь-яких змін, пов’язаних із його дійсністю до цього Закону не вносилося, через що суд вважає безпідставними посилання відповідача на втрату цією нормою чинності через виключення пунктом 28 Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII, що набрав чинності 01.01.2016, підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Статтею 1 Закону № 1669-VII встановлено наступне: період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція"на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначено смт. Кіровськ Краснолиманського району (перейменоване у смт. Зарічне на підставі Постанови Верховної Ради України від 04.02.2016 № 984-VIII), де зареєстрований позивач, та м. Слов’янск, у якому здійснює свої повноваження відповідач. Також до цього переліку включені м. Донецьк та м. Маріуполь, де був зареєстрований та перебував на обліку позивач до травня 2016 року.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. N 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. N 1053. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року у справі N 826/18330/14 визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року N 1079-р "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. N 1053". Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2015 року у справі N 826/18330/14 зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року до закінчення касаційного провадження у Вищому адміністративному суді України Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2015 року у справі N 826/18330/14 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року в частині задоволеного позову в цій справі скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Розпорядження від 5 листопада 2014 р. N 1079-р та розпорядження від 30 жовтня 2014 р. N 1053 втратили чинність у зв’язку із прийняттям Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 р. № 1275-р.

Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 р. № 1275-р. "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України"на виконання абзацу третього пункту 5 статті 1-1 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, у якому також наявне смт Кіровськ Краснолиманського району (після перейменування - смт. Зарічне), де зареєстрований позивача, та м. Слов’янск, у якому здійснює свої повноваження відповідач. До цього переліку також включені м. Донецьк та м. Маріуполь, де був зареєстрований та перебував на обліку позивач до травня 2016 року.

Отже, з наведених вище нормативно-правових актів виходить, що на час прийняття відповідачем спірної вимоги населений пункт, в якому знаходиться товариство позивача включений до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Оскільки Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності, із врахуванням змісту частини 1 статті 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції розпочався. Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не видавався, проведення антитерористичної операції триває.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що починаючи з 14 квітня 2014 року позивач є таким, що звільнений від обов’язку щодо сплати єдиного внеску у строки, встановлені Законом України № 2464-VI.

Посилання відповідача на неподання позивачем заяви про звільнення від обов’язків платника єдиного соціального внеску суд до уваги не бере, оскільки як визначено п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI така заява подається до органу доходів і зборів за основним місцем обліку у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. При цьому, станом на теперішній час АТО триває.

Посилання відповідача на відсутність в позивача сертифікату Торгово-промислової палати № 6109 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) судом також не приймаються до уваги, оскільки звільнення платників внеску від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VІ не залежить від наявності такого сертифікату. Крім цього, позивачем отриманий висновок Донецької Торгово-промислової палати від 30 травня 2014 року № ЮД-44/12-12/03, яким встановлено невиконання позивачем своїх обов’язків та функцій з 14 квітня 2014 року не з вини товариства внаслідок непередбачуваних, надзвичайних та невідворотних обставин. У висновці також вказано, що враховуючи тривання АТО станом на дату видачі висновку, дія таких обставин не припинилась.

Суд також зазначає, що не приймає доводи відповідача стосовно правомірності та обґрунтованості оскаржуваної вимоги, вмотивовані посиланням на пункти 3-4 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.20145 № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі – Інструкція № 449), за змістом яких вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів та зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, оскільки за прямою вказівкою пункту 9-4 Закону України № 2464-VI позивач звільнений від обов’язку сплати у встановлені строки нарахованого внеску до закінчення антитерористичної операції, а тому сума нарахованого єдиного внеску позивачем не може вважатися недоїмкою.

Формування та направлення вимоги є одним з заходів впливу та стягнення органів доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції та відбувається на підставі статті 25 Закону України № 2464-VI. Проте, за вказівкою частини другої пункту 1 цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Як вже зазначалося вище, позивача звільнено від обов’язку сплачувати єдиний внесок в з 14 квітня 2014 року по день завершення антитерористичної операції, а тому до позивача не мають застосовуватись заходи впливу та стягненню.

Таким чином, спірна вимога є такою, що порушує права позивача і підлягає скасуванню, а отже позовні вимоги товариства в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання дій відповідача такими, що підпадають під перевищення процесуальних прав в частині виставлення нових вимог зі сплати боргу, вмотивовані порушенням прав позивача виставленням контролюючим органом нових вимог без відкликання попередніх, суд виходить з того, що п. 6 розділу VI № Інструкції 449, яким визначено перелік підстав для відкликання вимог, виставлення нової вимоги не належить до обставин, що обумовлюють необхідність відкликання попередніх вимог.

Посилання позивача на п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України відповідно до якого у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається), - є також безпідставними, оскільки у відповідності до п. 1.3 ст. 1 цього Кодексу він не регулює питання погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог в частині визнання дій відповідача такими, що підпадають під перевищення процесуальних прав в частині виставлення нових вимог зі сплати боргу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що відповідно до частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 13696,12 грн. та у сумі 1762,00 грн. (платіжні доручення № 55 та № 56 від 19.01.2018).

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог суд присуджує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого товариством судового зору пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 13696,12 грн.

З огляду на викладене вище, на підставі положень закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Агроторгівельна фірма “Зоря” (84442, Донецька обл., Лиманський район, селище міського типу Зарічне, вулиця Шевченка, будинок 2 Б, ідентифікаційний код юридичної особи 25580292) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області (87526, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця 130 Таганрозької дивізії, будинок 114, ідентифікаційний код юридичної особи 39406028) про визнання протиправним дій, скасування вимоги, - задовольнити частково.

Скасувати вимогу про сплату єдиного внеску від 03.11.2017 № Ю-970-17 на суму 913073,65 грн.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Агроторгівельна фірма “Зоря” судові витрати зі сплати судового збору у сумі 13696 (тринадцять тисяч шістсот дев’яносто шість) гривень 12 копійок.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 27 березня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Михайлик А.С.