Постанова № 72972120, 21.03.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2018 р. Справа № 922/4325/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н. В., суддя Медуниця О.Є.

секретар судового засідання Бєлкіна О.М.

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг (вх. № 394 Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від 05.02.2018 у справі № 922/4325/17 (повний текст ухвали складено та підписано 12.02.2018)

за заявою Приватного виробничого підприємства "Ремпутьсервіс" (вх. № 2277 від 26.01.2018) про відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 16.01.2018 по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг

до Приватного виробничого підприємства "Ремпутьсервіс", м. Харків

про стягнення 75064,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.02.2018 у справі № 922/4325/17 (суддя Шатерніков М.І.) заяву Приватного виробничого підприємства "Ремпутьсервіс" (вх. № 2277 від 26.01.2018) про відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 16.01.2018 по справі № 922/4325/17 задоволено частково. Надано Приватному виробничому підприємству "Ремпутьсервіс" відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 16.01.2018 по справі № 922/4325/17 до 13.05.2018.

Позивач звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Харківської області від 05.02.2018 у справі № 922/4325/17, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 05.02.2018, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Приватного виробничого підприємства "Ремпутьсервіс" про відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 16.01.2018 у справі № 922/4325/17. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Апеляційна скарга мотивована посиланням на недоведеність боржником виняткових обставин, які є підставою для відстрочки виконання рішення згідно ст. 331 ГПК України.

Позивач, заявник апеляційної скарги, своїм правом на участь в судовому засіданні 21.03.2018 при розгляді апеляційної скарги не скористався, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним, про що свідчить інформація з офіційного сайту Укрпошта про відстеження поштового повідомлення за № 6102224405366 та якою підтверджується вручення даного поштового відправлення у відділенні м. Кривий Ріг - 26 особі за довіреністю 09.03.2016.

Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 13.03.2018 уповноваженій особі ПВП "Ремпутьсервіс".

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу.

Статтею 202 ГПК України встановлено наслідки неявки в судове засідання учасників справи.

Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними (ч. 11 ст. 270 ГПК України).

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Відповідно до ч. 2 ст. 273 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду Харківської області від 16.01.2018 у справі № 922/4325/17 позов ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" задоволено у повному обсязі, присуджено до стягнення з Приватного виробничого підприємства "Ремпутьсервіс" 57 555,84 грн. попередньої оплати, 17 508,20 грн. пені та 1 600,00 грн. судового збору.

26.01.2017 до господарського суду надійшла заява директора Приватного виробничого підприємства "Ремпутьсервіс" про відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 16.01.2018 на один рік до 15.01.2019. Обґрунтовуючи свою заяву директор ПВП "Ремпутьсервіс" - Козлов Олександр Семенович посилається на форс мажорні обставини, а саме знаходження в дуже скрутному матеріальному становище через пожежу, яка сталася 01.11.2017 у приватному домоволодіння, в результаті якої повністю зруйновано житловий будинок та травмовано дружину, ОСОБА_2, яка отримала опіки більше 50% тіла, що через 20 днів лікування не дало позитивних результатів та призвело до її смерті. Такі обставини приватного характеру негативно вплинули на виконання ПВП "Ремпутьсервіс", директором та засновником якого є ОСОБА_3, взятих на себе зобов'язань та стали причиною неповернення грошових коштів, отриманих в якості передплати за спірним договором.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відстрочки виконання рішення, суд першої інстанції, виходив з положень ст. 331 ГПК України, та обставин надзвичайної події - пожежі, яка призвела до тяжких наслідків та сталася 01.11.2017, тобто майже одночасно з направленням позивачем на адресу відповідача вимоги про повернення грошових коштів та сплати неустойки, що може бути визнана обставиною, наслідком якої опосередковано стало неповернення відповідачем грошових коштів позивачу та обставиною, яка ускладнює виконання рішення.

Також судом першої інстанції звернуто увагу, що боржником, як юридичною особою не надано до суду доказів наявності загрози банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна юридичної особи, на яке можливо було б звернути стягнення.

Разом з цим, приймаючи до уваги твердження відповідача про сезонний характер робіт та послуг, які користуються попитом у весняний період, що надасть можливість поповнити обігові кошти підприємства, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відстрочка виконання рішення у даній справі забезпечить надходження коштів на рахунки боржника з метою погашення боргу у даній справі.

При цьому, з врахуванням інтересів обох сторін, суд задовольнив заяву Приватного виробничого підприємства "Ремпутьсервіс" про відстрочку виконання рішення частково, відстрочивши виконання рішення господарського суду Харківської області від 16.01.2018 року по справі № 922/4325/17 на три місяці з моменту набрання судовим рішенням законної сили до 13.05.2018.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в ухвалі суду узгоджуються з приписами норм чинного законодавства.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010).

Позивач в апеляційній скарзі зазначає про недоведеність боржником виняткових обставин, які є підставою для відстрочки виконання рішення згідно ст. 331 ГПК України, посилаючись зокрема на відсутність взаємозв'язку між направленою позивачем вимогою про повернення попередньої оплати та пожежею, наслідком якої, за висновками суду першої інстанції, стало неповернення грошових коштів позивачу та обставиною, яка ускладнює виконання рішення.

З приводу наведених позивачем доводів колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 ГПК.

Законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з винятковими (об'єктивними, непереборними) та виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

З матеріалів справи вбачається, що директором та засновником Приватного виробничого підприємства "Ремпутьсервіс" є Козлов Олександр Семенович, який як під час розгляду заяви про відстрочку виконання рішення суду визнає у повному обсязі заборгованість ПВП "Ремпутьсервіс" перед ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" та підтверджує бажання розрахуватися. Як на наявність форс мажорних обставин заявник посилається на ту обставину, що він, як фізична особа, проживаючи у громадянському шлюбі з гр. ОСОБА_2, мешкав за адресою: АДРЕСА_1, та за цією адресою 01.11.2017 року сталася пожежа, внаслідок якої травмовано ОСОБА_2, що у подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_1 призвело до її смерті.

На підтвердження своїх пояснень заявником надано, зокрема, копію акту про пожежу від 01.11.2017 та копію свідоцтва про смерть. Як зазначає відповідач, під час пожежі повністю зруйновано домоволодіння, зокрема знищено комп'ютерну техніку, яка містила інформацію щодо правовідносин з контрагентами ПВП "Ремпутьсервіс". З інформації зафіксованої у акті про пожежу вбачається, що пожежею знищено домашні речі, меблі на площі 60 кв.м., оздоблення стін та підвісної стелі, електропобутову техніку, віконні рами.

Зі змісту заяви боржника та наданих у судовому засіданні пояснень слідує, що усі грошові кошти Козлова Олександра Семеновича були витрачені на тривале та коштовне лікування дружини, яка травмована у пожежі та у подальшому на її поховання, та саме ці обставини непереборної сили, а не бажання безпідставно збагатитись за чужий рахунок, стали причиною не повернення грошових коштів, отриманих від позивача у якості передплати.

При прийнятті рішення, суд враховує, що підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк, зокрема стосовно юридичної особи - наявність загрози банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Разом з цим, суд приймає до уваги, що пожежа є надзвичайною подією, яка призвела до тяжких наслідків та сталася 01.11.2017, тобто майже одночасно з направленням позивачем на адресу відповідача вимоги про повернення грошових коштів та сплати неустойки, та може бути визнана обставиною, наслідком якої опосередковано стало неповернення грошових коштів позивачу та обставиною яка ускладнює виконання рішення.

При цьому, посилання позивача на те, що відповідачем було отримано передплату ще 03.08.2017 та за умовами договору він повинен був повернути отримані кошти у строк до 31.08.2017, свідчать про невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 2017/п/ОМТС/1034 від 14.07.2017, що стало обставиною звернення позивача з позовом до господарського суду та підставою для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати в розмірі 57 555,84 грн. та 17 508,20 грн. пені. Але наявність у відповідача невиконаного зобов'язання перед позивачем не спростовує обставин надзвичайної події, яка призвела до тяжких наслідків та сталася 01.11.2017, тобто майже одночасно з направленням позивачем на адресу відповідача вимоги про повернення грошових коштів та сплати неустойки, та може бути визнана обставиною, наслідком якої опосередковано стало неповернення грошових коштів позивачу та обставиною яка ускладнює виконання рішення господарського суду Харківської області від 16.01.2018.

Колегія суддів звертає увагу, що надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна надто тривалою та бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", заява N 22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V). За практикою Суду в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (див. "Корнілов та інші проти України", заява N 36575/02, ухвала від 7 жовтня 2003 року; тривалість виконання - вісім місяців). І навіть, два роки та сім місяців, не визнавались надмірними і не розглядалися, як такі, що суперечить вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (див. ухвалу від 17 вересня 2002 року у справі "Крапивницький та інші проти України", заява N 60858/00). Отже, для з'ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Суд зазначає, що тривалість судового розгляду у цій справі становила майже один місяць, починаючи з прийняття справи до розгляду 26.12.2017 року та до 16.01.2018 року - моменту ухвалення рішення судом господарським судом Харківської області. Відповідно до оскаржуваної ухвали від 05.02.2018 року надано Приватному виробничому підприємству "Ремпутьсервіс" відстрочку виконання рішення до 13.05.2018. Отже, цей строк не є надто тривалим з огляду на конкретні обставини цієї справи, надзвичайний характер події та незначний розмір заборгованості, яку відповідач повинен сплатити на користь позивача. Однак, боржник через встановлені судами причини неспроможний сплатити одним платежем визначену суму грошових коштів.

Відстрочка виконання рішення для боржника в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, забезпечити повне виконання рішення та остаточне погашення заборгованості перед стягувачем.

До того ж, судом першої інстанції заяву боржника задоволено частково та відстрочено виконання рішення лише на чотири місяці замість одного року (до 15.01.2019), як просив відповідач. Тобто, справедливий баланс інтересів сторін у цій справі дотриманий.

Отже, наведені позивачем доводи про те, що під час розгляду справи судом першої інстанції були враховані лише інтереси відповідача та порушено права позивача на своєчасне отримання присуджених коштів, є безпідставними, оскільки судом першої інстанції були прийняті до уваги викладені позивачем та відповідачем позиції зі спірних питань, враховані матеріальні інтереси саме обох сторін і прийняте обґрунтоване судове рішення, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

В той же час, позивач не надав до матеріалів справи жодного доказу на підтвердження скрутного фінансового положення Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат". Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено, що відстрочка виконання рішення на 4 місяці матиме суттєве значення для фінансового стану підприємства позивача, що може призвести до негативних наслідків та завдання збитків.

Отже, враховуючи викладене, оскільки обставини надзвичайної події, які склалися у відповідача, є винятковими та такими, що ускладнюють виконання судового рішення, приймаючи до уваги надані відповідачем документальні докази на підтвердження зазначених обставин, з урахуванням дотримання балансу матеріальних інтересів сторін, зважаючи на те, що відстрочення виконання рішення на 4 місяців не суперечить ст. 331 ГПК України, відповідає принципам справедливості та розумності, а також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відстрочення виконання рішення господарського суду Харківської області від 16.01.2018 по справі № 922/4325/17 на до 13.05.2018.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законну та обґрунтовану ухвалу у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 254, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 05.02.2018 у справі № 922/4325/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 26.03.2018.

Головуючий суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Медуниця О.Є.