Постанова № 72972057, 22.03.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2018 р. Справа № 914/360/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Матущака О.І.

суддів Мирутенка О.Л.

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання: Грабовського В.В.

за участю представників сторін від:

позивача: ОСОБА_2 – адвокат за довіреністю 316 від 29.01.2018 р.; ОСОБА_3 – адвокат за довіреністю №13 від 29.01.2018 р.

відповідача: не з’явився;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково – виробничого підприємства “Енергія – Новояворівськ” м. Новояворівськ Львівської області № 01 від 01.02.2018 р.

на ухвалу господарського суду Львівської області від 22.01.2018 р.

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю науково – виробничого підприємства “Енергія – Новояворівськ” м. Новояворівськ Львівської області

про визнання виконавчого документу - наказу господарського суду Львівської області №914/360/17 від 14.06.2017, таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 249 400,20 грн пені, 3 212,16 грн штрафу, 122 248,37 грн інфляційних втрат, 27 484,44 грн 3% річних та заборони приймати наказ №914/360/17 від 14.06.2017 р. до виконання

у справі №914/360/17

за позовом держаного підприємства “Енергоринок” м. Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю науково – виробничого підприємства “Енергія – Новояворівськ” м. Новояворівськ Львівської області,

про стягнення заборгованості в розмірі 3 614 509, 16 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Львівської області від 22.01.2018 р. (суддя Синчук М.М.) відмовлено у задоволенні заяви ТОВ науково-виробничого підприємства «Енергія Новояворівськ» б/н від 04.01.2018 р. про визнання виконавчого документу - наказу господарського суду Львівської області №914/360/17 від 14.06.2017, таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 249 400,20 грн пені, 3 212,16 грн. штрафу, 122 248,37 грн. інфляційних втрат, 27 484,44 грн 3% річних.

Ухвала суду мотивована тим, що порядок здійснення розрахунків між членами оптового ринку електричної енергії України (далі ОРЕ) передбачає їх здійснення в грошовій формі, тому, в даному випадку, припинення зобов'язань з оплати купованої/проданої електроенергії, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, - суперечить порядку проведення розрахунків на ОРЕ, який визначений вимогами Закону України «Про електроенергетику», положеннями постанови КМУ «Про утворення державного підприємства «Енергоринок» від 05.05.2000 №755 та умовами договору.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду, прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву відповідача. У своїй апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що відповідно до ч.1 ст.328 ГПК України виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Враховуючи те, що відповідачем було надіслано позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.12.2017 р., обов’язок у апелянта щодо сплати заборгованості відсутній.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує тим, що відповідно до п.6 постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення державного підприємства «Енергоринок» від 05.05.2000 №755 встановлено, що за електричну енергію, придбану на оптовому ринку та за спожиту електричну енергію проводяться виключно у грошовій формі. Позивач зазначає, що на необхідність проведення розрахунків за електричну енергію у грошовій формі вказують і норми ст. 15-1 Закону України «Про електроенергетику». Отже, будь-які інші форми розрахунків, в тому числі шляхом зарахування зустрічних вимог, порушуватимуть встановлений порядок розрахунків відповідно до вимог чинного законодавства в сфері електроенергетики.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, рішенням господарського суду Львівської області від 06.03.2017 р. у даній справі позовні вимоги ДП «Енергоринок» задоволено повністю та стягнено з ТОВ НВП «Енергія Новояворівськ» 3 212 163,99 грн. основної заборгованості, 249 400,20 грн. пені, 3 212,16 грн. штрафу, 122 248,37 грн. інфляційних втрат, 27 484,44 грн. 3% річних, 54 217,64 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 р. у справі №914/360/17 рішення суду залишено без змін.

На виконання вищевказаного рішення, судом було видано наказ від 14.06.2017 р. у цій справі.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 11.07.2017р. задоволено заяву ТОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» та визнано наказ господарського суду Львівської області від 14.06.2017 р. №042164 у справі №914/360/17 таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення з боржника 3 212 163,99 грн. суми основного боргу, у зв'язку з її сплатою на користь стягувача.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 18.07.2017 р. задоволено частково заяву боржника та надано йому відстрочку виконання рішення суду до 30.10.2017 р.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.11.2017 р. задоволено частково заяву Боржника та надано йому розстрочку виконання рішення суду до 30.04.2018р.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 р. скасовано ухвалу господарського суду Львівської області від 08.11.2017 р.

Як підтверджується матеріалами справи, ТОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» було надіслано заяву № 2367 від 27.12.2017 р., якою повідомив позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог щодо сплати ним на користь ДП «Енергоринок» 27 484,44 грн. 3% річних, 122 248,37 грн. інфляційних втрат, 249 400,20 грн. пені та 3 212,16 грн. штрафу, разом 402 345, 17 грн., нарахованих за період з 01.04.2016 р. по 30.04.2016 р. та з 01.06.2016 р. по 31.10.2016 р. за договором №4841/01 від 18.07.2008 р., з однієї сторони, та щодо сплати ДП «Енергоринок» на користь ТОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» заборгованості за куплену ОРЕ електроенергію у сумі 402 345, 17 грн., що виникла у грудні 2014 року за договором №3742/02 від 12.12.2006 р., з другої сторони.

ДП «Енергоринок» листом від 10.01.2018 №07/44-128 надало відповідь ТОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» про непогодження поданої останнім заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог у зв'язку з її суперечністю умовам договору від 20.12.2006 р. №3742/02 та вимогам Закону України «Про електроенергетику».

Як встановлено місцевим господарським судом, станом на день розгляду заяви судом, рішення господарського суду Львівської області від 06.03.2017 р. у справі №914/360/17 про стягнення з ТОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» на користь ДП «Енергоринок» заборгованості залишається невиконаним.

05.01.2018 р. на адресу місцевого господарського суду від ТОВ НВП «Енергія- Новояворівськ» надійшла заява б/н від 04.01.2018 р., відповідно до якої заявник просив суд визнати виконавчий документ - наказ господарського суду Львівської області №914/360/17 від 14.06.2017 р., таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 249 400,20 грн. пені, 3 212,16 грн. штрафу, 122 248,37 грн. інфляційних втрат, 27 484,44 грн. 3% річних.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з такого.

Відповідно до ст.328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Необхідно зазначити, що враховуючи те, що суд застосовує Закон в редакції на момент виникнення спірних відносин, а також те, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог була надіслана позивачу 27.12.2017 р., до спірних правовідносин необхідно застосовувати Закон України «Про ринок електричної енергії», який набрав чинності 11.06.2017 р.

При цьому, відповідно до Закону України «Про електроенергетику», такий втратив чинність на підставі Закону України № 2019-VIII від 13.04.2017, окрім, зокрема, ст.ст. 15, 15-1 цього Закону, які втрачають чинність з дати початку дії нового ринку електричної енергії (з 01.07.2019 р.)

Так, згідно ч.1 ст. 15, ч.ч. 2, 3 ст.15-1 Закону України «Про електроенергетику», купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких перевищують граничні показники (крім випадків, передбачених цим Законом), та весь її оптовий продаж здійснюються на оптовому ринку електричної енергії України. Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється.

Споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. У разі перерахування споживачами коштів за електричну енергію на інші рахунки отримувачі повинні повернути ці кошти за заявою споживача або за власною ініціативою в триденний термін з моменту їх отримання. У разі неповернення споживачу у цей термін коштів, сплачених на інші, не на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, ці суми підлягають вилученню до Державного бюджету України як санкція за вчинене правопорушення і не зараховуються як оплата електричної енергії. Зарахування коштів до Державного бюджету України не звільняє їх отримувача від повернення цих коштів споживачу електричної енергії.

Кошти з поточних рахунків із спеціальним режимом використання енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, перераховуються згідно з алгоритмом оптового ринку електричної енергії виключно на: поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії; поточний рахунок підприємства, яке здійснює розподіл електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами; поточний рахунок енергопостачальника; поточний рахунок із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості оптового постачальника електричної енергії.

Відповідно до ст.75 Закону України «Про ринок електричної енергії» покупці електричної енергії, які купують електричну енергію в електропостачальників, вносять плату за отриману електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника в одному з уповноважених банків.

Пунктом 6.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 визначено, що оплата вартості електричної енергії постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами в уповноваженому банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Суд апеляційної інстанції звертає також увагу на таке.

Відповідно до ст.ст. 601 Цивільного кодексу України, 203 Господарського кодексу України, припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Таке зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Стаття 602 ЦК України містить невичерпний перелік випадків коли зарахування зустрічних вимог не допускається. Зокрема, згідно п. 5 ч. 1 вказаної статті не допускається зарахування зустрічних вимог в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 Господарського кодексу України не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.

Отже, вказані правові норми передбачають неможливість зарахування зустрічних однорідних вимог у випадках, встановлених договором або законом.

При цьому, необхідно зазначити що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному з яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Відтак, зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин.

Одночасно суд апеляційної зазначає, що інститут заліку має на меті оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоча і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які становлять предмет взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, що виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням. У силу цього для зарахування достатньо ініціативи однієї сторони.

Однак, виходячи з характеру зобов’язальних відносин згідно договору №3742/02 від 20.12.2006 р., на який посилався відповідач у заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог, вимоги сторін за цим договором не є однорідними, оскільки зобов'язання ДП «Енергоринок» полягало в оплаті купленої у ТОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» електричної енергії, натомість ТОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» зобов’язалось не сплатити кошти у сумі 443 610, 59 грн. на користь ДП «Енергоринок», а виробити та продати покупцю електричну енергію на цю суму коштів, яка за своєю правовою природою є попередньою оплатою.

Виходячи з наведених приписів законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій, що законодавцем в імперативному порядку визначено обов'язок саме споживача сплачувати за спожиту електроенергію постачальнику виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, а отже відсутні підстави для застосування положення ст. 601 ЦК України про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки місцевого господарського суду, а тому оспорювана ухвала місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вище, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про необхідність залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом (відповідачем).

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу господарського суду Львівської області від 22.01.2018 р. у справі

№ 914/360/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ науково-виробничого підприємства «Енергія Новояворівськ» без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції в порядку та строки, визначені ст.ст. 288, 289, 291 ГПК України.

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26.03.2018 р.

Головуючий суддя О.І. Матущак

Судді Г.Г. Якімець

ОСОБА_4