Постанова № 72971928, 01.03.2018, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

01.03.2018 року права №905/397/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача від відповідача Мартюхіна Н.О. Будко Н.В., Дучал Н.М. Єлфімовій Ю.О. Багнюк І.В. (адвокат) - за довіреністю №09/12/30 від 23.01.2018 року Уздемир А.І. (адвокат) - за довіреністю №ДСА/Д/Юр/КАВ/141117 від 14.11.2017 року;розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ на рішення Господарського суду Донецької області від07.04.2017 року (повний текст складено 12.04.2017 року)у справі№ 905/397/17 (суддя Ю.С. Мельниченко)за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київдо відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком", м. Маріуполь Донецької області провизнання недійсним Договору про внесення змін №15-93/02-3/09-1 від 02.02.2009 року до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №15-93/02-3/09 від 27.01.2009 року

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі за текстом - ПАТ "Промінвестбанк") звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" (далі за текстом - ТОВ "ШБ "Альтком") про визнання недійсним Договору про внесення змін №15-93/02-3/09-1 від 02.02.2009 року до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №15-93/02-3/09 від 27.01.2009 року.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 07.04.2017 року у справі №905/397/17 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням прийнятим господарським судом першої інстанції, до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось ПАТ "Промінвестбанк", яке просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 07.04.2017 року у справі №905/397/17 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, а саме - визнати недійсним Договір про внесення змін №15-93/02-3/09-1 від 02.02.2009 року до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №15-93/02-3/09 від 27.01.2009 року.

Справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції та розглядається повторно.

Узагальнюючи доводи первісно поданої апеляційної скарги та аргументи, викладені апелянтом під час нового апеляційного розгляду, ПАТ "Промінвестбанк" посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, з огляду на відсутність волі ПАТ "Промінвестбанк" та укладання спірної угоди з боку представника Банку з перевищенням наданих довіреністю повноважень за відсутності відповідного погодження уповноваженого представника Національного банку України та тимчасового адміністратора, відсутність виконання цієї додаткової угоди сторонами та подальшого схвалення.

Зокрема, в обгрунтування зазначених доводів апелянт посилається на наступне:

- з огляду на вимоги ст. 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Положення про кредитування та зміст довіреності виданої заступнику Голови Правління банку - начальнику філії Головного управління Промінвестбанку в Донецькій області Аненнкову І.В. були відсутні повноваження одноособового підписання спірної додаткової угоди;

- не існує жодних рішень кредитних комітетів Банку стосовно внесення змін в умови кредитування та погоджень тимчасового адміністратора Банку на укладення Договору про внесення змін від 02.02.2009 року, продовження строку кредитування ТОВ "ШБ "Альтком", зміни порядку зарахування коштів чи встановлення графіку погашення заборгованості;

- неможливість укладання спірної додаткової угоди із строком погашення кредиту понад 6 років під час дії тимчасової адміністрації; наявність у матеріалах справи двох договорів про внесення змін до кредитного договору, які мають однакові номери №15-93/02-3/09-1, але різні дати укладання; спірна угода містить суттєві розбіжності, йде в розріз із умовами по відношенню до кредитного договору та усіх наступних додаткових угод до нього, а зміни спірної угоди не підтверджуються та не відображаються в жодних додаткових договорах до кредитного договору та договорах забезпечення;

- у тексті Договору про внесення змін від 02.02.2009 року зазначені платіжні реквізити банку - код філії та номера рахунків, що не відповідають тим платіжним реквізитам банку, які існували на момент підписання спірного Договору про внесення змін від 02.02.2009 року, оскільки зазначені платіжні реквізити почали існувати та використовуватися банком на початку 2013 року, у зв'язку з офіційним переходом Банку на систему - FLEXCUBE (Автоматизована Банківська система);

- ні з боку позивача, ні з боку відповідача не здійснювалось дій, які б свідчили про виконання спірного Договору про внесення змін від 02.02.2009 року та не існує документів, які б свідчили про схвалення позивачем спірного правочину;

- встановлення Господарським судом Донецької області в рішенні від 17.05.2016 року у справі №905/2357/15 факту існування Договору про внесення змін від 02.02.2009 року і застосування його положень для перерахунку заявлених до стягнення сум кредиту і процентів за користування кредитними коштами не спростовує факту перевищення повноважень представника позивача при укладенні вказаного договору, оскільки обставини дійсності такої угоди, підстави наявності чи відсутності визнання недійсною спірною угоди не були предметом дослідження під час розгляду справи №905/2357/15.

Також, апелянт послався на принципову неможливість існування спірного Договору про внесення змін від 02.02.2009 та зазначив, що є всі підстави стверджувати що вказаний Договір про внесення змін від 02.02.2009 року взагалі не підписувався сторонами та є підробленим з вищевикладених підстав та у зв'язку з особистими поясненнями ОСОБА_8 (колишній начальник Донецької філії та особа, яка підписала від імені Банку оскаржуваний Договір про внесення змін від 02.02.2009 року) від 20.06.2017 року та від 03.08.2017 року, записаних нотаріусом за допомогою технічного запису. З цих пояснень вбачається, що ОСОБА_8 не підписувався договір про внесення змін від 02.02.2009 року, не велись перемовини щодо його змісту та умов і про факт його укладання ОСОБА_8 стало відомо лише нещодавно, у результаті ознайомлення з інформацією щодо судового спору у справі №905/397/17. ОСОБА_8 повідомив також про те, що 02.02.2009 року він знаходився за кордоном та не міг підписувати жодні договори.

Також, апелянт посилається на висновок за результатами внутрішнього розслідування від 23.06.2017 року, відповідно до якого встановлено, що в матеріалах кредитної справи ТОВ "ШБ "Альтком" не міститься спірної Додаткової угоди, не виявлено документальних підтверджень щодо наявності погодження Тимчасового адміністратора на укладення Договору про внесення змін від 02.02.2009 року, відсутнє клопотання Позичальника до Банку щодо ініціювання внесення змін до умов кредитування.

За наслідком розгляду апеляційної скарги ПАТ "Промінвестбанк" вперше, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.08.2017 року (головуючий Геза Т.Д., судді Москальова І.В., Склярук О.І.) рішення Господарського суду Донецької області від 07.04.2017 року скасовано, прийнято нове судове рішення, яким визнано недійсним Договір про внесення змін №15-93/02-3/09-1 від 02.02.2009 року до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №15-93/02-3/09 від 27.01.2009 року; стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.12.2017 року постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.08.2017 року у справі №905/397/17 скасовано та направлено справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову від 10.08.2017 року суд касаційної інстанції дійшов висновку, що апеляційний суд переглянув справу за додатково поданими позивачем доказами, не з'ясувавши належним чином наявність передбачених ст. 101 ГПК України підстав для їх прийняття, а також не надавши належної правової оцінки встановленим ним обставинам справи у їх системному взаємозв'язку.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2017 року для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів, яку визначено у наступному складі: Мартюхіна Н.О. - головуючий (суддя-доповідач), судді Будко Н.В. Сгара Е.В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2017 року справу №905/397/17 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.01.2018 року.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 року №2147-19 були внесені зміни та викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, п. 9 Перехідних положень якого передбачає, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За таких обставин, зазначена справа розглядається апеляційним судом за правилами, викладеними у ГПК України, в редакції, яка набула чинності 15.12.2017 року.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 24.01.2018 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 07.02.2018 року.

На підставі розпорядження керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду №130/2018 від 06.02.2018 року, у зв'язку з перебуванням у відрядженні судді члена колегії Сгари Е.В. на день розгляду справи, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №905/397/17.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2018 року судову колегію визначено у наступному складі: Мартюхіна Н.О. - головуючий (суддя-доповідач), судді Будко Н.В., Дучал Н.М.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 07.02.2018 року у судовому засіданні оголошено перерву до 21.02.2018 року.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2018 року у судовому засіданні оголошено перерву до 01.03.2018 року.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до суду 21.02.2018 року від ТОВ "ШБ "Альтком", відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги про що вказав на їх необґрунтованість, вважає оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції законним, обґрунтованими та таким, що прийнято із дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до узагальнених доводів відповідача, наданих у відзиві, як у письмових поясненнях та запереченнях, так й в судових засіданнях апеляційної інстанції, ТОВ "ШБ "Альтком" посилається на наступне:

- Перше, в процесі апеляційного перегляду під час попереднього розгляду справи апелянтом було надано нові докази, які не подавались до суду першої інстанції, та які фактично змінюють та доповнюють підстави позовних вимог, що не узгоджується з приписами ч. 4 ст. 22 ГПК України (в редакції, яка була чинною до 15.12.2017р.). При цьому, на думку відповідача вказані документи були подано до апеляційного суду як нові докази, але без належного обґрунтування причини їх неподання до суду першої інстанції, що в силу вимог ст. 101 ГПК України (в редакції, яка була чинною до 15.12.2017р.) є підставою для відмови у їх прийнятті. З урахуванням вказаного, ТОВ "ШБ "Альтком" наполягає на тому, що розгляд даної справи в суді апеляційної інстанції повинен відбуватись виключно за позовними вимогами та підставами позову, що розглядались судом першої інстанції, а саме про недійсність спірного договору з підстав відсутності погодження представника територіального відділення НБУ на його підписання, перевищення повноваження, а надані апелянтом нові документа не повинні розглядатись як належні докази у зв'язку із порушенням приписів ст.ст. 22, 33, 101 ГПК України (в редакції, яка була чинною до 15.12.2017р.);

- Друге, єдиним уповноваженим органом керування, прийняття рішень, підписання та укладання угод від імені Банку - позивача, починаючи з 07.10.2008 року по 17.03.2009 року був тимчасовий адміністратор, призначений Національним банком України. Враховуючи, що Постановою НБУ від 07.10.2008 року №308 не встановлено жодних обмежень на укладання певних правочинів та обмеження правочинів за певними критеріями, будь-які рішення інших органів Банку є нікчемними, а рішення кредитного комітету та інші документи не мають значення для розгляду справи. У відповідності до п. А довіреності від 10.10.2008 року Тимчасовий адміністратор уповноважив - начальника філії "Головного управління Промінвестбанку у Донецькій області" ОСОБА_8 на підписання та укладання Договору про внесення змін до Кредитного договору від 02.02.2009 року, оскільки із довіреності не вбачається заборон та обмежень для внесення змін до вже укладених господарських та кредитних договорів, не передбачено жодної окремої процедури внесення змін до укладених господарських та кредитних договорів.

- Третє, відповідач вважає безпідставним твердження апелянта про те, що рішення про укладання того чи іншого правочину повноважним органом позивача не приймалося. Спірний договір, як і сам кредитний договір підписано однією і тією ж особою із зазначенням у преамбулі договорів однакових реквізитів, натомість жодних документів стосовно проведення погодження з представником територіального управління Національного банку України за місцезнаходженням філії Промівестбанку позивачем не надано.

ТОВ "ШБ "Альтком" вважає, що судом першої інстанції всебічно досліджено обставини справи, а твердження позивача не відповідають дійсності, оскільки Договір про внесення змін №15-93/02-3/09-1 від 02.02.2009 року до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №15-93/02-3/09 від 27.01.2009 року є невідємною частиною кредитного договору та не є окремим кредитним договором в розумінні чинного законодавства та не потребує додаткових дозволів ніж ті, що були при укладанні самого кредитного договору.

- Четверте, вважає додаткові документи та нотаріальні заяви ОСОБА_9, які надані апелянтом під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, суперечливими за змістом та такими, що не повинні братись судом до уваги.

- П'яте, вся оплата за кредитним договором здійснювалась з призначенням платежу - "погашення згідно кредитного договору" без будь-якого посилання на додаткові угоди та графіки, що є діями з підтвердження виконання. Також, за твердженням відповідача, дійсність та факт виконання спірної угоди досліджений та встановлений Господарським судом Донецької області в рішенні від 17.05.2016 року у справі № 905/2357/15 та в рішенні Господарського суду м. Києва від 16.01.2017 року у справі № 910/15750/16, які набрали законної сили та в яких брали участь ті ж самі сторони.

01.03.2018 року у судовому засіданні апеляційної інстанції був присутній представник апелянта - ПАТ "Промінвестбанк", який наполягав на доводах апеляційної скарги, просив суд її задовольнити, рішення Господарського суду Донецької області від 07.04.2017 року у справі №905/397/17 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Присутній в судовому засіданні апеляційної інстанції 01.03.2018 року представник ТОВ "ШБ "Альтком" заперечував проти доводів викладених в апеляційній скарзі з підстав наведених у відзиві, просив суд залишити рішення Господарського суду Донецької області від 07.04.2017 року у справі №905/397/17 без змін.

Межі перегляду справи в апеляційній інстанції, згідно ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, полягають в тому, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, обставини та висновки, що встановлені та зроблені судом першої інстанції у даній справі, доводи та вимоги апеляційної скарги, мотиви заперечень апеляційних вимог відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції вважає такі обставини підтвердженими та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, правонаступником якого є ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", (Банк) та ТОВ "ШБ "Альтком" (Позичальник) укладений Кредитний договір про відкриття кредитної лінії №15-93/02-3/09 від 27.01.2009 року (далі за текстом - Кредитний договір), за умовами якого Банк за наявності вільних власних кредитних ресурсів надає позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 507500000,00 грн. - ліміт кредитної лінії, на умовах, передбачених договором.

Також між вказаними сторонами укладено Договір про внесення змін №15-93/02-3/09-1 від 02.02.2009 року, підписаний зі сторони позивача заступником Голови Правління Промінвестбанку - начальником філії "Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області" - представником Промінвестбанку в Донецькій області ОСОБА_8, що діє на підставі Статуту Промінвестбанку та довіреності, посвідченої 10.10.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

Відповідно до умов Договору про внесення змін №15-93/02-3/09-1 від 02.02.2009 викладено п. 1.2 Кредитного договору в наступній редакції: кінцевий термін повернення кредиту не пізніше 31.12.2015 року; ліміт кредитної лінії (графік платежів) встановлюється, у відповідності та починаючи з зазначених дат, встановлених у графіку платежів, що є Додатком №1 до цього договору та є невід'ємною частиною цього договору.

Також розділ 1 Кредитного договору доповнений п. 1.4 про те, що у разі перерахування з боку позичальника не погоджених платежів за кредитним договором, не залежно від зазначеного в них призначення платежу, ці грошові кошти зараховуються банком в рахунок погашення простроченої заборгованості за кредитом або в рахунок погашення суми кредиту за строком відповідно до терміну погашення та сплати суми кредиту, термін сплати якої не настав. Будь-які суми, сплачені позичальником не у відповідності до Додатку №1 (графік платежів), що є невід'ємною частиною цього договору та встановлюється цим договором, зараховується в рахунок погашення поточної заборгованості по сплаті відсотків (за наявності заборгованості), інші неузгоджені платежі зараховуються в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту.

Розділ 5 доповнений пунктом наступного змісту: будь-які додаткові угоди, договори про внесення змін та додатки до договору кредитування №15-93/02-3/09 від 27.01.2009 року, що змінюють суму зобов'язання позичальника перед кредитором, повинні укладатися виключно з внесенням відповідних змін до графіку платежів із відображенням у ньому внесених змін.

У додатку №1 до Договору про внесення змін №15-93/02-3/09-1 від 02.02.2009 року зазначено, що цей додаток встановлює суми та терміни сплати відсотків за користування кредитними коштами та є невід'ємною частиною Кредитного договору.

Після цього договорами про внесення змін від 13.03.2009 року, 31.07.2009 року, 31.08.2009 року, 30.09.2009 року, 01.12.2009 року, 24.12.2009 року, 05.01.2010 року, 27.01.2010 року, 07.07.2010 року, 01.09.2010 року, 30.09.2010 року, 06.11.2010 року, 02.12.2010 року, 21.01.2011 року, 26.05.2011 року, 29.11.2011 року, 10.01.2012 року, 20.02.2012 року, 05.03.2012 року, 05.06.2012 року, 08.02.2013 року, 21.03.2013 року, 29.04.2013 року, 29.07.2013 року, 11.10.2013року, 18.02.2014 року, 25.04.2014 року, 27.08.2014 року, 08.12.2014 року сторонами неодноразово вносились зміни до Кредитного договору без внесення жодних змін у Договір про внесення змін №15-93/02-3/09-1 від 02.02.2009 року.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 17.05.2016 року у справі №905/2357/15, яке залишено без змін за наслідками апеляційного і касаційного перегляду та набрало законної сили, позов ПАТ "Промінвестбанк" до ТОВ "ШБ "Альтком" про стягнення 909556987,59 грн. заборгованості за Кредитним договором задоволено в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 384193251,26 грн. заборгованості за кредитом, 76070263,75 грн. заборгованості за відсотками, 19000,00 грн. заборгованості з комісії, 1501,48 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії, 740225,54 грн. 3% річних і 5378037,28 грн. інфляційних за відсотками, 269,02 грн. 3% річних і 910,00 грн. інфляційних за комісійною винагородою, а в решті позовних вимог відмовлено. Також вказаним рішенням відмовлено у задоволенні зустрічного позову ТОВ "ШБ "Альтком" до ПАТ "Промінвестбанкк" про визнання Кредитного договору недійсним.

Під час розгляду справи №905/2357/15 господарський суд встановив, що матеріалами справи доведений факт прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань з повернення коштів за Кредитним договором, однак здійснив перерахунок заявлених до стягнення сум кредиту та відсотків з урахуванням положень Договору про внесення змін №15-93/02-3/09-1 від 02.02.2009 року до Кредитного договору, яким погоджено черговість зарахування сплачених коштів.

Зокрема, за висновком господарського суду в зазначеній справі, оскільки зімни до п. 2.1 Кредитного договору щодо розміру процентної ставки вносились без внесення відповідних змін до графіку, погодженого у Договорі про внесення змін №15-93/02-3/09-1 від 02.02.2009 року, починаючи з 31.08.2009 року фактично існує неузгодженість щодо розміру відсоткової ставки, сум та дат сплати відсотків, позаяк до відповідних правовідносин має бути застосоване положення ч. 1 ст. 1048 ЦК України, згідно з яким якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Також, за відомостями вміщеними в Єдиному державному реєстрі судових рішень, встановлено, що Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.17р. по справі № 910/15750/16 залишено без змін рішення господарського суду м. Києва, яким відмовлено у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" за участю 20 осіб як треті особи з самостійними та без самостійних вимог на стороні позивача про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 522983597,83 грн., та які позивач вважав коштами, які ним сплачені банку без погодження порядку, умов, строків в кредитному договорі та договорах про внесення змін до нього.

Звертаючись до Господарського суду Донецької області у лютому 2017 року з позовом у даній справі про визнання недійсним Договору про внесення змін №15-93/02-3/09-1 від 02.02.2009 року до Кредитного договору, ПАТ "Промінвестбанк" виходив з наступних фактичних підстав:

- на підписання спірного договору з його боку представником з перевищенням наданих довіреністю повноважень з огляду на відсутність погодження представником територіального управління Національного Банку України за місцезнаходженням філії Промінвестбанку, залученого до проведення тимчасової адміністрації Промінвестбанку, чи тимчасовим адміністратором Промінвестбанку, відсутність виконання цього договору сторонами та подальшого схвалення ним;

- неможливість внесення змін до Кредитного договору зі строком погашення понад 6 років під час дії тимчасової адміністрації; про наявність у матеріалах справи двох договорів про внесення змін до Кредитного договору, які мають однакові номери №15-93/02-3/09-1, але різні дати укладення, тоді як спірний договір містить розбіжності по відношенню до Кредитного договору та усіх наступних договорів про внесення змін до нього, а істотні зміни, передбачені спірним договором, не знайшли свого відображення у жодному з договорів забезпечення.

В обгрунтування правових підстав недійсності спірного договору позивач послався на ст.ст. 92, 98, 203, 207, 215, 241 Цивільного кодексу України, ст.ст. 75, 80 Закону України "Про банки та банківську діяльність".

Інших підстав позивачем не зазначалось та протягом розгляду справи судом першої інстанції підстави позову не змінювались.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог та приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд виходив з того, що спірний договір не є самостійним договором, а є невід'ємною частиною Кредитного договору, що змінює та доповнює його деякі пункти, тоді як зі змісту довіреності, на підставі якої діяв ОСОБА_8 під час підписання спірного договору, не вбачається заборон та обмежень для внесення змін до вже укладених господарських та кредитних договорів, не передбачено жодної окремої процедури внесення змін до них. Також суд першої інстанції виходив з висновку про подальше схвалення спірного договору позивачем, позаяк факт виконання сторонами Договору про внесення змін №15-93/02-3/09-1 до Кредитного договору встановлений рішенням Господарського суду Донецької області у справі №905/2357/15.

Переглянувши справу з урахуванням меж перегляду в суді апеляційної інстанції, визначених у ст. 269 ГПК України, враховуючі обов'язковість вказівок під час нового розгляду справи, що містяться у постанові суду касаційної інстанції від 04.12.2017 року, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого суду щодо відмови у задоволенні позову, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнани й судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, позивач має довести за допомогаю належних засобів доказування, а господарський суд повинен встановити, наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Відповідно до змісту Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, яка діяла на час укладення спірного договору про внесення змін від 02.02.2009 року) правом представництва банку, зокрема, наділені: уповноважена особа банку - особа, яка на підставі статуту чи угоди має повноваження представляти банк та вчиняти від його імені певні дії, що мають юридичне значення (ст. 2 Закону); Голова правління (ради директорів) банку має право представляти банк без доручення (ст. 40 Закону). Статтями 75, 80 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, яка діяла на час укладання Договору про внесення змін) передбачено, що Національний банк України зобов'язаний призначити тимчасову адміністрацію у разі істотної загрози платоспроможності банку. При виконанні своїх обов'язків тимчасовий адміністратор за своїм статусом прирівнюється до представника Національного банку України.

Частиною 1 ст. 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, яка діяла на час укладання Кредитного договору та Договору про внесення змін) було визначено, що з дня призначення тимчасового адміністратора повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) банку переходять до тимчасового адміністратора. Угоди, укладені керівниками банку після призначення тимчасового адміністратора, є недійсними з моменту укладення.

Як встановлено із матеріалів справи, та не заперечується сторонами, Постановою Правління Національного банку України від 07.10.2009 року №308 було призначено в АТ "Промінвестбанк" тимчасову адміністрацію строком на один рік - з 07.10.2008 року до 06.10.2009 року, та призначено тимчасовим адміністратором Банку службовця НБУ ОСОБА_10 - заступника Голови Національного банку України.

Наказом Тимчасового адміністратора Кротюка В.Л. від 07.10.2008 року №878 було встановлено, що з дня призначення тимчасового адміністратора повноваження загальних зборів, Спостережної ради і Правління банку переходять до тимчасового адміністратора. Угоди, укладені керівниками банку після призначення тимчасового адміністратора, є недійсними з моменту укладання.

Довіреністю від 10.10.2008 року АТ "Промінвестбанк" в особі Тимчасового адміністратора Кротюка В.Л., який діє на підставі постанову НБУ від 07.10.2008 року №308 та Наказу АТ "Промінвестбанк" від 07.10.2008 року № 878 було уповноважено заступника Голови Правління Промінівестбанку - начальника філії Головного управління Промінвестбанку в Донецькій області ОСОБА_8 з питань, що стосуються діяльності філії "Головне правління Промінвестбанку в Донецькій області" та її безбалансових відділень, зокрема:

- абзац "б": укладати та підписувати господарські та кредитні договори, договори застави, іпотечні договори та інші договори забезпечення, договори придбання цінних паперів, відступлення права вимоги, договори, що стосуються активних операцій з інсайдерами та пов'язаними особами банку, договори щодо здійснення будь-яких інвестицій, надання гарантій поручительств, вчинення авалів виключно за погодженням з представником територіального управління Національного банку України за місцезнаходженням філії Промінвестбанку, залученого до проведення тимчасової адміністрації Промінвестбанку в межах лімітів, визначених за рішенням тимчасового адміністратора Промінвестбанку, а також проставляти на них печатку філії Промінвестбанку.

Відповідно до Постанови Правління НБУ від 17.03.2009 року №139 припинено діяльність тимчасової адміністрації в АТ "Промінвестбанк" та складені повноваження тимчасового адміністратора.

Як вбачається з матеріалів справи, в межах дії тимчасової адміністрації між ПАТ "Промінвестбанк" та відповідачем - ТОВ "ШБ "Альтком" було укладено та підписано:

- Кредитний договір про відкриття кредитної лінії №15-93/02-3/09 від 27.01.2009 року;

- Договір про внесення змін №15-93/02-3/09-1 від 02.02.2009 року до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії, який оспорюється у даній справі;

- Договір про внесення змін №15-93/02-3/09-1 від 13.03.2009 року до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №15-93/02-3/09 від 27.01.2009 року.

При цьому, як Кредитний договір про відкриття кредитної лінії №15-93/02-3/09 від 27.01.2009 року, так й спірний Договір про внесення змін №15-93/02-3/09-1 від 02.02.2009 року та Договір про внесення змін від 13.03.2009 року від імені ПАТ "Промінвестбанк" були підписані ОСОБА_8 не одноособово як керівником філії Банку, а на підставі здійснюваних ним повноваження (як представника) на підставі довіреності, посвідченої 10.10.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Старостіної Н.С., виданої тимчасовим адміністратором ПАТ "Промінвестбанк" ОСОБА_10, зі строком їх дії до 09.10.2009 року (а.с.13, т.1).

Аналізуючи вимоги частини 1 ст. 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, яка діяла на час укладання Кредитного договору та Договору про внесення змін), якою регламентовано, що з дня призначення тимчасового адміністратора повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) банку переходять до тимчасового адміністратора. Угоди, укладені керівниками банку після призначення тимчасового адміністратора, є недійсними з моменту укладення судом апеляційної інстанції не встановлені обставини укладання спірного договору безпосередньо від імені органів управління Банку, самостійного укладання та підписання спірного договору про внесення змін від 02.02.2009 року від імені ОСОБА_8 як заступника Голови Правління банку - начальника філії в Донецькій області, оскільки після призначення тимчасового адміністратора, керівники філії, в тому числі й ОСОБА_8 діяв не як особа що входить до правління Банку, а в силу наданих йому повноважень тимчасовим адміністратором на підставі довіреності.

Тобто, спірний договір не є угодою яка укладена поза межами повноважень та процедури тимчасової адміністрації ПАТ "Промінвестбанк".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що укладенню самого Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №15-93/02-3/09 від 27.01.2009 року дійсно передували певні рішення та узгодження, а саме: рішення засідання кредитного комітету філії Головного управління Промінвестбанку в Донецькій області від 04.12.2008 року, протокол засідання Головного кредитного комітету АТ "Промінвестбанк" від 22.01.2009 року, листи-узгодження від 27.01.2009 року №ТА-460 Тимчасового адміністратора АТ "Промінвестбанк" ОСОБА_10 про погодження відкриття філією "Головного управління Промінвестбанку в Донецькій області" кредитної лінії ТОВ "ШБ Альтком" в розмірі 507,5 млн. грн. під 19,5% річних, терміном користування до 01.10.2011 року з щорічним погашенням заборгованості та подальшим поновленням кредитування в межах певних лімітів (а.с.152-166 т.2). Тобто, зазначена кредитна операція не була припинена чи обмежена тимчасовим адміністратором у відповідності до наданих йому повноважень в силу ст. 80 Закону України "Про банки та банківську діяльність", а навпаки - була погоджена та дозволена ним.

Так, положення Закону України "Про банки та банківську діяльність" (що діяв на момент укладення спірного Договору від 02.02.2009 року) не передбачають прямих законодавчих заборон стосовно виникнення, існування та зміни договірних правовідносин в Банку, який знаходиться в процедурі тимчасової адміністрації; обмеження стосуються угод, які укладаються керівниками банків без повноважень наданих після призначення тимчасового адміністратора.

Разом з цим, будь-яких особливих процедур погодження внесення змін до договору, крім проведення самої кредитної операції на момент укладання кредитного договору та видачі кредиту відповідачу, не передбачено, не встановлено та фактично не відбувалось. Будь-яких окремих рішень та погоджень для укладання договорів про внесення змін до кредитних договорів, в тому числі й спірного, ні ПАТ "Промінвестбанк", ні тимчасовим адміністратором не приймались та фактично не вимагається ні за законом, ні постановами правління НБУ, ні наказами Банку в процедурі тимчасової адміністрації. У зв'язку з чим, не приймаються до уваги посилання апелянта про необхідність таких погоджень при укладенні спірного Договору про внесення змін №15-93/02-3/09-1 від 02.02.2009 року, як на підтвердження перевищення повноважень з боку начальника філії АТ "Промінвестбанк" ОСОБА_8

Згідно п. 5.5. Кредитного договору, всі зміни та доповнення до Договору вносяться за згодою сторін у письмовій формі та є невід'ємними частинами цього Договору.

Матеріали справи та досліджені судом докази свідчать, що сторонами 02.02.2009 року було підписано Договір про внесення змін №15-93/02-3/09-1 до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії від 27.01.2009 року №15-93/02-3/09.

Зазначений спірний Договір про внесення змін від 02.02.2009 року підписано сторонами та скріплено печатками Товариства та Банку.

Відповідно до п. 5 оспорюваного Договору про внесення змін від 02.02.2009 року, "всі інші умови Кредитного договору залишаються без змін".

Таким чином, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з вірним висновком місцевого суду, що Договір про внесення змін №15-93/02-3/09-1 до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії від 27.01.2009 року №15-93/02-3/09 є невід'ємною частиною Кредитного договору від 27.01.2009 року та не є окремим кредитним договором в розумінні діючого законодавства.

Не впливає на недійсність спірного Договору про внесення змін від 02.02.2009 року посилання апелянта на те, що ним було надано суду повний пакет по кредитному договору з всіма додатками, договорами про внесення змін та доповнень до кредитного договору, а також документи які передували укладанню та зміні договорів, які пов'язані із укладанням самого Кредитного договору та змін до нього, серед яких відсутній спірний договір, що свідчить на думку апелянта про той факт, що такий договір взагалі не укладався. Наявність чи відсутність у володінні Банку такого спірного договору не свідчить про його недійсність, оскільки це є внутрішньою організацією документообігу Банку. До того ж, як вбачається із рішень судів по справам №905/2357/15 та №910/15750/16, за якими досліджувалися умови та зміст спірного Договору про внесення змін №15-93/02-3/09-1 від 02.02.2009 року, Банком не заявлялось про обставини не існування в натурі такої угоди, її неукладенності чи недійсності.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового про задоволення позову відповідно до вимог ст. 277 ГПК України, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права.

Так, в обґрунтування вимог апеляційної скарги, ПАТ "Промінвестбанк" посилається на перевищення наданих довіреністю повноважень ОСОБА_8 при підписання спірного Договору про внесення змін від 02.02.2009 року, оскільки, на його думку, відповідно до викладених в довіреності повноважень, ОСОБА_8 мав право "укладати та підписувати господарські та кредитні договори, договори застави, іпотечні договори та інші договори забезпечення, договори придбання цінних паперів, відступлення права вимоги, договори, що стосуються активних операцій з інсайдерами та пов'язаними особами банку, договори щодо здійснення будь-яких інвестицій, надання гарантій поручительств, вчинення авалів виключно за погодженням з представником територіального управління Національного банку України за місцезнаходженням філії Промінвестбанку, залученого до проведення тимчасової адміністрації Промінвестбанку в межах лімітів, визначених за рішенням тимчасового адміністратора Промінвестбанку, а також проставляти на них печатку філії Промінвестбанку". Однак, жодних документів, які свідчили б про погодження представником територіального управління Національного Банку України за місцезнаходженням філії Промінвестбанку, залученого до проведення тимчасової адміністрації Промінвестбанку чи Тимчасовим адміністратором Промінвестбанку, укладення заступником Голови Правління Промінвестбанку - начальником філії "Головного управління Промінвестбанку в Донецькій області" - представником Промінвестбанку в Донецькій області ОСОБА_8 Договору про внесення змін від 02.02.2009 року у Банку не існує.

Проте, судова колегія вважає необґрунтованими такі доводи апелянта як на підставу для визнання недійним Договору про внесення змін від 02.02.2009 року, оскільки як вище встановлено та підтверджується матеріалами справи, оспорюваний правочин не є самостійним договором, а є невід'ємною частиною Кредитного договору, що змінює та доповнює деякі пункти останнього.

Як вбачається зі змісту наявної в матеріалах справи довіреності, на підставі якої діяв ОСОБА_8 під час підписання та укладання Договору про внесення змін до Кредитного договору від 02.02.2009 року, у ньому відсутні прямі заборони та обмеження на внесення саме змін до вже укладених господарських та кредитних договорів, також не передбачено жодної окремої процедури на погодження та дозвіл тимчасового адміністратора або уповноваженої особи НБУ саме на внесення змін до вже укладених господарських та кредитних договорів.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з вірним висновком суду першої інстанції про відсутність законодавчих вимог та обставин, які б свідчили що спірний договір про внесення змін до кредитного договору мав бути укладений саме з окремого дозволу, погодження тимчасового адміністратора та не міг бути укладений керівником філії ОСОБА_12 за довіреністю наданою тимчасовим адміністратором НБУ, та що така довіреність не дозволяла укладати та підписувати зміни до договорів.

Отже, судовою колегією не приймаються до уваги аргументи заявника апеляційної скарги щодо перевищення ОСОБА_8 наданих повноважень на зміну умов Кредитного договору за відсутності погодження уповноваженого представника НБУ та тимчасового адміністратора. При цьому, доводи відповідача з приводу відхилення аргументів апелянта щодо відсутності в даному випадку обмежень повноважень у керівника Банку за законом та за довіреністю, апеляційний суд вважає обґрунтованими.

З урахуванням зазначеного висновку, й наступного схвалення з боку Банку укладання таких змін до договорів не вимагається та не повинно бути, на що також безпідставно посилається апелянт, вказуючи у своїх доводах на нездійснення з боку позивача та відповідача дій, які б свідчили про виконання спірного Договору про внесення змін від 02.02.2009 року та на неіснування документів, які б свідчили про схвалення позивачем спірного правочину .

Відповідно до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляв, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним.

Системний аналіз норми ст. 241 ЦК України у взаємозв'язку з нормами ст.ст. 92, 203, ЦК України та ст. 207 ГК України дає підстави для висновку про те, що цивільна дієздатність юридичної особи реалізується через її органи, які формують і виражають її волю зовні, але при цьому діють відповідно до установчих документів та закону, і положення ст. 241 ЦК України застосовується в усіх випадках, коли є підтвердження вчинення дії на виконання правочину особою, в інтересах якої його укладено, але за умови, що представник (особа, яка виступає від імені юридичної особи) мала повноваження на вчинення правочину, але вчинила його з перевищенням обсягу права на здійснення правочину, який встановлено особою, яку він представляє, діючи при цьому в межах закону.

У договорах про внесення змін від 02.02.09 року, 13.03.09 року, 30.04.2009 року, 31.07.2009 року, 31.08.2009 року, 01.12.2009 року, 27.01.2010 року, 07.07.2010 року, 01.09.2010 року, 30.09.2010 року, 06.11.2010 року, 02.12.2010 року, 21.01.2011 року, 28.01.2011 року, 26.05.2011 року, 10.01.2012 року, 27.01.2012 року, 20.02.2012 року, 01.03.2012 року, 05.03.2012 року, 05.06.2012 року, 21.03.2013 року, 08.12.2014 року до Кредитного договору №15-93/02-3/09 від 27.01.2009 року, сторонами змінювались умови Кредитного договору щодо кінцевого строку повернення кредиту, графіків сплати окремих видів платежів, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, погашення кредитних зобов'язань, вся оплата грошових коштів здійснювалась з призначенням платежів - "погашення відсотків згідно Кредитного договору №15-93/02-3/09 від 27.01.2009 року Без ПДВ". При цьому, не встановлено платежів з посиланням у призначенні на будь-які договори про внесення змін до кредитного договору, окремі графіки погашення заборгованості, тощо. Також, не вбачається, й виставлення окремих певних вимог з боку Банку з посиланням на необхідність оплати саме на виконання умов додаткових угод, чи встановленого графіку погашення заборгованості.

Факт виконання сторонами Кредитного договору з урахуванням та у сукупності із всіма змінами та доповненнями до цього договору, є діями які підтверджують виконання в тому числі й спірного правочину.

В оскаржуваному рішенні господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що обставини виконання сторонами Договору про внесення змін №15-93/02-3/09-1 до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії від 27.01.2009 року №15-93/02-3/09, встановлені у рішенні Господарського суду Донецької області від 17.05.2016 року у справі №905/2357/15, яке переглядалось в апеляційній та касаційній інстанції та було залишено без змін.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується судом апеляційної інстанції відсутність перевищення повноважень з боку Банку при укладанні спірного Договору про внесення змін від 02.02.2009 року.

З урахуванням зазначеного, будь-яке подальше схвалення ПАТ "Промінвестбанк" умов спірного Договору про внесення змін від 02.02.2009 року не вимагається, а тому посилання апелянта на відсутність виконання та подальшого схвалення продовження строку кредитування ТОВ "ШБ "Альтком", змін порядку зарахування коштів чи встановлення графіку погашення заборгованості, як на підстави недійсності спірної угоди з огляду на положення ст. 241 ЦК України є необґрунтовані.

Щодо доводів апелянта про неможливість укладання спірної додаткової угоди із строком погашення кредиту понад 6 років під час дії тимчасової адміністрації, відсутності схвалення строку повернення кредиту до 31.12.2015 року, суд апеляційної інстанції виходить з наступного:

Пункт 1.2 Кредитного договору у спірному Договорі про внесення змін від 02.02.2009 року викладений в наступній редакції:

- кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 31 грудня 2015 року.

- ліміт кредитної лінії (графік платежів) встановлюється у відповідності та починаючи з зазначених дат, встановлених у графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору та є невід'ємно частиною цього Договору.

Таким Додатком №1 до спірного договору про внесення змін до кредитного договору, встановлений графік платежів, який розписаний по періодам розрахунку відсотків, сум відсотків та термінів сплати за період з 31.01.2009 року до 31.12.2010 року.

При цьому, самим Кредитним договором від 27.01.2009 року в цьому ж пункті 1.2, який змінювався, було визначено погашення та встановлення лімітів кредитної лінії у період з 01.10.2009 року до 01.10.2011 року, що є більшим періодом погашення кредиту.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не вбачає в цьому порушення прав Банку з огляду на те, що в спірному договорі було фактично зменшено період погашення кредиту у графіку порівняно із первісно узгодженим в Кредитному договорі.

Також, з урахуванням того, що в спірному Договорі про внесення змін було визначено чіткий графік повернення кредиту, то зазначення в абзаці першому пункту 1.2 кінцевого терміну повернення кредиту - не пізніше 31 грудня 2015 року, не впливає суттєво на строк його повернення, оскільки за графіком він встановлений все ж таки до 31.10.2010 року, а не до 31.12.15 року.

Щодо інших доводів апеляційної скарги щодо неоднакових номерів, різних дат укладання, вміщення у спірній угоді умов, які йдуть в розріз із умовами по відношенню до кредитного договору та усіх наступних додаткових угод до нього, то вони зводяться до припущень апелянта, не підтверджені належними та допустимими доказами, у будь-якому випадку не тягнуть недійсність спірного договору.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на відсутність правових підстав для визнання оскаржуваного Договору про внесення змін №15-93/02-3/09-1 до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії від 27.01.2009 року №15-93/02-3/09 недійсною, оскільки позивачем не доведено наявності обмежень повноважень особи, якою укладено правочин зі сторони позивача. Внаслідок чого не вбачається й наявність порушення прав позивача у зв'язку з укладенням спірного Договору про внесення змін від 02.02.2009 року.

Під час попереднього апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції ПАТ "Промінвестбанк" було заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів: копія протоколу зборів учасників ТОВ "ШБ "Альтком" №09/2009-1 від 09.02.2009 року, копія протоколу зборів учасників ТОВ "ШБ "Альтком" №13/08-1 від 13.08.2010 року, копія протоколу зборів учасників ТОВ "ШБ "Альтком" №1 від 18.02.2013 року, копія листа ТОВ "ШБ "Альтком" №2011/37 від 24.10.2011 року.

24.07.2017 року від ПАТ "Промінвестбанк" надійшло клопотання (вх.№02-31/5169/17 від 24.07.2017р.) про долучення до матеріалів справи № 905/397/17 додаткових документів.

01.08.2017 року та 09.08.2017 року від ПАТ "Промінвестбанк" надійшли клопотання (вх.№02-31/5358/17 від 01.08.2017р. та вх.№02-31/5581/17 від 09.08.2017р.), про долучення додаткових доказів: копія наказу №177 о/д від 06.12.2012 року, роздруківка із програми АБС щодо відкриття рахунків 3739, копія розпорядження №83 від 18.01.2013 року, копії довідок щодо відкритих та закритих рахунків ТОВ "ШБ "Альтком", інформація з офіційного сайту ПАТ "Промінвестбанк" щодо запровадження системи FLEXCUBE, інформація з преси щодо запровадження системи FLEXCUBE, опис системи FLEXCUBE.

10.08.2017 року від апелянта надійшло клопотання (вх.№02-31/5606/17 від 10.08.2017р.) про долучення до матеріалів справи копії пояснень ОСОБА_8 від 03.08.2017 року, посвідчених приватним нотаріусом КМНО Данич О.Ф. за р/н 2642.

Апелянт вважає, що додані до клопотань (вх.№ 02-31/4156/17 від 13.06.2017р., вх.№02-31/5169/17 від 24.07.2017р., вх.№02-31/5358/17 від 01.08.2017р., вх.№02-31/5581/17 від 09.08.2017р., вх.№02-31/5606/17 від 10.08.2017р.) додаткові докази мають суттєве значення для вирішення спору та підтверджують викладені у позові факти та обставини щодо недійсності оскаржуваного у справі №905/397/17 Договору про внесення змін від 02.02.2009 року до Кредитного договору.

Так, зокрема, згідно наданих додаткових пояснень ПАТ "Промінвестбанк" вважає, що Договір про внесення змін №15-93/02-3/09-1 від 02.02.2009 року Банком не визнається, оскільки він ніколи не укладався та не міг виконуватись сторонами.

Апелянт зазначив про неможливість укладення спірного у справі Договору, датованого 02.02.2009, зокрема, до 2013 року (через відсутність існування відповідних платіжних реквізитів Банку).

Крім того, на думку позивача оспорюваний правочин взагалі не підписувався сторонами та є підробленим.

Згідно нотаріально посвідчених пояснень ОСОБА_8 ним ніколи не підписувався Договір про внесення змін №15-93/02-3/09-1 від 02.02.2009 року, та взагалі про його існування йому не відомо.

Отже, в наданих під час апеляційного провадження додаткових документах (нових доказах) ПАТ "Промінвестбанк" фактично порушується питання щодо не вчинення оспорюваного правочину з підстав його підроблення.

Проте, судова колегія не може прийняти до уваги вище наведені докази, які надані апелянтом після прийняття рішення судом першої інстанції у даній справі, враховуючи наступне.

Пунктом 5 ст. 269 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України (в редакції, яка була чинною на момент прийняття рішення судом першої інстанції) позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви лише до початку розгляду господарським судом справи по суті.

Вказані додаткові письмові пояснення та надані ПАТ "Промінвестбанк" на підтвердження цих доводів докази направлені на зміну підстав позову.

Так, зокрема, при зверненні до суду першої інстанції ПАТ "Промінвестбанк" посилалось на недійсність спірного у справі договору з підстав відсутності погодження представника територіального відділення Національного банку України на його підписання, але в письмових поясненнях (вих.№09-12/899 від 20.07.2017р.), наданих в апеляційній інстанції, вказує про неможливість укладення спірного у справі договору, датованого 02.02.2009 року, зокрема, до 2013 року через відсутність існування відповідних платіжних реквізитів Банку та не укладення його ОСОБА_8 взагалі з підстав підроблення.

При цьому, судова колегія зауважує про можливість зміни крім предмету (за змістом додаткових пояснень апелянт вважає спірний договір неукладеним) позову ще й підстав позову у поданих позивачем додаткових поясненнях тільки до початку розгляду справи по суті та лише в суді першої інстанції.

З системного аналізу положень ст. 215 ЦК України з урахуванням ст.ст. 180, 181 ГК України та ст. 638 ЦК України вбачається, що вказаною нормою передбачено визнання недійсним саме вчиненого правочину, тобто такого, при вчиненні якого сторони у передбачених законом порядку та формі досягли згоди щодо усіх його істотних умов, але не дотримались встановлених законом вимог. Натомість встановлення господарським судом обставин, за яких правочини не вважаються вчиненими (господарські договори укладеними), є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору.

Згідно ч. 3 ст. 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

В обґрунтування неможливості подання вищезазначених у клопотаннях документів до суду першої інстанції апелянт посилається на те, що ПАТ "Промінвестбанк" було позбавлено можливості виявити, підготувати та надати ці документи через занадто швидкий розгляд справи №905/397/17 у суді першої інстанції - протягом двох тижнів, а також у зв'язку із запровадженням у Банку службового розслідування, після якого була виявлена частина документів у даній справі.

При вирішенні питання щодо прийняття додаткових доказів, наданих ПАТ "Промінвестбанк", оцінюючи поважність наведених апелянтом причин їх неподання судова колегія апеляційної інстанції не може визнати їх поважними та такими, що не залежали від волі апелянта, оскільки:

- матеріалами справи підтверджується, що справа розглядалась в суді першої інстанції приблизно два місяці (з 20.02.2017 року по 17.04.2017 року), розгляд справи двічі відкладався, а представник Банку неодноразово був присутній під час розгляду справи та мав об'єктивну можливість подати належні докази, які на його думку підтверджують позовні вимоги;

- апелянт посилаючись на факт проведення в ПАТ "Промінвестбанк" службового розслідування не зазначає в чому саме виявилась неможливість проведення перевірки своєї діяльності більш ніж на протязі 7 років, в той час як юридична особа повинна нести відповідальність за дії або бездіяльність своїх працівників;

- під час розгляду справ №905/2357/15 та №910/15750/16, за якими досліджувалися умови та зміст спірного Договору про внесення змін №15-93/02-3/09-1 від 02.02.2009 року, у Банка була об'єктивна можливість здійснити службову перевірку відносно обставин існування чи не існування в натурі такої угоди;

- Банк не позбавлений процесуальної можливості звернутись з окремим позовом за захистом своїх прав з підстав неукладення чи недійсності спірної угоди з підстав заявлених в додаткових документах, які надані під час попереднього апеляційного провадження (а.с. 1-250 т.4, а.с. 8-13 т.5).

Повно і всебічно з'ясувавши причини неможливості подання ПАТ "Промінвестбанк" зазначених доказів до суду першої інстанції з урахуванням конкретних, наведених скаржником обставин справи і об'єктивно оцінивши поважність цих причин, доведення яких входить до обов'язку заявника, судова колегія апеляційної інстанції не може вважати обставини, на які посилається ПАТ "Промінвестбанк", винятковими та такими, що об'єктивно не залежали від волі позивача, а тому не приймає додаткові документи до розгляду.

Аргументи скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку що апеляційна скарга ПАТ "Промінвестбанк" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Донецької області 07.04.2017 року у справі №905/397/17 є законним, обґрунтованим, прийнятим із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і підлягає залишенню без змін.

Враховуючи, що справа розглядається на стадії нового апеляційного розгляду та Вищим господарським судом України рішення по суті розглянутого спору не приймалось, а також питання про віднесення судових витрат на користь однієї із сторін не вирішувалось, відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284, ч. 1 ст. 316 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на рішення Господарського суду Донецької області від 07.04.2017 року у справі №905/397/17 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 07.04.2017 року у справі №905/397/17 - залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ (код ЄДРПОУ 00039002) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком", м. Маріуполь Донецької області (код ЄДРПОУ 32794511) судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 1920,00 грн.

Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Н.О. Мартюхіна

Судді Н.В. Будко

Н.М. Дучал

(У судовому засіданні 01.03.2018 року було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 12.03.2018 року).