Постанова № 72971891, 15.03.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2018 року Справа № 904/9332/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач),

cудді: Пархоменко Н.В., Парусніков Ю.Б.,

cекретар судового засідання Саланжій Т.Ю.

представники сторін:

від відповідача: ОСОБА_1, ордер серії ДП №1270/000008 від 07.02.2018 року, адвокат;

представник позивача у судове засідання не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Плай" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2017 року (повний текст рішення складено 18.12.2017 року) у справі № 904/9332/17 (суддя Новікова Р.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс", м. Київ

до Фермерського господарства "Плай", с. Межиріч, Дніпропетровська область

про стягнення 3% річних у розмірі 1701,12 грн. та інфляційної складової у розмірі 7353,03 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2017 року у справі № 904/9332/17 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Фермерського господарства "Плай" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс" 3% в розмірі 636грн.03коп., інфляційну складову в розмірі 6 210грн.49 коп., адвокатські витрати в розмірі 604грн.95 коп. та судовий збір в розмірі 1 209грн.90коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що право позивача на стягнення 3% річних та інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем зобов’язання за договором купівлі-продажу №368.12.2007 БФ від 12.12.2007 року та рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2010 року у справі №3/100-10 (11/1910), доведено належними та допустимими доказами у даній справі. Оскільки відповідачем заявлено про застосування позовної давності, то вимоги суд вважав обґрунтованими частково, в межах трьох річного строку позовної давності, починаючи з 27.10.2014 року по 22.10.2017 року.

Не погодившись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження судом обставин справи. Зазначає на те, що на момент розгляду судом справи вже існувало рішення господарського суду Київської області від 09.08.2017 року у справі №911/1937/17 частково про той же предмет спору. Зокрема, вказаним рішенням стягнуто з Фермерського господарства "Плай" на користь ТОВ "Компанія "Нотапс" штраф, пеня, 3% та інфляційні втрати за зобов’язаннями за договором №368.12.2007 року, однак, суд першої інстанції на зазначене увагу не звернув.

Просить скасувати оскаржуване ним рішення, в задоволенні позову відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача вважає її вимоги безпідставними та зазначає, що рішення суду, яке вказано скаржником у апеляційній скарзі, стосується іншого предмету спору та інших сторін. Вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Просить залишити оскаржуване судове рішення без змін.

Розгляд апеляційної скарги проведено в режимі відеоконференції.

Скаржник подав 08.02.2018 року пояснення по суті спору, в яких зазначив ще ряд рішень господарського суду Київської області, якими стягнуто з нього за спірним договором №368.12.2007/БФ від 12.12.2016 року та договорів поруки до нього, на користь інших юридичних осіб пеню, 3% річних, інфляційні та штраф.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2010 року у справі №3/100-10(11/19-10), яке набрало законної сили 13.07.2010 року з Фермерського господарства "Плай" присуджено до стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" заборгованість за договором купівлі-продажу №368.12.2007/БФ від 12.12.2007 року, яка складається з: суми основного боргу в розмірі 4534грн.25коп., курсової різниці в розмірі 2565грн.22коп., пені в розмірі 859грн.50коп., 3% річних в розмірі 148грн.69коп., збитки від інфляції в розмірі 557грн.70коп., штраф в розмірі 680грн.13коп. (а.с.14-15).

На виконання вказаного рішення 13.07.2010 року був виданий судовий наказ (а.с.16).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2017 року замінено позивача (стягувача) Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю "КАЗУС-ПРО" (а.с.17).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2017 року замінено позивача у справі №3/100-10(11/19-10) та замінено стягувача у виконавчому провадженні №54635698 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області у справі №3/100-10(11/19-10) від 13.07.10 року - Товариство з обмеженою відповідальністю "КАЗУС-ПРО" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" (а.с.21-23).

Звернувшись з позовом до суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" просило стягнути з Фермерського господарства "Плай" 3% річних в розмірі 171грн.12коп. за період з 14.07.2010 року по 22.10.2017 року та суму інфляційної складової в розмірі 320грн.04 коп. за період з серпня 2010 року по вересень 2010 року відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Пізніше, позивач подав суду заяву про збільшення позовних вимог №07-1/11 від 07.11.2017 року, якою просив суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 1701грн.12коп. за період з 14.07.2010 року по 22.10.2017 року та суму інфляційної складової в розмірі 7353грн.03коп. за період з серпня 2010 року по жовтень 2017 року.

При вирішенні спору суд першої інстанції вірно зазначив, що факт порушення Фермерським господарством "Плай" грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу №368.12.2007/БФ від 12.12.2007 року, встановлений рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2010 року у справі №3/100-10(11/19-10) та не потребує доказування в силу приписів частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла на момент винесення рішення).

Відповідно до платіжних доручень №62188418 від 19.09.2017 року на суму 835грн.19коп. (проведено банком 19.09.2017 року) та №373 від 22.09.2017 року на суму 9916грн.98коп. (проведено банком 13.10.2017 року) Фермерським господарством "Плай" сплачено грошові кошти на користь Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Павлоградським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перераховано зазначені вище грошові кошти на рахунок Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" - 23.10.2017 року (відмітка про проведення платежу банком), що підтверджується платіжними дорученнями №1922, №1923 від 20.10.2017 року (а.с. 24).

Таким чином, з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні суд першої інстанції вірно вказав, що датою сплати присуджених до стягнення сум є 23.10.2017 року.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, законом встановлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Отже, право позивача на стягнення та обов’язок відповідача сплатити заявлені позивачем суми є доведеним.

Колегія суддів поділяє висновок оскаржуваного рішенні про часткове задоволення заявлених вимог в силу наступного:

З наданого позивачем розрахунку заявлених до стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних витрат, який міститься у позовній заяві, вбачається, що їх нарахування здійснювалося позивачем на суму 7805грн.76коп. До складу цієї суми увійшли - основний борг в розмірі 4534грн.25коп., курсова різниця в розмірі 2565грн.22коп., 3% річних в розмірі 148грн.69коп. та інфляційні втрати в розмірі 557грн.70коп., тобто сума всіх, стягнутих рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2010 року у справі №3/100-10(11/19-10), необхідних платежів.

Суд першої інстанції вірно зауважив, що згідно положення ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України базою (основою) для нарахування 3% річних та інфляційних втрат є сума основного боргу, не обтяжена іншими нарахуваннями. З урахуванням викладеного та умов укладеного з відповідачем договору базовою складовою для нарахування інфляційних втрат та 3% річних є сума у розмірі 7 099грн.47коп., з яких: основний борг в розмірі 4534грн.25коп. та курсова різниця в розмірі 2565грн.22коп., які було стягнуто за рішенням суду.

Нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму попередньо стягнутих за рішенням суду інфляційних втрат та 3% річних є безпідставними.

Також поділяє колегія суддів і висновок оскаржуваного рішення про те, що при вирішенні спору слід застосувати позовну давність, про яку подано заяву відповідача.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно зі ст.ст. 256, 257, 261 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява надіслана позивачем до суду 27.10.2017 року, про що свідчить відбиток штемпеля відділення поштового зв’язку в правому верхньому куті поштового конверту (а.с. 35).

Таким чином, правильним є нарахування інфляційної складової та 3% річних у межах трьохрічного строку позовної давності, починаючи з 27.10.2014 року по 22.10.2017 року.

Проведені судом розрахунки належних до стягнення сум не оспорюються відповідачем, перевірені колегією суддів, є правильними.

Щодо доводів апеляційної скарги про неповне дослідження судом обставин справи та ненадання оцінки тому, що є рішення інших судів, за якими з відповідача за той же період, частково стягнуті інфляційні та три відсотки річних, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування та подання суду доказів покладено на сторони.

Аналогічні вимоги містила і ст.33 Господарського процесуального кодексу України в редакції, що діяла на час розгляду спору.

Відповідач не надав жодних доказів того, що під час розгляду справи існували судові рішення, які набрали законної сили та за якими було стягнуто ті суми, що заявлені позивачем у даному спорі.

Колегія суддів, вивчивши посилання скаржника на :

- рішення господарського суду Київської області №911/2692/14 від 01.08.2017 року;

- рішення господарського суду Київської області №911/2853/16 від 17.11.2016 року;

- рішення господарського суду Київської області №911/1937/17 від 09.08.2076 року зауважує, що вказані судові акти стосуються правовідносин Фермерського господарства "Плай" з іншими юридичними особами.

Таким чином, в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване відповідачем судове рішення є законним, обгрунтованим, постановлено відповідно до норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2017 року у справі № 904/9332/17 залишити без змін.

Витрати за розгляд апеляційної скарги віднести за рахунок Фермерського господарства "Плай".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Верховного Суду в порядку ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Ю.Б. Парусніков

Повний текст постанови підписано 26.03.2018 року.