Рішення № 72971516, 16.03.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" березня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2712/17

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Оборотової О.Ю.

при секретарі судового засідання Горнович Л.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району до відповідачів: Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області та Приватного підприємства «РОМАН» про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки;

за участю представників:

від прокуратури: ОСОБА_1, посвідчення № 035497, від 07.09.2015р.;

від позивача (Міністерства оборони України): ОСОБА_2, за довіреністю № 220/359/д, від 20.11.2017р.;

від позивача (Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району): ОСОБА_3 за довіреністю №03 від 10.01.2018р.;

від відповідачів: не з’явились.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: 09.11.2017р. Заступник військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району (далі - Білгород-Дністровська КЕЧ) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до відповідачів: Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області (далі – Тарутинська РДА) та Приватного підприємства «РОМАН» про визнання незаконним та скасування розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 29.12.2012р. № 1032/А-2012 «Про надання в короткострокову оренду земельну ділянку на території Веселодолинської сільської ради за межами населеного пункту»; визнання недійсним договору короткострокової оренди землі (землі запасу) від 29.12.2012р. № 317, укладений між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області (68500, Одеська область, смт. Тарутине, вул. Широка, 1, код ЄДРПОУ 04056894) та Приватним підприємством «РОМАН» (68533, Одеська область, Тарутинский р-н, с. Богданівка, вул. Калініна, 42, код ЄДРПОУ 31908273); зобов’язання Приватного підприємства «Роман» (68533, Одеська область, Тарутинский р-н, с. Богданівка, вул. Калініна, 42, код ЄДРПОУ 31908273) повернути Міністерству оборони України зі складанням акту прийому-передачі земельну ділянку загальною площею 100 га, передану Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області за договором короткострокової оренди землі (землі запасу) від 29.12.2012р. № 317.

Підставою подання зазначеного позову, прокурор визначає обставини, які пов’язані з безпідставним укладенням господарських угод, прийняттям рішень органами виконавчої влади відносно земельних ділянок, що належать до земель оборони, з порушенням цільового призначення земельних ділянок, що має наслідком шкоду інтересам держави та порушує права держави в особі Міністерства оборони України, на використання земель оборони за цільовим призначенням.

В обґрунтування позовних вимог, прокурор посилається на те, що ані Кабінетом Міністрів України, ані Міністерством оборони України відповідні згоди на вилучення із земель Тарутинського загальновійськового полігону земельних ділянок та їх передачу у власність чи користуванні Тарутинській РДА не надавались, а тому спірне розпорядження суперечить вимогам чинного законодавства України. Крім цього, спірний договір оренди землі суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» та іншим актам цивільного законодавства та підлягає визнанню недійсним.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.11.2017р. позовну заяву Заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №916/2712/17.

29.11.2017р. від Міністерства оборони України надійшли пояснення на позовні вимоги військового прокурора.

13.12.2017р. від Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області надійшло клопотання про застосування строку позовної давності, відповідно до якого відповідач зазначає, що прокурор знав, або міг дізнатися про порушення прав позивача 10.09.2013р.

17.01.2018р. від Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району надійшла заява про продовження розгляду справи зі стадії підготовчого провадження за формою загального позовного провадження.

17.01.2018р. від прокуратури надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких прокурор вважає за доцільне продовжити розгляд справи зі стадії підготовчого провадження за формою загального позовного провадження. Додатково зазначено доводи та міркування щодо відмови у задоволенні клопотання про застосування строку позовної давності.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.01.2018р. справу № 916/2712/17 прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.03.2018р. закрито підготовче провадження у справі № 916/2712/17 призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 16 березня 2018 р. о 15 год. 00 хв.

Відповідачі відзив на позов у встановлений судом строк не надали, представники відповідачів у судові засідання не з’явились, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, які отримані Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та Приватним підприємством «РОМАН».

Відтак, даний спір судом вирішено по суті заявлених вимог за наявними матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення учасників справи присутніх у судових засіданнях, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступні обставини справи.

Згідно з постановою Ради народних комісарів Української РСР від 18.12.1945р. №2002/063 «Про відвід 20 000 гектарів землі на території Бородинського, Тарутинського і Саратського районів Ізмаїльської області для організації окружного артполігону ОДВО», що затверджена розпорядженням Раднаркому СРСР від 19.01.1946р. №742рс, постановлено відвести на території Бородинського, Тарутинського та Саратського районів Ізмаїльської області під окружний артилерійський полігон Одеського військового округу 20 000 га землі (в межах, визначених у схемі, що додавалась).

10.06.1946р. обласною комісією по передачі земель ОДВО, яка діяла на виконання постанови Ради народних комісарів Української РСР від 18.12.1945р. №2002/063 та постанови Ізмаїльського обласного виконавчого комітету від 12.02.1946р. №53/9-ОП, складено акт передачі земельної ділянки, що відводиться під учбовий артилерійський полігон ОДВО на площі 23 600 га. При цьому в акті від 10.06.1946р. зазначено, що при відводі земель в натурі, у зв'язку з рельєфом місцевості (з метою включення деяких висотних пунктів) виникла необхідність у збільшенні площі артполігону, у зв'язку з чим фактично відведено під полігон на 3 600 га більше, ніж було передбачено проектом, що було узгоджено районними організаціями.

Рішенням звуженого засідання Ізмаїльського обласного виконавчого комітету №7 від 10.06.1946р. «Про затвердження акту обласної комісії по передачі земель під артилерійський полігон Одеському військовому округу» було затверджено вказаний акт обласної комісії від 10.06.1946р. про передачу земельної ділянки площею 23600га під учбовий артилерійський полігон Одеського військового округу.

05.05.2005р. Тарутинською РДА прийнято розпорядження №101/А-2005 «Про вилучення із користування військової частини А-1366 земельної ділянки загальновійськового полігону на території Веселодолинської сільської ради», яким з урахуванням пункту 1 розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області

№368/А-2005 від 14.12.2005р. «Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями», було припинено право користування земельною ділянкою площею 23253,17га, наданої в користування військовій частині А-1366 для організації загальновійськового полігону і розташованої на території Веселодолинської сільської ради, а також переведено вказану земельну ділянку в землі запасу Веселодолинської сільської ради.

Дане розпорядження було предметом судового розгляду у адміністративній справі №2-а-3436/08/1570, за результатами розгляду якої постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012р., яка набрала законної сили, визнано протиправними та скасовані вищенаведені розпорядження Тарутинської РДА №101/А-2005 від 05.05.2005р. «Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону» та п. 1 розпорядження Тарутинською райдержадміністрації Одеської області №368/А-2005 від 14.12.2005р. «Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями».

Разом з тим, 29.12.2012р. Тарутинською РДА прийнято розпорядження № 1032/А-2012 «Про надання в короткострокову оренду земельну ділянку на території Веселодолинської сільської ради за межами населеного пункту».

Згідно з п. 1 розпорядження №1032/А-2012 від 29.12.2012р. до визначення Кабінетом Міністрів України порядку проведення земельних аукціонів відповідно до ст. 16 Закону України «Про оренду землі» та виготовлення проекту землеустрою, в короткострокову оренду терміном на 1 рік Приватному підприємству «РОМАН» (далі – ПП «РОМАН») надано земельну ділянку загальною площею 100 га ріллі, що розташована на території Веселодолинської сільської ради та фактично входить до складу земель Тарутинського полігону.

29.12.2012р., на підставі розпорядження Тарутинської РДА №1032/А-2012 від 29.12.2012р. та рішення Тарутинської районної ради №131-V1 від 27.07.2011р. «Про затвердження порядку оформлення короткострокової оренди земельних ділянок, що належать до державної власності» між Тарутинською РДА та ПП «РОМАН» укладено договір короткострокової оренди землі №317 (далі - договір).

Відповідно до умов договору, Тарутинська РДА для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та випасу худоби передала в короткострокову оренду ПП «Роман» земельну ділянку загальною площею 100 га.

Договір укладено терміном на 1 рік до проведення аукціону відповідно до вимог Земельного кодексу України та виготовлення проекту землеустрою та технічної документації на земельні ділянки (п. 8 договору).

Відповідно до умов договору, ПП «РОМАН» сплачує орендну плату Тарутинській РДА з розрахунку 1 га - 60,00 грн., сума за рік складає 35 000 грн.

Згідно з п. п. 18, 20 договору, передача земельної ділянки в оренду здійснюється у тридцятиденний термін після підписання Договору за актом приймання-передачі без розроблення проекту відведення.

Разом з тим, за відсутності проекту відведення, на підставі договору короткострокової оренди землі № 317, земельна ділянка площею 100 га була передана Тарутинською РДА у користування ПП «РОМАН», що підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки від 29.12.2012р. На підставі вказаного договору ПП «РОМАН» сплачує орендну плату Тарутинській РДА та наразі фактично використовує зазначену земельну ділянку.

Прокурор стверджує, що, зазначене розпорядження та договір оренди землі суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки земельну ділянку площею 100 га незаконно передано Тарутинською РДА в короткострокову оренду ПП «РОМАН» за рахунок земель державної власності, які належать за цільовим призначенням до земель оборони, а тому як наслідок інтереси держави повинні бути поновлені шляхом скасування розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 29.12.2012р. № 1032/А-2012 «Про надання в короткострокову оренду земельну ділянку на території Веселодолинської сільської ради за межами населеного пункту»; визнання недійсним договір короткострокової оренди землі (землі запасу) від 29.12.2012р. № 317, укладений між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та Приватним підприємством «Роман» та зобов’язання Приватного підприємства «Роман» повернути Міністерству оборони України зі складанням акту прийому-передачі земельну ділянку загальною площею 100 га, передану Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області за договором короткострокової оренди землі (землі запасу) від 29.12.2012р. № 317.

Дані обставини стали підставою для звернення Заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району до господарського суду Одеської області з відповідним позовом з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення , невизнання або оспорювання , кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб’єктами підприємницької діяльності.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до вимог статті 131-1 Конституції України, у випадках, передбачених законом, на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді.

Ці повноваження прокурора закріплені також у Господарському процесуальному кодексу України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до яких підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є наявність порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Як передбачено ст.ст. 1, 3 Закону України «Про Збройні Сили України», ст.ст. 2, 10 Закону України «Про оборону України» Збройні Сили України – це військове формування на яке покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і неподільності.

Відповідно до резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 прокурори вправі звертатись до господарського суду з позовами в інтересах держави в особі органів державної влади.

Згідно з вимогами ст. ст. 9, 14 Закону України «Про Збройні Сили України» землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належить їм на праві оперативного управління.

Поряд із цим відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» та п. 1 «Положення про Міністерство оборони України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671, п. 44 «Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями» (далі - Положення) і «Керівництва з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України», затверджених наказом Міністра оборони України №483 від 22.12.1997, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, яке зокрема, здійснює в установленому порядку відчуження військового майна, передачу його до сфери управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам та організаціям, які провадять діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та в комунальну власність, готує пропозиції щодо зміни цільового призначення земельних ділянок Збройних Сил України, надає згоду на вилучення земельних ділянок, які не використовуються Збройними Силами України. Як центральний орган виконавчої влади Міністерство оборони України є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

На порушення вимог «Інструкції з організації претензійної та позовної роботи, представництва інтересів у судах і виконання рішень судів у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України», затвердженої наказом Міністра оборони України № 744 від 30.12.2016, Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району заходи представницького характеру з питань захисту інтересів держави на частину земель «Тарутинського» полігону, переданих в короткострокову оренду Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області не вживала.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» військовою прокуратурою Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України повідомлено суб’єкта владних повноважень – Міністерство оборони України – про необхідність представництва військовою прокуратурою інтересів держави в особі Міністерства оборони України, Білгород-Дністровську КЕЧ у формі звернення до суду з цим позовом та участі в його розгляді.

Отже, суд визнає правомірною необхідність представництва заступником військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону в господарському суді інтересів держави в особі Міністерства оборони України, Білгород-Дністровської КЕЧ у формі звернення до суду з даним позовом та участі в його розгляді.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України). Зміст договору становлять умови (пункти) , визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Стаття 204 Цивільного кодексу України встановлює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов’язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Так, згідно зі ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України закріплено правову норму, відповідно до якої підставою набуття права власності або права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, за умови, що такі рішення прийняті у межах їх повноважень та відповідно до закону.

Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою – це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності без встановлення строку. Міністерство оборони України, як центральний орган виконавчої влади, може приймати рішення стосовно земель оборони в межах прав, наданих користувачу земельної ділянки (ст. 95 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Пунктом 5 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 77 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони» землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Згідно зі ст. 20 Земельного кодексу України земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно у відповідності до Закону України «Про використання земель оборони».

Відповідно до ст. ст. 9, 14 Закону України «Про Збройні Сили України», землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління, вирішення питань щодо порядку надання Збройним силам України в управління об’єктів державної власності, в тому числі і земельних ділянок відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.

Судом встановлено, що, ані Кабінетом Міністрів України, ані Міністерством оборони України відповідні згоди на вилучення із земель Тарутинського загальновійськового полігону земельних ділянок та їх передачу у власність чи користуванні Тарутинській РДА не надавались.

Крім того, відповідно до ст. 4 Закону України «Про використання земель оборони» військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.

Проте, будь-які дозволи щодо передачі земельних ділянок Тарутинського загальновійськового полігону суб’єктам господарювання, у тому числі і ПП «РОМАН», ані Міністерством оборони України, ані Білгород-Дністровською КЕЧ району не надавались.

Право Міністерства оборони України на землі військового полігону (військове містечко №11 у Тарутинському районі Одеської області) підтверджується висновками судів, які вже набрали законної сили у наступних справах: постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 по справі №2-а-3436/08/1570, яка була залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного Суду України від 17.04.2014р. по справі К/9991/43671/12; постанова Одеського окружного адміністративного суду по справі № 1570/7450/2012, яка була залишена в силі ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.09.2017р справа №К/800/39287/14; рішення господарського суду Одеської області по справі №916/650/14, яке залишене в силі постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2015р. рішення господарського суду Одеської області по справі №5017/3699/2012, яке залишене в силі постановою Одеського апеляційного господарського суду, рішення господарського суду Одеської області по справі №5017/3724/2012, яке залишене в силі постановами Одеського апеляційного господарського суду та постановою Вищого господарського суду України від 25.04.2017р., рішення господарського суду Одеської області по справі №5017/3701/2012, яке залишене в силі постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2016р. та ухвалою Верховного Суду України від 21.09.2016 по справі №3-721гс16/3/16, рішення господарського суду Одеської області по справі №5017/3702/2012, яке залишене в силі постановою Одеського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України, рішення господарського суду Одеської області по справі №916/1474/14, яке залишене в силі постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2016р., рішення господарського суду Одеської області по справі №5017/2889/2012, яке залишене в силі постановами Одеського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України від 12.04.2017р. та ухвалою Верховного Суду України від 22.08.2017р. (офіційний веб портал: www.reyestr.court.gov.ua)

Отже, встановлений судами факт належності спірної земельної ділянки до земель оборони та до сфери управління Міністерства оборони України має преюдиціальне значення і не підлягає доведенню в рамках даної справи.

Крім цього Міністерством оборони України добровільної відмови від користування земельною ділянкою Тарутинського артполігону (в/м №11) від уповноважених на це осіб та органів державної влади не було.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, видання розпорядження від 29.12.2012р. №1032/А-2012 та подальше укладення Тарутинською РДА короткострокового договору оренди з ПП «Роман» було здійснено незаконно, з перевищенням наданих їй Законом повноважень.

Отже, Тарутинською РДА всупереч вимогам ст. 19 Конституції України, ч.ч. 1, 5 ст. 116, ст. 141, ч. 3 ст. 142 Земельного кодексу України, п.п. 44, 45 Положення, прийнято рішення про передачу у короткострокову оренду ПП «РОМАН» земельної ділянки площею 100 га, укладено договір оренди вказаної землі, чим грубо порушено порядок вилучення та передачі земель оборони іншому землекористувачу.

При укладенні договору короткострокової оренди землі № 317 від 29.12.2012р. порушено вимоги ст. 123 Земельного кодексу України та ст. ст. 6, 15 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об’єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Водночас, при укладенні договору короткострокової оренди землі від № 317 від 29.12.2012р. проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічна документація із землеустрою не складались.

Більш того, усупереч вищевказаним вимогам Земельного кодексу України, у п. 8 договору визначено, що його укладено до проведення аукціону та виготовлення проекту землеустрою та технічної документації на земельні ділянки.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотною умовою договору оренди землі, зокрема, є об’єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

Разом з тим, усупереч вказаній нормі закону, договір короткострокової оренди землі № 317 від 29.12.2012р. не містить відомостей про об’єкт оренди, зокрема конкретне місце розташування та кадастровий номер земельної ділянки, переданої в оренду, що відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про оренду землі» є підставою для визнання договору недійсним.

Крім того, у судовому порядку визнано протиправним та скасовано рішення Тарутинської районної ради Одеської області №131-VI від 20.07.2011р. «Про порядок оформлення короткострокової оренди земельних ділянок із земель, що належать до державної та комунальної власності», на підставі якого було укладено оскаржуваний договір короткострокової оренди землі.

14.11.2013р. Одеським окружним адміністративним судом у справі № 815/7390/13-а у повному обсязі задоволено позов прокурора Тарутинського району Одеської області до Тарутинської районної ради Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення №131-VI від 20.07.2011.

При розгляді зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом встановлено, що рішення №131-VI від 20.07.2011р. суперечить положенням ст.ст. 122-126 Земельного кодексу України, адже передбачає надання в оренду земельних ділянок державної чи комунальної власності строком на один рік без необхідної технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Таким чином, Тарутинська РДА Одеської області, укладаючи вищезазначений спірний договір короткострокової оренди землі і не маючи жодних повноважень на володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою загальною площею 100 га, розташованої на території Веселодолинської сільської ради, розпорядилась самовільно і незаконно землями оборони, всупереч вищевказаним вимогам Земельного Кодексу України, Законів України «Про оренду землі» та «Про використання земель оборони».

Відповідно до ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Як встановлено ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як передбачено ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За нормою ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

За змістом норм ст. 20 Закону України «Про оренду землі» укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації; право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

При цьому, з наведених норм закону слідує, що спірний договір оренди землі підлягає державній реєстрації, що вказує на те, що закон не передбачає можливість реєстрації не укладеного договору; по-друге, закон пов'язує з державною реєстрацію виникнення права оренди, а не укладення договору.

Слід вказати, що державна реєстрація не є формою правочину (усна, письмова), що слідує зокрема із норм ст. 205 Цивільного кодексу України; з положень норми ст. 220 Цивільного кодексу України вбачається, що: «якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, … відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним».

Наведене дає підстави для висновку, що відсутність, зокрема державної реєстрації не розглядається як порушення форми правочину, які тягнуть визначені законом наслідки (ст.ст. 218, 220 ЦК України). В даному контексті оскаржуваний договір оренди земельної ділянки не містить правової реєстрації права оренди, права та обов'язки за таким договором не відбулись, зазначений договір не набув чинності.

З огляду на наведені норми господарський суд Одеської області звертає увагу, що якщо договір вчинений у належній формі, всі істотні умови його сторонами погоджені, то такий договір тягне правові наслідки у відносинах між сторонами, наприклад передання речі, виконання грошових зобов'язань, тому може бути оспорений за правилами визнання правочину недійсним (ст. 215 ЦК України); до вчинення державної реєстрації правочин не породжує весь комплекс наслідків, що з цим пов'язані, зокрема «… офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав …» (ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відсутність державної реєстрації оспорюваного договору не є перешкодою для визнання його недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України правочин є дійсним, якщо його зміст не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та загальним умовам дійсності правочину.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін, або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

З огляду на вищевикладене, враховуючи встановлені обставини справи щодо незаконності розпорядження земельною ділянкою за межами повноважень Тарутинською РДА, оскільки таке стосується розпорядження земельною ділянкою площею 100 га, що належить за цільовим призначенням до земель оборони, слід дійти висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору короткострокової оренди землі (землі запасу) від 29.12.2012 р. №317, укладений між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та Приватного підприємства «РОМАН», тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, наявні підстави для задоволення вимоги про повернення земельної ділянки з застосуванням правового механізму реституції, оскільки договір оренди визнається недійсним.

Аналогічна правова позиція щодо можливості визнання таких договорів недійсними викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10.10.2017 року у справі № 916/92/17.

Згідно ст. ст. 215, 216 ЦК України, ст. 208 ГК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків.

Засади захисту права власності, які поширюються і на правовідносини щодо права користування, регулюються ст. 386 ЦК України; право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння та захист права власності від порушень, не пов’язаних із позбавленням володіння, - статтями 387, 391 ЦК України, а способи захисту прав на земельні ділянки - статтею 152 Земельного кодексу України.

За змістом цих норм при порушенні права землекористувача внаслідок зайняття земельної ділянки іншою особою адекватним способом захисту такого порушеного права є подання ним позову про визнання договору недійсним та зобов’язання повернути земельну ділянку.

Аналогічних висновків дійшов Вищий господарський суд України, які виклав у постанові від 18.05.2016р. за результатами розгляду аналогічної справи № 5017/3701/2012. Також постанова Вищого господарського суду України від 18.05.2016 яка залишена в силі постановою Верховного Суду України від 21.09.2016 (справа № 3-721гс16-3-16).

Відповідно до листа заступника голови Комісії з ліквідації Відділу Держгеокадастру у Тарутинському районі Одеської області від 05.02.2017 вих. № 19-1525-0.12-185/2-17 нормативна грошова оцінка 1 га землі (рілля) на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області станом на 01.01.2017 становить 27 826 грн. 39 коп. Тобто, вартість незаконно переданої Тарутинською РДА ПП «Роман» за договором короткострокової оренди землі від 29.12.2012, складає: 100 га (площа земельної ділянки) х 27 826 грн. 39 коп. (нормативна грошова оцінка 1 га ріллі) = 2 782 639 грн.

Приймаючі до уваги, що земельна ділянка віднесена до земель оборони, то на цей час є усі законні підстави вимагати повернення земельної ділянки від ПП «РОМАН» до Міністерства оборони України – органу уповноваженого здійснювати управління землями державної власності на праві оперативного управління.

Крім цього, оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Що стосується клопотання Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Положеннями частини першої статті 261 Цивільного кодексу України унормовано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами четвертою та п'ятою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

За твердженнями Тарутинської районної державної адміністрації, прокурор знав або міг дізнатися про порушення прав позивача 10.09.2013р., а тому, на думку відповідача, строк позовної давності сплив 10.09.2016р.

Однак, суд звертає увагу, якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом України у постановах від 02.09.2014р. у справі № 3-82гс14, від 13.05.2015р. у справі № 3-126гс15, від 25.03.2015р. у справі № 3-21гс15, від 01.07.2015р. у справі № 6-178цс15.

У постанові від 13.05.2015р. у справі № 3-126гс15 Верховний Суд України зазначив: «Оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органу, який має повноваження щодо передачі земель лісового фонду у постійне користування, то і перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган державної влади, а не прокурор».

У свою чергу Тарутинською РДА не доведено, що Міністерством оборони України та Білгород-Дністровською КЕЧ району пропущено строк позовної давності та не доведено належними і допустимими доказами, коли саме позивачам стало відомо про порушення їх права.

Отже, суд констатує факт того, що по справі №916/2712/17 строк позовної давності не пропущено.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, суд прийшов до висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідачів відповідно до задоволених позовних вимог, згідно ст.ст. 123, 129 ГПК України а саме:

Щодо визнання незаконним та скасування розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 29.12.2012 № 1032/А-2012 «Про надання в короткострокову оренду земельну ділянку на території Веселодолинської сільської ради за межами населеного пункту» - на Тарутинську районну державну адміністрацію Одеської

Щодо визнання недійсним договору короткострокової оренди землі (землі запасу) від 29.12.2012 № 317, укладений між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області (68500, Одеська область, смт. Тарутине, вул. Широка, 1, код ЄДРПОУ 04056894) та Приватним підприємством «Роман» (68533, Одеська область, Тарутинский р-н, с. Богданівка, вул. Калініна, 42, код ЄДРПОУ 31908273) - на відповідачів у рівних частинах.

Щодо зобов’язання Приватного підприємства «РОМАН» (68533, Одеська область, Тарутинский р-н, с. Богданівка, вул. Калініна, 42, код ЄДРПОУ 31908273) повернути Міністерству оборони України зі складанням акту прийому-передачі земельну ділянку загальною площею 100 га, передану Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області за договором короткострокової оренди землі (землі запасу) від 29.12.2012 № 317 - на Приватне підприємство «РОМАН».

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов – задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 29.12.2012 № 1032/А-2012 «Про надання в короткострокову оренду земельну ділянку на території Веселодолинської сільської ради за межами населеного пункту».

3. Визнати недійсним договір короткострокової оренди землі (землі запасу) від 29.12.2012 № 317, укладений між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області (68500, Одеська область, смт. Тарутине, вул. Широка, 1, код ЄДРПОУ 04056894) та Приватним підприємством «Роман» (68533, Одеська область, Тарутинский р-н, с. Богданівка, вул. Калініна, 42, код ЄДРПОУ 31908273);

4. Зобов’язати Приватне підприємство «РОМАН» (68533, Одеська область, Тарутинский р-н, с. Богданівка, вул. Калініна, 42, код ЄДРПОУ 31908273) повернути Міністерству оборони України зі складанням акту прийому-передачі земельну ділянку загальною площею 100 га, передану Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області за договором короткострокової оренди землі (землі запасу) від 29.12.2012 № 317.

5. Стягнути з Приватного підприємства «РОМАН» (68533, Одеська область, Тарутинский р-н, с. Богданівка, вул. Калініна, 42, код ЄДРПОУ 31908273) на користь Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району (67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Лікарняна, 1, код ЄДРПОУ 08124865) витрати пов’язаних зі сплатою судового збору у розмірі 42539,59грн.

6. Стягнути з Тарутинської районної державноюї адміністрації Одеської області (68500, Одеська область, смт. Тарутине, вул. Широка, 1, код ЄДРПОУ 04056894) на користь Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району (67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Лікарняна, 1, код ЄДРПОУ 08124865) витрати пов’язаних зі сплатою судового збору у розмірі 2400грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 26 березня 2018р.

Суддя О.Ю. Оборотова