Ухвала суду № 72968758, 26.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

У Х В А Л А

26 березня 2018 року

м. Київ

справа № 761/20342/17

провадження № 22-ц/796/1326/2018

Апеляційний суд м. Києва у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ МазурикО.Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2

відповідач - Регіональний центр надання безоплатної вторинної правової допомоги у м. Києві

розглянув матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва у складі судді Піхур О.В. від 24 липня 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Шевченківськогорайонного суду м. Києва від 24 липня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Зважаючи на положення п.8 ч.1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ Апеляційний суд міста Києва здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

Дослідивши матеріали справи, вважаю, що апеляційну скаргу слід визнати неподаною та повернути особі, яка її подала з наступних підстав.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31 серпня 2017 року апеляційну скаргу, подану позивачем, залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Згідно ухвали суду апелянту необхідно було надати апеляційну скаргу, в якій зазначити повне найменування (ім'я) інших учасників справи, їх місцезнаходження або місце проживання чи перебування; надати копії апеляційної скарги з доданими матеріалами для всіх учасників справи; надати докази сплати судового збору у розмірі та порядку, визначених Законом України «Про судовий збір» із змінами.

Копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 31.08.2017 отримана апелянтом 12.09.2017, що підтверджується розпискою Київського СІЗО № 20692 від 08.09.2017, яка надіслана на адресу суду 23.03.2018 (а.с. 36-37).

Разом з цим, апелянтом не виконано вимоги, вказані в ухвалі суду від 31.08.2017, та не усунуто недоліки у встановлений судом строк.

Оскільки апелянтом не усунуто недоліки, вказані в ухвалі суду від 31.08.2017, то апеляційна скарга не оформлена у відповідності до вимог ст. 356 ЦПК України, яка кореспондується з положеннями ст. 295 ЦПК України (в редакції на час подання апеляційної скарги).

Відповідно до ч. 2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, яка передбачає повернення позовної заяви (апеляційної скарги).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв'язку з наведеним, вимога суду щодо оформлення апеляційної скарги у відповідності до вимог ст. 295 ЦПК України (в редакції на час подання апеляційної скарги), не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Таким чином, апеляційну скаргу слід вважати неподаною та повернути особі, яка її подала.

Про повернення апеляційної скарги суддя-доповідач постановляє ухвалу (ч. 7 ст. 357 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, керуючись ст. 185, 357 ЦПК України, п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківськогорайонного суду м. Києва від 24 липня 2017 року вважати неподаною та повернути особі, яка її подала.

Роз'яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Ухвала набирає законної сили з часу її постановлення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Суддя О.Ф. Мазурик