Ухвала суду № 72968610, 20.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Рибака І.О.

суддів Лашевича В.М., Росік Т.В.

з участю секретаря Солдаткіної Д.О.

представника власника майна Кондратенко Т.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ТзОВ «Радехівський цукор» - адвоката ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07.02.2018 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою частково задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС СУ ФР ОВПП ДФС Стринжа Г.Л., погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Кіпчарським О.П., про накладення арешту на майно та накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на мультивалютних рахунках №26008408066, 26006385222, 26007385221, 26049709044413, 26004709044113, відкритий в банківській установі АТ «Райффайзен банк Аваль» (МФО 380805), м. Київ, вул. Лєскова, 9, який належить ТОВ «Радехівський цукор» (ЄДРПОУ 361531890).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представника власника майна ТзОВ «Радехівський цукор» - адвоката ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07.02.2018 року, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання про арешт майна відмовити.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що накладаючи арешт на майно слідчий суддя керувався тільки ч. 2, 3 ст. 170 КПК України та не прийняв до уваги вимоги ч.5, 6 ст. 170 КПК України. У кримінальному провадженні №32015140000000215 від 19.11.2015 будь-якій особі не повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, перелік яких визначено в ст. 96-3 КК України. Крім того, досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється за ст.ст. 205, 212 КК України, що виключає можливість набуття товариством у ньому процесуального статусу юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, оскільки його правова кваліфікація не входить до переліку підстав для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру, визначеному в ст. 96-3 КК України. Таким чином, на думку апелянта, зазначене виключає можливість застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, щодо товариства у кримінальному провадженні №32015140000000215 з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи та з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Щодо пропущення строку на апеляційне оскарження, то як зазначає апелянт розгляд клопотання проводився без повідомлення власника майна, а апеляційна скарга подана в 5-й строк після отримання копії судового рішення.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що апелянт в судовому засіданні суду першої інстанції участі не приймав, а апеляційна скарга подана в межах строку визначеного ч. 3 ст. 395 КПК України, тому строк на апеляційне оскарження не підлягає поновленню.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчим управлінням фінансових розслідувань ОВПП ДФС здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32015140000000215 від 19.11.2015, за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ «Радехівський цукор» (ЄДРПОУ 36153189) та за фактом фіктивного підприємництва, за ознаками складу злочинів, передбачених ст. ст. 205 ч.1, 212 ч. 3 КК України.

05.02.2018 року постановою старшого слідчого з ОВС СУ ФР ОВПП ДФС Стринжа Г.Л. грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «Радехівський цукор» визнано у кримінальному провадженні №32015140000000215 речовим доказом.

07.02.2018 року старший слідчий з ОВС СУ ФР ОВПП ДФС Стринж Г.Л., за погодженням з прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Кіпчарським О.П., звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на грошові кошти, які знаходяться на мультивалютних рахунках №26008408066, 26006385222, 26007385221, 26049709044413, 26004709044113, відкритих в банківській установі АТ «Райффайзен банк Аваль» (МФО 380805), м. Київ, вул. Лєскова, 9 ТзОВ «Радехівський цукор» (ЄДРПОУ 361531890), посилаючись на наявність правових підстав, передбачених ч. 3, 5, 6 ст. 170 КПК України.

07.02.2018 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва клопотання слідчого задоволено, з посиланням на те. Що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, а відтак наявність правових підстав, передбачених ч. 3 ст. 170 КПК України.

На думку колегії суддів, з таким висновком слідчого судді погодитись неможливо з огляду на наступне.

Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Однак, ні органом досудового розслідування, ні слідчим суддею наведена норма закону не дотримана.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 5 статті 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майно або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно частини 6 статті 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Разом з тим, як вбачається з наданих матеріалів, досудове розслідування у кримінальному провадженні, яке зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань ще 19.11.2015, проводиться за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України, однак жодній особі в рамках вказаного кримінального провадження про підозру не повідомлено, а відтак посилання органу досудового розслідування на наявність правових підстав, передбачених ч. 5, 6 ст. 170 КПК України для накладення арешту на майно, належного ТзОВ «Радехівський цукор» (ЄДРПОУ 361531890) є необґрунтованими та такими, які не відповідають вимогам чинного законодавства.

Щодо доводів слідчого та слідчого судді про відповідність арештованого майна, критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, а отже наявності правової підстави, передбаченої ч. 3 ст. 170 КПК України, то, як вважає колегія суддів апеляційного суду, вони також належним чином не доведені.

Так, згідно статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Проте, в доданих до клопотання слідчого матеріалах відсутні будь-які дані, які б вказували, що належне ТзОВ «Радехівський цукор» (ЄДРПОУ 361531890) майно, а саме грошові кошти, які знаходяться на вказаних банківських рахунках набуто кримінально протиправним шляхом, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Свою постанову від 05.02.2018 року, якою грошові кошти ТзОВ «Радехівський цукор» (ЄДРПОУ 361531890) було визнано у кримінальному провадженні №32015140000000215 речовим доказом, орган досудового розслідування мотивує тим, що це майно є засобом можливої конфіскації майна та цивільного позову, але як зазначалось вище у кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру, отже орган досудового розслідування не має законного права посилатись на застосування можливої конфіскації майна, як виду покарання або цивільний позов за відсутності підозрюваної, обвинуваченої особи.

З урахуванням викладеного, а саме того, що за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити тих обставин, яке відношення вказане майно має до розслідування вчинених кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України, апеляційний суд вважає, що у даному провадженні слідчий не довів необхідності у накладенні арешту на майно, а тому відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України це мало стати підставою для відмови у задоволенні клопотання, однак безпідставно не було зроблено слідчим суддею.

Отже, враховуючи, що за матеріалами клопотання відсутні докази вчинення кримінального правопорушення за участю ТзОВ «Радехівський цукор», то наявність підстав вважати, що існує правова підстава для арешту вказаного майна взагалі спростовується. Зокрема, слід зазначити, що слідчий суддя жодним чином не проаналізував підстав арешту майна, його завдань та наслідків для конкретної юридичної особи, обмежившись лише посиланням на норму КПК України, що є порушенням процесуальних норм та прав власності гарантованих законом.

На підставі викладених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, істотне порушення вимог КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого, як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника власника майна ТзОВ «Радехівський цукор» - адвоката ОСОБА_1, - задовольнити.

Ухвалу слідчого суддіШевченківського районного суду м. Києва від 07.02.2018 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС СУ ФР ОВПП ДФС Стринжа Г.Л., погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Кіпчарським О.П., про накладення арешту на майно та накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на мультивалютних рахунках №26008408066, 26006385222, 26007385221, 26049709044413, 26004709044113, відкритий в банківській установі АТ «Райффайзен банк Аваль» (МФО 380805), м. Київ, вул. Лєскова, 9, який належить ТОВ «Радехівський цукор» (ЄДРПОУ 361531890), - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС СУ ФР ОВПП ДФС Стринжа Г.Л., погодженого прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Кіпчарським О.П., про накладення арешту на майно, а саме грошові кошти, які знаходяться на мультивалютних рахунках №26008408066, 26006385222, 26007385221, 26049709044413, 26004709044113, відкритих в банківській установі АТ «Райффайзен банк Аваль» (МФО 380805), м. Київ, вул. Лєскова, 9, який належить ТОВ «Радехівський цукор» (ЄДРПОУ 361531890), - відмовити.

Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

___ _______ _____

Рибак І.О. Лашевич В.М. Росік Т.В.

Справа № 11-сс/796/1740 /2018 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: Світлицька В.М.

Доповідач: Рибак І.О.