Постанова № 72963763, 22.03.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2018 р.м. ОдесаСправа № 815/4721/17

Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Бітова А.І.

За участю: секретаря - Недашковської Я.О.

апелянта - ОСОБА_2

представника третьої особи - Полторак Н.О. (довіреність від 17.01.2018 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до начальника Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеса ГТУЮ в Одеській області Олефіра Олександра Олександровича, Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеса ГТУЮ в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, Головного територіального управління юстиції в Одеській області, голови ліквідаційної комісії Малиновського відділу Державної виконавчої служби м. Одеса ГТУЮ в Одеській області Олефіра Олександра Олександровича про визнання незаконною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила визнати незаконною та скасувати постанову начальника Малиновського відділу ДВС у м. Одеса ГТУЮ в Одеській області Олефіра Олександра Олександровича від 05.07.2017 року.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог законодавства під час виконання виконавчого документа є необґрунтованими та безпідставними, не враховують усіх обставин, що призвели до не об'єднання державним виконавцем виконавчих проваджень відносно одного й того самого боржника. На думку позивача, Законом України «Про виконавче провадження» не надано право начальнику відділу виконавчої служби своєю постановою визнавати дії чи бездіяльність неправомірними з тим аби передати виконавчі провадження іншому державному виконавцеві. Законом чітко визначено обов'язок начальника відділу скасувати постанову або інший документ винесений державним виконавцем і зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії у порядку встановленому Законом. Оскільки вказаних вимог відповідачем дотримано не було, постанова начальника Малиновського ВДВС від 05.07.2017 року є незаконною та підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та як підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 з 2015 року перебуває на посаді головного державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області (Т. І, а.с. 94).

Постановою начальника Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеса ГТУЮ в Одеській області Олефіра О.О. від 05.07.2017 року визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_2 в частині об'єднання виконавчих проваджень №№ 53337412, 53526039, 54080537, 539358879 щодо стягнення з ТОВ «Омега Мітал Строй» грошових коштів; визнано неправомірними дії головного державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_2 в частині виготовлення розпорядження №53337412 від 09.06.2017 року; виконавчі провадження №№ 53337412, 53526039, 54080537, 53935879 передано для подальшого виконання державному виконавцю Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеса ГТУЮ в Одеській області Шенгелая М.А; зобов'язано державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеса ГТУЮ в Одеській області Шенгелая М.А. вжити заходів примусового виконання рішень по виконавчих провадженнях №№ 53337412, 53526039, 54080537, 53935879 у порядку встановленому ЗУ «Про виконавче провадження» (Т. І, а.с. 86-87).

Вказану постанову прийнято за результатом здійснення відповідного контролю за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання рішень та вірного застосування положень діючого законодавства, перевірки законності виконавчого провадження №53337412 з виконання наказу господарського суду Одеської області №916/2990/16 від 04.01.2017 року про стягнення з ТОВ «Омега Мітал Строй» на користь ТОВ «МД Істейт» 251 546,80 грн.

Так, за результатом контролю встановлено, що постановами державного виконавця ОСОБА_2 від 07.02.2017 року, від 06.03.2017 року, від 13.05.2017 року, 08.06.2017 року відкрито виконавчі провадження №53337412, №53526039, №53935879, №54080537 з виконання наказів Господарського суду Одеської області від 04.01.2017 року №916/2990/16, від 14.02.2017 року №916/3322/16, від 03.05.2017 року №916/549/17, від 04.05.2017 року №916/601/17 про стягнення коштів з ТОВ «Омега Мітал Строй» на користь ТОВ «МД Істейт» (251 546,8 грн.), ТОВ «Трансмет-Юг» (;80 166 грн.), ТОВ «Ферро Мінералз Україна» (365 400 грн.), ТОВ «АДІСА» (211 650 грн.).

Проте, в порушення ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», п. 14 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень вказані виконавчі провадження щодо стягнення коштів з одного боржника у зведене виконавче провадження державним виконавцем ОСОБА_2 не об'єднані.

Також, під час перевірки встановлено, що загальна сума стягнення за виконавчими документами складає 1 308 762,83 грн., а отже сума коштів у сумі 107 531,76 грн., що надійшла на депозитний рахунок 01.06.2017 року, відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» підлягала пропорційному розподілу між стягувачами.

Проте, 09.06.2017 року державним виконавцем ОСОБА_2 винесено розпорядження №53337412 про перерахування коштів у сумі 97 574,33 грн. на користь одного із стягувачів - ТОВ «МД Істейт» (також, виконавчий збір у сумі 9 757,43 грн., 149 грн. витрати виконавчого провадження, 51 грн. повернення витрат авансового внеску).

За таких обставин, начальник виконавчої служби дійшов висновку про те, що під час здійснення виконавчих проваджень державний виконавець діяв з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», порушив права інших стягувачів за виконавчими провадженнями, у зв'язку із чим вбачав всі підстави для передання виконавчих проваджень іншому державному виконавцю.

Посилаючись на невідповідність вказаної постанови вимогам чинного законодавства, а також те, що висновки начальника державної виконавчої служби є необґрунтованими, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування рішення відповідача.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що під час видання оскаржуваної постанови відповідач діяв обґрунтовано та у відповідності до норм чинного законодавства, а отже підстави для скасування рішення суб'єкта владних повноважень відсутні.

Колегія суддів висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову вважає правильними, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Разом з цим, статтею 30 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404 передбачені особливості виконання кількох рішень у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника.

Так, згідно із абз. 1 ч. 1 вказаної статті Закону виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Наведені правові норми кореспондуються із приписами п. 14 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, згідно якого у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження. Про об'єднання виконавчих проваджень у зведене державний виконавець виносить постанову. У разі відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється зведене виконавче провадження, воно приєднується до зведеного виконавчого провадження, про що державним виконавцем виноситься постанова. Постанови про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виносяться не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється виконавче провадження (зведене виконавче провадження).

При цьому, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404 у разі якщо під час розподілу грошових сум у випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 45 цього Закону, стягнутої суми недостатньо для задоволення вимог стягувачів за виконавчими документами, кошти розподіляються виконавцем між стягувачами в такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок кримінального або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку із втратою годувальника; 3) у третю чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими правовідносинами; 4) у четверту чергу задовольняються вимоги стягувачів за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вимоги щодо збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та вимоги щодо податків та інших платежів до бюджету; 5) у п'яту чергу задовольняються всі інші вимоги. Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги. У разі якщо стягнутої суми недостатньо для задоволення в повному обсязі всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми. Вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати та інші вимоги, пов'язані з трудовими правовідносинами, задовольняються в порядку надходження виконавчих документів. У разі якщо виконавчі документи щодо виплати заборгованості із заробітної плати та інших вимог, пов'язаних із трудовими правовідносинами, надійшли протягом одного дня і стягнутої суми недостатньо для задоволення в повному обсязі всіх вимог за такими виконавчими документами, відповідні вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми.

Як вірно встановив суд першої інстанції, на примусовому виконанні у позивача перебували виконавчі провадження №53337412, №53526039, №53935879, №54080537 з виконання наказів Господарського суду Одеської області від 04.01.2017 року №916/2990/16, від 14.02.2017 року №916/3322/16, від 03.05.2017 року №916/549/17, від 04.05.2017 року №916/601/17 про стягнення коштів з ТОВ «Омега Мітал Строй» на користь ТОВ «МД Істейт» (251 546,8 грн.), ТОВ «Трансмет-Юг» (80 166 грн.), ТОВ «Ферро Мінералз Україна» (365 400 грн.), ТОВ «АДІСА» (211 650 грн.).

Наявність декількох виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника зумовлюють державного виконавця вчинити дії щодо зведення вказаних проваджень в одне.

Однак, в порушення вимог ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, державним виконавцем ОСОБА_2 не винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження.

Водночас, 09.06.2017 року державним виконавцем ОСОБА_2 винесено розпорядження №53337412, відповідно до якого грошові кошти у сумі 107531,76 грн., що надійшли 01.06.2017 року на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа №916/2990/16, виданого 04.01.2017 року господарським судом Одеської області про стягнення грошових коштів з ТОВ «Омега Мітал Строй», необхідно перерахувати, зокрема, 97574,33 грн. на користь ТОВ «МД Істейт» код 32040840 та 9757,43 грн. виконавчого збору.

В свою чергу, загальна сума стягнення за виконавчими документами складає 1 308 762,83 грн., а отже сума коштів у сумі 107 531,76 грн., що надійшла на депозитний рахунок 01.06.2017 року, відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» підлягала пропорційному розподілу між стягувачами.

Таким чином, не об'єднання у зведене провадження вказаних виконавчих проваджень призвело до порушення обов'язкової черговості задоволення вимог стягувачів та принципу пропорційності розподілу сум.

При цьому, порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби визначений статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404.

Так, згідно із ч.ч. 1, 3 вказаної статті Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Згідно із абз. 2, 3, 4 ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404 начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

За правилами ч. 5 вказаної статті Закону рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Аналіз наведених норм показав, що рішення, дії та бездіяльність виконавця і посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду чи в адміністративному порядку, тобто до начальника відповідної виконавчої служби.

Водночас, у розумінні наведених правил, безпосередньо державний виконавець не виступає особою, яка наділена правом такого оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час виконавчого провадження, тобто не може виступати скаржником у відповідному порядку.

Колегія суддів, враховує те, що звертаючись до суду із цим позовом, позивач вказав на те, що оскарження постанови начальника державної виконавчої служби зумовлено тим, що вказане рішення впливає на проходження ним служби, тобто публічної служби, має негативні наслідки, такі як застосування дисциплінарного стягнення.

При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 року №1403-VIII державні виконавці, керівники та спеціалісти органів державної виконавчої служби є державними службовцями.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Закону України від 02.06.2016 року №1403-VIII державні виконавці та інші працівники органів державної виконавчої служби, які є державними службовцями, призначаються на посади та звільняються з посад у порядку, встановленому Законом України «Про державну службу» з урахуванням особливостей, визначених законодавством.

Водночас, проходження державної служби включає відповідні етапи, такі як вступ на державну службу, службова кар'єра (просування по службі, встановлення рангу державному службовцю, оцінювання результатів служби тощо), заохочення служби, застосування до службовця дисциплінарної чи матеріальної відповідальності (Розділи ІV, V, VІ, VІІІ Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII).

Разом з цим, оскаржувана за цим позовом постанова не винесена за результатом проходження державної служби (на будь-якому з етапів служби) позивачем, її прийняття не пов'язане із проходженням позивачем публічної служби у розумінні наведених норм, а отже не порушує права та інтереси позивача як публічного службовця.

Враховуючи викладене, оскільки висновки відповідача про порушення позивачем норм законодавства під час виконавчого провадження є обґрунтованими та правильними, чинним законодавством позивача не визначено суб'єктом оскарження рішень посадової особи виконавчої служби і це рішення ніяким чином не порушує права та інтереси позивача під час проходження ним державної служби, не пов'язане із проходженням публічної служби, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

З огляду на викладене, оскільки висновки суду відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення відповідно до вимог ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 371 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 26.03.2018 року.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

А.І. Бітов