Постанова № 72963739, 22.03.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2018 р.м. ОдесаСправа № 815/4638/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Бітова А.І.

За участю: секретаря - Недашковської Я.О.

представника відповідача - Копиці С.М. (довіреність від 20.12.2017 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Українсько-Грецьке підприємство «Імтрекс» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2017 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Українсько-Грецьке підприємство «Імтрекс» до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне Українсько-Грецьке підприємство «Імтрекс» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 28.03.2017 №№ 005451401, 0005441401.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що висновки в акті перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустими доказами, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Позивач зазначає, що формування показників податкової звітності здійснювалося за наявності усіх визначальних факторів, а до перевірки було надано повний пакет первинної документації, що підтверджує дотримання Товариством вимог податкового законодавства. Отже покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень висновки за актом перевірки є необґрунтованими, у зв'язку із чим зазначені податкові повідомлення-рішення неправомірні та підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне Українсько-Грецьке підприємство «Імтрекс», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС в Одеській області у період з 01.03.2017 року по 07.03.2017 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Спільне Українсько-Грецьке підприємство «Імтрекс» з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Реалбуд-М» за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складено акт від 15.03.2017 року №162/15-32-14-01/32429342 (а.с. 12-26).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Спільне Українсько-Грецьке підприємство «Імтрекс» п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 2016 рік на суму 12 600 грн.; п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за лютий 2016 року в сумі 30 400 грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 28.03.2017 року №0005451401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у розмірі 12 600 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 3 150 грн., №0005441401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 30 400 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 7 600 грн. (а.с. 10, 11).

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновків про заниження позивачем податку на прибуток на завищення податкового кредиту стало не підтвердження господарських операцій з ТОВ «Реалбуд-М» належними первинними документами.

При цьому, контролюючий орган вказав на неможливість встановити реальність операцій з постачання товару, суттєві умови поставки та фактичне одержання цього товару, в тому числі його подальше використання в господарській діяльності підприємства.

Оскільки під час перевірки контролюючому органу не було надано жодних пояснень з приводу порядку та умов поставки товару від ТОВ «Реалбуд-М», контролюючий орган, врахувавши податкову інформацію щодо відсутності у контрагента трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів, виробничих чи інших приміщень тощо, необхідних для здійснення господарської діяльності, а також рішення слідчого про порушення кримінальної справи за фактом створення та придбання, в тому числі ТОВ «Реалбуд-М», з метою прикриття незаконної діяльності, дійшов висновку про те, що формування позивачем податкового обліку за рахунок цих операцій суперечить податковому законодавству.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки та збільшенням грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, посилаючись на їх необґрунтованість і безпідставність, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування рішень суб'єкта владних повноважень.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, пропорційно, своєчасно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

В свою чергу, суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вказав на те, що позивачем під час розгляду справи висновки контролюючого органу не спростовані належними доказами, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову вважає правильними, з огляду на наступне.

Відповідно до положень п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), виконанням робіт та наданням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.

Згідно із положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/робіт/послуг, не підтверджені, зокрема, податковими накладними, не відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю на його вимогу податкову накладну, яка відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця, виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16 липня 1999 року господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із положеннями ст.ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку таких витрат. До складу витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Наведені норми податкового законодавства дають підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит з податку на додану вартість мають бути підтверджені фактично здійсненими господарськими операціями, належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність цих операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника.

При цьому, за відсутності факту придбання товару, за наявності формально оформлених первинних документів, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат або податкового кредиту.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Спільне Українсько-Грецьке підприємство «Імтрекс» у періоді, що перевірявся, сформовано податковий кредит за рахунок ПДВ всього в сумі 30400 грн. за податковими накладними №№ 14, 15, 16 від 26.02.2016, отриманими від ТОВ «Реалбуд-М».

Також ТОВ «Спільне Українсько-Грецьке підприємство «Імтрекс» сформовано витрати за рахунок вартості ТМЦ в сумі 70000 грн. в 2016 р. за видатковими накладними, отриманими №№ 38, 39, 40 від 26.02.2016, отриманими від ТОВ «Реалбуд-М».

Відповідно до банківських виписок та оборотно-сальдової відомості по контрагенту ТОВ «Реалбуд-М», наданих Товариством до перевірки, за поставлені ТМЦ (Секції охолодження для тепловоза ТГМ-4, Стартер тепловоза (для ТГМ-23, ТГМ-4), Дизель Д-12 (для тепловоза ТГМ-23)) перераховано ТОВ «Реалбуд-М» кошти всього в сумі 182400 грн., в т.ч. ПДВ 30400 грн., згідно платіжного доручення № 338 від 02.08.2016.

У бухгалтерському обліку зазначені операції відображені Дт 281 Кт 631, Дт 6442 Кт 631, Дт 631 Кт 311. Станом на 01.01.2017 дебіторська/кредиторська заборгованість Товариства перед ТОВ «Реалбуд-М» відсутня. Згідно картки рахунку 281 «Товари на складі» станом на 31.12.2016 обліковується залишок товару на суму 82000 грн. (дизель Д-12 (для тепловоза ТГМ-23)), який надійшов від ТОВ «Реалбуд-М».

При цьому до перевірки не надано жодного документу на підтвердження факту перевезення (отримання) ТМЦ автомобільним або залізничним транспортом від постачальника до покупця, а також відповідного договору поставки.

Також під час перевірки будь-яких пояснень та первинних документів (ТТН, залізничних накладних, путьових листів, актів виконаних робіт (наданих послуг) з перевезення тощо), на підставі яких можливо визначити засобами поставки ТМЦ, пункти завантаження та розвантаження вантажу, дату переходу права власності на товар від продавця до покупця не надано.

Водночас, не підтвердженою залишилась наявність у розпорядженні контрагента товару, за рахунок якого позивач сформував свій податковий облік, відомості аналізу діяльності контрагента не підтвердили придбання чи виготовлення тощо товару, який в подальшому реалізований позивачу.

Так, згідно електронного реєстру податкових накладних, у ТОВ «Реалбуд-М» відсутнє придбання товарів, які були реалізовані на користь ТОВ «Спільне Українсько-Грецьке підприємство «Імтрекс»: Секції охолодження для тепловоза ТГМ-4, Стартер тепловоза (для ТГМ-23, ТГМ-4), Дизель Д-12 (для тепловоза ТГМ-23).

Проте під час перевірки, а також під час розгляду справи позивач не підтвердив фактичне постачання товару від ТОВ «Реалбуд-М».

За таких обставин, судом першої інстанції обґрунтовано враховано відомості кримінального провадження за фактом придбання та створення суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ «Реалбуд-М» з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Враховуючи викладене, оскільки операції з контрагентом позивач не підтвердив належними доказами, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість висновків контролюючого органу про безпідставність формування податкового кредиту та валових витрат за цими операціями.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано поставився критично до доданого до матеріалів справи договору від 26.02.2016 року, укладеного з ТОВ «Реалбуд-М», предметом якого є передача продавцем у власність покупця: Секції охолодження для тепловоза ТГМ-4, Стартер тепловоза (для ТГМ-23, ТГМ-4), Дизель Д-12 (для тепловоза ТГМ-23), враховуючи не надання вказаного документу під час перевірки та підтвердження директором підприємства, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність суб'єкта господарювання (спростовують викладені в акті перевірки факти) за період, що перевіряється, у позивача відсутні.

Судом першої інстанції вірно враховано те, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з урахуванням наведених обставин, дійшов правильного висновку про те, що збільшення позивачу грошових зобов'язань по податку на додану вартість та податку на прибуток відбулось обґрунтовано і у відповідності до норм податкового законодавства, а тому підстави для скасування рішень суб'єкта владних повноважень відсутні.

З огляду на викладене, оскільки судом першої інстанції повною мірою з'ясовані обставини справи, висновки суду відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення відповідно до вимог ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Українсько-Грецьке підприємство «Імтрекс» - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 26.03.2018 року

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

А.І. Бітов