Постанова № 72963483, 14.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючи суддя у першій інстанції : Крутько О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/899/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя: Бруновської Н.В.

суддів: Гулида Р.М., Улицького В.З.

за участю секретаря судового засідання: Бедрій Х.П.

представника апелянта: ОСОБА_2

позивача: ОСОБА_3

представника позивача: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини А 0284 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року у справі № 813/4180/17 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Військової частини А0284, Командира Військової частини А0284 полковника ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ :

16.11.2017р. позивач ОСОБА_3 з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог звернувся в суд із позовом до Військової частини А0284, Командира Військової частини А0284 полковника ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування наказу командира 80 окремої аеромобільної бригади (по особовому складу) полковника Копачинського В.М. № 8-Р від 01.08.2014 року про звільнення ОСОБА_3 зі служби у військовому резерві за підпунктом 10 пункту 28 (у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2017р. позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із даною постановою, апелянт Військова частина А 0284 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2017р. скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Представник апелянта ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.

Позивач ОСОБА_3 та представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні просили суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 12.09.2012р. уклав контракт з командиром Військової частини А 0284 про проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України та прийнятий на службу у військовому резерві.

Згідно умов укладеного контракту, позивач бере на себе ряд зобов'язань в тому числі своєчасно прибувати на збори та прибувати до військової частини у строк визначений програмою підготовки резервістів.

Як видно з матеріалів справи ОСОБА_3 повідомлений командиром військової частини А 0284 Копачинським В.М. про проведення навчальних зборів з 18 по 27 вересня 2013р., з 11 по 20 березня 2014 року та проходив їх протягом 10 днів у 2012 році, протягом 10 днів у 2013 році та протягом 10 днів у 2014 році, що підтверджується повідомленнями та записами військового квитка серії НОМЕР_1. (а.с. 25-27, а.с. 30)

Проте, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту, а саме неявки на навчальні збори, наказом від 01.08.2014р. командира 80 окремої аеромобільної бригади полковника Копачинського В.М. № 8-Р старшого солдата резерву ОСОБА_3, стрільця помічника гранатометника аеромобільно-десантного відділення аеромобільно-десантного взводу і аеромобільно-десантної роти аеромобільно-десантного батальйону звільнено зі служби у військовому резерві за пп.10 п.28 Положення про проходження громадянами України військової служби в резерві Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 29.10.2012 року № 618.

Порядок добору та прийняття на службу у військовому резерві, строки, умови та порядок її проходження, а також підстави і порядок звільнення із служби визначаються Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. та Положенням про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України, який затверджений Указом Президента України від 29.10.2012 р. № 618\2012. ( далі Положення )

Згідно із ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.

Зокрема, вказаний закон встановлює, що резервісти це особи, які в добровільному порядку проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Відповідно до пп.10 п.28 Положення контракт припиняється (розривається), а резервіст звільняється зі служби у військовому резерві у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту резервістом.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_3 звільнений із служби у військовому резерві у зв'язку з порушення умов контракту, а саме його систематичне невиконання.

Так, визначення терміну «систематичне невиконання умов контракту» не наведено у жодному нормативно-правовому акті.

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що визначаючи поняття «системне невиконання умов контракту» слід виходити з положень спеціального законодавства з питань проходження військової служби, де система має місце у разі вчинення військовослужбовцем дисциплінарного проступку після застосування до нього дисциплінарного стягнення, яке не втратило юридичної сили.

Систематичним невиконанням умов контракту є невиконання одного із зобов'язань та інших умов, визначених контрактом, які допускались два чи більше разів протягом останніх 12 місяців служби військовослужбовця.

Проте, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази які свідчать про застосування до позивача дисциплінарних стягнень.

Як видно з матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови контракту про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України оскільки, проходив навчальні збори резервістів у 2012, 2013 та 2014 роках що підтверджується матеріалами справи.

Із змісту листа № 4433 від 19.10.2017 р. командира Військової частини А 0284 ОСОБА_5 видно., що ОСОБА_3 не з'явився один раз на збори резервістів до військової частини, які відбулись у липні 2014р. (а.с. 16 )

Судом першої інстанції встановлено що позивач не з'явився на збори резервістів до військової частини які відбулись в липні 2014 р. з поважних причин оскільки, перебував на території проведення антитерористичної операції у Луганській області з липня 2014 року та не був повідомлений про проведення зборів.

В порушення п.п.11, 32-34 Положення відповідач в установленому законом порядку не повідомив позивача про проведення зборів резервістів які проводились в липні 2014 р.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, про наявність підстав для задоволення позову оскільки, разова неявка ОСОБА_3 на збори резервістів з поважних причин не містить ознак систематичного порушення умов контракту, а тому не може бути підставою для розірвання контракту.

Не приймає до уваги колегія суддів доводи апелянта про пропуск позивачем строків звернення з позовом до суду оскільки, про порушення прав і свобод, а саме про наказ про звільнення із служби у військовому резерві від 01.08.2014 р. останній дізнався 19.10.2017 р. з відповіді командира військової частини А 0284 ОСОБА_5 № 4433 та в місячний строк звернувся з позовом до суду. Тому, строки звернення з позовом до суду ОСОБА_3 не пропустив.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази які свідчать про ту обставину, що відповідач у встановленому законом порядку ознайомив ОСОБА_3 з наказом про звільнення із служби у військовому резерві.

Щодо судових витрат.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2018р. відстрочено апелянту сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2017р. у справі № 813/4180/17 до винесення рішення судом апеляційної інстанції.

Так, за подання апеляційної скарги необхідно сплатити судовий збір у розмірі - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Зокрема, як видно із матеріалів справи, позов містить дві вимоги немайнового характер, поданий представником військової частини А 0284 ОСОБА_2

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви) за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01.01.2017р. становить 1600 грн.

Таким чином, у зв'язку із винесенням рішення судом апеляційної інстанції, стягненню підлягає несплачений судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у розмірі 1920 грн. 00 коп. (1600х0,4х2х1,5=1920)

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Військової частини А 0284 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року у справі № 813/4180/17 - без змін.

Стягнути з Військової частини А 0284 судовий збір за подання апеляційної скарги у справі № 813/4180/17 в розмірі 1920 (одна тисяча дев'ятсот двадцять) грн. 00 коп. на рахунок УДКСУ у Галицькому районі м.Львова, код отримувача за ЄДРПОУ - 38007573, банк отримувача - ГУДКСУ у Львівській області, МФО - 825014, рахунок отримувача - 31219206781004, код класифікації доходів бюджету - 22030101, призначення платежу - 101, судовий збір, код суду 34668371.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів після набрання постановою законної сили.

Строк оскарження постанови, в якій оголошено вступну та резолютивну частину обчислюється з дня складення постанови у повному обсязі.

Суддя Н.В. Бруновська

Суддя Р.М. Гулид

Суддя В.З. Улицький

Постанова складена в повному обсязі 23.03.2018 року.