Постанова № 72962669, 22.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/11368/17 Суддя (судді) першої інстанції: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О. Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Гужві К.М.,

за участю представників учасників справи:

від позивача ОСОБА_2,

від відповідача Гайдай В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року, прийняту за наслідками розгляду справи в порядку письмового провадження, у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, податковий, контролюючий орган), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення про визначення податкових зобов'язань із земельного податку з фізичних осіб від 28.04.2017 року №2196500-1305.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення помилково застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 28.04.2017 року №2196500-1305 на підставі 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб в розмірі 33 176,20 грн.

Сума податкового зобов'язання із земельного податку визначена платнику податків за користування земельною ділянкою, що знаходиться під належним позивачу нежилим приміщенням загальною площею 185,4 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідачем надано розрахунок земельного податку, який проведено наступним чином: 185,4 кв. м. х 3143,99 грн. х 2,5 х 1,5 х 1,433 х 1,249 х 3% = 33 176,20 грн. (а.с. 66), де

- 185,4 кв.м. - частина земельної ділянки, на яку нараховувався податок;

- 3143,99 грн. - базова вартість 1 кв.м землі (згідно рішення Київської міської Ради від 26.07.2007 № 43/1877 «Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення» зі змінами від 03.07.2014 № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва»;

- 2 - коефіцієнт на функціональне виконання землі (на підставі Порядку нормативної оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (зареєстрованих в Мінюстиції України за № 388/12262 від 05.04.2006);

- 1,5 - узагальнюючий локальний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки у межах економіко - планувальної зони;

-1, 249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, ст. 289 Податкового кодексу України, лист Держземагенства № 6-28-0 22-215/2-15 від 14.01.2015;

-1,06 - коефіцієнт індексації грошової оцінки;

-1 % - відсоткова ставка земельного податку відповідно норм Податкового кодексу України.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що право користування позивача земельною ділянкою, за яку нараховано земельний податок, не зареєстровано.

Крім того, позивач зазначає, що податковим органом розрахунок податкових зобов'язань із земельного податку проведено неправильно.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі, у спосіб та в межах повноважень, визначених законодавством.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 вказує, що згідно з даними державного земельного кадастру він не є користувачем земельної ділянки, за яку йому визначено податкові зобов'язання із земельного податку.

Крім цього, позивач зазначає, що розрахунок податкових зобов'язань проведено без урахування частки належного йому нежитлового приміщення, а також неправильно застосовано коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки.

Також апелянт вказує, що спірне податкове повідомлення-рішення підписане не керівником органу ДФС, а уповноваженою особою.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції на підставі доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Статтею 270 вказаного Кодексу визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

За змістом пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України закріплено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Пунктом 287.6 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Тобто, фізична особа-власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Приписами статті 120 Земельного кодексу України закріплено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

За таких обставин, незважаючи на те, що позивачем не зареєстровано право власності чи користування земельною ділянкою під належним на праві власності нежитловим приміщенням, обов'язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно - нежиле приміщення загальною площею 0,01854 га за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно з п. 287.8 ст. 287 Податкового кодексу України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Отже, визначення податкових зобов'язань із земельного податку у спірних правовідносинах повинно здійснюватися пропорційно до площі належного позивачу нежилого приміщення, чого податковим органом зроблено не було.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до даних ІС «Податковий блок» за ОСОБА_4 обліковується земельна ділянка під нежитловим приміщенням, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 площею 0,01854 га відповідно до заяви ОСОБА_4 від 18.12.2008 № 16810/Л та копії договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 07.10.2002, зареєстрованого за № 1792.

З довідки про технічні характеристики будинку за адресою: АДРЕСА_2 від 14.09.2017 № 431-4116, виданої КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (а.с. 25), вбачається, що частина нежитлового приміщення, яка належить позивачу, знаходиться у 9-поверховому житловому будинку, в якому знаходиться 96 квартир загальною площею 4435 кв.м., 3 нежитлові приміщення загальною площею 574,5 кв.м.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача про те, що при розрахунку земельного податку відповідачем не було враховано, що нежитлові приміщення, належні позивачу, знаходяться у 9-поверховому житловому будинку, а тому плата за землю повинна бути розрахована пропорційно між власниками інших приміщень та з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідачем при розрахунку земельного податку було взято площу земельної ділянки 184.5 кв.м., виходячи з площі нежитлового приміщення, належного ОСОБА_4, що складає 184,5 кв.м.

Такий розрахунок податкових зобов'язань не відповідає вимогам п. 287.8 ст. 287 Податкового кодексу України, якими передбачено, що власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території.

Відповідачем також не надано доказів, які б підтверджували розмір площі прибудинкової території, та виділення частки прибудинкової території пропорційно до площі належного позивачу нежилого приміщення.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що за наявності правових підстав для нарахування позивачу земельного податку за користування земельною ділянкою за 2017 рік як власнику нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_2, відповідачем при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення проведено неправильний розрахунок податкових зобов'язань, що є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про визначення податкових зобов'язань із земельного податку з фізичних осіб від 28.04.2017 року №2196500-1305.

Суд першої інстанції наведеного не врахував та прийняв рішення при неповному з'ясуванні обставин справи.

Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на те, що суд першої інстанції вирішив справу при неповному з'ясуванні обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.Згідно з ч. 6 цієї статті якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями ст.ст. 311, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 28.04.2017 року №2196500-1305.

Стягнути з Головного управління ДФС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 39439980) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, 04059, ІПН НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1600, 00 грн. (одна тисяча шістсот гривень, 00 коп.).

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді О.О. Беспалов О.А. Губська

Повний текст постанови складено 22.03.2018