Постанова № 72962668, 20.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/7535/16 Суддя (судді) першої інстанції: Дегтярьова О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2018 року м.Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря Борейка Д.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 січня 2018 року (прийнята в порядку письмового провадження, у м.Києві, дата складання повного тексту - відсутня) про залишення позовної заяви без розгляду у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» до Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві, Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві про стягнення пені,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (далі - Позивач) 17.05.2016 року звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві (далі - Відповідач 1), Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі - Відповідач 2) про стягнення з Державного бюджету пені у розмірі 162 340,58 грн, нарахованої на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за період з 08.02.2014 року по 24.04.2015 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 січня 2018 року залишено позовну заяву без розгляду.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Зокрема апелянт зазначає, що звернувся до суду про стягнення пені, нарахованої на заборгованість бюджету з відшкодуванням податку на додану вартість, у травні 2016 року, тобто у межах визначеного податковим законодавством 3-річного строку, протягом якого Позивач має право на відшкодування податку на додану вартість та пені, а відтак і на судовий захист цього права.

Іншими учасниками справи відзив на апеляційну скаргу не подавався, однак вказане не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що для стягнення пені, нарахованої на суму бюджетного відшкодування, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України загальний шестимісячний строку для звернення до суду, який обраховується з моменту погашення суми бюджетного відшкодування; до суду із вказаним позовом Позивач звернувся лише 17 травня 2016 року, тобто із пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

З 15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція КАС України згідно з Законом від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII.

Так, положеннями статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні положеннями містилися у статті 99 КАС України, яка була чинною на момент звернення Позивача до суду з адміністративним позовом.

Статтею 109 Податкового кодексу (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Кодекс) податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (п.111.2 ст.111 Кодексу).

Отже, Кодексом визначено, що порушення законів з питань оподаткування, за яке настає фінансова відповідальність (у вигляді штрафів та/або пені), може вчинятись як платником податків, так і контролюючим органом, які діють через своїх посадових осіб. Порядок застосування такої фінансової відповідальності встановлюється Податковим кодексом України та іншими законами.

За приписами п.102.1 ст.102 Кодексу контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Слід зазначити, що вказана стаття Кодексу встановлює строки давності для визначення суми грошових зобов'язань контролюючим органом, стягнення податкового боргу, подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та регулює порядок продовження граничних строків для подання податкової декларації, заяв про перегляд рішень контролюючих органів і заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань.

Строк давності для визначення контролюючим органом суми грошових зобов'язань платника податків становить 1095 днів.

Пунктом 200.23 ст.200 Кодексу визначено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Відповідно до п.102.5 ст.102 Кодексу заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Таким чином, положеннями вказаної статті встановлюється граничний строк реалізації права платника податків щодо повернення надміру сплачених податків або їх відшкодування із бюджету у випадках, передбачених цим Кодексом. Платник податків може використати своє право шляхом подання у встановленому цим Кодексом заяви до контролюючого органу не пізніше 1095 календарного дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на бюджетне відшкодування.

Оскільки платник податків має право вимагати відшкодування йому податку на додану вартість протягом 1095 днів (трьох років) з наступного дня після виникнення права на таке відшкодування, то протягом вказаного строку він має право визначити та вимагати і стягнення пені, яка нараховується на суму бюджетної заборгованості з відшкодування вказаного податку.

Як вбачається з матеріалів справи, право на відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2013 року виникло у Позивача у листопаді 2013 року, а заборгованість бюджету з його відшкодування у лютому 2014 року.

За таких обставин, колегія суддів, вважає, що судом першої інстанції помилково прийнято рішення про залишення позову без розгляду, адже Позивач звернувся до суду про стягнення пені, нарахованої на заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість, у травні 2016 року, тобто у межах 1095 днів визначених податковим законодавством України.

Згідно з п.4 ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадження у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування ухвали суду з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

За приписами частини 2 статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 5, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Положеннями частини першої статті 294 КАС України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо, зокрема: 12) залишення позову (заяви) без розгляду.

Керуючись ст.ст. 242, 294, 312, 315, 320, 322, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 січня 2018 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст.329 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Постанова складена в повному обсязі 22 березня 2018 року.