Постанова № 72962619, 21.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/2074/17 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря: Андрієнко Н.А.,

за участю:

прокурора: Ханчич Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Заступника прокурора Прилуцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту з питань цивільного захисту та оборонної роботи Чернігівської обласної державної адміністрації, Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області до Комунального підприємства «Водоканал» Ладанської селищної ради про зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Прилуцької місцевої прокуратури на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 січня 2018 року, -

У с т а н о в и в:

11 грудня 2017 року Заступник керівника Прилуцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту з питань цивільного захисту та оборонної роботи Чернігівської обласної державної адміністрації, Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області 11.12.2017 року звернувся у суд із позовом до Комунального підприємства «Водоканал» Ладанської селищної ради, у якому просив: зобов'язати відповідача привести протирадіаційне укриття, яке знаходиться в смт. Ладан Прилуцького району Чернігівської області по вул. Миру, 95-А, у відповідність до вимог, визначених актом комплексної перевірки від 06.03.2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що остання перевірка, яка проводилась 06.03.2017, виявила, що технічний стан вищевказаного протирадіаційного укриття оцінюється як «не готове» для прийняття осіб, що укриваються. З моменту виявлення порушення та до цього часу КП «Водоканал» не вжито заходів для їх усунення, що стало підставою для звернення Прилуцької місцевої прокуратури до суду, відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 січня 2018 року позов залишено без розгляду.

Рішення суду умотивовано тим, що позов поданий після закінчення тримісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд зазначив, що доводи прокурора щодо того, що право на звернення до суду у нього виникло у листопаді 2017 року після отримання відповіді від Прилуцької районної державної адміністрації, з якої стало відомо про порушення КП «Водоканал» утримання протирадіаційного укриття, є необґрунтованими, оскільки право прокурора на звернення до суду з адміністративним позовом не ставиться законом у залежність від наявності відповідей суб'єктів владних повноважень, а відтак і не надає привілеїв органам прокуратури на звернення до суду з адміністративним позовом.

Не погоджуючись із судовим рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що строк звернення до суду з позовною заявою слід обраховувати з моменту, коли Прилуцька місцева прокуратура дізналась про наявні порушення інтересів держави, а саме з 14.11.2017 року (з моменту надходження відповіді від Прилуцької районної державної адміністрації).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін, з таких підстав.

Статтею 53 КАС України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 54 КАС України органи та особи, які визначені у статті 53 цього Кодексу і звертаються до адміністративного суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права закінчувати справу примиренням.

Відповідно до приписів частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Статтею 99 КАС України (у редакції, чинній на час подання позовної заяви) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Виходячи із принципу рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, прокурор, який звернувся з позовом в інтересах держави, не має привілейованого статусу порівняно з іншими учасниками процесу. Дія правового інституту позовної давності та положення щодо наслідків її спливу, установлені законом, мають поширюватись на всіх учасників судового процесу, у тому числі на прокурора.

Ураховуючи зміст зазначених вище правових норм КАС України, колегія суддів дійшла до висновку, що початком обчислення строку звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень є строк, обчислення якого починається з дня виникнення підстав, що дають право на таке звернення. Підставою для такого звернення є факт порушення, вчинений у певний час, а не факт, коли про це стало відомо прокурору.

При цьому, апеляційний суд ураховує аналогічну правову позицію, наведену у постанові Верховного Суду України від 03 листопада 2015 року у справі № 810/2041/14.

Колегією суддів установлено, що право у прокурора на пред'явлення передбачених законом вимог виникло у березні 2017 році, з моменту проведення перевірки стосовно дотримання КП «Водоканал» стану готовності захисних споруд (утримання протирадіаційного укриття). Проте, з даним адміністративним позовом він звернувся до суду лише 11.12.2017 (відповідно до відбитку штампу на конверті), тобто позов поданий після закінчення строків звернення до суду, встановлених частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час подання позовної заяви).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду як джерело права.

Так, у справі «Gregorio de Andrade v. Portugal» (№41537/02, 14.11.2006) Європейський Суд з прав людини відзначив, що держава несе відповідальність за дії або бездіяльність працівників прокуратури при виконанні ними службових обов'язків (п.38). А у справі «Бацаніна проти Росії» (№3932/02, 26.05.2009) вказав, що порушення справи за ініціативою прокурора не завжди ставить протилежну сторону у «завідомо невигідне становище». Залишається встановити, чи було дотримано у такій справі принцип «справедливої рівноваги» між сторонами, враховуючи участь прокурора у процесі (п.25).

Європейський суд з прав людини наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20.09.2011 № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22.10.1996 №№ 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Таким чином, під час апеляційного розгляду справи колегією суддів установлено, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, залишивши адміністративний позов без розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, прокурором не надано жодних доказів, які б вказували на неможливість бути обізнаним про виявлені під час перевірки КП «Водоканал» порушення утримання протирадіаційного укриття та про наявність обґрунтованих причин, що перешкоджали йому звернутися до суду у строки, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права. Тому, відсутні підстави для задоволення вимог апелянта.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України (у новій редакції від 15 грудня 2017 року) за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини 1 статті 316 КАС України (у новій редакції від 15 грудня 2017 року) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 310, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Прилуцької місцевої прокуратури залишити без задоволення.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Кузьмишина суддяО.Є. Пилипенко

(Повний текст постанови складений 26 березня 2018 року.)