Постанова № 72961625, 22.03.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/1255/17 22.03.2018

Провадження №22-ц/784/388/18

Провадження № 22-ц/784/388/18

Категорія 34

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 березня 2018 року м. Миколаїв

справа № 490/1255/17

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Данилової О.О., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання Лептуга С.С.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, ухвалене 28 листопада 2017 року під головуванням судді Чулупа О.С. у приміщенні цього суду,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2017 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Позивач вказував, що він є власником автомобіля «ВАЗ 2107», державний номер НОМЕР_1. 15 вересня 2016 року по пр. Героїв Сталінграду в районі буд.113а в м. Миколаєві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю його автомобіля під керуванням ОСОБА_3, та автомобіля «Opel», державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень. Згідно постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2016 року відповідача ОСОБА_2 визнано винним в скоєнні даної дорожньо - транспортної пригоди. Позивач вказував, що ремонтною калькуляцією № 2337.3743 від 26 вересня 2016 року сума відновлювального ремонту була визначена у 55081 грн. 97 коп. Цивільна відповідальність ОСОБА_2 на підставі відповідного договору страхування власника транспортного засобу була застрахована в ПАТ «Українська пожежно - страхова компанія». Згідно аварійного сертифікату № 2337 ринкова вартість пошкодженого автомобіля «ВАЗ 2107» до дорожньо-транспортної пригоди склала 36 793 грн. 05 коп. Оскільки вартість ремонту є більшою від вартості автомобіля до дорожньо-транспортної пригоди, страховою компанією на підставі ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було виплачено 21554грн. 45 коп. страхового відшкодування.

Як вказав позивач, фактично на відновлювальний ремонт автомобіля було витрачено 34 344грн., крім того, були понесені витрати на евакуацію автомобіля - 900 грн. - та на транспортування ушкодженого автомобіля для здійснення ремонтних робіт до м. Нова Одеса, де він проживає, в розмірі 1020грн. Таким чином, з урахуванням страхової виплати невідшкодованою залишається частина майнової шкоди у розмірі 14705 грн. 55 коп.

Також позивач вказував, що йому було спричинено моральну шкоду, яку він оцінив у 5000 грн. Позивач зазначав, що він зазнав сильних душевних хвилювань внаслідок пошкодження його майна та був змушений змінити свій звичайний уклад, витрачати час на збирання документів, займатися ремонтом автомобіля та обмежити себе і свою сім'ю у витратах.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 матеріальні збитки у розмірі 14705 грн. 55 коп. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, оскільки він не згоден з розрахунками позивача та позивач вже отримав страхове відшкодування.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 листопада 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1250 грн. компенсації моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 400 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15 вересня 2016 року по пр. Героїв Сталінграду в районі буд.113а в м. Миколаєві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю належного позивачу на праві власності автомобіля «ВАЗ 2107», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, та автомобіля «Opel», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень. Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2016 року відповідача ОСОБА_2 визнано винним в скоєнні даної дорожньо - транспортної пригоди (а.с. 7-9).

Цивільна відповідальність ОСОБА_2 на підставі відповідного договору страхування власника транспортного засобу була застрахована в ПАТ «Українська пожежно - страхова компанія» (а.с. 10). Згідно Аварійним сертифікатам з оцінки транспортного засобу № 2337 та товарознавчого дослідження № 2337-3АЛ від 21.09.2016р. ринкова вартість автомобіля позивача до ДТП складала 36 793грн.05коп., після ДТП - 14 738грн.60коп., вартість відновлювального ремонту була визначена у 55081грн.97 коп. (а.с. 14-23). Оскільки вартість ремонту є більшою від вартості автомобіля до дорожньо-транспортної пригоди, Страховою компанією на підставі ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 7 грудня 2016 року було виплачено позивачу 21554грн. 45 коп. страхового відшкодування (різницю між вартістю автомобіля до ДТП та його вартістю після ДТП з відрахуванням 500грн. франшизи )(а.с. 13, 24, 27).

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкожування моральної шкоди, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з приписів ст. 23, 1167 ЦК України.

При визначенні розміру спричиненої позивачу моральної шкоди, суд виходив з фактичних обставин спору, врахував загальні засади судочинства щодо справедливості та розумності, а тому обґрунтовано стягнув її у сумі 1250грн.

За такого, колегія суддів не вбачає підстав для збільшення розміру відшкодування моральної шкоди, оскільки судом був врахований характер правопорушення, обсяг і тривалість спричинених позивачу моральних страждань.

Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними

Виходячи з зазначеного, районний суд правильно ухвалив рішення про часткове задоволення вимог про стягнення моральної шкоди.

Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподяної його майну, суд виходив з того, що така шкода була відшкодована за рахунок ОСОБА_3, який фактично поніс витрати на відновлення майна позивача.

Проте, колегія не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до положень ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1); за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується (п. 2); за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (п.3).

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З наданих позивачем документів вбачається, що фактично на відновлювальний ремонт його автомобіля було витрачено 34 344грн., що підтверджується відповідними квитанціями, накладними та Актом прийому-передачі виконаних робіт з ремонту автомобіля «ВАЗ 2107», державний номер НОМЕР_1 від 28 грудня 2016р. (а.с. 25-26, 29-37, 481).

Яких-небудь доказів на спростування необхідності здійснення саме таких витрат на відновлювальний ремонт автомобіля позивача відповідачем не було надано.

Проведені ремонтні роботи відповідають пошкодженням автомобіля, які зазначені в Акті огляду транспротного засобу від 21.09.2016р. (а.с. 11-12), та переліку ремонтних робіт, вказаних у Аварійному сертифікаті з товарознавчого дослідження № 2337-3АЛ від 21.09.2016р., в якому вартість відновлювального ремонту взагалі була визначена у 55081грн.97 коп. (а.с. 18-23).

Також на евакуацію та перевезення пошкодженого транспортного засобу з місця ДТП до штрафного майданчика, а згодом - на транспортування для здійснення ремонтних робіт до м. Нова Одеса, де проживає ОСОБА_1, було витрачено 900 грн. та 1020грн. відповідно (а.с. 38, 481).

Отже, встановивши викладені обставини, колегія суддів вважає, що позивачем доведений фактичний розмір спричиненої з вини ОСОБА_2 майнової шкоди в загальному розмірі 36 260грн.

За такого, враховуючи недостатність отриманого ОСОБА_1 страхового відшкодування для повного відшкодування завданої відповідачем шкоди, останній зобов'язаний сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.

Таким чином, відповідно до вищевикладених вимог закону з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню майнова шкода в розмірі 14705грн. 55коп. (36260грн. -21554грн.45коп.).

Той факт, що квитанції на придбання запчастин та евакуацію автомобіля були виписани на ім'я ОСОБА_3, який за усною згодою позивача користується його автомобілем на підставі документів, визначених п. 2.1. Правил дорожнього руху, не позбавляє ОСОБА_1 вимагати захисту свого порушеного права власності шляхом відшкодування за рахунок винної особи шкоди, спричиненої його майну (ч. 3 ст. 386 ЦК України).

Право власності ОСОБА_1 на автомобіль «ВАЗ 2107», державний номер НОМЕР_1, підтверджується відповідним свідоцтвом про реєстрацію даного транспртного засобу (а.с. 28).

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення майнової шкоди на підставі ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - про задоволення даних вимог.

Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню відшкодування судового збору в загальному розмірі 1600грн. (640грн., сплачених за вимогу майнового характеру у позовній заяві, + 960грн., сплачених за вимогу майнового характеру при подачі апеляційної скарги).

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 листопада 2017 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення майнової шкоди - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди в розмірі 14 705грн. 55коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування судового збору в загальному розмірі 1600грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий В.В Коломієць

Судді: О.О. Данилова

Н.О. Шаманська

Повний текст судового рішення складено 26 березня 2018 року