Постанова № 72961373, 21.03.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2018 р. Справа№ 925/871/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Верховця А.А.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Чміль Я.Є.

та представників учасників провадження у даній справі у відповідності до протоколу судового засідання від 21.03.2018

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України"

на ухвалу господарського суду Черкаської області від 30.11.2017

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України"( ПАТ „Укрексімбанк") в особі філії у м. Чернівці

про витребування майна з незаконного володіння боржника

у межах справи № 925/871/15 (суддя Хабазня Ю.А.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Авуар-Сервіс"

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 30.11.2017 року у справі № 925/871/15 у задоволенні позовної заяви ПАТ „Укрексімбанк" відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду ПАТ „Укрексімбанк" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 30.11.2017 року та прийняти нове рішення, яким заяву ПАТ „Укрексімбанк" задовольнити та витребувати від боржника та повернути ПАТ „Укрексімбанк" рухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 13 та належить на праві власності ПАТ „Укрексімбанк".

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального права.

На підставі протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 14.02.2018, у зв'язку з самовідводом суддів Остапенко О.М. та Сотнікова С.В. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України" передано колегії суддів у складі головуючого судді: Доманської М.Л., суддів: Пантелієнко В.О., Верховець А.А.

У зв'язку з недопустимістю повторної участі судді Пантелієнка В.О. у даній справі, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2018, сформовано склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі № 925/871/15 у наступному складі: головуючий суддя: Доманська М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Верховець А.А.

05.02.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ліквідатора Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка, арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В., надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 у справі № 925/871/15 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу господарського суду Черкаської області від 30.11.2017 року у справі № 925/871/15 та призначено її розгляд на 21.03.2018.

15.02.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи заяви свідків.

15.02.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про винесення ухвали стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення.

У судовому засіданні 21.03.2018 представники апелянта підтримали апеляційну скаргу, і вищевказане клопотання та просили суд їх задовольнити. Представник ПАТ «Банк Форум» при вирішенні апеляційної скарги та цього клопотання поклався на розсуд суду. Ліквідатор заперечив проти апеляційної скарги та вказаного клопотання та просив суд залишити оскаржувану ухвалу без змін, апеляційну скаргу та це клопотання - без задоволення.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що клопотання про винесення ухвали стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, не підлягає задоволенню, у зв'язку з необґрунтованістю, виходячи з матеріалів даної справи та пояснень учасників провадження у даній справі, про які зазначається нижче.

Інші учасники судового процесу у судове засідання не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про день та місце розгляду апеляційної скарги.

Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Частиною 11 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності інших учасників провадження у справі, які не з'явилися у судове засідання, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 255 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон), застосовуються норми Закону в редакції, що діє з 19.01.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 8 статті 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду Черкаської області від 23.02.2017 у даній справі Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В.

Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" в особі його філії у м. Чернівці до суду першої інстанції було подано позовну заяву від 07.09.2017 №071-02/900 з вимогами: витребувати від СТОВ ім. Шевченка та повернути ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" рухоме майно, що знаходиться за адресою: м.Черкаси, вул.Чигиринська,13 та належить на праві власності AT "Укрексімбанк", а саме: депалетайзер для проміжних банок модель АDV/З (обладнання, що в автоматичному режимі здійснює зняття проміжних жерстяних банок з палетів, для можливості подальшого їх використання у виробництві), що містить такі складові: один (1) завдовжки 3200 мм конвеєр для вводу піддонів; піднімаючий пристрій із пристроєм утримування піддонів (контролюється інвертором); один (1) завдовжки 4000мм конвеєр виводу порожніх піддонів; автоматичний штовхач для розвантаження прокладок; електро-пневматичні зажими до утримувача під час розвантаження прослойок; один (1) завдовжки 4000мм накопичувальний конвеєр; один (1) довжиною 3500 мм конвеєр вирівнювання банок, що має змогу працювати на різних швидкостях; платформа оператора із драбиною доступу; звукові та світлові сигнальні бар'єри; магазин прослойок; електрична панель команд та контролю укомплектована контролером та алфавітно-нифровим дисплеєм; електро-пневматичні інсталяції; лічильник банок на виході; стягнути з СТОВ ім.Шевченка на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" сплачену суму судового збору.

Оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції, залишив без задоволення позовну заяву ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі його філії у м. Чернівці.

З даним судовим рішенням апелянт не погодився.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшов висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції винесена з повним дослідженням матеріалів справи та є такою, що відповідає вимогам законодавства, з наступних підстав.

В обґрунтування позову ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі його філії у м. Чернівці зазначив наступне. У 2006 році ТОВ ВКТ "Агро" було придбано у італійської фірми Clevertech два автоматичних депалетайзери для проміжних банок модель ADV/3, один з яких, за документом італійської фірми Clevertech, у кінці травня 2006 року було поставлено на адресу Черкаської філії СТОВ ім.Шевченка (м.Черкаси, вул.Чигиринська,13); що між ТОВ ВКТ "Арго" (правонаступником якого є ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України") та Черкаською філією СТОВ ім.Шевченка був укладений договір оренди від 17.04.2006 №17/04/01-06 (далі - Договір оренди), відповідно до умов якого СТОВ ім.Шевченка прийняв у платне користування майно, депалетайзер (обладнання, що в автоматичному режимі здійснює зняття проміжних жерстяних банок з палетів, для можливості подальшого їх використання у виробництві); що згідно з платіжним дорученням від 18.05.2007 №329 сплачено орендну плату за оренду депалетайзера у сумі 15000,00 грн. що є доказом прийняття в оренду майна та виконання передбачених договором обов'язків по внесенню орендної плати; що 23.08.2007 між АТ "Укрексімбанк" та ТОВ ВКТ "Арго" було укладено іпотечний договір №7107Z57, предметом іпотеки за яким був єдиний майновий комплекс ТОВ ВКТ "Арго" (урозумінні ст.191 Цивільного кодексу України); що у зв'язку з простроченням ТОВ ВКТ "Арго" термінів погашення процентів та основного боргу за Генеральною угодою від 23.08.2007 №7107N1 рішенням господарського суду Чернівецької області від 17.02.2010 у справі №9/13 позов АТ "Укрексімбанк" задоволено та стягнуто з ТОВ ВКТ "Арго" 767577927,21 грн. боргу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, єдиний майновий комплекс ТОВ ВКТ "Арго", основні фонди та інші цінності (в тому числі і депалетайзер), які відображені у самостійному балансі або не відображені у балансі, але є його власністю відповідно до виписки з балансу; що згідно з актом опису й арешту майна від 09.09.2011 у ВП №26940374, складеним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернівецькій області Веретюком Б.А. у присутності представника АТ "Укрексімбанк" ОСОБА_4, описано та накладено арешт на майно ТОВ ВКТ "Арго", депалетайзер (бувший у вжитку, у робочому стані) за адресою: м.Черкаси, вул.Чигиринська, 13; що 28.04.2012 АТ "Укрексімбанк" отримано акт державного виконавця №720/9 про реалізацію предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів на виконання наказу господарського суду Чернівецької області від 28.04.2011 №9/13, згідно з яким АТ "Укрексімбанк", на підставі ч.1 ст.49 Закону України "Про іпотеку", було придбано предмет іпотеки, єдиний майновий комплекс ТОВ ВКТ "Арго", у т.ч. і депалетайзер; що 30.05.2012 АТ "Укрексімбанк" отримано Свідоцтво про придбання майна з торгів, до складу якого входить і депалетайзер; що АТ "Укрексімбанк" є добросовісним набувачем депалетайзера, оскілки майно було набуте у порядку, встановленому для виконання судових рішень; що депалетайзер належить заявнику на праві власності, але вибув з володіння, оскільки знаходиться за адресою: м.Черкаси, вул.Чигиринська, 13, і перебуває у володінні СТОВ ім.Шевченка, що представників заявника на територію за вказаною адресою відповідач не допускає; що позивач звертався до відповідача з листами-вимогами від 02.11.2016 №071-02/1733 і від 16.12.2016 №071-02/1956 про повернення майна, а також з листом від 20.06.2017 №071-02/653, у якому повідомив відповідача про те, що з 30.05.2012 АТ "Укрексімбанк" набув усі права орендодавця за договором оренди від 17.04.2006 №17/04/01-06 та запропонував надати банку можливість оглянути депалетайзер і визначити уповноважених осіб для проведення переговорів про його подальше використання, однак відповіді не отримав; що у ході здійснення виконавчого провадження ТОВ ВКТ "Арго" листом від 17.08.2011 №617 повідомило виконавчу службу про знаходження депалетайзера за адресою у м.Черкаси по вул.Чигиринській, 13; що оскільки акт приймання-передачі майна від орендаря до орендодавця підписаний не був, то у державного виконавця не було підстав вилучати майно у примусовому порядку; що депалетайзер було ввезено відповідно до міжнародної митної декларації, копію якої надано у справу; що акт державного виконавця про арешт та опис майна від 09.09.2011 у ВП №26940374 не містить інформації про повернення майна з оренди і депалетайзер до цього часу знаходиться на території СТОВ ім.Шевченка; що доказами знаходження майна у боржника є акти огляду від 17.01.2012, від 21.02.2012 і від 06.03.2012, підписані представниками СТОВ ім.Шевченка і банку і скріплені печатками; що депалетайзер де-юре передано на зберігання представнику стягувача, про що зазначено в акті опису й арешту, але вилучено не було, отже залишилося і фактично перебувало за адресою: м. Черкаси, вул.Чигиринська,13, тому фактично СТОВ ім.Шевченка є особою, якій зазначене майно залишене на зберігання; що представник стягувача, який проживає та працює у м. Києві фізично не мав доступу до арештованого майна, відповідно не міг його відчужити, приховати, підмінити, пошкодити, знищити або вчинити інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт.

Ліквідатор банкрута у відзивах, поданих до суду першої інстанції і до суду апеляційної інстанції, та у судовому засіданні апеляційної інстанції проти задоволення вимог заявника (ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України") заперечував і пояснив, що ці вимоги не підтверджені доказами та є необґрунтованими; що відповідно до п.4.6 Договору оренди від 17.04.2006 №17/04/01-06 моментом приймання-передачі обладнання в оренду вважається дата підписання уповноваженими представниками обох сторін акту прийому-передачі обладнання в оренду, однак такий акт заявником не надано; що зазначене позивачем платіжне доручення від 18.05.2007 №329 є доказом одноразового перерахування коштів ТОВ ВКТ "Арго", а не доказом передачі майна боржнику чи доказом виконання Договору оренди, оскільки цей платіж здійснений авансом, містить посилання на рахунок (який до справи не додано), а не на Договір оренди; що ТОВ ВКТ "Арго" з часу укладення Договору оренди чи заявник з 2012 року жодного разу не вимагали у боржника, ні сплати орендної плати, ні повернення майна; що складений державним виконавцем акт опису і арешту майна від 09.09.2011 ВП №26940374 не підтверджує факт перебування спірного майна саме у боржника, оскільки згідно з вказаним актом певний депалетайзер прийняв на відповідальне зберігання ОСОБА_4, представник АТ "Укрексімбанк", а не представник СТОВ ім.Шевченка; що акти огляду депалетайзера від 17.01.2012, від 21.02.2012 і від 06.03.2012 (тобто п'ятирічної давності) не можуть підтверджувати його перебування у володінні банкрута на даний час, оскільки він міг бути забраний представником АТ "Укрексімбанк" ОСОБА_4; що згідно з інвентаризаційним описом основних засобів боржника, здійсненим у період з 24.06.2015 по 21.07.2015, у СТОВ ім.Шевченка наявні п'ять об'єктів з назвою "деполітер", а не "депалетайзер", тому встановити точно, що це різні назви одного об'єкта, та який саме з них є предметом позову неможливо; що у позові не зазначено будь-яких ідентифікуючих ознак депалетайзера, який боржник має повернути.

Так, в матеріалах справи наявний Договір оренди від 17.04.2006 №17/04/01-06, укладений між ТОВ ВКТ "АРГО" та Черкаською філією СТОВ ім.Шевченка (а.с. 22-28 т. 46), який свідчить про факт досягнення згоди сторонами стосовно його умов, але не є доказом факту передачі певного депалетайзера чи факту наявності його в натурі у боржника у даній справі на даний час. Крім того, цей договір не містить визначення жодних індивідуальних ознак відповідного депалетайзера, які б давали можливість відрізнити його від інших подібних чи аналогічних речей, в тому числі і наявних у боржника на даний час.

Платіжне доручення від 18.05.2007 №329 (а.с.29 т.46) не містить вказівки на сплату саме за Договором оренди від 17.04.2006 №17/04/01-06, рахунок, на який є посилання у цьому платіжному дорученні до суду не поданий .

Акт опису й арешту майна підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернівецькій області від 09.09.2011 у ВП №26340374 (а.с.33 т. 46) є доказом тих обставин, що, по-перше, на момент його складення у боржника знаходився у володінні певний "деполетайзер", б/в, в робочому стані" (тобто акт також не містить визначення індивідуальних ознак деполетайзера, які дають можливість відрізнити його від інших подібних чи аналогічних речей), що по-друге, певний деполетайзер було передано на зберігання АТ "Укрексімбанк" в особі його представника ОСОБА_4 під розписку про кримінальну та матеріальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну, отже саме АТ "Укрексімбанк" і є особою, відповідальною за зберігання депалетайзера, зазначеного в цьому акті.

Заявник посилається на те, що депалетайзер фактично не було вилучено в момент складення акту арешту й опису майна, що підтверджується перепискою заявника із боржником (листи АТ "Укрексімбанк" від 04.10.2012 №176-00/7761, від 18.09.2012 №176-00/7381, від 21.11.2012 №185-00/9094, листи СТОВ ім. Шевченка від 17.10.2012 №391, від 05.09.2012 №340 (а.с.117-124 т.46). Однак цими листами підтверджується лише та обставина, що певний депалетайзер перебував у володінні боржника до 17.10.2012 (але не визначено який саме). П'ять років після цього заявник не вчиняв будь-яких дій щодо переміщення відповідного депалетайзера, укладення нового договору оренди чи зберігання, стягнення орендної плати тощо, про що було вірно зазначено судом першої інстанції. Обставини щодо подальшого руху відповідного депалетайзера відповідальною за його зберігання особою (ПАТ "Укрексімбанк"), або зберігання його боржником - жодною із сторін не вказані і не доведені. Тому, зважуючи на акт арешту й опису майна від 09.09.2011 у ВП №26940374 (на предмет визначення особи, у якої перебуває депалетайзер), судова колегія вважає, що ним визначено особою відповідальною за його збереження ПАТ "Укрексімбанк".

Отримання ПАТ "Укрексімбанк" певного депалетайзера на зберігання згідно з актом опису й арешту майна від 09.09.2011 у ВП №26940374, перехід до нього права власності на відповідний деполетайзер не виключає законну можливість його демонтажу та вивезення в інше місце (намір АТ "Укрексімбанк" забрати деполітайзер чітко вказано у листі від 21.11.2012 №185-00/9094 (а.с.121-122 т.46)) без аналогічного складення документів сторонами чи їх втрати. Рішення про витребування майна не може ґрунтуватися на припущеннях та доказах ймовірного перебування відповідного депалетайзера у боржника.

Факт переходу права власності на відповідний деполетайзер до заявника сторонами не заперечується і підтверджується актом державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 28.04.2012 №720/9 (а.с.37 т. 46), протоколом проведення прилюдних торгів від 13.04.2012 №1-084/11, засвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Решетніковою С.І., зареєстровано в реєстрі за №2154 (а.с.42 т. 46), свідоцтвом від 30.05.2012, виданим приватним нотаріусом Хотинського районного нотаріального округу Чернівецької області Мартинюк С.А. (а.с.44 т. 46).

Інвентаризаційним описом основних засобів СТОВ ім.Шевченка станом на 24.06.2015 підтверджується наявність у боржника певних деполітерів (а.с.90 т.46). Наявність у боржника певного деполетайзера в суді не доведено, як і не підтверджено документально певних ідентифікуючих ознак спірного деполетайзера.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи та заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін вважає, що обставини, зазначені заявником стосовно того, що у 2006 році ТОВ ВКТ "Агро" було придбано у італійської фірми Clevertech два автоматичних депалетайзери для проміжних банок модель ADV/3, один з яких, за документом італійської фірми Clevertech, у кінці травня 2006 року було поставлено на адресу Черкаської філії СТОВ ім.Шевченка (м.Черкаси, вул. Чигиринська,13), що депалетайзер вибув з володіння заявника; що деплетайзер знаходиться за адресою: м.Черкаси, вул.Чигиринська, 13, і перебуває у володінні СТОВ ім.Шевченка, що представників заявника на територію за вказаною адресою відповідач не допускає - не підтверджено належними та допустимими доказами у даній справі та заперечується ліквідатором боржника. Подані заявником докази, зокрема копія документу італійської фірми Clevertech від 15.03.2006 на півавтоматичний депалетайзер для проміжних банок модель ADV/3, ніяким чином не пов'язані з договором оренди від 17.04.2006 № 17/04/01-06, на який посилається заявник.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, яким зазначено, що заявлені вимоги ПАТ "Укрексімбанк" не підлягають задоволенню, оскільки заявником не доведено вказаних у позовній заяві ідентифікуючих ознак депалетайзера (марки АDV/З) та його складових (один (1) завдовжки 3200 мм конвеєр для вводу піддонів; піднімаючий пристрій із пристроєм утримування піддонів (контролюється інвертором); один (1) завдовжки 4000 мм конвеєр виводу порожніх піддонів; автоматичний штовхач для розвантаження прокладок; електро-пневматичні зажими до утримувача під час розвантаження прослойок; один (1) завдовжки 4000 мм накопичувальний конвеєр; один (1) довжиною 3500 мм конвеєр вирівнювання банок, що має змогу працювати на різних швидкостях; платформа оператора із драбиною доступу; звукові та світлові сигнальні бар'єри; магазин прослойок; електрична панель команд та контролю укомплектована контролером та алфавітно-нифровим дисплеєм; електро-пневматичні інсталяції; лічильник банок на виході), оскільки суд позбавлений можливості за поданими доказами визначити, який саме конкретно предмет має бути вилучений із наявного у боржника майна і переданий заявнику та оскільки заявником не доведено наявності на час винесення оскаржуваного судового рішення відповідного депалетайзера в натурі у володінні боржника.

У відповідності до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи, наведені апелянтом в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ПАТ "Укрексімбанк", зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції від 30.11.2017 у даній справі. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваної ухвали у даній справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 255, 269, 276, 282 ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Черкаської області від 30.11.2017 у справі № 925/871/15 - без змін.

2. Матеріали справи № 925/871/15 направити до господарського суду Черкаської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови підписаний 23.03.2018.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді А.А. Верховець

Є.Ю. Шаптала