Постанова № 72961290, 22.03.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2018 р. Справа№ 911/2751/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

від позивача Танцюра К.Л., Танцюра Л.О., Ігумнов С.В.,

від відповідача Матвієнко О.В., Тимків Я.І., від третьої особи не з'явилися,

розглянувши апеляційну скаргу

Клавдіївського сільського споживчого товариства

на рішення господарського суду Київської області від 04.12.2017

(повний текст рішення складений 12.12.2017)

у справі №911/2751/17 (суддя О.В. Щоткін)

за позовом Клавдіївського сільського споживчого товариства

до Клавдієво-Тарасівської селищної ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Бородянська районна спілка споживчих товариств,

про визнання права власності на майно за набувальною давністю, -

встановив:

У вересні 2017 Клавдіївське сільське споживче товариство (далі - позивач) подало до Господарського суду Київської області позов до Клавдієво-Тарасівської селищної ради (далі - відповідач) про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, а саме: на нежитлове приміщення адмінбудівлі - перукарні, загальною площею 99,1кв.м, яке розташоване по вул.Центральна, 10, в смт.Клавдієво Бородянського району Київської області, та на нежитлове приміщення - магазину-перукарні, загальною площею 156,1кв.м, яке розташоване по вул.Центральна, 10б, в смт.Клавдієво Бородянського району Київської області.

Мотивуючи позовну заяву позивач посилається на те, що на підставі авізо №3 від 25.01.1989 Бородянське районне споживче товариство передало зі свого балансу на баланс Клавдіївського сільського споживчого товариства основні засоби згідно інвентаризації внаслідок реорганізації Бородянського районного споживчого товариства у Бородянську районну спілку споживчих товариств та створенням Клавдіївського сільського споживчого товариства з самостійним балансом.

Позивач зазначав, що він протягом 28 років добросовісно володіє та користується вказаним вище нерухомим майном, несе необхідні затрати на його утримання, а тому, на його переконання, він має право на оформлення права власності в порядку ст.344 ЦК України за набувальною давністю.

Також, позивач вказував, що попередній власник майна - Бородянська районна спілка споживчих товариств, є ліквідованою та не здійснює господарської діяльності, а тому у згідно зі ст.344 ЦК України відповідачем має бути орган місцевого самоврядування, а саме Клавдієво-Тарасівська селищна рада.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.11.2017 залучено до участі у справі №911/2751/17 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Бородянську районну спілку споживчих товариств.

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.12.2017 у справі №911/2751/17 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що позивачем не доведено наявність тих підстав та обов'язкових елементів, з урахуванням норм ст.344 ЦК України, для визнання за ним права власності на спірне за набувальною давністю, оскільки нерухоме майно знаходиться в користуванні позивача на законних підставах та відносно зазначеного майна позивач є добросовісним користувачем, якому достеменно відомо, що вказане майно із власності Бородянського районного споживчого товариства не вибувало.

Також, місцевий господарський суд зазначив, що саме Бородянська районна спілка споживчих товариств має бути відповідачем у даному спорі, оскільки Бородянська районна спілка споживчих товариств перебуває в стані припинення, запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи в Єдиному державному реєстрі відсутній, а тому вказана юридична особа не ліквідована, нею прав позивача не порушено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Клавдіївське сільське споживче товариство подало 22.12.2017 до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2017 у справі №911/2751/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що спірне майно передано йому саме у власність, доказом чого є авізо №3 від 25.01.1989, а не в оперативне управління, як то вказано судом першої інстанції. При цьому, позивач вважає, що Господарським судом Київської області не встановлено незаконність набуття Клавдіївським сільським споживчим товариством права власності на спірне майно, як передбачає ст.344 ЦК України. Також, на думку скаржника, він обґрунтовано звернувся з позовом у даній справі саме до Клавдієво-Тарасівської селищної ради як до уповноваженого органу управління майном відповідної територіальної громади, оскільки спірне майно передане позивачеві Бородянським районним споживчим товариством, яке ліквідовано. Крім цього, позивач зазначає, що судом першої інстанції взагалі не з'ясовано, кому належало право власності на спірне майно.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2018 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 у справі №911/2751/17 відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 у справі №911/2751/17 розгляд апеляційної скарги Клавдіївського сільського споживчого товариства призначено на 01.03.2018.

В судовому засіданні 01.03.2018 оголошено перерву до 22.03.2018.

22.03.2018 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення та клопотання про долучення до матеріалів справи копій судових рішень, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі.

22.03.2018 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

В судовому засіданні 22.03.2018 представники позивача підтримали вимоги

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до постанови конференції споживчої кооперації Бородянського району Київської області від 06.12.1988 з 01.01.1989 була організована Бородянська районна спілка споживчих товариств, до складу якої увійшли чотири сільських товариств а саме: Бородянське, Клавдіївське, Немішаєвське і Тетерівське (а.с.18).

Постановою правління Бородянського районного споживчого товариства за №188 від 15.11.1988 з 01.01.1989 створено Клавдіївське сільське споживче товариство із самостійним балансом, що мало діяти на принципах повного господарського розрахунку і самофінансування та обслуговувати десять населених пунктів Бородянського району (а.с.16-17).

На підставі авізо №3 від 25.01.1989 та згідно актів інвентаризації матеріальних цінностей (а.с.19-22) Бородянське районне споживче товариство передало зі свого балансу на баланс створеного Клавдіївського сільського споживчого товариства основні засоби згідно описів інвентаризації на загальну суму 613742,65крб.

Так, як стверджує позивач, Клавдіївське сільське споживче товариство було наділене основними засобами, необхідними для діяльності, зокрема: нежитловим приміщенням адмінбудівлі-перукарні загальною площею 99,1кв.м та приміщенням магазину-перукарні загальною площею 156,1 кв.м, розташованими в смт.Клавдієво - Тарасове, вул.Леніна, 10, 10б Бородянського району Київської області.

До складу нежитлового приміщення адмінбудівлі-перукарні входили на даний час приміщення коридору 1-1 площею 8,2кв.м., бухгалтерії 1-2 площею - 13,1кв.м, кабінету керівника 1-3 площею - 14,6кв.м, кабінету 1-4 площею - 17,1кв.м, санвузла 1-5 площею - 1,5кв.м.; коридору 2-1 площею - 7,2 кв.м, перукарні 2-2 площею - 19,1кв.м., а до складу приміщення магазину-перукарні входили і входять на даний час приміщення коридору 1-1 площею - 3,4кв.м, торгового залу площею - 56,4кв.м., складу 1-8 площею - 10,0кв.м., коридору 1-9 площею - 9,1 кв.м, туалету 1-10 площею - 1,2 кв.м, перукарні 2-1 площею - 24,7кв.м, перукарні 2-2 площею - 11,0 кв.м, коридору І площею - 2,9кв.м., що вбачається з відповідних технічних паспортів (а.с.23-33).

Позивач зазначав, що при передачі зазначених об'єктів з балансу Бородянського районного споживчого товариства на баланс створеного Клавдіївського сільського споживчого товариства останньому не передавались правовстановлюючі документи на приміщення адмінбудівлі-перукарні та приміщення магазину-перукарні.

При цьому, позивач стверджує, що з моменту отримання спірних приміщень по теперішній час Клавдіївське сільське споживче товариство відкрито використовує вказані приміщення та несе витрати на їх утримання.

Позивач, посилаючись на довгострокове - потягом 28 років, фактичне безперервне відкрите володіння та користування спірним нерухомим майном, вважає, що у нього виникло право власності на вказане нерухоме майно на підставі ст.344 ЦК України (набувальна давність).

Відповідно до ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу, наприклад, договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування набувальної давності.

Вказана вище стаття визначає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю. Володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна (наприклад, покупець, купуючи річ у продавця, не знав, що той не мав права її продавати, а обставини купівлі-продажу не давали підстав для сумніву в правомірності такого правочину). В разі виникнення спору встановити характер володіння (добросовісне й недобросовісне) має тільки суд з урахуванням обставин справи, з якої виникло володіння чужою річчю. Разом з тим, суд повинен мати на увазі, що фактичне володіння вважається правомірним, якщо інше не випливає з закону або не встановлено рішенням суду (ст.397 ЦК України). Володіння, що виникло в результаті здійснення злочину, не може вважатися добросовісним.

Володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним, але це не означає, що володілець зобов'язаний спеціально інформувати оточуючих про своє володіння річчю.

Володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків.

Зі змісту наведеного вище вбачається, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суд повинен враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні;- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Отже, задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі ст.344 ЦК України можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння.

Норми цієї статті не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалося на підставі договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо, чи у будь-який інший передбачений законом спосіб, оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника. Крім того, оскільки право власності за набувальною давністю набувається за рішенням суду, то на момент прийняття рішення право володіння позивача не має бути припинено (постанова Верховного Суду України №911/130/14 3-87гс15 від 20.05.2015).

Як вбачається з матеріалів справи, спірне нерухоме майно знаходиться в користуванні позивача та перейшло в його управління шляхом передачі Бородянським районним споживчим товариством зі свого балансу на баланс створеного Клавдіївського сільського споживчого товариства на підставі авізо №3 від 25.01.1989 та згідно описів інвентаризації.

Тобто, як вірно вказано судом першої інстанції, спірне нерухоме майно знаходиться в користуванні позивача на законних підставах та відносно зазначеного майна позивач є добросовісним користувачем, якому достеменно відомо, що вказане майно із власності Бородянського районного споживчого товариства не вибувало, що виключає можливість для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю згідно зі ст.344 ЦК України.

Посилання позивача на те, що спірне майно передано йому саме у власність, доказом чого є авізо №3 від 25.01.1989, а не в оперативне управління, як то вказано судом першої інстанції, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки такі посилання не підтверджені жодними доказами.

Доводи позивача про те, що Господарським судом Київської області не встановлено незаконність набуття Клавдіївським сільським споживчим товариством права власності на спірне майно, як передбачає ст.344 ЦК України, спростовуються наведеними вище обставинами. Навпаки, судом першої інстанції вказано, що позивач є добросовісним користувачем спірного нерухомого майна.

Твердження позивача про те, що він обґрунтовано звернувся з позовом у даній справі саме до Клавдієво-Тарасівської селищної ради як до уповноваженого органу управління майном відповідної територіальної громади, оскільки спірне майно передане позивачеві Бородянським районним споживчим товариством, яке ліквідовано, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Так, відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим добросовісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

У своїй позовній заяві позивач вказував, що попередній власник - Бородянська районна спілка споживчих товариств, припинила свою діяльність в 2008 році, а тому і відсутній правонаступник майнових прав Бородянської районної спілки споживчих товариств.

Відповідно до ч.2 ст.104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Однак, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1003237782 від 13.11.2017 (а.с.216-217) Бородянська районна спілка споживчих товариств перебуває в стані припинення, запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи в Єдиному державному реєстрі відсутній, отже вказана юридична особа не ліквідована, а відтак, місцевий господарський суд вірно вказав, що саме Бородянська районна спілка споживчих товариств має бути відповідачем у даному спорі.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що позивач, мотивуючи позовну заяву, зокрема, зазначав, що Бородянське районне споживче товариство (яке ліквідовано) передало зі свого балансу на баланс Клавдіївського сільського споживчого товариства основні засоби згідно інвентаризації внаслідок реорганізації Бородянського районного споживчого товариства у Бородянську районну спілку споживчих товариств.

До цього, матеріали справи містять лист закритого акціонерного товариства «СТ Бороданка» за №90 від 12.07.2007 (а.с.198), згідно якого останнє вважає саме ЗАТ«СТ Бородянка» правонаступником Бородянського районного споживчого товариства.

Тобто, доводи позивача про ліквідацію як Бородянського районного споживчого товариства, так і Бородянської районної спілки споживчих товариств, наслідком чого стало визначення відповідачем у справі Клавдієво-Тарасівської селищної ради, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Будь-яких клопотань про витребування доказів в порядку ст.81 ГПК України Господарському суду Київської області позивачем не подавалось.

При цьому, в судовому засіданні 22.03.2018 в апеляційній інстанції позивачем було надано для відома колегії суддів копію рішення виконавчого комітету Клавдієво-Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області №320 від 22.07.2008, згідно якого вирішено оформити Клавдіївському сільському споживчому товариству право власності на майно, на яке позивач просить визнати право власності за набувальною давністю. Зазначене виключає можливість звернення за захистом порушеного права саме у спосіб визнання права власності на майно за набувальною давністю на підставі ст.344 ЦК України.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2017 у справі №911/2751/17.

Керуючись ст.ст.74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

постановив:

1. Апеляційну скаргу Клавдіївського сільського споживчого товариства на рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2017 у справі №911/2751/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2017 у справі №911/2751/17 залишити без змін.

3. Справу №911/2751/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк, передбачені ст.ст.288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 26.03.2018.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

А.О. Мальченко