Ухвала суду № 72959216, 19.03.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

"19" березня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2644/17

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

при секретарі Граматик Г.С.

за участю представників:

від позивача (стягувача) – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

від відповідача (боржника) – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Державного підприємства „Ренійський морський торговельний порт” про відстрочення виконання рішення суду (вх. № 2-1441/18 від 06.03.2018 р.) в порядку ст. 331 Господарського процесуального кодексу України по справі № 916/2644/17 за позовом Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Ренійської філії ДП „Адміністрація морських портів України” (адміністрація Ренійського морського порту) до Державного підприємства „Ренійський морський торговельний порт” про стягнення заборгованості в сумі 3450598,71 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2017 року Державне підприємство „Адміністрація морських портів України” в особі Ренійської філії ДП „Адміністрація морських портів України” (адміністрація Ренійського морського порту) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства „Ренійський морський торговельний порт” про стягнення заборгованості за договорами № 2 від 13.06.2013 р., № 93-П-РЕФ-16 від 06.12.2016 р., № 101-001 від 30.12.2016 р. в загальній сумі 3450598,71 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.11.2017 р. позовну заяву ДП Адміністрація морських портів України” в особі Ренійської філії ДП „Адміністрація морських портів України” (адміністрація Ренійського морського порту) прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/2644/17, при цьому справу призначено до розгляду в засіданні суду на 20.11.2017 р.

У зв’язку з набранням 15.12.2017 р. чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2147-VIII господарським судом постановлено ухвалу від 18.12.2017 р. про розгляд даної справи № 916/2644/17 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. При цьому вказаною ухвалою суду призначено підготовче засідання на 12 січня 2018 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.01.2018 р. у справі № 916/2644/17 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 12.02.2018 р.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.02.2018 року у справі № 916/2644/17 позов ДП Адміністрація морських портів України” в особі Ренійської філії ДП „Адміністрація морських портів України” (адміністрація Ренійського морського порту) задоволено та на користь останнього стягнуто з Державного підприємства „Ренійський морський торговельний порт” заборгованість в сумі 3450598,71 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 51759,00 грн.

06.03.2018 р. від ДП „Ренійський морський торговельний порт” до Господарського суду Одеської області надійшла заява про відстрочення виконання рішення господарського суду по справі № 916/2644/17 на строк до жовтня 2018 року. В обґрунтування поданої заяви ДП «Ренійський морський торговельний порт» вказує, що підприємство знаходиться в тяжкому фінансовому стані та має суттєву недостатність в оборотних грошових коштах для здійснення нормальної фінансово-господарської діяльності, що обумовлено різким зниженням вантажопереробки впродовж останніх двох років.

До того ж заявник зазначає, що, крім вищевказаних боргових зобов’язань, між Ренійською філією ДП «АМПУ» та портом існують інші договірні відносини, зокрема, договір на відшкодування витрат водопостачання та водовідведення від 12.12.2016 року та договір про відшкодування витрат на надання послуг по забезпеченню електричною енергією 2(38А/01-13/п), рахунки за якими сплачуються у повному обсязі. Наразі заявник вказує, що на даний час у підприємства існує заборгованість зі сплати земельного податку в сумі 15200000,00 грн. Загальна сума боргу перед податковою службою складає 16500000,00 грн. Також, за ствердженнями заявника, у підприємства існує заборгованість з виплати заробітної плати, яка з відповідними нарахуваннями складає 2600000,00 грн., кредиторська заборгованість за спожиті енергоносії та комунальні послуги перед РФ ДП «АМПУ» в сумі понад 6000000,00 грн., на користь Профспілкового комітету – 1060000,00 грн. та інша заборгованість на загальну суму 640000,00 грн. Як зазначає заявник, всього борг підприємства згідно балансу станом на 01 лютого 2018 року дорівнює 39,8 млн. грн.

Крім цього, заявник посилається на те, що до ДП „Ренійський морський торговельний порт” застосовуються штрафні санкції за затримку сплати податків 3,5 млн. грн. (нарахування буде після перевірки податкової - розрахункова сума на 01.02.2018 р. + пеня за кожний день прострочення). З 28.08.2017 р. ДПІ застосовує арешт всіх рахунків ДП «РМТП» та стягує частково заборгованість по земельному податку.

Проте, заявник стверджує, що Портом вживаються заходи щодо погашення заборгованості. Зокрема, борг перед позивачем за період 01.01.2017 р.-31.01.2018 р. склав 3678765,46 грн., який пізніше збільшився до 4705058,96 грн., але був зменшений ДП «РМТП» на 2271414,27 грн., що свідчить про вжиття заходів щодо погашення заборгованості.

Так, заявник вказує, що стягнення боргу на виконання рішення суду без надання відстрочки призведе до неспроможності ДП «Ренійський морський торговельний порт» погасити заборгованість за іншими платежами. Однак, заявник проти застосування непопулярних заходів у вигляді скорочення чисельності працівників задля зменшення витрат підприємства. Крім того, заявник вказує, що за останні півроку фінансовий стан підприємства стабілізувався, наразі підприємство накопичує кошти для погашення заборгованості по заробітній платі та на сплату податків перед бюджетом, що в жовтні 2018 року дасть змогу розрахуватися з позивачем в повному обсязі. Поряд з цим керівництво Порту працює над залученням додаткових вантажопотоків для покращення фінансового стану підприємства. Наразі заявник вказує, що Порт звернувся до ДП «Стивідорна компанія «Ольвія» щодо отримання допомоги на поповнення оборотних коштів, що дасть можливість розрахуватися з боргом у повному обсязі.

Відтак, з огляду на вказані обставини заявник просить суд відстрочити виконання судового рішення у даній справі про стягнення заборгованості на строк до жовтня 2018 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.03.2018 р. по справі № 916/2644/17 заяву Державного підприємства „Ренійський морський торговельний порт” про відстрочення виконання рішення суду прийнято до провадження судді Петрова В.С. та розгляд заяви призначено в засіданні суду на 19.03.2018 р.

Позивач (стягувач) проти задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду заперечує, про що зазначено у письмових запереченнях про відстрочення виконання рішення суду (а.с. 56-59 т. 2). Зокрема, позивач (стягувач) вказує, що відсутність грошових коштів не може свідчити про неможливість виконання рішення з огляду на існування інших, крім звернення стягнення на грошові кошти, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», способів виконання рішення. Так, на думку позивача (стягувача), фактично обставини, на які боржник посилається, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у даний час та можливість настання для нього негативних наслідків у зв'язку з цим, а не на обставини, що унеможливлюють або утруднюють виконання рішення суду у даній справі. Також позивач вважає, що наведені боржником підстави для розстрочки виконання судового рішення не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для розстрочки виконання судового рішення. Наразі позивач (стягувач) зауважує, що сторони по справі знаходяться в рівнозначних економічних умовах. До того ж позивач (стягувач) зазначає, що при затримці виконання рішення останній понесе значні фінансові збитки, що призведе до неспроможності стягувача виконати свої зобов'язання, сплатити обов’язкові платежі до Державного бюджету тощо.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та заяви відповідача (заявника), вислухавши доводи представників сторін, господарський суд зазначає наступне.

13.03.2018 р. Господарським судом Одеської області на виконання судового рішення у справі № 916/2644/17 видано накази про його примусове виконання щодо стягнення з Державного підприємства „Ренійський морський торговельний порт” на користь ДП Адміністрація морських портів України” в особі Ренійської філії ДП „Адміністрація морських портів України” (адміністрація Ренійського морського порту) заборгованості в сумі 3450598,71 грн., а також витрат по сплаті судового збору в сумі 51759,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2147-VIII, чинній на момент набрання чинності рішенням суду у даній справі) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Вказані положення кореспондують зі ст. 326 ГПК України.

Як передбачено ст. 327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

За приписами ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

При цьому при вирішенні заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення судом враховується те, що задоволення вказаних заяв можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (ч. 10 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 р. „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження”).

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суди повинні враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

На необхідність встановлення зазначених обставин також вказано в постанові Пленуму Вищого господарського суду України N 9 від 17.10.2012 р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”.

Як випливає зі змісту заяви, в обґрунтування підстав для відстрочення виконання судового рішення у даній справі № 916/2644/17 від 12.02.2018 р. до жовтня 2018 року відповідач (боржник) посилається на неможливість виконання цього рішення суду на теперішній час, оскільки підприємство знаходиться в тяжкому фінансовому стані та має суттєву недостатність в оборотних грошових коштах для здійснення нормальної фінансово-господарської діяльності, що обумовлено різким зниженням вантажопереробки впродовж останніх двох років. Наразі, за ствердженнями заявника, за останні півроку фінансовий стан підприємства стабілізувався, наразі підприємство накопичує кошти для погашення заборгованості по заробітній платі та на сплату податків перед бюджетом, що в жовтні 2018 року дасть змогу розрахуватися з позивачем в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведені відповідачем в заяві про відстрочення виконання рішення суду обставини, суд вважає, що ці обставини дійсно ускладнюють виконання рішення суду у даній справі з огляду на скрутне фінансове становище відповідача, який є державним підприємством, згідно довідки про фінансовий стан станом на 01.02.2018 р., що свідчить про неможливість виконання вказаного рішення суду заявником на теперішній час. До того ж слід зазначити, що з боку заявника вживаються заходи щодо покращення фінансового стану підприємства. Зокрема, відповідач звернувся до ДП «Стивідорна компанія «Ольвія» з проханням (лист від 01.02.2018 р. вих. № 1-12/82) щодо отримання фінансової допомоги на поповнення оборотних коштів, що дасть можливість розрахуватися з боргом у повному обсязі.

Як передбачено ч. 5 ст. 331 ГПК України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши обставини, викладені відповідачем у заяві про відстрочення виконання рішення суду, суд доходить до висновку про наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення суду у даній справі та унеможливлюють сплату відповідачем заборгованості на користь позивача одним разовим платежем на теперішній час.

З огляду на вказане, враховуючи інтереси позивача, матеріальний стан відповідача та ступінь його вини у виникненні спору, суд вважає за можливе частково задовольнити вказану заяву відповідача та відстрочити виконання рішення суду у даній справі щодо сплати відповідачем стягнутої суми заборгованості в сумі 3450598,71 грн. строком на 6 місяців.

Керуючись ст. 331, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Заяву Державного підприємства „Ренійський морський торговельний порт” про відстрочення виконання рішення суду в порядку ст. 331 Господарського процесуального кодексу України по справі № 916/2644/17 задовольнити частково.

2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 12.02.2018 року у справі № 916/2644/17 щодо стягнення з Державного підприємства „Ренійський морський торговельний порт” на користь ДП Адміністрація морських портів України” в особі Ренійської філії ДП „Адміністрація морських портів України” (адміністрація Ренійського морського порту) заборгованості в сумі 3450598,71 грн. на строк 6 (шість) місяців.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Повний текст ухвали підписано 23.03.2018 р.

Суддя В.С. Петров