Ухвала суду № 72957777, 20.03.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/256/18 Справа № 711/5262/17 Категорія: ч.2 ст.185 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів ОСОБА_2 ОСОБА_3Іваненка І. В., ОСОБА_4Биби Ю. В.

секретаря судового засідання Овчаренко І.С.

з участю прокурора Пашковської Ю.П.

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 грудня 2017 року відносно

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 (ОСОБА_7 Крим, Україна), ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, який має двох дітей, 08.09.2000 та 26.03.2016 років народження, працюючого без оформлення трудового договору, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше судимого:

1)25.12.2002 р. Центральним районним судом м. Сімферополя за ч.2 ст. 189 КК України до позбавлення волі строком 5 років, звільненого 01.06.2007 р. у зв'язку з відбуттям строку покарання;

2)19.08.2013 р. Козятинським міським судом Вінницької області за ст. 190 ч.2 КК України до позбавлення волі строком 1 рік 7 місяців, звільненого 12.02.2014 р. у зв'язку з відбуттям покарання,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и л а :

Обвинувачений ОСОБА_5, який раніше вчиняв злочини, передбачені ст.ст. 189-190 КК України, повторно таємно викрав чуже майно за наступних обставин.

Так, він близько 14 години 40 хвилин 17 травня 2017 року, перебуваючи в приміщенні магазину «Домашній затишок», розташованого на території бази «Бакалія» в м. Черкаси, вул.Гоголя, 582, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, повторно таємно викрав чуже майно потерпілого ОСОБА_8 - настільний електронний годинник «VST» вартістю 234 грн. 71 коп., який приховав під куртку та виніс за межі магазину.

Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 грудня 2017 року визнано ОСОБА_5 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, і призначено йому покарання у вигляді обмеження волі строком 2 (два) роки.

У відповідності до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_5 від покарання у вигляді обмеження волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Згідно з положеннями п.п. 1, 2 ч.1, п.2 ч.2 ст. 76 КК України покладено наступні обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 395 грн. 48 коп.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому залишено у вигляді особистого зобов'язання.

Вирішено долю речових доказів.

Не погоджуючись з вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 грудня 2017 року, прокурор звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить вказаний вирок скасувати через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок м’якості. Просить дослідити характеризуючи дані на ОСОБА_5 та досудову доповідь. Ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_5 за ч.2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі.

Заслухавши доповідача, доводи прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, доводи обвинуваченого, про безпідставність апеляційних вимог, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 у частині кваліфікації інкримінованого йому кримінального правопорушення учасниками кримінального провадження не оскаржуються.

Місцевим судом вірно враховано те, що відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників процесу, є недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому, в судовому засіданні було з’ясовано, що учасники процесу правильно розуміють зміст даних обставин, їх позиція є добровільною, із розумінням позбавлення права оскаржити ці обставини у апеляційному порядку.

Таким чином, суд першої інстанції відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України розглянув справу за правилами, передбаченими даними нормами.

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінально правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, ґрунтується на доказах, досліджених в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, та ніким не оскаржується. Це визнається повністю і самим обвинуваченим, який щиро розкаюється.

Статтею 413 КПК України передбачено, що неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.

Призначаючи покарання суди повинні суворо дотримуватися вимог ст. ст. 50, 65 КК України стосовно загальних засад його призначення.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції закону з урахуванням ступеню тяжкості злочину, даних про особу засудженого та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Оскільки через ці засади реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, особі, що вчинила злочин, повинно бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і для попереджених нових злочинів (пункт 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання»). При цьому необхідно враховувати ступінь тяжкості, обставини цього злочину, його наслідки та дані про особу засудженого. Тобто, реалізація мети покарання пов'язана із вибором його виду та розміру. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті наркоманії, тощо.

Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів, критерії якого визначені ст. 12 КК України (невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі, особливо тяжкі), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Відповідно до ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як передбачено п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2004 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.

Наведених вище положень норм кримінального права місцевий суд фактично дотримався, призначивши обвинуваченому покарання співмірне даних про його особу, який в силу ст. 89 КК України не судимий, має на утриманні двох малолітніх дітей, тяжкість інкримінованого йому злочину, який за своєю класифікацією є злочином середньої тяжкості, який за місцем проживання характеризується посередньо і тому вірно визначив про необхідність призначення йому покарання у виді обмеження волі.

Доводи прокурора про те, що вирок місцевого суду в частині призначення покарання ОСОБА_5 підлягає скасуванню через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м’якість, є помилковими. Оскільки, місцевий суд фактично прийшов до вірного висновку, призначивши покарання за інкриміновані йому злочини у вигляді обмеження волі та звільнив ОСОБА_5 від покарання з встановленням іспитового строку згідно положень ст.75 КК України, врахувавши тяжкість скоєного, особу обвинуваченого та обставини, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: наявність на утриманні двох малолітніх дітей, щире каяття обвинуваченого, те, що в результаті його дій матеріальної шкоди потерпілому не завдано, позицію потерпілого не позбавляти волі обвинуваченого та відсутність претензій матеріального та морального характеру.

Крім того, твердження прокурора на підтримку апеляційної скарги про те, що ОСОБА_5 неодноразово був судимий за аналогічні злочини, є помилковим, оскільки обвинувачений ОСОБА_5 вважається не судимим в силу ст. 89 КК України.

Таким чином, призначене ОСОБА_5 покарання є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Переконливих доводів про необхідність призначення обвинуваченому більш суворого покарання у апеляційній скарзі прокурора не наведено.

В судовому засіданні апеляційної інстанції обвинуваченим було подано клопотання про застосування щодо нього п. в) ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Згідно ст. 86 КК України амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

Відповідно до пункту «в» ч. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами;

Ураховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що оскаржуваний вирок є законним і обґрунтованим, підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга прокурора - без задоволення, клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про застосування до нього п. «в» ст. 1 ЗУ «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 № 1810-VIII, підлягає до задоволення, так як обвинувачений в силу ст. 89 КК України не судимий, вчинив умисний злочин, який відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості, має на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_7, тому відповідно до положень п. в) ст. 1 «Про амністію у 2016 році» підлягає звільненню від відбування покарання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 291, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 грудня 2017 року відносно ОСОБА_5, обвинуваченого за ч.2 ст.185 КК України, залишити без змін.

Звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання на підставі п. в) ст. 1 ЗУ «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 № 1810-VІIІ.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а засудженим у той же строк з дня отримання копії даної ухвали.

Головуючий :

Судді :