Рішення № 72953332, 15.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2018Справа № 910/6682/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марінтіс ЛТД" ( відповідач 1)

Державної служби інтелектуальної власності України (відповідач 2);

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (відповідач 3);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1

Товариство з обмеженою відповідальністю "Далія Трейдінг" (третя особа 1);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Компанія Хотікс Менеджмент ЛТД (третя особа 2);

про визнання права інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг та визнання недійсними правочинів,

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Дюбко С.П.

Представники:

Від позивача: Андраш А.О., представник, довіреність № б/н від 06.02.18;

Від відповідача 1: Діденко А. О., представник, довіреність № б/н від 29.08.17;

Від відповідача 2: не з'явилися;

Від відповідача 3: не з'явилися;

Від третьої особи 1: не з'явилися;

Від третьої особи 2: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" (далі - Комбінат) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить суд:

- визнати недійсними договори від 11.08.2015 про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг та додатки №1 до них стосовно свідоцтв України №25487, №57005, №67480, №67483, №134846, №137786, №137787, №137788, №155320, №157230, №157835, №159923, №161005, №161006, №170138, №171911, №171912, №183349, №200264, №201520, укладені Комбінатом та товариством з обмеженою відповідальністю "Марінтіс Лтд", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "КІДФУДЗПРОДАКШН" (далі - Товариство);

- визнати недійсним договір від 05.11.2015 про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг стосовно свідоцтв України №203375 та №203490, укладений Комбінатом та товариством з обмеженою відповідальністю "Марінтіс Лтд", правонаступником якого є Товариство;

- визнати право інтелектуальної власності Комбінату на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України №25487, №57005, №67480, №67483, №134846, №137786, №137787, №137788, №155320, №157230, №157835, №159923, №161005, №161006, №170138, №171911, №171912, №183349, №200264, №201520, №203375 та №203490;

- зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України (далі - Служба) внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг (далі - Реєстр) відомості про те, що власником свідоцтв України №25487, №57005, №67480, №67483, №134846, №137786, №137787, №137788, №155320, №157230, №157835, №159923, №161005, №161006, №170138, №171911, №171912, №183349, №200264, №201520, №203375 та №203490 є Комбінат, та опублікувати відомості про це у офіційному бюлетені "Промислова власність".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2016 порушено провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2016 частково задоволено заяву Комбінату про вжиття заходів до забезпечення позову у справі №910/6682/16; вжито заходів до забезпечення позову шляхом: заборони Товариству передавати у будь-який спосіб повністю чи частково право власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України №25487, №57005, №67480, №67483, №134846, №137786, №137787, №137788, №155320, №157230, №157835, №159923, №161005, №161006, №170138, №171911, №171912, №183349, №200264, №201520, №203375 та №203490, а також відмовлятися повністю чи частково від свідоцтв України №25487, №57005, №67480, №67483, №134846, №137786, №137787, №137788, №155320, №157230, №157835, №159923, №161005, №161006, №170138, №171911, №171912, №183349, №200264, №201520, №203375 та №203490 на знаки для товарів і послуг; заборони Службі вносити зміни до Державного реєстру свідоцтв України стосовно власника знаків для товарів і послуг за свідоцтвами України №25487, №57005, №67480, №67483, №134846, №137786, №137787, №137788, №155320, №157230, №157835, №159923, №161005, №161006, №170138, №171911, №171912, №183349, №200264, №201520, №203375 та №203490; у вжитті решти заходів до забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2016 відкладено розгляд клопотань позивача до встановлення повноважень директорів як посадових осіб Комбінату; вирішено зазначати як відповідача-1 по справі №910/6682/16 - товариство з обмеженою відповідальністю "Марінтіс ЛТД" (далі - ТОВ "Марінтіс ЛТД"), у зв'язку із повернення вказаному товариству попереднього найменування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 провадження у справі № 910/6682/16 зупинено до закінчення перегляду Харківським апеляційним господарським судом рішення господарського суду Харківської області від 11.08.2016 зі справи №922/1086/16.

До Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Марінтіс ЛТД" надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва від 27.06.2017 року № 05-23/1958 "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ" та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2017 року, справа № 910/6682/16 передана для розгляду судді Мандриченку О. В. у зв'язку з закінченням терміну повноважень у судді Марченко О. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2017 року справу № 910/6682/16 прийнято до свого провадження суддею Мандриченком О. В., слухання справи призначено на 05.09.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 року до участі у справі в якості іншого відповідача залучено Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (відповідач 3).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 року до участі у справі залучено Компанію Хотікс Менеджмент ЛТД в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2018 року провадження у справі зупинено до 15.05.2018 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2018 року у справі № 910/6682/16 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" на ухвалу господарського суду міста Києва від 30.11.2017 року у справі № 910/6682/16 задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 року у справі № 910/6682/16 скасовано, справу № 910/6682/16 направлено до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2018 року вирішено справу № 910/6682/16 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, підготовче засідання у справі №910/6682/16 призначено на 15.02.2018 року.

В підготовче судове засідання 15.02.2018 року представники третіх осіб не з'явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2018 року підготовче засідання відкладено до 01.03.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 року закрито підготовче засідання та призначено справу № 910/6682/16 до судового розгляду по суті, призначено судове засіданні до судового розгляду справи № 910/6682/16 по суті на 15.03.2018.

У судове засідання 15.03.2018 року представники відповідача 2, відповідача 3, третьої особи 1, третьої особи 2 не з'явилися.

З огляду на неявку представників відповідача 2, відповідача 3, третьої особи 1, третьої особи 2 в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст. 42 господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми статті 43 ГПК України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або одної з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявки таких сторін не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідачів, третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Між Публічним акціонерним товариством «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів» як власником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Марінтіс ЛТД» як правонаступником було укладено договори про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг, а саме:

1) Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг від 11.08.2015 року з Додатком № 1 до договору (щодо свідоцтва України на знак для товарів і послуг за № 25487);

2) Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг від 11.08.2015 року з Додатком № 1 до договору (щодо свідоцтва України на знак для товарів і послуг за № 57005);

3) Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг від 11.08.2015 року з Додатком № 1 до договору (щодо свідоцтва України на знак для товарів і послуг за № 67480);

4) Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг від 11.08.2015 року з Додатком № 1 до договору (щодо свідоцтва України на знак для товарів і послуг за № 67483);

5) Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг від 11.08.2015 року з Додатком № 1 до договору (щодо свідоцтва України на знак для товарів і послуг за № 134846);

6) Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг від 11.08.2015 року з Додатком № 1 до договору (щодо свідоцтва України на знак для товарів і послуг за № 137786);

7) Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг від 11.08.2015 року з Додатком № 1 до договору (щодо свідоцтва України на знак для товарів і послуг за № 137787);

8) Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг від 11.08.2015 року з Додатком № 1 до договору (щодо свідоцтва України на знак для товарів і послуг за № 137788);

9) Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг від 11.08.2015 року з Додатком № 1 до договору (щодо свідоцтва України на знак для товарів і послуг за № 155320);

10) Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг від 11.08.2015 року з Додатком № 1 до договору (щодо свідоцтва України на знак для товарів і послуг за № 157230);

11) Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг від 11.08.2015 року з Додатком № 1 до договору (щодо свідоцтва України на знак для товарів і послуг за № 157835);

12) Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг від 11.08.2015 року з Додатком № 1 до договору (щодо свідоцтва України на знак для товарів і послуг за № 159923);

13) Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг від 11.08.2015 року з Додатком № 1 до договору (щодо свідоцтва України на знак для товарів і послуг за № 161005);

14) Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг від 11.08.2015 року з Додатком № 1 до договору (щодо свідоцтва України на знак для товарів і послуг за № 161006);

15) Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг від 11.08.2015 року з Додатком № 1 до договору (щодо свідоцтва України на знак для товарів і послуг за № 170138);

16) Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг від 11.08.2015 року з Додатком № 1 до договору (щодо свідоцтва України на знак для товарів і послуг за № 171911);

17) Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг від 11.08.2015 року з Додатком № 1 до договору (щодо свідоцтва України на знак для товарів і послуг за № 171912);

18) Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг від 11.08.2015 року з Додатком № 1 до договору (щодо свідоцтва України на знак для товарів і послуг за № 183349);

19) Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг від 11.08.2015 року з Додатком № 1 до договору (щодо свідоцтва України на знак для товарів і послуг за № 200264);

20) Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг від 11.08.2015 року з Додатком № 1 до договору (щодо свідоцтва України на знак для товарів і послуг за № 201520);

21) Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг від 05.11.2015 року з Додатком № 1 до договору (щодо свідоцтва України на знаків для товарів і послуг за №№ 203375, 203490)

За положеннями п. 1.1. вищезазначених договорів, Власник (ПАТ «ХМККДП») передає Правонаступнику (ТОВ «Марінтіс ЛТД») всі виключні майнові права інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг №25487, №57005, №67480, №67483, №134846, №137786, №137787, №137788, №155320, №157230, №157835, №159923, №161005, №161006, №170138, №171911, №171912, №183349, №200264, №201520, №203375 та №203490 у повному обсязі стосовно всіх класів товарів і послуг для яких зареєстрований знак, а Правонаступник приймає всі виключні майнові права інтелектуальної власності на Знак для товарів та послуг у повному обсязі стосовно всіх класів товарів і послуг для яких зареєстрований знак від Власника відповідно до умов даного Договору.

Відповідно до п. 1.2. зазначених договорів укладення зазначених договорів не впливає на ліцензійні договори, які були укладені раніше.

До обов'язків Власника у відповідності до пп. 2.2., 2.3., укладених договорів про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг, належить: не передавати третім особам майнові права інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг, не використовувати знаки для товарів та послуг у власній господарській діяльності після набрання чинності цими договорами.

Згідно пп. 3.1., 3.2. укладених договорів про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг, Правонаступнику надаються наступні права: використовувати знаки для товарів та послуг у власній господарській діяльності на власний розсуд, включаючи наступні дії, але не обмежуючись ними: застосовувати знаки для товарів та послуг на товарах, для який його зареєстровано, а саме на товарах та при наданні послуг 5, 29, 30 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг, застосовувати знаки для товарів та послуг на упаковці товарів, застосовувати знаки для товарів та послуг у рекламі, друкованих виданням, на вивісках, застосовувати знаки для товарів та послуг під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, в проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній із введенням зазначених товарів в господарський оборот, використовувати знаки для товарів та послуг у світовій мережі Інтернет, використовувати словесні елементи знаків для товарів та послуг в якості доменного імені, надавати майнові права інтелектуальної власності на використання Знаків для товарів та послуг третім особам на умовах, визначених відповідними ліцензійним(и) договором (договорами), передавати виключні майнові права інтелектуальної власності на знаки для товарів та послуг третім особам на умовах, визначених відповідним договором про передання виключних майнових прав на знаки для товарів та послуг; перешкоджати неправомірному використанню знаків для товарів та послуг, в тому числі забороняти таке використання іншим особам.

До обов'язків Правонаступника у відповідності до пп. 4.2., 4.3. укладених договорів про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг, належить: здійснювати всі витрати, пов'язані з реєстрацією цих договорів в Державній службі інтелектуальної власності, здійснювати всі витрати, необхідні для внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг відомостей щодо передання виключних майнових прав на знак для товарів та послуг.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вважає, що вищевказані договори про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг укладені від імені позивача не уповноваженою на те особою без погодження загальними зборами акціонерів ПАТ «ХМККДП». Позивач зазначає, що передача прав інтелектуальної власності суперечить цілям діяльності позивача, оскільки останній втратив можливість виробляти і реалізовувати продукцію, передача прав була проведена всупереч накладеному Господарським судом Полтавської області арешту від 29.04.15 у справі № 917/914/15, яким накладено арешт на нерухоме майно та рухоме майно позивача, а також те, що одна зі сторін договорів про передачу прав інтелектуальної власності на знаки товарів і послуг були укладені внаслідок обману однією стороною іншої щодо обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 Закону України «Про акціонерні товариства», виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 Закону України «Про акціонерні товариства», особа, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу, вправі без довіреності діяти від імені акціонерного товариства, в тому числі представляти його інтереси, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками товариства.

За положеннями п. 10.3.2. статуту ПАТ «ХМККДП» (в редакції, що діяла на момент укладення оскаржуваних договорів, затвердженій протоколом рішення позачергових Загальних зборів акціонерів ПАТ «ХМККДП» від 24.01.2014 року № 240114), до компетенції Генерального директора належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю Товариства, крім питань, віднесених до компетенції Загальних зборів та Наглядової ради. Загальні збори можуть винести рішення про передачу до компетенції Генерального директора частини своїх прав, які не відносяться до їх виключної компетенції.

Згідно п. 10.3.8 статуту ПАТ «ХМККДП», генеральний директор виконує функції, покладені на нього як на керівника Товариства, відповідно до законодавства України та укладеного з ним трудового договору (контракту), у тому числі повноваження, покладені на нього як на керівника Товариства чинним законодавством, Загальними зборами чи Наглядовою радою.

Відповідно до п. 10.3.9. статуту ПАТ «ХМККДП», генеральний директор у процесі виконання своїх функцій має право без довіреності виконувати дії від імені Товариства, у тому числі представляти Товариство у взаємовідносинах з юридичними і фізичними особами, державними та іншими органами і організаціями, укладати цивільно-правові угоди з правом одноособового їх підпису, розпоряджатися майном і грошовими коштами Товариства, у межах, встановлених законодавством України, Статутом та внутрішніми нормативними актами Товариства, здійснювати інші дії згідно з рішеннями Загальних зборів, Наглядової ради.

У відповідності до ч. 1 ст. 51 Закону України «Про акціонерні товариства», наглядова рада акціонерного товариства є органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства, і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, контролює та регулює діяльність виконавчого органу.

Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України «Про акціонерні товариства», до компетенції наглядової ради належить вирішення питань, передбачених цим Законом, статутом, а також переданих на вирішення наглядової ради загальними зборами.

У відповідності до п. 10.2.6 Статуту ПАТ «ХМККДП», до компетенції Наглядової ради відноситься вирішення питань, пов'язаних з інтелектуальною власністю, знаками на товари та послуги (ТМ) Товариства, прийняття рішення про відчуження, або іншу передачу інтелектуальної власності, знаків на товари та послуги (ТМ) Товариства.

З наведених вище положень Статуту ПАТ «ХМККДП» вбачається, що вирішення питання (прийняття рішення) щодо відчуження/передачі прав інтелектуальної власності, знаків на товари та послуги належить до компетенції Наглядової ради, яка на виконання та реалізацію своїх рішень уповноважує Генерального директора.

В матеріалах справи міститься протокол наглядової ради ПАТ «ХМККДП» від 20 квітня 2015 року № 2004/15. Даним протоколом засвідчується факт прийняття Наглядовою радою рішення щодо відчуження виключних майнових прав інтелектуальної власності ПАТ «ХМККДП» на знаки для товарів і послуг

Так, зі змісту протоколу наглядової ради ПАТ «ХМККДП» від 20 квітня 2015 року № 2004/15 вбачається, що на засіданні наглядової ради позивача було прийнято наступне рішення:

«Про відчуження виключних майнових прав інтелектуальної власності ПАТ «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів» на знаки для товарів і послуг, зокрема за свідоцтвами України на знаки для товарів і послуг за №№ 25487, 57005, 67480, 134846, 137786, 137787, 137788, 155320, 157230, 157835, 159923, 161005, 161006, 170138, 171138, 171911, 171912, 183349, 200264, 201520, 203375, 203490 шляхом укладення з ТОВ «Марінтіс ЛТД» (код ЄДРПОУ 39663818) договорів про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг.»

В матеріалах справи містяться пояснення третьої особи - компанії Хотікс менеджмент ЛТД, в яких зазначається, що Господарським судом Дніпропетровської області відкрито провадження у справі № 904/9423/17 за позовом Почепа Володимира Анатолійовича до Публічного акціонерного товариства «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів» про визнання недійсними рішень наглядової ради, оформлених протоколом від 20 квітня 2015 року № 2004/15.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2018 року у справі № 904/9423/17 позовну заяву було задоволено, визнано недійсним з моменту прийняття рішення наглядової ради Публічного акціонерного товариства «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів», що оформлені протоколом від 20 квітня 2015 року № 2004/15.

Водночас, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2018 року у справі № 908/9423/17 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів», зупинено дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2018 року у справі № 904/9423/17.

З урахуванням наведених обставин, на момент прийняття рішення у даній справі, рішення наглядової ради ПАТ «ХМККДП», оформлене протоколом від 20 квітня 2015 року № 2004/15 є чинним, оскільки відсутнє рішення суду про визнання даного рішення недійсним, яке набрало законної сили.

Також, суд не знайшов підтвердження доводам позивача про те, що для відчуження об'єктів інтелектуальної власності ПАТ «ХМККДП» необхідне погодження загальних зборів товариства, оскільки у відповідності до глави 10.1, пунктів 10.1.1., 10.1.2., 10.1.3., 10.1.4. статуту ПАТ «ХМККДП» до виключної компетенції загальних зборів ПАТ «ХМККДП» не відноситься здійснення повноважень щодо погодження відчуження прав на об'єкти інтелектуальної власності. Водночас, такі повноваження віднесені до компетенції наглядової ради товариства згідно 10.2.6 статуту ПАТ «ХМККДП».

У зв'язку із зазначеним, суд не погоджується з твердженнями позивача про відсутність у генерального директора ПАТ «ХМККДП» Ільницького В.В. повноважень на укладення оскаржуваних договорів.

Частиною 2 ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 63 ЗУ «Про акціонерні товариства» посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства.

На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Окрім того, Верховний суд України зазначив свою правову позицію щодо обмеження повноважень на представництво юридичних осіб, яка висловлена в постанові від 12.04.2017 р. у справі № 6-72цс17, якою Верховним судом України, було визначено, що частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору. Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.»

Тобто, для ТОВ «Марінтіс ЛТД», який діяв добросовісно, не має юридичної сили обмеження щодо повноважень в.о. Генерального директора, навіть якби вони існували на момент укладення договору. В свою чергу, позивачем не надано суду жодних доказів, що підтверджували б недобросовісність у діях відповідача 1.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідачем 1 було перевірено відомості щодо керівних органів ПАТ «ХМККДП», які містились у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, статуті ПАТ «ХМККДП», протоколі Наглядової ради ПАТ «ХМККДП» від 02.03.2015 року № 02032015 та від 20.04.2015 р. № 2004/15.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦК України якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Щодо доводів ПАТ «ХМККДП» про те, що об'єкти прав інтелектуальної власності не могли бути передані відповідачу 1, оскільки така передача суперечить цілям діяльності позивача, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 92, 154 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень; установчим документом акціонерного товариства є його статут; статут акціонерного товариства, крім відомостей, передбачених ст. 88 цього Кодексу, має містити, зокрема, відомості про склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За положеннями ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 134 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 427 Цивільного кодексу України, майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до цього Кодексу та іншого закону.

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.4. статуту позивача Товариство може продавати, передавати безкоштовно, обмінювати, здавати в оренду юридичним та фізичним особам засоби виробництва та інші матеріальні цінності, які йому належать, використовувати та відчужувати його іншим особам, якщо це не суперечить чинному законодавству України та цьому Статуту, а також передавати в оренду майно, що передано Товариству у користування.

У відповідності до п. 10.2.6 статуту ПАТ «ХМККДП», до компетенції Наглядової ради відноситься вирішення питань, пов'язаних з інтелектуальною власністю, знаками на товари та послуги (ТМ) Товариства, прийняття рішення про відчуження, або іншу передачу інтелектуальної власності, знаків на товари та послуги (ТМ) Товариства.

Таким чином, керівництво позивача здійснило всі необхідні дії в межах своєї компетенції для укладання договорів про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг, що відповідають законодавству та статуту позивача, а тому доводи ПАТ «ХМККДП» з цього приводу не приймаються судом.

Щодо тверджень позивача про те, що оскаржувані договори мають бути визнані недійсними, суд вказує наступне.

У відповідності до ч. 1-2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В даному випадку, позивач посилається на недійсність правочину саме з положеннями статті 230 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 статті 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230-233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв'язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

З фактичних обставин справи не вбачається, що при укладені оскаржуваних правочинів, будь-яка зі сторін була введена в оману, водночас позивачем не зазначається, щодо яких обставин і яку сторону було введено в оману у даному випадку. Сторони, користуючись своїми правами учасників цивільних правовідносин на добровільних засадах уклали зазначені оскаржувані договори, що підтверджується відповідними доказами, наданими суду.

Доказів, що підтверджують зворотні обставини суду надано не було.

Отже, договори про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг між позивачем та відповідачем 1 не можуть вважатись такими, що укладені під впливом обману. З огляду на що, підстав для визнання недійсними казаних правочинів не існує.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач також посилається на те, що ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29.04.2015 року у справі № 917/914/15 було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ПАТ «ХМККДП» та заборонено його відчуження.

Судом було встановлено, що на момент укладення оскаржуваних договорів між ПАТ «ХМККДП» та ТОВ «Марінтіс ЛТД», зазначені відомості не були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2015 року у справі № 917/914/15 (з урахуванням ухвали Вищого господарського суду України від 16.09.15 року) було задоволено касаційну скаргу ПАТ «ХМККДП» на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 29.04.2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 року, та скасовано зазначені судові рішення в частині вжиття заходів до забезпечення позову. В задоволенні заяви ПАТ «ХМККДП» про вжиття заходів забезпечення позову було відмовлено.

Тобто, Вищим господарським судом України було визнано незаконною ухвалу Господарського суду Полтавської області від 29.04.2015 року у справі № 917/914/15 в частині вжиття заходів забезпечення позову. На момент укладення оскаржуваних правочинів, заборона відчуження майна ПАТ «ХМККДП» була скасована.

Зазначені обставини свідчать про те, що Ухвала Господарського суду Полтавської області від 29.04.2015 року у справі № 917/914/15 не була виконана та була скасована як незаконна до моменту укладення оскаржуваних договорів.

Таким чином, суд вважає безпідставними доводи позивача про існування заборон відчуження майна ПАТ «ХМККДП» на момент укладення оскаржуваних договорів.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними договорів від 11.08.2015 та від 05.11.2015 про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг та додатки №1 до них стосовно свідоцтв України №25487, №57005, №67480, №67483, №134846, №137786, №137787, №137788, №155320, №157230, №157835, №159923, №161005, №161006, №170138, №171911, №171912, №183349, №200264, №201520, №203375 та №203490, відсутні підстави для задоволення вимог про визнання права інтелектуальної власності ПАТ «ХМККДП» на перелічені знаки для товарів і послуг, а також вимог про зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості та опублікувати відомості у офіційному бюлетені «Промислова власність».

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, як не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини. Які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування. Не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані доказі, документи та пояснення в їх сукупності, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правих норм, Господарський суд м. Києва відхиляє позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів» як недоведені та безпідставні.

Відповідно до ч. 9 ст. 145 ГПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 145, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста

Києва від 11.05.2016 року у справі № 910/6682/16.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 26.03.2018 р.