Рішення № 72946982, 05.03.2018, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/10063/16-ц

2/219/28/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2018 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Брежнева О.А.

за участю секретаря Котинської А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду м. Бахмут Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, про визнання права власності та просить виділити їй ? частки, а відповідачу ? частки квартири, що знаходиться за адресою: вул. Енергетиків, 31/6, м. Сіверськ, Бахмутського району, Донецької області, та стягнути з відповідача на її користь вартість ? часток квартири, що знаходиться за адресою: вул. Енергетиків, 31/6, м. Сіверськ, Бахмутського району, Донецької області, в розмірі 90000 грн. припинивши після сплати відповідачем на її користь 90000 грн. право спільної часткової власності на вказану квартиру з передачею цієї квартири після зазначеної оплати в особисту приватну власність відповідача, визнати за нею право особистої приватної власності на пральну машину INDESIT WISN82 вартістю 2030 грн., телевізор «Сатурн» вартістю 1500 грн., пилосос вартістю 600 грн., холодильник вартістю 3500 грн., мікрохвильову піч вартістю 800 грн., хлібопіч вартістю 700 грн., припинити право спільної сумісної власності на дане майно. Визнати за відповідачем право особистої приватної власності на газову плиту ВЕКО вартістю 1260 грн., витяжку кухонну ARDO вартістю 193 грн., фільтр до витяжки ARDO вартістю 38 грн., ноутбук Lenovo Idea Pad Z585A (59-351713), сумку для ноутбуку 16 LEX Поілестер, ПДО для ноутбуків на 24 місяці загальною вартістю 6987 грн.; пральну машину SAMSUNG вартістю 2500 грн., телевізор вартістю 300 грн., монітор комп’ютерний TFT 19 Philips 196V4LAB2 вартістю 1000 грн., стягнути з відповідача на її користь різницю між вартістю майна, яке відповідач набуває в особисту власність та майна яке набувається в особисту власність позивачем в сумі 5599,50 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач з 31 серпня 2002 року перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 09 грудня 2015 року було розірвано. Вказане рішення набрало законної сили 06 січня 2016 року. Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають разом з матір’ю. При цьому аліментів на користь позивача на утримання дітей відповідач до березня 2017 року не сплачував та діти знаходились на її утриманні. З березня 2017 року відповідач в примусовому порядку на підставі рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25 жовтня 2016 року почав сплачувати аліменти на утримання дітей в розмірі від 1211,91 грн. до 2375,06 грн. всього на обох дітей. В період шлюбу сторони придбали квартиру, що знаходиться за адресою: вул. Енергетиків, 31/6, м. Сіверськ, Артемівського (нині Бахмутського) району, Донецької області. На даний час сторони зареєстровані за однією адресою, але фактично проживають окремо: у спірній квартирі фактично проживає лише відповідач, а позивач разом з дітьми проживає у своїх батьків за адресою: вул. Землянова, 43, с. Верхньокам’янське, Бахмутського району, Донецької області. Між собою сторони перебувають у неприязних стосунках, оскільки відповідач створив умови неможливого спільного з ним проживання як фізичного так і психологічного характеру. Згідно з договором купівлі-продажу спірної квартири від 12 вересня 2006 року ця квартира є трикімнатною, має загальну площу 66,0 кв.м., та житлову площу 39,9 кв.м. Разом з тим, оскільки дана квартира знаходиться на другому поверсі п’ятиповерхового будинку, то виділ в натурі належної позивачу частки із вказаної квартири технічно неможливо. За таких обставин вона вважає за необхідне реалізувати своє право на одержання від відповідача грошової компенсації вартості відповідної частки спірної квартири, яка має бути виділена позивачу з урахуванням відступлення від засад рівності часток з урахуванням того, що діти знаходяться на її утриманні та відповідач не сплачує аліменти на їх утримання в достатньому для забезпечення їхнього фізичного та духовного розвитку. Вартість спірної квартири вона оцінює в 120000 грн., що не оспорювалось відповідачем, у зв’язку з чим вартість ? часток квартири становить: 120000 грн. * ? = 90000 грн. Крім того, за час шлюбу сторонами за спільні кошти було придбано також певне рухоме майно, частина якого після розірвання шлюбу залишилась у позивача, а саме: пральна машина INDESIT WISN82 вартістю 2030 грн., телевізор «Сатурн» вартістю 1500 грн., пилосос вартістю 600 грн., холодильник вартістю 3500 грн., мікрохвильова піч вартістю 800 грн., хлібопіч вартістю 700 грн., припинити право спільної сумісної власності на дане майно. А інша частина за відповідачем право особистої приватної власності на газову плиту ВЕКО вартістю 1260 грн., витяжку кухонну ARDO вартістю 193 грн., фільтр до витяжки ARDO вартістю 38 грн., ноутбук Lenovo Idea Pad Z585A (59-351713), сумку для ноутбуку 16 LEX Поілестер, ПДО для ноутбуків на 24 місяці загальною вартістю 6987 грн.; пральну машину SAMSUNG вартістю 2500 грн., телевізор вартістю 300 грн., монітор комп’ютерний TFT 19 Philips 196V4LAB2 вартістю 1000 грн., стягнути з відповідача на її користь різницю між вартістю майна, яке відповідач набуває в особисту власність та майна яке набувається в особисту власність позивачем в сумі 5599,50 грн. Просить позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю, надали пояснення аналогічні тим, що викладені у позові та у уточненому позові, просили позов задовольнити, у наступні судові засідання вони не прибули, про час та місце слухання справи були повідомленні належним чином та своєчасно, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позов підтримує та просить його задовольнити.

В судовому засіданні відповідач та представник відповідача позовні вимоги не визнали та пояснили суду, що позовні вимоги визнає частково та просить поділити їх майно наступним чином. Позивачу: пральна машина INDESIT WISN82 вартістю 2030 грн., телевізор «Сатурн» вартістю 1500 грн., пилосос вартістю 600 грн., мікрохвильова піч PANASONIC NN-GX36BF вартістю 800 грн., хлібопіч вартістю 700 грн., витяжку кухонну ARDO вартістю 193 грн., фільтр до витяжки ARDO вартістю 38 грн., пральну машину SAMSUNG вартістю 2500 грн., загалом на суму 8361 грн., відповідачу: ноутбук Lenovo Idea Pad Z585A (59-351713), сумку для ноутбуку 16 LEX Поілестер, загальною вартістю 6208 грн.; холодильник вартістю 3500 грн., телевізор TCL вартістю 3000 грн., монітор комп’ютерний TFT 19 Philips 196V4LAB2 вартістю 1000 грн., всього 13708 грн., з урахуванням вартості ідеальної частки, яка приходиться на позивача та відповідача у розмірі 11034, 50 грн., сума доплати відповідача позивачу, за перевищення вартості рухомого майна, що надається йому у власність, над вартістю ідеальної частки становить 13708 – 11034, 50 = 2673, 50 грн., сплатити яку відповідач позивачу. Також він погоджується з тим, що вартість їх сумісної квартири становить 120000 грн., та просить встановити суд по ? частці квартирі кожній із сторін, а не так як просить позивач, оскільки у нього не має іншого житла. В подальші судові засідання відповідач та представник відповідача не прибули надали суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, просили частково задовольнити позов згідно заперечень.

Судом встановлено, що 09 грудня 2015 року (а.с.9-10) рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний, який був укладений між сторонами 31 серпня 2002 року. Рішення набрало законної сили 06 січня 2016 року.

Згідно копії квитанції 10 лютого 2014 року (а.с.11) був придбаний монітор 1 штуку вартістю 1000 грн.

Відповідно до копії заяви №012-04252-251212 від 25 грудня 20125 року та копій квитанцій (а.с.12-16) сторони придбали у шлюбі ноутбук Lenovo Idea Pad Z585A (59-351713), сумку для ноутбуку 16 LEX Поілестер, ПДО для ноутбуків на 24 місяці, всього на загальну вартість 6987 грн.

З копії кредитного договору №001-04122-260108 від 26 січня 2008 року та копій квитанцій про його сплату (а.с.17-22) вбачається, що сторони будучі у шлюбі придбали газову плиту ВЕКО вартістю 1260 грн., витяжку кухонну ARDO вартістю 193 грн., фільтр до витяжки ARDO вартістю 38 грн., всього на загальну суму 1491 грн.

Згідно копії заяви №005-04042-211113 від 21 листопада 2013 року та копій квитанцій до неї (а.с.23-26) сторони придбали будучі у шлюбі пральну машину SAMSUNG вартістю 2030 грн.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 12 вересня 2006 року (а.с.27-28) ОСОБА_2 будучі у шлюбі з позивачем придбав квартиру за номером 6, що в будинку за номером 31 по вулиці Енергетиків в місті Сіверськ Артемівського (нині Бахмутського) району, Донецької області, право власності відповідача на вказану квартиру також підтверджується копією правовстановлюючих документів, які на запит суду надав директор КП «БТІ» (а.с.127-136).

З копії свідоцтв про народження вбачається, що 27 січня 2009 року народився ОСОБА_4, його батьками вказані: батько – ОСОБА_2, ОСОБА_1 (а.с.29), 30 січня 2003 року народився ОСОБА_3, його батьками вказані: батько – ОСОБА_2, ОСОБА_1 (а.с.30).

Згідно копії довідки №462 від 16 листопада 2017 року (а.с.146) ОСОБА_3 з 03 листопада 2017 року зареєстрований та мешкає за адресою: Донецька область, м. Бахмут, вул. Благовіщенська, 43 та перебуває на повному забезпечені держави (а.с.147).

Відповідно до довідки (а.с.149) від 09 грудня 2017 року ОСОБА_2 з червня 2017 року по листопад 2017 року сплатив аліменти у розмірі 11285,86 грн., тому суд не бере до уваги при постановці даного рішення копію довідки від 07 лютого 2017 року (а.с.177), з якої вбачається заборгованість у відповідача по аліментам, оскільки ця довідки видана раніше ніж довідка відповідача з місця роботи, з якої вбачається, що відповідач сплачує аліменти та яку суму вже з нього стягнуто.

З копії відомостей (а.с.176) вбачається, що позивач отримує соціальні виплати, та з копій довідок про отримання зарплати (а.с.180-181) за 2015 рік позивач отримала зарплатні – 40678,85грн., за 2016 рік отримала зарплатню у розмірі 43216,96 грн..

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до статті 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Частина 1 ст. 70 СК України зазначає, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно пункту 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування при розгляді справ про шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” №11 від 21 грудня 2007 року, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 Сімейного кодексу України та статтею 372 Цивільного кодексу України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Відповідно до пункту 23 вказаної постанови вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 Сімейного кодексу України, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Статтею 70 Сімейного кодексу України визначено, що у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частка майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до статті 71 Сімейного кодексу України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно до ст. 60 СК України, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 19 вересня 2012 року № 17-рп/2012, власність у сім’ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя. Підставами набуття права спільної сумісної власності подружжя є юридично визначений факт шлюбних відносин або проживання чоловіка і жінки однією сім’єю, а особистої приватної власності кожного з подружжя є, зокрема, поділ, виділ належної частки за законом та спадкування.

Відповідно до ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди.

Суд, розглянувши позов у межах заявлених позовних вимог, при відсутності зустрічних вимог відповідача, дослідивши й оцінивши всі докази в їх сукупності, вважає, що позовна заява підлягає до часткового задоволення, остільки сторона позивача, частково довела свої позовні вимоги, а сторона відповідача частково довела свої заперечення щодо того як саме треба поділити майно між подружжям, що є їх обов’язком відповідно до засад змагальності процесу за ст. 12 ЦПК України, з врахуванням того, що суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість, створив всі умови для змагального процесу, сприяв врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз’яснюючи сторонам їх права, обов’язки, які передбачені цивільно-процесуальним законодавством держави.

Так, відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, та враховуючи положення цивільно-процесуального законодавства позивач повинен довести підставу позову, тобто обставини, з якими він, як з юридичними фактами, пов’язує свою матеріально-правову вимогу, а суд повинен з’ясувати обставини, які пов’язані саме з предметом спору, встановити характер правовідносин, зумовлених фактами, що мають місце, та правові норми, якими врегульовані ці правовідносини ст. 263 ЦПК України. При цьому, факти та підстави позову, які підведені під гіпотезу певної норми матеріального права, вказують на юридичну природу спірних правовідносин, що являється предметом позову.

При вирішенні спору між сторонами, суд враховує, що одним із проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Ця позиція суду ґрунтується на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права та розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією і законами України, як і застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що придбане в період зареєстрованого шлюбу наступне майно: квартира, що знаходиться за адресою: вул. Енергетиків, 31/6, м. Сіверськ, Бахмутського району, Донецької області, пральна машина INDESIT WISN82 вартістю 2030 грн., телевізор «Сатурн» вартістю 1500 грн., пилосос вартістю 600 грн., холодильник вартістю 3500 грн., мікрохвильова піч вартістю 800 грн., хлібопіч вартістю 700 грн., газова плита ВЕКО вартістю 1260 грн., витяжка кухонна ARDO вартістю 193 грн., фільтр до витяжки ARDO вартістю 38 грн., ноутбук Lenovo Idea Pad Z585A (59-351713), сумка для ноутбуку 16 LEX Поілестер, ПДО для ноутбуків на 24 місяці загальною вартістю 6987 грн.; пральна машина SAMSUNG вартістю 2500 грн., телевізор вартістю 300 грн., монітор комп’ютерний TFT 19 Philips 196V4LAB2 вартістю 1000 грн., і тому усе вище перелічене вважається спільною сумісною власністю сторін.

Відповідно до роз’яснень, які містяться у пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. №11 “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя”, вирішуючи питання про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 статті 71 Сімейного кодексу України щодо обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Оскільки в разі не вчинення сторонами дій, направлених на надання згоди присудження грошової компенсації та не внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Положеннями статті 365 Цивільного кодексу України передбачено підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов про припинення права особи на частку у спільному майні: частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Тобто для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 Цивільного кодексу України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням діючого законодавства та матеріалів справи судом встановлено, що під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі було придбано квартиру, що знаходиться за адресою: вул. Енергетиків, 31/6, м. Сіверськ, Бахмутського району, Донецької області, пральну машину INDESIT WISN82 вартістю 2030 грн., телевізор «Сатурн» вартістю 1500 грн., пилосос вартістю 600 грн., холодильник вартістю 3500 грн., мікрохвильову піч вартістю 800 грн., хлібопіч вартістю 700 грн., газову плиту ВЕКО вартістю 1260 грн., витяжку кухонну ARDO вартістю 193 грн., фільтр до витяжки ARDO вартістю 38 грн., ноутбук Lenovo Idea Pad Z585A (59-351713), сумку для ноутбуку 16 LEX Поілестер, ПДО для ноутбуків на 24 місяці загальною вартістю 6987 грн.; пральну машину SAMSUNG вартістю 2500 грн., телевізор вартістю 300 грн., монітор комп’ютерний TFT 19 Philips 196V4LAB2 вартістю 1000 грн., цей факт сторонами у судовому засіданні не оспорювався, окрім того у судовому засіданні остаточно було встановлено те, що усе вищевказане спірне майно було придбано сторонами під час шлюбу та за сімейні кошти, шляхом отримання кредитів на рухоме майно, та шляхом купівлі квартири під час шлюбу, право власності на спірну квартиру зі згоди обох з подружжя було зареєстровано на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони не дійшли згоди щодо реального поділу вищевказаного майна. Сторони заперечували проти внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової компенсації один одному.

Сторони відмовились від призначення по справі судової товарознавчої експертизи для обґрунтування доводів, стосовно вартості спільного сумісного майна подружжя. Можливість для проведення експертизи або інших процесуальний дій під час судового розгляду у сторін була. Сторони у справі не скористалися наданим їм процесуальним правом заявляти клопотання про призначення експертизи.

Під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи, сторонам, під час розгляду справи було роз'яснено їх права та обов'язки, зокрема положення щодо змагальності процесу та необхідності надання доказів на підтвердження своїх доводів, сторонам було надано всі можливості для заявлення необхідних клопотань та надання доказів, що підтверджується матеріалами справи та журналом судового засідання.

Оскільки зазначена неподільна річ, а саме квартира не можуть бути поділена між сторонами відповідно до їх часток, суд вважає, що відповідно до вимог статті 70 Сімейного кодексу України, з урахуванням дослідження матеріалів справи та доказів поданих сторонами, зіставивши їх належність, допустимість, достовірність як окремо та і взаємний їх зв'язок, з урахуванням п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. №11 “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя”, не має підстав для відступу від принципу рівності часток подружжя, оскільки в судовому засіданні не було доказано позивачем виняткові обставини, вагомі доводи і суттєві докази, які б давали безперечні підстави для відступу від принципу рівності часток подружжя у спірній квартирі, оскільки ані позивачем

, ані її представником у судовому засіданні не було доказано того факту, що відповідач під час шлюбу не дбав про матеріальне забезпечення своєї сім’ї, ухилявся від участі в утриманні дітей, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, або те, що він витрачав його на шкоду інтересам сім’ї, а тому суд вважає, що слід визнати за сторонами право власності на ідеальні частки квартири по 1/2 частини за кожним без його реального поділу та залишити квартиру, що знаходиться за адресою: вул. Енергетиків, 31/6, м. Сіверськ, Бахмутського району, Донецької області у їх спільній частковій власності. Ухвалюючи вказане рішення суд виходить із принципів верховенства права, справедливості та доцільності, раціонального вирішення спірних правовідносин, не допускаючи порушення прав кожної сторони.

Що стосується рухомого майна сторін, яке вони придбали у шлюбі, на підставі вищевикладеного суд вважає за необхідне його розділити наступним чином:

Позивачу - пральну машину INDESIT WISN82 вартістю 2030 грн., телевізор «Сатурн» вартістю 1500 грн., пилосос вартістю 600 грн., холодильник вартістю 3500 грн., мікрохвильову піч вартістю 800 грн., хлібопіч вартістю 700 грн., припинивши на вказане майно право спільної сумісної власності.

Відповідачу - газову плиту ВЕКО вартістю 1260 грн., витяжку кухонну ARDO вартістю 193 грн., фільтр до витяжки ARDO вартістю 38 грн., ноутбук Lenovo Idea Pad Z585A (59-351713), сумку для ноутбуку 16 LEX Поілестер, ПДО для ноутбуків на 24 місяці загальною вартістю 6987 грн.; пральну машину SAMSUNG вартістю 2500 грн., телевізор вартістю 300 грн., монітор комп’ютерний TFT 19 Philips 196V4LAB2 вартістю 1000 грн., стягнути з відповідача на користь позивача різницю між вартістю майна, яке відповідач набуває в особисту власність та майна яке набувається в особисту власність позивачем в сумі 5599,50 грн., ухвалюючи таке рішення з приводу рухомого майна суд виходить із принципів верховенства права, справедливості та доцільності, раціонального вирішення спірних правовідносин, не допускаючи порушення прав кожної сторони.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 551, 20 грн. на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 57, 60, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України, ст. 365 Цивільного /кодексу України, статтями 2-4, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання права власност – задовольнити частково.

Визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 і залишити цю квартиру у сумісному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_1, право особистої приватної власності на пральну машину INDESIT WISN82 вартістю 2030 грн., телевізор «Сатурн» вартістю 1500 грн., пилосос вартістю 600 грн., холодильник вартістю 3500 грн., мікрохвильову піч вартістю 800 грн., хлібопіч вартістю 700 грн., та припинити право спільної сумісної власності на дане майно.

Визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на газову плиту ВЕКО вартістю 1260 грн., витяжку кухонну ARDO вартістю 193 грн., фільтр до витяжки ARDO вартістю 38 грн., ноутбук Lenovo Idea Pad Z585A (59-351713), сумку для ноутбуку 16 LEX Поілестер, ПДО для ноутбуків на 24 місяці загальною вартістю 6987 грн.; пральну машину SAMSUNG вартістю 2500 грн., телевізор вартістю 300 грн., монітор комп’ютерний TFT 19 Philips 196V4LAB2 вартістю 1000 грн..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між вартістю майна, яке відповідач набуває в особисту власність та майна яке набувається в особисту власність позивачем в сумі 5599 (п’ять тисяч п’ятсот дев’яносто дев’ять) грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 551 (п’ятсот п’ятдесят одну) грн.. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана за порядком передбаченим ст. 355 ЦПК України та п.п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А.Брежнев