Постанова № 72944362, 19.03.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1899/17

Провадження № 22-ц/779/164/2018

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Василишин Л.В., Максюти І.О.

секретаря Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Івано-Франківського міського суду від 27 листопада 2017 року у складі судді Татарінової О.А. у справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою,

в с т а н о в и в:

В лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивував тим, що 02.10.2007 року між АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір 1646 pv23-07, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 40000 дол. США з оплатою по процентній ставці 12,05% річних на строк до 02.10.2027 року з використанням кредитних коштів за цільовим призначенням для придбання трьохкімнатної квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1.

02.10.2007 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4 укладено договір поруки відповідно до якого ОСОБА_4 як поручитель зобов»язався перед банком відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником ОСОБА_3 зобов»язань за кредитним договором 1646 pv23-07 від 02.10.2007 року.

Посилаючись на неналежне виконання боржником та поручителем умов кредитного договору позивач просив стягнути з них у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором станом на 08.12.2016 року заборгованість у сумі 1796231,83 грн.

У липні 2017 року відповідач ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання поруки припиненою.

Свої вимоги мотивував тим, що він як поручитель згідно договору поруки від 02.10.2007 року зобов'язувався перед кредитором відповідати за невиконання відповідачем ОСОБА_3 (боржником) усіх її зобов'язань, що виникли з кредитного договору від 1646 pv23-07 від 02.10.2007 року. Оскільки в договорі поруки від 02.10.2007 року строків чи термінів не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов"язання не пред"явить вимоги до поручителя. Банк направив вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором - 14.03.2016 року, а тому на момент звернення банку з позовом до суду - 09.02.2017 року порука є припиненою.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 26 липня 2017 року дані позови об»єднані в одне провадження.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 27 листопада 2017 року позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», заборгованість за кредитним договором № 1646 pv23-07 від 02.10.2007 року станом на 08.12.2016 року у розмірі 42443 дол. 86 центів США, що еквівалентно 1104392 грн. 89 коп, в тому числі: заборгованість по кредиту - 34333 дол 97 цен,що еквівалентно 893373 грн. 47 коп, сума строкової заборгованості по відсоткам у розмірі 436 дол 71 цен, що еквівалентно 11363 грн 24 коп, сума простроченої заборгованості по відсоткам у розмірі 7673 дол 18 цен., що еквівалентно 199656 грн 18 коп та пеню за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам в розмірі 691838 грн 18 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», витрати по сплаті судового збору у розмірі 26943 гривні 47 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою задоволено.

Визнано припиненою поруку ОСОБА_4, яка виникла на підставі договору поруки від 02 жовтня 2007 року укладеного між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4

На дане рішення представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2 та ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» подали апеляційні скарги.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2 зазначив, що рішення суду в частині задоволення первісного позову про стягнення заборгованості у повному обсязі з врахуванням всього розміру пені вважає незаконним та необгрунтованим.

Апелянт вважає, що суд безпідставно не зменшив розмір нарахованої банком пені, допустивши неповне з»ясування обставин справи та перевірки їх доказами.

Відмовляючи у зменшенні пені суд зіслався на співвідношення пред»явлених до стягнення санкцій і наслідків порушення зобов»язання, зокрема те, що розмір нарахованої пені (691 838,18 грн.) значно менший від розміру основного боргу (893 373,47 грн.) Однак з таким висновком суду не можна погодитись, оскільки судом не вірно застосовано ч.3 ст.551 ЦК України.

Вважає, що пеня в розмірі 691 838,18 грн. нарахована станом на 08.12.2016 року обчислена від суми простроченого боргу по тілу та відсотках в розмірі починаючи з 4 640,2 дол. США та закінчуючи 10 008,4 дол. США. Саме ці суми несвоєчасного виконання зобов»язання і є розміром збитків, на які нараховується неустойка. Максимальний розмір збитків у гривневому еквіваленті становить 260 408 грн.

Представник апелянта посилається на те, що суд не врахував майновий стан боржника, а також ступінь виконання зобов»язання.

Посилаючись на зазначені обставини, апелянт просив скасувати рішення суду в частині задоволення позову про стягнення з ОСОБА_3 на користь банку пені у розмірі 691 838,18 грн. та постановити нове рішення, зменшивши розмір пені до 10000 грн.

Представник АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в апеляційній скарзі зазначив, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не виконали своїх зобов»язань за кредитним договором перед банком, які забезпечуються порукою та не сплатили у встановлений строк повної суми заборгованості. Банк звернувся із позовною заявою до Рогатинського районного суду про солідарне стягнення заборгованості за кредитом, визначаючи підсудність відповідно до паспортних даних ОСОБА_3, які вказані у кредитному договорі, позовна заява подана з дотриманням строків встановлених ст. 559 ЦК України, тобто протягом шести місяців від дня пред»явлення вимоги до поручителя.

Ухвалою Рогатинського районного суду від 15.08.2016 року позовну заяву АТ «Банк «Фінанси та Кредит» повернено, оскільки встановлено, що відповідач ОСОБА_3, 05.10.2007 року знята з реєстрації місця проживання в м. Івано-Франківськ.

Вказані обставини призвели до того, що банк звернувся із позовом до суду 06.02.2017 року, попередньо даючи змогу відповідачам добровільно виконати взяті на себе кредитні зобов»язання.

Представник АТ «Банк «Фінанси та Кредит» просив рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості з ОСОБА_4 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку у повному обсязі.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 вимоги апеляційної скарги підтримала з наведених у ній мотивів.

Представник АТ «Банк «Фінанси та Кредит» у судове засідання апеляційного суду не з»явився надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

ОСОБА_4 у судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303, ч.ч. 2,3 ст.213 ЦПК України, чинних станом на час постановлення рішення, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вищезазначеним вимогам з огляду на наступне.

Постановляючи рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором з боржника ОСОБА_3, суд першої інстанції правильно виходив із того, що боржник належним чином не виконувала взяті на себе зобов»язання за кредитним договором, а тому вимоги банку про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими.

Судом встановлено, що 02 жовтня 2007 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір 1646 pv23-07 від 02.10.2007 року відповідно до умов якого банк надав, а позичальник - ОСОБА_3 отримала кредит в сумі 40 000 доларів США з оплатою по процентній ставці 12,05% річних та зобов»язалася повернути кредит у повному обсязі не пізніше 02 жовтня 2027 року.

Договір, відповідно до положень ст.629 ЦК України, є обов»язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання, відповідно до вимог ст. 526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов»язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3, не зважаючи на взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, допускала порушення умов договору щодо погашення кредиту, у зв»язку з чим банком відповідно до умов кредитного договору 14.03.2016 року та 18.01.2017 року надіслано ОСОБА_3 вимогу про дострокове виконання останньою своїх зобов»язань за кредитним договором.

Станом на 08.12.2016 року заборгованість за кредитним договором становила 1 796 231 грн. 83 коп, з яких: 34 333,97 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 893 373,47 грн. 47 коп. - загальна сума заборгованості по основному боргу кредиту; 436,71 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 11 363 грн. 24 коп. - сума строкової заборгованості по відсоткам; 7 673,18 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 199 656 грн. 94 коп. - сума простроченої заборгованості по відсотках, 691 838 грн. 18 коп. - пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсотках.

Правильність проведеного розрахунку суми заборгованості за кредитним договором відповідач не оспорює, однак у поданому запереченні на позовну заяву просила зменшити розмір нарахованої позивачем пені, посилаючись на те, що вона не в змозі сплатити таку суму у звязку з різким падінням курсу гривні в кінці 2014 року та скрутне матеріальне становище.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина 3 статті 551 ЦК України).

Оскільки розмір нарахованої пені (691 838,18 грн.) значно менший розміру основного боргу (893 373,47 грн.), то суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_3 про зменшення розміру пені.

Посилання апелянта на те, що пеня в розмірі 691 838,18 грн. нарахована станом на 08.12.2016 року обчислена від суми простроченого боргу по тілу та відсотках в розмірі починаючи з 4 640,2 дол. США та закінчуючи 10 008,4 дол. США, а тому максимальний розмір збитків у гривневому еквіваленті становить 260 408 грн. не заслуговують на увагу, оскільки заподіяні у даному випадку збитки банку становлять суму неповернутого кредиту 893 373,47 грн.

Доводи апелянта про те, що судом не взято до уваги ступінь виконання нею кредитного зобов»язання та її майновий стан є необґрунтованими, оскільки відповідно до умов договору погашення заборгованості по кредитних ресурсах здійснюється у вигляді щомісячного ануїтетного платежу, розмір якого становить 447,35 дол. США, таким чином сукупна вартість кредиту (відповідно до додатку №1 до кредитного договору) становить 107364 дол. США. ОСОБА_3 на виконання умов кредитного договору оплатила: 5666,03 дол. США на погашення тіла кредиту та 33 288.78 дол. США на погашення відсотків, при цьому останній платіж здійснила у січні 2015 року.

Колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 не подала належних доказів щодо її майнового стану, які б дали підстави для висновку про наявність істотних обставин для зменшення пені.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те що ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся з позовом до поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором з пропущенням шестимісячного строку на пред»явлення вимоги до поручителя, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України є підставою для визнання поруки припиненою.

Встановлено, що з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору 1646 pv23-07 від 02.10.2007 року, між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та відповідачем ОСОБА_4 02.10.2007 року укладено договір поруки, за яким поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за несвоєчасне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до положень ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 4 статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов»язання не пред»явить вимоги до поручителя.

Відповідно до п. 3.3.2. кредитного договору 1646 pv23-07 від 02.10.2007 року позичальник зобов»язався повернути кредит у повному обсязі, але в будь- якому випадку не пізніше 02 жовтня 2027 року.

У випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором у зазначені строки, п 3.1. договору поруки передбачено поручитель зобов'язується не пізніше 2 банківських днів з моменту повідомлення його кредитором про невиконання боржником зобов'язань оплатити грошову суму, яку вимагає кредитор.

Відповідно до листа АТ «Банк «Фінанси та Кредит» від 14.03.2016 року поручителю ОСОБА_4 надіслано вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, банк пред»явивши вимогу про повне дострокове виконання зобов»язання, змінив кінцевий термін повернення кредитних ресурсів яким є 29 березня 2016 року, а з позовом до суду банк звернувся 09.02.2017 року, тобто з пропущенням шестимісячного строку на пред»явлення вимоги до поручителя.

Посилання апелянта на те, що банк 14.07.2016 року звертався до Рогатинського районного суду із позовом про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором , тобто з дотриманням шестимісячного строку визначеного ч.4 ст.559 ЦК України не заслуговують на увагу, оскільки Рогатинський районний суду своєю ухвалою від 15.08.2016 року повернув позовну заяву банку, а тому банк не був позбавлений можливості своєчасно звернутися з таким позовом до суду за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_3

Таким чином, рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг його обґрунтованості не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд.

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 27 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 23 березня 2018 року.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: Л.В. Василишин

І.О. Максюта