Вирок № 72944001, 26.03.2018, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/236/18

Провадження №: 1-кп/0343/58/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2018 року м.Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого – судді Лицура І.М.,

з участю: секретаря судових засідань – ОСОБА_1,

прокурора – Попадинець О.В.,

потерпілої – ОСОБА_2,

захисника – ОСОБА_3,

обвинуваченого – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Долина Івано-Франківської області матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 28.12.2017 року за номером № 12017090160000799, про обвинувачення

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, що має середню освіту, непрацюючого, неодруженого, згідно ст. 89 КК України несудимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 вчинив крадіжку, тобто таємно викрав чуже майно, з проникненням у сховище.

Злочин вчинено за наступних обставин:

27 грудня 2017 року близько 21:00 год. ОСОБА_4 вирішив вчинити крадіжку металевих батарей, що належать ОСОБА_2, які остання зберігала на підставі усної домовленості з ОСОБА_5 на території будинковолодіння останньої, що знаходиться по вул. Коляджина, 79 в с.Яворів Долинського району Івано-Франківської області. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 підійшов до господарства ОСОБА_5, що огороджене металевим парканом та доступ до якого закрито стороннім особам, переліз через огорожу й незаконно проник на територію даного господарства, де діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, пересвідчившись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав 8 металевих секцій батарей по 7 ребер в кожній та 2 металеві секції батарей по 4 ребра в кожній, вартістю по 80,00 грн. за ребро, на загальну суму 5120,00 грн., чим заподіяв потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на вказану суму. Дані батареї ОСОБА_4 перекинув через огорожу, після чого переніс до промислової дороги, де поскладав біля обочини. Вночі, 28 грудня 2017 року, близько 00:30 год. ОСОБА_4 прийшов до свого односельчанина ОСОБА_6, який згідно домовленості мав надати послуги з перевезення і при цьому не був обізнаний з тим, що вказані батареї є чужим майном, та на автомобілі останнього приїхали на місце, де ОСОБА_4 залишив батареї, завантажили їх в мікроавтобус ОСОБА_6, після чого того ж дня вранці близько 09:00 год. приїхали на пункт прийому металобрухту, що знаходиться по вул. Б.Хмельницького в м.Долина Івано-Франківської області, де ОСОБА_4 продав вказані батареї за 3000,00 грн., які витратив на власні потреби.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину при викладених в обвинувальному акті обставинах. При цьому пояснив, що в нього є непогашений кредит в Приватбанку, з якого напередодні до нього телефонували і погрожували, що якщо він не поверне кошти, то опишуть його майно. Щоб погасити даний борг він вирішив викрасти батареї, які раніше бачив на подвір’ї ОСОБА_5, в якої робив ремонт. Того дня він вживав спиртні напої. Десь під вечір 27.12.2017 року він переліз через огорожу та зайшов до господарства ОСОБА_5, звідки викрав 10 батарей. Переносив та вантажив все сам. В подальшому звернувся до ОСОБА_6, щоб той допоміг йому перевезти вказані батареї і на мікроавтобусі останнього відвіз їх та здав на металобрухт. Він попросив вибачення у потерпілої, відшкодував шкоду, майно їй повернуто, розуміє, що вчинив неправильно і щиро розкаюється у вчиненому та просить його суворо не карати, обіцяє подібного ніколи не вчиняти.

Крім повного визнання самим обвинуваченим ОСОБА_4, його вина у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена дослідженими в судовому засіданні доказами: показаннями потерпілої, речовими доказами та документами.

Так, потерпіла ОСОБА_2 суду пояснила, що кілька років тому вона домовилася з ОСОБА_5, що на території господарства останньої буде зберігати батареї, які вона придбала близько 25 років тому. Батареї були поскладані та накриті. З часом вона мала намір їх використати. Обвинуваченого ОСОБА_4 вона знає, оскільки проживають в одному селі і він робив ремонт у неї. Щоб останній щось крав, вона ніколи не чула. На даний час батареї їй повернуто, а також обвинуваченим відшкодована шкода в сумі 350,00 грн., які вона витратила на розвантаження батарей та доставку їх на місце. Жодних претензій до обвинуваченого вона не має, пробачає йому та просить врахувати його молодий вік і суворо його не карати, не позбавляти волі.

Як вбачається з протоколу огляду місця події від 28.12.2017 року та доданих до нього фототаблиць, протоколу додаткового огляду місця події від 05.01.2018 року і доданих до нього фототаблиць (а.с. 23-27, 41-47), місцем події є територія господарства, що належить ОСОБА_5 та знаходиться в с.Яворів по вул. Коляджина, 79 Долинського району Івано-Франківської області. Територія вказаного господарства огороджена металевою сіткою. На даній території розташований одноповерховий житловий будинок, за яким по правій стороні розкидані дрова. За вказаними дровами, на відстані 5м від них, біля металевого паркана справа є піднавіс, виготовлений з двох демонтованих дахів від легкового автомобіля. Під вказаним піднавісом поскладані дерев’яні палиці, під якими розташована частина металевого покриття, під яким поскладані на дві купи батареї від системи опалення радянського зразка, виготовлені з чавуну в кількості 18 секцій, кожна з яких має по 7 ребер. Біля вказаних батарей на землі є свіжий слід від іржі та втоптані сліди, ймовірно від ребер батареї.

У відповідності до протоколу огляду місця події від 28.12.2017 року (а.с. 29-30), предметом огляду є територія «заготзерна», що по вул. Б.Хмельницького в м.Долина Івано-Франківської області, де біля приміщення господарської будівлі виявлено металеві батареї темно-коричневого кольору в кількості 8 штук по 7 ребер кожна, а також 2 батареї по 4 ребра кожна.

Згідно протоколу огляду від 29.12.2017 року та доданих до нього фототаблиць (а.с. 31-33), слідчим оглянуто батареї від системи опалення радянського зразка, виготовлені з чавуну в кількості 10 секцій. При візуальному огляді вказаних батарей встановлено, що кожна з секцій прямокутної форми та складається зі з’єднаних між собою ребер, 8 секцій батарей мають по 7 ребер кожна та 2 секції – по 4 ребра. Кожна з секцій вказаних вище батарей не пофарбована, а їх поверхня вкрита нашаруванням іржі.

З довідки, виданої ПП ОСОБА_7 (а.с. 36), вбачається, що станом на 27.12.2017 року вартість бувшого у вжитку 1 ребра чавунної батареї становить 80,00 грн.

Постановою про визнання речей речовими доказами та доручення речових доказів до матеріалів кримінального провадження від 29.12.2017 року (а.с. 34) підтверджується, що 8 батарей по 7 ребер та 2 батареї по 4 ребра, які належать ОСОБА_2 та передані їй на зберігання, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 12.01.2018 року (а.с. 51-53), проведеного за участю підозрюваного ОСОБА_4, останній вказав та відтворив на місці події, як він, перелізши металевий паркан будинковолодіння ОСОБА_5, підійшов до купи з батареями, звідки по 1 секції переносив до промислової дороги поблизу електричної опори, перекидаючи їх через паркан, перенісши таким чином 10 секцій батарей.

Відтворення обстановки та обставин події фіксувалося за допомогою відеозапису, який відтворено в судовому засіданні.

Оцінюючи зібрані в даному кримінальному провадженні докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить до висновку про те, що винність обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України, знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та підтверджується, поза розумним сумнівом, комплексом достатньо переконливих, чітких, неспростовних і узгоджених між собою доказів.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене з проникненням у сховище.

Обираючи покарання ОСОБА_4, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують покарання, оскільки обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин не встановлено.

До пом’якшуючих покарання обвинуваченого обставин суд відносить його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих збитків.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. 65 КК України та роз'ясненнями, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» і виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно з ч.2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє дляїї виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним умисного злочину проти власності, особу обвинуваченого, зокрема те, що він має середню освіту, не працює, неодружений, по місцю проживання характеризується позитивно, на обліку в психоневрологічному кабінеті Долинської ЦРЛ не перебуває, знаходиться на обліку в наркологічному кабінеті даного закладу з діагнозом: «розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю», згідно зі ст. 89 КК України раніше несудимий.

За таких обставин, за наявності вищеназваних пом"якшуючих обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи обвинуваченого його суб’єктивного відношення до вчиненого, думки потерпілої, яка просила суворо його не карати, суд вважає за можливе застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_4 ч.1 ст. 69 КК України та призначити йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією статті 185 ч.3 КК України, за якою його визнано винним, обравши його у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

Саме таке покарання, на думку суду, буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів та відповідає не тільки тяжкості вчиненого злочину, обставинам справи, але і особі обвинуваченого та меті покарання.

З метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов’язків, враховуючи наявність ризиків, які дають підстави суду вважати, що він може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, оцінюючи суворість визначеного вироком суду покарання, яке пов’язане з ізоляцією від суспільства, для запобігання спробам будь-якого перешкоджання здійсненню кримінального провадження та можливості виконання вироку суду, з урахуванням особи обвинуваченого, суд вважає за необхідне застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання даним вироком законної сили.

Судових витрат у кримінальному провадженні немає, цивільний позов не заявлявся.

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368,370,373,374 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, та, застосувавши ч.1 ст. 69 КК України, призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

До набрання вироком законної сили обрати обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, взявши його під варту негайно в залі суду.

Речові докази в кримінальному провадженні: 8 батарей по 7 ребер та 2 батареї по 4 ребра – повернути власнику ОСОБА_2.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_4 – в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: