Ухвала суду № 72943560, 21.03.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/357/18 Справа № 202/528/18 Слідчий суддя - Бєльченко Л.А. Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді-доповідача ОСОБА_1

суддів Піскун О.П., Крот С.І.

за участю:

секретаря судового засідання Старовойтова Є.В.

прокурора Кузнецова П.М.

захисника ОСОБА_2

підозрюваного ОСОБА_3

слідчого Гоги А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, працюючого приватним підприємцем, одруженого, маючого малолітню дитину, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИЛА :

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2018 року було задоволено клопотання слідчого відділу розслідування особливо важливих справ та ЗУОГ і ЗО СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4, погоджене з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області ОСОБА_5, та застосовано до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 25 квітня 2018 року з визначенням застави у розмірі 140 960 гривень.

Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення зазначив, що, враховуючи наявну обґрунтовану підозру вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_3 може знищити, сховати або спотворити речі, котрі мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки під час затримання підозрюваного ОСОБА_3, безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, останній частину майна, котре належить потерпілій ОСОБА_6, встиг передати невстановленим слідством особам; може незаконно впливати на інших підозрюваних у цьому ж кримінальному проваджені, так як кримінальне правопорушення скоєно у складі трьох підозрюваних, які між собою, внаслідок тривалих злочинних дій, підтримують тісні зв’язки; може вчинити інше аналогічне кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний ОСОБА_3 скоїв більше десяти аналогічних кримінальних правопорушень, за котрими останньому планується повідомити про підозру у скоєнні вказаних кримінальних правопорушень; враховуючи ступінь тяжкості злочину, у вчиненні котрого підозрюється ОСОБА_3, котрий відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину; дані про особу ОСОБА_3, ту обставину, що кримінальне правопорушення вчинено групою осіб, приходжу до висновку про неможливість застосування більш м’якого запобіжного заходу, оскільки тільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та дотримання покладених на нього процесуальних обов'язків.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або обрати його підзахисному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту чи особистого зобов’язання.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу апелянт вказує на те, що підозра, пред’явлена його підзахисному, не обгрунтована, ризики перешкоджання даному кримінальному

провадженню з боку ОСОБА_3 слідчим в суді не були достатньо обґрунтовані та не підтверджені матеріалами клопотання, прокурор в судовому засіданні не намагався довести неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, а слідчим суддею не взято до уваги, що ОСОБА_3 не судимий, зареєстрований та постійно мешкає за наведеною вище адресою з дружиною та малолітньою дитиною, здійснює підприємницьку діяльність з ремонту взуття та має постійний дохід, що є стримуючими факторами для запобігання наведених слідчим ризиків.

Також апелянт вказує на те, що ОСОБА_3 був затриманий та повідомлений про підозру в іншому кримінальному провадженні неуповноваженим на то слідчим Індустріального відділення поліції ОСОБА_7, слідчий Гога A.M., на думку захисника, є також неналежним слідчим, а прокурором Кіблицьким А.О. також не були надані документи на підтвердження своїх повноважень.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку підозрюваного ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, доводи прокурора, який вважав за необхідне залишити ухвалу слідчого судді без змін, а скаргу без задоволення, пояснення слідчого, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею дотримані, а доводи сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі та в судовому засіданні щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, є безпідставними.

Так, з наданих матеріалів вбачається що під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наведені в клопотанні слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, при цьому обставини, що дають підстави підозрювати його у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, підтверджуються матеріалами, доданими до клопотання.

Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_3 інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов’язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред’явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об’єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Також приймається до уваги, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою, до того ж при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обгрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя правильно встановив, що доводи поданого клопотання є обґрунтованими, а заявлені ризики об’єктивно існують і для їх запобігання, необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя врахував, що існують обґрунтовані ризики, що ОСОБА_3, знаходячись на свободі, може знищити, сховати або спотворити речі, котрі мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки під час затримання підозрюваного ОСОБА_3, безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, останній частину майна, котре належить потерпілій ОСОБА_6, встиг передати невстановленим слідством особам; може незаконно впливати на інших підозрюваних у цьому ж кримінальному проваджені, так як кримінальне правопорушення скоєно у складі трьох підозрюваних, які між собою, внаслідок тривалих злочинних дій, підтримують тісні зв’язки; може вчинити інше аналогічне кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний ОСОБА_3 скоїв більше десяти аналогічних кримінальних правопорушень, за котрими останньому планується повідомити про підозру у скоєнні вказаних кримінальних правопорушень, у зв'язку з чим обґрунтовано прийшов до висновку про застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і жоден із більш м’яких запобіжних заходів не буде ефективним та доцільним.

Посилання сторони захисту на недоведеність провини підозрюваного у скоєнні вищезазначеного злочину, тобто безпідставність підозри, є неприйнятним для колегії суддів, оскільки при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обгрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування, і на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу, тож апеляційні вимоги сторони захисту в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Доводи ж захисту про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги дані, характеризуючі підозрюваного, які викладені в апеляційній скарзі, для вирішення питання можливості застосування до його підзахисного більш м’якого запобіжного заходу, є безпідставними, оскільки суд при постановленні ухвали це врахував, однак з метою запобігти встановленим ризикам, беручи до уваги тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, міру покарання, яка передбачена за нього у виді позбавлення волі, судом першої інстанції було обгрунтовано задоволено клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Що стосується інших доводів апеляційної скарги сторони захисту, то вони не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а натомість спростовуються наданими матеріалами в повному обсязі, у зв’язку з чим є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою цілком правильним і обгрунтованим та не знаходить підстав для його зміни на даному етапі досудового розслідування на інший запобіжний захід.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

_____ _____ _____

Г.П. ОСОБА_8 ОСОБА_9 Крот