
Справа № 211/4054/17
Провадження № 2/211/325/18
Р і ш е н н я
і м е н е м У к р а ї н и
21 березня 2018 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Ткаченко С.В.
при секретарі Польчик Л.В.
за участі
представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного навчального закладу «Криворізький центр професійної освіти металургії та машинобудування» про стягнення заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строку її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд, -
ВСТАНОВИВ:
07 вересня 2017 року позивач ОСОБА_1звернувся до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу з позовом до Державного навчального закладу «Криворізький центр професійної освіти металургії та машинобудування» (далі за текстом – ДНЗ «КЦПОММ»), якій уточнивши, просить ухвалити судове рішення, яким стягнути з ДНЗ «КЦПОММ» на його користь персональні надбавки до посадового окладу: за складність, напруженість у роботі, за високі досягнення у праці за липень 2013 – червень 2014 року, включно, в сумі 1983,30 грн., за липень 2014 - червень 2017 року, включно, в сумі 20804,90 грн., компенсацію втрати частини персональних надбавок до посадового окладу в сумі 8363,81 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати за січень - березень 2017 року, заборгованість за якою була сплачена відповідачем у травні 2017 року, в сумі 123,00 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 липня 2017 року по 27 лютого 2018 року в сумі 133829,20 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 01 липня 2013 року по 03 липня 2017 року працював на посаді директора ДНЗ «КЦПОММ», на яку був призначений наказом Міністерства освіти і науки України від 27 червня 2013 року №280-к за результатами конкурсного відбору на строк, визначений контрактом. 03 липня 2017 року наказом Міністерства освіти і науки України №286-к від 16.06.2017 року був звільнений із займаної посади за пунктом 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України у зв’язку із закінченням строку дії контракту.
Всупереч наказу департаменту освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 26 червня 2017 року №411/0/212-17 «Про створення комісії з прийому-передачі справ ДНЗ «Криворізький центр професійної освіти металургії та машинобудування», яким навчальний заклад був зобов’язаний здійснити проведення з ОСОБА_1 усіх розрахунків в порядку і строки, передбачені законодавством, повного розрахунку з ним не провів.
Позивач вважає, що з вини відповідача йому не були виплачені в день звільнення всі належні до виплати суми, а саме, недоплачені за час його перебування на посаді надбавки до посадового окладу за складність, напруженість у роботі, за високі досягнення у праці (персональні надбавки) за липень 2013 – червень 2014 року, включно, в сумі 1983,30 грн., за липень 2014 - червень 2017 року, включно, в сумі 20804,90 грн.
На підставі ст.34 Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» вважає, що має право на компенсацію втрати частини суми персональних надбавок до посадового окладу, розмір якої, згідно з розрахунком, становить 8363,81 грн. та на компенсацію втрати частини заробітної плати за січень - березень 2017 року, заборгованість за якою була сплачена відповідачем у травні 2017 року, в сумі 123,00 грн.
У зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, відповідно до норм ст.117 Кодексу законів про працю України, має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 04 липня 2017 року по 27 лютого 2018 року в сумі 133829,20 грн., виходячи із середньоденної заробітної плати 806,20 грн.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні вимоги, викладені в уточненому позові, підтримала в повному обсязі, при цьому послалась на обставини, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив відповідача на позовну заяву, документи, надані суду та витребувані судом за її клопотанням.
Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, додаткові пояснення до відзиву та пояснення щодо міркувань представника позивача відносно наданих відповідачем документів, у яких позовні вимоги не визнав, проти задоволення позову заперечував. Пояснив, що відповідач 04.07.2017 року підготував та направив на адресу позивача лист, в якому запрошував прийти до відповідача для отримання заробітної плати у розмірі 292,93 грн., вважає, що ОСОБА_1, будучи призначеним на посаду директора наказом Міністерства освіти і науки України, з укладанням відповідних контрактів, не був працівником ДНЗ «КЦПОММ», не перебував з ним у трудових відносинах; стверджує, що відповідач не має обов’язку забезпечувати виконання трудових договорів (контрактів), стороною по зобов’язанням яких не виступав, а тому не може нести відповідальність за виконання будь-яких договорів, укладених між позивачем та його роботодавцем за період з червня 2015 року по день звільнення; вважає, що сама по собі умова трудових договорів (контрактів) щодо виплати заробітної плати позивачу за рахунок коштів навчального закладу не покладає на відповідача обов’язків нести відповідальність за затримку виплати заробітної плати позивачу та здійснювати будь-які компенсаційні виплати; посилається на наказ департаменту освіти і науки облдержадміністрації від 27.01.2017 року, яким матеріальне заохочення керівників навчальних закладів здійснюється виключно за наказами департаменту; на відсутність вини закладу у затримці виплати заробітної плати у січні-квітні 2017 року, про існування об’єктивної неможливості з боку закладу виплачувати заробітну плату в повному обсязі. Просить суд при винесені рішення врахувати той факт, що відповідач є бюджетною установою, якій діє у межах затвердженого кошторису.
В судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у відгуку на позов та додаткових поясненнях до нього.
15.12.2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від03.10.2017, яким ЦПК України викладеного в новій реакції.
У відповідності до п.9 п.1 Розділу ХІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції - справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України.
Суд, керуючись вимогами ст. 77 ЦПК України, згідно якої предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, оцінюючи з точки зору належності досліджені у судовому засіданні докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст.24 Закону України «Про професійно-технічну освіту» керівництво діяльністю державного професійно-технічного навчального закладу здійснює директор, якого призначає спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері професійно-технічної освіти, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані професійно-технічні навчальні заклади.
Директор державного професійно-технічного навчального закладу призначається на посаду за результатами конкурсу шляхом укладення з ним трудового договору (контракту) спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері професійно-технічної освіти, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані професійно-технічні навчальні заклади. Порядок призначення директора на посаду та звільнення з неї здійснюється відповідно з законодавством.
Відповідно до п.6.1 Статуту ДНЗ «КЦПОММ»,затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 19.08.2013 року №1219, управління Центром здійснює Міністерство освіти і науки України та структурним підрозділом з питань професійно-технічної освіти, створеним Дніпропетровською обласною державною адміністрацією відповідно до повноважень, визначених законодавством України та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з п.2.2 Статуту центр є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби, штампи, печатки із своїм найменуванням, в тому числі печатку із зображенням Державного Герба України.
Згідно з п.2.3 Статуту Центр несе відповідальність перед особою, державою, суспільством за виконання функцій і завдань, що покладені на нього, життя і здоров’я учнів, працівників навчального закладу під час навчально-виробничого процесу, за порушення їх прав та інше, що передбачено законодавством України.
Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю.
Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Статтею 20 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, умов колективного договору і пов'язана з виконанням умов контракту.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» структуру заробітної плати складає основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Пунктами 7, 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», роз'яснено, що при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.
Відповідно до ч.4 ст.97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Це положення також міститься в статті 22 Закону України «Про оплату праці».
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Державним навчальним закладом «Криворізький центр професійної освіти металургії та машинобудування»: наказом Міністерства освіти і науки України від 27 червня 2013 року №280-к призначений 01 липня 2013 року на посаду директора за результатами конкурсного відбору на строк, визначений контрактом. 03 липня 2017 року наказом Міністерства освіти і науки України №286-к від 16.06.2017 року звільнений із займаної посади за пунктом 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України у зв’язку із закінченням строку дії контракту (л.с. 7-8 - копія трудовой книжки, л.с.57 - наказ про призначення на посаду , л.с10 - наказ про припинення трудового договору).
Згідно пунктів 3.1 – 3.12 глави 3 «Оплата праці та соціально-побутове забезпечення Керівника» контракту від 27 червня 2013 року та контракту від 22 травня 2014 року, укладених між Міністерством освіти і науки України та ОСОБА_1 та погоджених директором департаменту освіти і науки Дніпропетровської облдержадміністрації, визначені умови оплати праці позивача (л.с. 58-67 - копія трудового контракту від 27.06.2013 року, л.с. 68-75 - копія контракту від 22.05.2014 року).
Контрактами визначені наступні обов’язкові складові заробітної плати ОСОБА_1: посадовий оклад у розмірі, визначеному нормативно-правовими актами з оплати праці (п.3.1.1), надбавка за вислугу років та допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки згідно з законодавством України (п.3.1.2), додаткова оплата в розмірі 10 відсотків посадового окладу у зв’язку з наявністю гуртожитку (п.3.1.3), щорічна грошова винагорода за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов’язків у розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) (п.3.1.4), надбавка в розмірі 20 відсотків посадового окладу з метою підвищення престижності педагогічної праці згідно з законодавством України (п.3.1.5), матеріальна допомога в розмірі одного посадового окладу один раз на рік в межах фонду заробітної плати (п.3.1.6).
Поряд з цим, Контрактом від 27 червня 2013 року передбачено отримання ОСОБА_1 додаткової заробітної плати у вигляді надбавок. Сторонами погоджено, що за певних умов ОСОБА_1 буде виплачуватися надбавка за складність, напруженість у роботі у розмірі 35 відсотків посадового окладу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету (п.3.2.1) та надбавка за високі досягнення у праці в розмірі 15 відсотків посадового окладу за рахунок коштів спеціального фонду Державного бюджету (п.3.2.2 ), сумарно 50 відсотків.
Відповідно до п.3.2 Контракту такою умовою є виконання зобов’язань, визначених у пункті 2.4 цього контракту. Сторони домовились про те, що у разі невиконання (неякісного виконання) умов, викладених у пункті 2.4 Контракту, надбавки, передбачені у пункті 3.2 Контракту, переглядаються та встановлюються рішенням Міністерства освіти і науки України за поданням Департаменту освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Зазначені надбавки, згідно пункту 3.4 Контракту не виплачуються або виплачуються частково у разі: допущення з вини навчального закладу смертельного випадку; порушення умов праці працівників закладу; поновлення на роботі за рішеннями судів безпідставно звільнених працівників; порушення порядку обслуговування і використання коштів спеціального фонду Державного бюджету; порушення вимог законодавства при укладанні договорів оренди нерухомого майна; невжиття заходів щодо погашення заборгованості з орендної плати; допущення зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості. Рішення стосовно цього приймається Міністерства освіти і науки України за поданням Департаменту освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації.
Пунктом 3.2.1 Контракту від 22 травня 2014 року, на період з 01 липня 2014 року ОСОБА_1 надбавка за складність, напруженість у роботі призначена у розмірі 30 відсотків посадового окладу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету і надбавка за високі досягнення у праці призначена в розмірі 20 відсотків посадового окладу за рахунок коштів спеціального фонду Державного бюджету (пункт 3.2.2 Контракту), сумарно 50 відсотків. Умови виплати надбавок, порядок зміни їх розміру, у порівнянні з контрактом від 27 червня 2013 року, не змінені.
Відповідно до п.3.1 зазначених контрактів, оплата проводиться за рахунок коштів навчального закладу.
Аналізуючи надані документи, суд дійшов до висновку, що виплата персональних надбавок, їх розмір, підстави та порядок зменшення розміру встановлені позивачу умовами трудових контрактів. Зменшення розміру надбавок, або позбавлення таких виплат допускається наказом Міністерства освіті і науки України, за відповідним поданням департаменту освіти облдержадміністрації у випадку порушень позивачем умов контрактів. Контрактами позивача не зазначено, що виплата персональних надбавок в сумарному розмірі 50 відсотків до посадового окладу залежить від наявності певних коштів чи фінансування навчального закладу, за рахунок якого проводиться виплата.
Судом встановлено, що надбавка за складність, напруженість у роботі, надбавка за високі досягнення у праці (персональні надбавки) в липні, жовтні 2013 року не нараховувались, в травні 2015 року утримано із заробітної плати 2090,35 грн. персональних надбавок, в інші місяці, за період з серпня 2013 року по червень 2017 року, персональні надбавки нараховані в розмірі меншому, ніж сумарно 50 відсотків посадового окладу (а.с. 33-37 - довідка про доходи ОСОБА_1 за 2013-2017 роки).
Вирішуючи позовні вимоги в частині суми заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, суд приймає до уваги, що відповідачем не спростовувалися надані позивачем докази на підтвердження розміру не нарахованих та не виплачених сум персональних надбавок, а отже, при розрахунку суми заборгованості суд керується доказами наданим позивачем, які містять інформацію щодо предмета спору.
Сума заборгованості персональних надбавок розраховується як різниця між сумою, яка сумарно складає 50 відсотків від посадового окладу у місяці виплати, та сумою фактично виплаченої відповідачем персональної надбавки у цьому місяці.
Суд оцінює письмові докази в сукупності із іншими доказами, і вважає їх належними в частині доведення факту неотримання позивачем заробітної плати у вигляді персональних надбавок до посадового окладу за складність, напруженість у роботі та за високі досягнення, сумарно 50 відсотків до посадового окладу щомісяця, за липень 2013 – червень 2017 року, включно.
Отже, суманевиплачених позивачу персональних надбавок, що підлягає стягненню з відповідача, за липень 2013 – червень 2014 року, включно, складає 1983, 30 грн., за липень 2014 - червень 2017 року, включно, складає 20804,90 грн.
Оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що Міністерством освіти і науки України розмір персональних надбавок позивача переглядався, змінювався, або надбавки були ним скасовані, суд приходить до висновку, що позов в цієї частині підлягає задоволенню.
Суд не бере до уваги доводи представника відповідача про те, що позивач, який був призначений на посаду директора наказом Міністерства освіти і науки України, не був працівником ДНЗ «КЦПОММ», не перебував з ним у трудових відносинах; не має обов’язку забезпечувати виконання трудових договорів (контрактів), стороною по зобов’язанням яких не виступав, а тому не може нести відповідальність за виконання будь-яких договорів, укладених між позивачем та його роботодавцем за період з червня 2015 року по день звільнення; сама по собі умова трудових договорів (контрактів) щодо виплати заробітної плати позивачу за рахунок коштів навчального закладу не покладає на відповідача обов’язків нести відповідальність за затримку виплати заробітної плати позивачу як не обґрунтовані, не підтверджені доказами та такими, що суперечать обставинам справи.
Згідно штатного розпису ДНЗ «КЦПОММ», затвердженого директором департаменту освіти і науки облдержадміністрації у кількості 138,5 штатних одиниць, знаходиться посада директора. Штатним розписом визначені складові оплати праці директора за 18 –м тарифним розрядом.
Відповідно до роз’яснень, викладених у листі Міністерства праці та соціальної політики України від 27 червня 2007 року №16/06/187-07, штатний розпис – це документ, який установлює на даному підприємстві, в установі, організації структуру, штати і посадові оклади працівників.
Таким чином до штатного розпису включаються посади, які займають особи, що є працівниками даного підприємства, установи, організації.
В судовому засіданні представник відповідача не заперечував проти того, що заробітна плата директору ДНЗ «КЦПОММ» нараховувалась та виплачувалась бухгалтерською службою відповідача, за рахунок його коштів.
Наказом Міністерства освіти і науки України від 27 червня 2013 року №280-к на посаду директора ДНЗ «КЦПОММ» призначений ОСОБА_1, тому твердження відповідача про те, що ОСОБА_1 не був працівником навчального закладу є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Суд не бере до уваги доводи представника відповідача про те, що 04.07.2017 року підготував та направив на адресу позивача лист, в якому запрошував прийти до відповідача для отримання заробітної плати у розмірі 292,93 грн., який було повернуто на адресу відповідача 30.08.2017 року у зв’язку з тим, що вони не спростовують позовні вимоги щодо стягнення персональних надбавок сумарно в розмірі 50 відсотків до посадового окладу.
Не заслуговує на увагу суду наказ департаменту освіти і науки облдержадміністрації від 27 січня 2017 року №33/0/212-17 як на такий, в якому відсутні посилання на зменшення розміру персональних надбавок позивачу в липні 2013 – червні 2017 року.
Стосовно позовних вимог щодо стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у вигляді персональних надбавок до посадового окладу, компенсації втрати частини заробітної плати за січень - квітень 2017 року, заборгованість за якою була сплачена відповідачем у травні 2017 року, суд зазначає наступне.
У відповідності до норми ст. 34 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р., Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 р. та Постанови КМУ від 21.02.2001р. №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» у разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток, підприємство зобов’язане виплатить працівнику компенсацію втрати частини заробітної плати в зв’язку з порушенням строків її виплати.
Грошова компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати є гарантією прав робітника на компенсацію втрати її частини, санкцією за несвоєчасну виплату заробітної плати, обов’язок з нарахування та сплати якої, згідно ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», покладено на підприємство, яке зобов’язано виплатити громадянам суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 цього Закону).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду із позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу, за відповідний місяць (після утримання податку й обов’язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін у відсотках для визначення компенсації. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом та є загальновідомими.
Позивачем заявлено до стягнення сума компенсації втрати частини заробітної плати за липень 2013 – червень 2017 року, включно, у вигляді персональних надбавок до посадового окладу в зв’язку з порушенням строків її виплати, в розмірі 8363,81 грн., з урахуванням індексу інфляції за період з серпня 2013 року по січень 2018 року.
Враховуючи те, що відповідачем не спростовувалися розрахунки суми компенсації, долучені до позовної заяви, суд при розрахунку сумикомпенсації втрати частини заробітної плати за липень 2013 – червень 2017 року, включно, у вигляді персональних надбавок до посадового окладу, яка підлягає стягненню на користь позивача, керується розрахунком наданим позивачем і вважає його правильним.
Отже, сума компенсації втрати частини заробітної плати за липень 2013 – червень 2017 року, включно, у вигляді персональних надбавок до посадового окладу в зв’язку з порушенням строків її виплати, що підлягає стягненню з відповідача складає 8363,81 грн.
Згідно довідки відповідача про доходи ОСОБА_1 за 2017 рік під час виплати заробітної плати за січень 2017 року йому не були виплачені 600,00 грн. із суми, передбаченої до виплати, за лютий – 2900,00 грн., за березень – 2500,00 грн. Заборгована Відповідачем сума заробітної плати (6000,00грн.) була виплачена 11 травня 2017 року.
Сума не виплаченої заробітної плати за січень 2017 р. – 600,00 грн.
Сума компенсації визначається шляхом перемноження індексів споживчих цін у процентному відношенні та діленням на 100 за період з лютого 2017 року по квітень 2017 року включно за даний період суми чистої невиплаченої заробітної плати в розмірі 600,00 і становить: 22,20 грн.
(1,01х1,018х1,009 – 1) х 600,00=(1,037 – 1)х600,00 = 0,037х600,00 = 22,20 (грн.)
Сума не виплаченої заробітної плати за лютий 2017 р. – 2900,00 грн.
Сума компенсації визначається шляхом перемноження індексів споживчих цін у процентному відношенні та діленням на 100 за період з березня 2017 року по квітень 2017 року включно за даний період суми чистої невиплаченої заробітної плати в розмірі 2900,00 і становить: 78,30 грн.
(1,018х1,009 – 1) х 2900,00=(1,027 – 1)х2900,00 = 0,027х2900,00 = 78,30 (грн.)
Сума не виплаченої заробітної плати за березень 2017 р. – 2500,00 грн.
Сума компенсації визначається шляхом перемноження індексу споживчих цін у процентному відношенні та діленням на 100 за квітень 2017 року за даний період суми чистої невиплаченої заробітної плати в розмірі 2500,00 і становить: 22,50 грн.
(1,009 – 1) х 2500,00= 0,009х2500,00 = 22,50 (грн.)
Всього сума компенсації складає 123,00 грн. (22,20+78,30+22,50 = 123,00 (грн.))
Таким чином, згідно наведеного розрахунку, загальна сума компенсації втрати частини заробітної плати за січень - квітень 2017 року, заборгованість за якою була сплачена відповідачем у травні 2017 року, складає 123,00 грн.
Суд не звертає уваги на ствердження представника відповідача про існування об’єктивної неможливості з боку закладу в січні-квітні 2017 року здійснювати виплати заробітної плати в повному обсязі з причини недофінансування державного навчального закладу розпорядником коштів вищого рівня і про відсутність його вини як роботодавця, якими він обґрунтував не виплату позивачу компенсації втрати нимчастини заробітної плати за січень - березень 2017 року, керуючись наступним.
У відповідності до ст.43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до положень ч.1 ст.1 Протоколу 1 Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Поняття «майно» може означати «існуюче майно» або активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (Case of Stretch v the United Kingdom).
Виходячи з наведеного, право позивача на отримання компенсації заробітної плати у зв’язку з порушенням строку її виплати, встановленого Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» - є майном у розумінні ч.1 ст.1 Протоколу 1 Конвенції, а невиплата заробітної плати, у відповідному розмірі, є порушенням майнового права позивача.
Європейський Суд з прав людини, в своєму рішенні, викладеному в справі «Кечко проти України», встановив, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що підстави, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог щодо стягнення компенсації втрати частини заробітної плати в зв’язку з порушенням строків її виплати підтверджуються наявними в матеріалах доказами, позов в цій частині є таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв’язку з положеннями ст.ст. 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов’язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
В разі не проведення розрахунку у зв’язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум, вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.
Матеріалами справи встановлено що, ОСОБА_1 звільнився з посади директора Державного навчального закладу «Криворізький центр професійної освіти металургії та машинобудування» 03 липня 2017 року, станом на день винесення рішення по справі відповідач не виплатив належну позивачу заробітну плату, а саме: персональні надбавки до посадового окладу за складність, напруженість у роботі, за високі досягнення у праці за липень 2013 – червень 2014 року, включно, в сумі 1983,30 грн., за липень 2014 - червень 2017 року, включно, в сумі 20804,90 грн., компенсацію втрати частини персональних надбавок до посадового окладу в сумі 8363,81 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати за січень - квітень 2017 року, заборгованість за якою була сплачена відповідачем у травні 2017 року, в сумі 123,00 грн., всього на суму 31275,01 грн.
Судом встановлено, що відповідальність за проведення усіх розрахунків з позивачем, в порядку і строки, передбачені законодавством, покладено на відповідача наказом департаменту освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 26 червня 2017 року №411/0/212-17 «Про створення комісії з прийому-передачі справ ДНЗ «Криворізький центр професійної освіти металургії та машинобудування».
Зазначене відповідачем не заперечується.
Оскільки відповідачем не надано доказів на спростування факту непроведення повного розрахунку з позивачем в день звільнення та не встановлено відсутність вини відповідача в цьому, суд приходить до висновку про відповідальність відповідача, відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України.
Кількість робочих днів, за якими затримано проведення повного розрахунку при звільненні, складає 166 робочих днів (з 04 липня 2017 року по 27 лютого 2018 року): липень 2017 - 20 днів, серпень 2017 – 22 дня, вересень 2017 – 21 день, жовтень 2017 – 21 день, листопад 2017 – 22 дня, грудень 2017 – 20 днів, січень 2018 року - 21 день, лютий 2018 року - 19 днів.
Згідно з довідкою відповідача середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 на день звільнення складає 806,20 грн. (а.с.33).
Таким чином, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню з відповідача, складає: 133829,20 грн. (806,20 грн. (середньоденна заробітна плата) х 166 день (кількість робочих днів затримки розрахунку при звільненні) = 133829,20 грн.)
Суд не вбачає підстав для застосування принципу співмірності та зменшення розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні виходячи з наступного: позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати задоволені повністю, сума заробітної плати, заборгована відповідачем (31275,01грн.) є значною у порівнянні із середнім заробітком позивача (16124,00 грн.)
Відповідно до ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Згідно довідки відповідача про доходи ОСОБА_1 сума нарахованої заробітної плати за травень, червень 2017 року – 25798,38 грн., середньоденний заробіток - 806,20 грн.
Середня кількість робочих днів у травні, червні 2017 року складає: (20+20)/2 = 20 днів. Середня заробітна плата складає: 16124,00 грн. (806,20 грн. х 20 днів = 16124,00 грн.)
Отже, сума в розмірі 16124,00 грн. підлягає до негайної виплати.
Відповідно до ч. 1 та ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Зважаючи на те, що згідно п.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має майновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1651,04 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 21, 38, 44, 50, 61, 62, 106, 107, 108, 237-1 КЗпП України, ст. 34 Закону України «Про оплату праці», Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», Постановою КМУ від 21.02.2001р. №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», постановою Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про застосування судами законодавства про оплату праці» ст.ст. 10, 12,13, 141, 263, 265, 280-284 ЦПК ЦПК України, суд ,-
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Державного навчального закладу «Криворізький центр професійної освіти металургії та машинобудування» про стягнення заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строку її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.
Стягнути з Державного навчального закладу «Криворізький центр професійної освіти металургії та машинобудування» (код ЄДРПОУ 05536099, що знаходиться за адресою: 50048, м. Кривий Ріг, площа Домнобудівників,10) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) персональні надбавки за складність, напруженість у роботі, високі досягнення у праці за липень 2013 – червень 2014 року, включно, в сумі 1983 (одна тисяча дев’ятсот вісімдесят три) гривни 30 копійок, за липень 2014 – червень 2017 року, включно, в сумі 20804 (двадцять тисяч вісімсот чотири) гривни 90 копійок.
Стягнути з Державного навчального закладу «Криворізький центр професійної освіти металургії та машинобудування» (код ЄДРПОУ 05536099, що знаходиться за адресою: 50048, м. Кривий Ріг, площа Домнобудівників,10) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) компенсацію втрати частини заробітної плати у вигляді персональних надбавок до посадового окладу в зв’язку з порушенням строків її виплати в сумі 8363 (вісім тисяч триста шістдесят три) гривни 81 копійка.
Стягнути з Державного навчального закладу «Криворізький центр професійної освіти металургії та машинобудування» (код ЄДРПОУ 05536099, що знаходиться за адресою: 50048, м. Кривий Ріг, площа Домнобудівників,10) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) компенсацію втратити частини заробітної плати за січень-березень 2017 року, включно, у зв’язку з порушенням строків її виплати в сумі 123 (сто двадцять три) гривни 00 копійок.
Стягнути з Державного навчального закладу «Криворізький центр професійної освіти металургії та машинобудування» (код ЄДРПОУ 05536099, що знаходиться за адресою: 50048, м. Кривий Ріг, площа Домнобудівників,10) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 липня 2017 року по 27 лютого 2018 року, в сумі 133829 (сто тридцять три тисячі вісімсот двадцять дев’ять) гривень 20 копійок.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Державного навчального закладу «Криворізький центр професійної освіти металургії та машинобудування» (код ЄДРПОУ 05536099, що знаходиться за адресою: 50048, м. Кривий Ріг, площа Домнобудівників,10) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) заробітної плати за один місяць у сумі 16124 (шістнадцять тисяч сто двадцять чотири) гривни 00 копійок.
Стягнути з Державного навчального закладу «Криворізький центр професійної освіти металургії та машинобудування» (код ЄДРПОУ 05536099, що знаходиться за адресою: 50048, м. Кривий Ріг, площа Домнобудівників,10) на користь держави судовий збір в сумі 1651,04 гривень.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення, з урахуваннямп.15.5 Перехідних положень ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.
Суддя: ОСОБА_5
Судове рішення № 72941988, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу було прийнято 21.03.2018. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 211/4054/17. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: