Постанова № 72941542, 20.03.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/1692/18 Головуючий у 1 інстанції: Плахтій І.Б. Провадження № 22-ц/773/359/18 Категорія: 81 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів Здрилюк О.І., Карпук А.К.,

з участю секретаря судового засідання Галицької І.П.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Ярощук О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького міського центру зайнятості про стягнення одноразової виплати по безробіттю та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 лютого 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Луцького міського центру зайнятості про стягнення одноразової виплати по безробіттю та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 17.08.2015 року її звільнено з посади лаборанта КЗ «Луцька ЗОШ № 13», у зв'язку із закінченням строку трудового договору згідно з п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України та до 01.07.2016 року перебувала у декретній відпустці по догляду за дитиною до трьох років.

Відповідно до ст. 24 КЗпП України дирекцією КЗ «Луцька ЗОШ № 13» про даний факт було повідомлено Луцький міський центр зайнятості. Крім того, 06.07.2016 року вона звернулась до виконавчого апарату Волинської обласної ради за сприянням у вирішенні питання працевлаштування, звідки її звернення було перенаправлене у Волинський обласний центр зайнятості. Вказує, що в кінці липня до неї надійшло запрошення від відповідача з метою вирішення питання її працевлаштування. Зазначає, що 10.08.2016 року вона отримала консультативну допомогу усного характеру, що було засвідчено в реєстраційній картці персонального обліку. Однак, її спроби працевлаштуватись закінчились безрезультатно.

03.03.2017 року після звернення до відповідача для з'ясування свого статусу по безробіттю вона отримала довідку, що на обліку в Луцькому міському центрі зайнятості та інших центрах зайнятості України, як безробітна вона не перебуває та була направлена на консультативну допомогу з питань працевлаштування.

Позивач вважає себе зареєстрованою в Луцькому міському центрі зайнятості з 01.07.2016 року та такою, що має статус безробітної, а тому має право на одноразову виплату матеріальної допомоги по безробіттю згідно п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування на випадок безробіття», оскільки протягом трудового періоду сплачувала страхові внески із заробітної плати.

Крім того, вказує, що зважаючи на перешкоджання відповідачем у отриманні нею одноразової матеріальної допомоги по безробіттю, має право на відшкодування моральної шкоди згідно ст. 23 ЦК України.

Просить суд стягнути з відповідача в її користь суму невиплаченого страхового відшкодування в розмірі 13920 грн., компенсацію за перенесені моральні страждання в розмірі 10000 грн. Крім того, просила покласти судові витрати на відповідача.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 лютого 2018 року відмовлено у відкритті провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Луцького міського центру зайнятості про стягнення одноразової виплати по безробіттю та відшкодування моральної шкоди.

Роз'яснено позивачу право на звернення з адміністративним позовом до Волинського окружного адміністративного суду.

Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм процесуального права, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відкрити провадження у справі та задовольнити її позовні вимоги.

Заслухавши позивача та представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, а також доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити, а оскаржувану ухвалу - скасувати з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відмовляючи у відкритті провадження в даній справі, суд першої інстанції виходив з того , що Луцький міський центр зайнятості є суб'єктом владних повноважень у сфері контролю за додержанням законодавства України про зайнятість населення, а тому даний спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства

Однак такі висновки суду зроблені з порушенням норм процесуального права та при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, що є підставою для скасування даної ухвали.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів ( ч. 1 ст.4 ЦПК України).

Відповідно до ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України, Господарським процесуальним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України, або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесені до компетенції адміністративних, господарських судів, кримінального провадження чи до провадження в справах адміністративні правопорушення.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Отже, основною визначальною рисою адміністративних правовідносин є владне підпорядкування однієї сторони цих відносин іншій стороні. Сторони в адміністративному спорі ще до його виникнення повинні перебувати у відносинах вертикального підпорядкування.

З огляду на положення статей 1 та 19 ЦПК України, статті 4 КАС України не вважається публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому фізична особа звернулася до суду за захистом права не публічного, а цивільного, зокрема права на відшкодування завданої шкоди. У такому випадку це спір про цивільне право, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права.

З вимог позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 не оскаржує жодного рішення суб'єкта владних повноважень, а лише вважає, що має право на матеріальну допомогу по безробіттю, яку відповідач зобов'язаний виплатити відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове страхування на випадок безробіття». У зв'язку з тим , що Луцький міський центр зайнятості безпідставно перешкоджає їй в отриманні одноразової допомоги, вказує, що їй заподіяно моральну шкоду на суму 10000 грн., яку просить також стягнути з відповідача.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає , що позивачем заявлено вимогу, щодо порушеного цивільного права, а тому даний спір піддягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Разом з тим, в судді апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 травня 2017 року, що набрало законної сили, відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 до Луцького міського центру зайнятості про стягнення одноразової виплати по безробіттю та відшкодування шкоди.

Аналізуючи зміст вимог, які вирішувалися судом в ході розгляду згаданої цивільної справи та вимоги, що заявлені позивачем у даній цивільній справі, колегія суддів приходить до висновку, що вони є тотожними.

Крім того, в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 вказала, що вважаючи рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 травня 2017 року незаконним та неправосудним, вона повторно звернулась з аналогічними вимогами до Луцького міського центру зайнятості з вимогами про стягнення одноразової виплати по безробіттю та відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

З огляду на те, що позивач звернулась повторно з аналогічним позовом до відповідача, з приводу якого існує рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 травня 2017 року, яке набрало законної сили ухвалене між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав, а тому суддя суду першої інстанції повинен був відмовити у відкритті провадження у справі саме з цих підстав.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, а до повноважень суду апеляційної інстанції не входить можливість вирішення питання відкриття ( відмови у відкритті) провадження у справі, така ухвала підлягає до скасування з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття( відмову у відкритті) провадження у справі).

Керуючись ст. 367,369,374,379,381,382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 лютого 2018 року скасувати.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького міського центру зайнятості про стягнення одноразової виплати по безробіттю та відшкодування моральної шкоди направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: