Ухвала суду № 72941457, 20.03.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/2844/18

Провадження № 4-с/161/38/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської областів складі:

головуючого – судді Гриня О.М.

при секретарі – Муригіній А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2, заінтересована особа: ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 через свого представника адвоката ОСОБА_4 звернулася в суд зі скаргою на дії головного державного виконавця Другого ВДВС міста Луцька ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_2

Вимоги скарги обґрунтовано тим, що 12 вересня 2017 року головним державним виконавцем ВДВС міста Луцька ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження №54679492 з примусового виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області №161/13733/16-ц. Про примусове виконання рішення суду ОСОБА_1 здогадувалась, оскільки почала отримувати пенсію в значно меншому розмірі, ніж зазвичай. Однак, у лютому 2018 року в зв’язку з неможливістю отримати пенсію, яка нараховується їй на картковий рахунок в ПАТ КБ «Приватбанк», дізналася про арешт коштів на вказаному рахунку відповідно до постанови державного виконавця Другого ВДВС міста Луцька ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_2 від 23 січня 2018 року.

Зазначено, що скаржник вважає, що постанову державного виконавця Другого ВДВС міста Луцька ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_2 від 23 січня 2018 року про арешт коштів боржника винесено з порушенням положень ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки пенсія ОСОБА_1 є єдиним джерелом її доходу. Відтак, державний виконавець оскаржуваною постановою позбавляє боржника засобів до існування.

З огляду на наведене, просить визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Другого ВДВС міста Луцька ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_2 №54679492 від 23 січня 2018 року про арешт коштів боржника.

Представник скаржника в судове засідання не з’явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, вимоги підтримує в повному обсязі.

Оскаржувана особа головний державний виконавець Другого ВДВС міста Луцька ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, подала до суду заяву про розгляд скарги без її участі.

Стягувач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.197 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що скарга підставна та підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що на виконанні Другого ВДВС міста Луцька ГТУЮ у Волинській області перебуває виконавчий лист №161/13733/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 у відшкодування завданої майнової шкоди 62298,00 грн., 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди та 3 742,98 грн. судових витрат. Виконавче провадження №54679492.

Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За змістом ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

У відповідності з ч. ч. 1-2 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Судом встановлено, що 23 січня 2018 року головним державним виконавцем Другого ВДВС міста Луцька ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_2 при здійсненні виконавчого провадження №54679492 винесено постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках належних боржнику (крім соціальних виплат на дітей), а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.

Пунктом 8 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом МЮУ від 02.04.2012 р. №512/5 визначено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

У відповідь на вказану постанову ПАТ КБ «Приватбанк» повідомило, що наклало арешт на кошти ОСОБА_1, що містяться на рахунках, відкритих в ПАТ КБ «Приватбанк».

Водночас, як вбачається з довідки ПАТ КБ «Приватбанк» від 20 березня 2018 року на ім’я ОСОБА_1 відкрито рахунок № 4149497815860236 для одержання пенсії.

Отже, державним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови накладено арешт, в тому числі, і на рахунок, на який зараховується пенсія ОСОБА_1, у зв’язку із чим скаржник позбавлений можливості отримання будь-яких грошових коштів зі свого пенсійного рахунку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 68 ЗУ "Про виконавче провадження"стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п’яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Частиною 2 статті 70 Закону визначено, що з пенсії боржника може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім’ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також у зв’язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Відповідно до ч. 1 ч. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. За положеннями ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Так, ст. 46 Конституцією України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно до ст. 1 ЗУ «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Ст. 7 ЗУ «Про державний бюджет України на 2018 рік» передбачено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01 січня 2018 року становить 1373 гривні.

З досліджених судом матеріалів виконавчого провадження вбачається, що будь-яких інших джерел доходу в боржника ОСОБА_1, окрім пенсії, не виявлено.

За змістом ст. 451 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно з 5 ст. 59 ЗУ "Про виконавче провадження арешт з майна (коштів) може бути знятий за рішенням суду.

З огляду на те, що на рахунок скаржника, на який оскарженою постановою державного виконавця накладено арешт, дійсно зараховується пенсія останньої, та зважаючи на граничний розмір відрахувань із пенсії, встановлений для даного виду стягнення, що не може перевищувати 20% доходу, суд вважає вимоги заявника обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог заявника про поновлення строку для звернення до суду із даною скаргою, суд вважає, що строк для подання скарги має бути поновлений, оскільки був пропущений з поважних причин, а саме: скаржником, яка є особою похилого віку, надано докази звернення до Луцького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 19, 124 Конституції України, , ст.ст. 1, 18, 48, 56, 59, 68, 70 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 18, 447, 450, 451 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2, заінтересована особа: ОСОБА_3, - задовольнити.

Визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2 від 23 січня 2018 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №54679492.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Луцького міськрайонного суду Гринь О.М.