Рішення № 72941447, 14.03.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 158/1033/17

Провадження № 2/161/808/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2018 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого судді Івасюти Л.В.

з участю секретаря судового засідання Маковецької Т.М.

з участю позивача ОСОБА_1

його представника ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

його представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору- товариство садоводів-любителів «Мічурінець» Сокиричівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області, про порушення правил добросусідства та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що він є членом садово-городнього кооперативу "Мічурінець". Йому надана в користування земельна ділянка АДРЕСА_1. Його сусідом є ОСОБА_3, який вже протягом 20-ти останніх років порушує правила добросусідства. Спочатку він самовільно зніс межовий знак, чим відібрав у нього частину земельної ділянки - один метр в ширину і 30 метрів в довжину, разом з посівом пшениці. На відстані менше одного метра від межі земельних ділянок посадив сливу, аличу, гілки якої розрослися на його земельну ділянку на відстань більше двох метрів. Дерево сливи затінює його земельну ділянку і під сливою, на площі десяти квадратних метрів нічого не росте, плоди падають на його земельну ділянку і проростають, а він є інвалідом війни, і при наявності травми спини, змушений замість врожаю збирати паростки непотрібних йому саджанців. Малина, посаджена відповідачем на межі земельної ділянки , вже переросла на його земельну ділянку, що змушує його щорічно її викорчовувати. 15 років тому, відповідач, самовільно, без проекту, провів через його земельну ділянку лінію електропередач і встановив електроопору посередині межі земельної ділянки, чим ускладнив, і унеможливив обробіток земельної ділянки з використанням техніки. На численні звернення відповідач не реагує.

Самовільне зайняття відповідачем частини дороги, на думку позивача, є фактом самовільного зайняття земельної ділянки.

Вважає, що такими діями, відповідач завдав йому моральну шкоду, яку оцінює в двадцять тисяч гривень. Суму моральної шкоди обґрунтовує тим, що порушення його прав відповідачем відбувається тривалий час, протягом 20-ти років.

Посилаючись на вищенаведене, позивач просив суд стягнути з відповідача в його користь двадцять тисяч моральної шкоди; зобов'язати відповідача в десятиденний термін пересадити дерева на відстань 3-х і 5-ти метрів відповідно, а кущів - на відстань 1-го метра від межі земельної ділянки; зобов'язати відповідача демонтувати залізобетонну опору, встановлену самовільно,без проектної документації.

В судовому засіданні позивач свій позов підтримав з мотивів, наведених у позовній заяві. Відмовився від позовних вимог про зобов'язання відповідача зняти самовільно встановлені ворота з метою допуску членів кооперативу до води осушувальної канави.

Відповідач в судовому засіданні позову не визнав, подавши письмові заперечення, та пояснив, що, дійсно, він є сусідом позивача, з яким склалися неприязні стосунки, у зв'язку з необґрунтованими скаргами позивача, з якими останній звертається в різні інстанції. Вимоги позивача вважає необґрунтованими, безпідставними, жодними доказами не підтверджені, просить в задоволенні позову відмовити.

Представник , залученої по справі в якості третьої особи на стороні відповідача - товариства садоводів «Мічурінець» подав суду письмові пояснення з документами , просив розгляд справи проводити без нього, вважає позов позивача безпідставним, оскільки порушення правил добросусідства з боку відповідача товариством не виявлено.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до наступного.

Згідно ст.ст. 103,104 Земельного кодексу України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок, використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, як член товариства садоводів-любителів «Мічурінець», користується земельними ділянками № 29, 31, в товаристві

садоводів-любителів «Мічурінець» Сокиричівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області.

Право власності чи право користування позивача на вказані земельні ділянки, у встановленому законом порядку, не оформлене.

Відповідач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,0600 га, яка розташована в межах товариства садоводів-любителів «Мічурінець» Сокиричівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 21.02.2005 року, а також витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НОМЕР_2 від 18.09.2015 року.

Крім того, він є членом товариства садоводів-любителів «Мічурінець», що підтверджується членським квитком садівника-огородника, згідно якого сплачує членські внески, як член товариства, і користується дачною ділянкою площею 0,06 га , на якій також у 1992 році був збудований дачний будинок, що підтверджується довідкою, виданою йому 15.12.2015р. головою правління товариства «Мічурінець».

Дружина відповідача - ОСОБА_5 також є членом товариства садоводів-любителів «Мічурінець», що підтверджується членським квитком №145, згідно якого вона також сплачує членські внески, і користується дачною ділянкою АДРЕСА_2, розмір дачної ділянки становить 0,03 га, що також підтверджується довідкою, виданою для неї 01.09.2015 року Головою правління Товариства «Мічурінець».

Судом встановлено, що членами правління садоводів-любителів «Мічурінець» неодноразово проводились перевірки скарг та заяв ОСОБА_6 щодо порушень правил добросусідства відповідачем.

Так, комісією у складі голови правління садоводів-любителів «Мічурінець» Карпука П.Ю., заступника голови правління Андрійчука М.М., члена правління Приймака В.І. та члена кооперативу ОСОБА_10 в присутності ОСОБА_3 та в присутності ОСОБА_6, безпосередньо на території їхніх ділянок, було розглянуто письмову заяву ОСОБА_6 , і вказана комісія встановила, що земельна ділянка ОСОБА_3 є тупикова ділянка, факту самовільного зайняття ОСОБА_3 частини дороги не виявлено.

Одночасно, вищевказаною виїзною комісією, в присутності позивача, було встановлено, що на території належної ОСОБА_3 земельної ділянки з 15 (п'ятнадцяти) дерев, про які вказував ОСОБА_1, які нібито затіняли його земельну ділянку зараз в наявності залишилося лише 2 (два), гілля яких обрізані.

Крім того, згідно акту від 10.02.2018р., складеного комісією членів товариства садоводів -любителів «Мічурінець» вбачається, що при обмірі земельних ділянок ОСОБА_3 і ОСОБА_5 встановлено,що розміри їх земельних ділянок відповідають державним актам. На земельній ділянці ОСОБА_3 і ОСОБА_3 виявлено вздовж межі земельної ділянки заявника ОСОБА_6 8 дерев, із них : 3 висохших і 3 саджанців на відстані більше 1 метра від огорожі. Гілля дерев, на час перевірки, не виходять за межі ділянки ОСОБА_3 і не створюють ніяких незручностей ОСОБА_6 Також встановлено, що малина на ділянці ОСОБА_3 площею 0,01 га, яка знаходиться впритул до його паркану, через проростання пагінців виходить на його земельну ділянку.

У своїй позовній заяві громадянин ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_3, на відстані менше одного метра від межі земельних ділянок, посадив сливу аличу, а пізніше ще 15 дерев, а також на межі земельної ділянки посадив кущі малини, які розростаються на його земельну ділянку і він змушений щорічно їх викорчовувати. Однак, жодного доказу, які б підтверджували б вказані факти він суду не надав.

Згідно зі ст.105 ЗК України, у випадку проникнення коренів і гілок дерев з однієї земельної ділянки на іншу власники та землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням.

Отже, на думку суду, якщо корені і гілки дерев, які розташовані на земельній ділянці відповідача, проникають на земельну ділянку позивача, то останній вправі відрізати корені дерев і кущів, які створюють йому незручності.

Судом встановлено, що доступ до осушувальної канави, що знаходиться вздовж ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_6, була облаштована спільними зусиллями членами кооперативу: ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_12 та інших за їх власні кошти і знаходяться в межах їх земельних ділянок. Зі сторони членів кооперативу цих сусідів до ОСОБА_3 претензій немає. Осушувальна водойма знаходиться на приватних територіях цих членів кооперативу. В облаштуванні осушувальної канави ОСОБА_6 ніякої дольової участі не приймав. Проїзна дорога, яка проходить повз земельні ділянки ОСОБА_6, закінчується біля земельної ділянки ОСОБА_3, і ворота, які ведуть до дачного будинку ОСОБА_3, знаходяться на його земельній ділянці.

Крім того, судом встановлено, що знеструмлена бетонна електроопора була встановлена 20 років тому, обласним електропідприємством «МК-18», згідно плану електрифікації масиву «Сокиричі» і знаходиться вона на дорозі землі загального користування, на відстані 0,5 метра від ділянки позивача ОСОБА_6 та на відстані 4,7 метра від протилежної сторони. Жодним чином не заважає позивачу користуватись та обробляти земельні ділянки.

Чч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування

моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини

та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо

вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Таким чином, аналізуючи наведене, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено факту порушень відповідачем його прав чи інтересів при користуванні земельними ділянками в товаристві садоводів-любителів «Мічурінець» , заподіяння йому моральної шкоди відповідачем, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 81, 263- 265 ЦПК України, ст.ст. 103, 104, 105 ЗК України, ст.ст. 23, 319, ч.1 ст.1167 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору- товариство садоводів-любителів «Мічурінець» Сокиричівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області, про порушення правил добросусідства та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 23.03.2018р.

Суддя Луцького міськрайонного суду Л.В. Івасюта