Постанова № 72941013, 21.03.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Постанова

Іменем України

21 березня 2018 року

м. Харків

Справа № 629/182/17

Провадження № 22-ц/790/395/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справ:

головуючого: Пилипчук Н.П.,

суддів: Маміної О.В., Кругової С.С.

за участю секретаря: Плахотнікової І.О.

позивач - ОСОБА_1

відповідач - КП «Тепловодосервіс» Лозівської районної ради Харківської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Тепловодосервіс» Лозівської районної ради Харківської області про визнання протиправними дій, скасування акту про безоблікове водокористування, стягнення грошових коштів в порядку захисту прав споживача, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області, ухвалене 09 жовтня 2017 року, під головуванням судді Попова О.Г., в залі суду в м. Лозова,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що на підставі свідоцтва про право власності від 25 жовтня 1999 року є власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. У вказані квартирі зареєстровані та проживають вона та її чоловік ОСОБА_2

06 травня 2015 року між позивачем та КП «Тепловодосервіс» Лозівської райради було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води і водовідведення. 23 листопада 2016 року, коли позивачка була відсутня вдома, а в квартирі знаходився тільки неповнолітній онук ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який і повідомив позивача по телефону, що до квартирі прийшли перевіряти воду. Прийшовши до квартири, одна із жінок повідомила, що вони виявили порушення та запропонували позивачу прийти до ЖКО та підписати якісь документи, однак позивач відмовилася підписувати документи, посилаючись на те, під час виявлення порушення, в квартирі позивача не було, свідків також не було, документи складалися за відсутності позивача.

Позивач просила визнати протиправними дії КП «Тепловодосервіс» Лозівської районної ради Харківської області щодо несанкціонованого доступу 23.11.2016 року до її квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, де знаходиться засіб обліку води, також незаконно складеного акту від 23.11.2016 року про безоблікове водокористування, незаконно нарахованого штрафу у розмірі 12179,81 грн., незаконного стягнення, на підставі вказаного акту, суми коштів в розмірі 260,39 грн., які складаються із суми 60,51 грн., стягнуті відповідно до квитанції за листопад 2016 року, 199,88 грн., стягнуті у вигляді субсидії відповідно до квитанції за грудень 2016 року, скасувати акт від 23.11.2016 року, стягнути з КП «Тепловодосервіс» Лозівської районної ради Харківської області, на її користь безпідставно стягнуті з неї на підставі акту про безоблікове водокористування від 23.11.2016 року, грошові кошти в сумі 260,39 грн., стягнути з КП «Тепловодосервіс» Лозівської районної ради Харківської області, на її користь судові витрати, понесені нею на правову допомогу у сумі 3000,00 грн.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 09 жовтня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права. Зазначає, що проведення технічного, профілактичного огляду, зняття контрольних показань засобів обліку води здійснюється представниками виконавця у присутності споживача, проте працівники відповідача потрапили до житлового приміщення позивача за її відсутності, чим порушили її конституційне право на недоторканність житла, а тому будь-які докази, які надається відповідачем у підтвердження нібито правомірності своїх дій є неналежними та недопустимими доказами, тому вважає, що є всі підстави для задоволення її позовних вимог.

У відповідності до ч. 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 25.10.1999 року та домової книги, трикімнатна квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

06.05.2015 року між комунальним підприємством «Тепловодосервіс» Лозівської районної ради та абонентом ОСОБА_1 був укладений договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води і водовідведення.

23.11.2016 року у житловому приміщенні абонента ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, було виявлено магнітний пристрій на вузлі обліку води у зв'язку з цим був складений відповідний Акт про безоблікове водокористування та накладено штраф у розмірі 12179,81 грн.

30.11.2016 року абоненту ОСОБА_1 було направлено Акт з фотографічним зображенням про виявлене порушення рекомендованим листом, проте лист повернувся до відправника з відміткою - закінчення терміну зберігання.

Статтею 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» регламентований порядок доступу до житла та іншого володіння для ліквідації аварій, проведення оглядів технічного стану, перевірки показань засобів обліку. Так, споживач зобов'язаний забезпечити доступ до мережі, арматури, засобів обліку, розподільчих систем представників виконавця/виробника за наявності в них відповідного посвідчення в тому числі для проведення технічних та профілактичних оглядів, зняття контрольних показників засобів обліку тощо - згідно з істотними умовами договору.

Позивач вказує на протиправність несанкціонованого доступу до її житла, між тим, колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати огляд та зняття контрольних показників засобів обліку у квартирі позивача несанкціонованим доступом до житла.

Так судом першої інстанції встановлено, що для огляду засобів обліку у квартиру позивача комісію КП «Тепловодосервіс» допустив член сім'ї позивача, який користується квартирою зі згоди її власників. Член сім'ї позивача не повідомив представників відповідача про свій вік, фактичні дії, здійснені ним коли прийшли представника відповідача (надання згоди на вхід представників виконавця в квартиру для здійснення огляду засобу обліку та здійснення інших дій пов'язаних з оглядом засобу обліку) прямо свідчили про те, що він має достатній рівень діє та правоздатності й уповноважений власниками квартири на надання згоди на вхід до квартири інших осіб. Зазначені доводи не спростовані позивачем.

Отже правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дій КП «Тепловодосервіс» щодо несанкціонованого доступу 23.11.2016 року до квартири позивача.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання незаконними дій відповідача щодо нарахування позивачу суми за безоблікове споживання послуг суд першої інстанції виходив з того, що дії КП «Тепловодосервіс» в повній мірі відповідають вимогам закону.

Колегія суддів з такими висновками не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції до спірних правовідносин застосував, Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 (далі - Правила № 190), між тим, зазначені норми до спірних правовідносин не застосовуються.

Відповідно до пункту 1.1 Правил № 190 ці правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Оскільки, ОСОБА_1 користувалась приміщенням щодо якого отримувала послуги КП «Тепловодосервіс» як фізична особа - для проживання її та членів сім*ї, а не як фізична особа підприємець, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення Правил № 190, на підставі яких позивачем проведено нарахування штрафу за без облікове споживання надані послуги.

Відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець), і фізичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630).

Згідно з пунктом 17 Правил № 630 послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку.

Відповідно до пункту 21 зазначених Правил у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання : з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства.

Судом першої інстанції під час розгляду справи не враховано правові висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 05 жовтня 2016 року у справі 753/2526/16-ц та від 27 січня 2016 року у справі № 6-2864цс15.

Із квитанцій, що містяться в матеріалах справи вбачається, що кошти в сумі 260,39 грн. за листопад та грудень 2016 року були зараховані КП «Тепловодосервіс» на погашення штрафу 12179,81 грн.

Отже, колегія суддів вважає, що дії КП «Тепловодосервіс» по нарахуванню штрафу 12179,81 грн. та зарахування коштів 260,39 грн. на його погашення є незаконними, оскільки зазначений штраф нараховано КП «Тепловодосервіс» на підставі Правил № 190, які на спірні правовідносини не поширюються.

Разом з тим апеляційний суд не знаходить підстав для визнання незаконним акту від 23.11.2016 року в частині, в якій зафіксований факт виявлення магнітного пристрою та в частині закріплення на водомірі пломб індикаторно-магнітного впливу. В цій частині акт вимогам закону не суперечить, складений повноважними особами, а зафіксовані в акті порушення можуть бути підставою для нарахування плати за отримані послуги відповідно до Правил № 630 за установленими нормативами (нормами) споживання та тарифами.

Колегія суддів не вбачає підстав для стягнення на користь позивача коштів в сумі 260,39 грн. які були зараховані КП «Тепловодосервіс» на погашення штрафу, оскільки зазначені кошти повинні бути спрямовані згідно їх призначення на погашення поточної заборгованості.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 141 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу був встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", який діяв протягом розгляду справи судом першої інстанції.

На підтвердження факту надання правової допомоги позивачу правником ОСОБА_6 надано договір про надання правової допомоги від 12.01.2017, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, довідку про сплату 3000 грн., яка містить калькуляцію наданих послуг.

Витрати позивача на правову допомогу підтверджені документально та пов'язані з наданням позивачу правової допомоги (консультації, складання процесуальних документів, участь у судових засіданнях) та вказані витрати не перевищують граничний розмір компенсації витрат, що пов'язані з розглядом вказаної цивільної справи, що був передбачений ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Понесені позивачем судові витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог відповідно до ст. 141 ЦПК України, в сумі 2000 грн.

Крім того, пропорційно до задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь Держави підлягає стягненню судовий збір.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права,

Керуючись ст. ст. 371, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Харківської області, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 09 жовтня 2017 року - в частині відмови у задоволенні позову про визнання незаконними дії КП «Тепловодосервіс» по нарахуванню штрафу та зарахування коштів на його погашення - скасувати.

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати незаконними дії КП «Тепловодосервіс» по нарахуванню ОСОБА_1 12179,81 грн. у Акті від 23.11.2016 року та зарахування коштів 260,39 грн. на його погашення.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з КП «Тепловодосервіс» на користь Держави судовий збір 1791,97 грн.

Стягнути з КП «Тепловодосервіс» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу 2000 грн.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий - Н.П.Пилипчук

Судді - О.В. Маміна

С.С. Кругова

Повний текст постанови складено 23 березня 2018 року.