Постанова № 72940968, 21.03.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Постанова

Іменем України

21 березня 2018 року

м. Харків

справа № 640/22558/13-ц

провадження № 22-ц/790/539/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Пилипчук Н.П. ,

суддів: Кругової С.С., Маміної О.В.,

за участю секретаря судового засідання : Плахотнікової І.О.,

учасники справи:

скаржник - ОСОБА_1,

зацікавлені особи - державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, Київський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 в особі його представника ОСОБА_2, зацікавлені особи - державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, Київський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції на дії та бездіяльність, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова, постановлену 01 листопада 2017 року, під головуванням судді Ніколаєнко І.В., в залі суду в місті Харкові,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2016 року ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 звернулися у суд зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції та Київського ВДВС Харківського МУЮ.

На обґрунтування заявники вказали, що ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2014 року задоволено клопотання ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову. Позов забезпечено шляхом заборони вчиняти ОСОБА_3 будь-які дії, пов'язані з руйнуванням, переобладнанням або інші дії, які можуть призвести до погіршення стану житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1. Зазначено, що ухвала підлягає до негайного виконання.

На підставі цієї ухвали Київським районним судом м. Харкова 20 лютого 2014 року видано виконавчий лист № 640/22558/13-ц, який було пред'явлено для примусового виконання до Київського ВДВС Харківського МУЮ в рамках виконавчого провадження ВП № 49431505.

Постановою державного виконавця КиївськогоВДВС Харківського МУЮ Манерко Д.Д. від 18 листопада 2015 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження.

Заявники вважали, що постанова є незаконною, оскільки відсутність в ухвалі суду від 20 лютого 2014 року ідентифікаційного коду відповідача ОСОБА_3 та даних його паспорту не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Крім того, у постанові зазначено про те, що заява про примусове виконання подана 18 листопада 2015 року, в той час, як ОСОБА_1 11 листопада 2015 року звернувся до начальника Київського ВДВС Харківського МУЮ із заявою про те, що ОСОБА_3 не виконує рішення суду та здійснює будівництво за адресою спірного будинку.

Вважали, що працівники Київського ВДВС Харківського МУЮ повинні були відкрити виконавче провадження ще в 2014 році, коли вказана ухвала була направлена для примусового виконання.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 просили:

- визнати незаконною бездіяльність ВДВС ХМУЮ, що полягає у тому, що після отримання ще у 2014 році копії ухвали Київського районного суду м. Харкова від 20.02.2014 року по справі №640/22558/13-ц зазначеним відповідачем не було вчинено відповідних дій згідно ЗУ «Про виконавче провадження»;

- визнати незаконною бездіяльність відповідача ВДВС ХМУЮ, що полягає у тому, що після отримання відділу ДВС ХМУЮ, що полягає у тому, що після не вчинення відповідних дій не було сповіщено суд та заявника про результати опрацювання зазначеної ухвали;

- визнати незаконною бездіяльність відповідача державного виконавця Д. Манерко, який у порушення ч.4 ст. 30 ЗУ «Про виконавче провадження» не відкрив виконавчого провадження після отримання листа заявника із доданою копією ухвали Київського районного суду м. Харкова від 20.02.2014 року по справі №640/22558/13-ц, а відмовив у його відкритті;

- визнати незаконною бездіяльність відповідача ВДВС ХМУЮ щодо неприйняття заходів до збереження житлового будинку, зазначеного в ухвалі місцевого суду Київського району м. Харкова від 20.02.2014 року по справі №640/22558/13-ц;

скасувати постанову державного виконавця Київського ВДВС ОСОБА_4 від 18.11.2015 року (ВП №49431505).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2016 року скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 задоволено частково.

Бездіяльність державного виконавця Київського ВДВС Харківського МУЮ Манерко Д.Д. щодо відмови в прийнятті виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Київського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2014 року визнано незаконною. В задоволенні скарги в іншій частині відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 09 березня 2017 року ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2016 року скасовано в частині відмови в задоволенні скарги, це питання передано на розгляд суду першої інстанції.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12 червня 2017 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 03 серпня 2017 року ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 12 червня 2017 року скасовано в частині відмови у задоволенні скарги щодо визнання незаконною бездіяльності Відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області по виконанню ухвали Київського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2014 року, справу в цій частині направлено до того ж суду для продовження розгляду. В іншій частині ухвалу залишено без змін.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2017 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні скарги та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу у повному обсязі, із врахуванням преюдиції судового рішення від 15 вересня 2016 року. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про правомірність відмови виконавця Манерко Д.Д. у відкритті виконавчого провадження, оскільки вказаним висновком він фактично скасував ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 09 березня 2017 року, якою залишено в силі ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2016 року в частині визнання незаконною бездіяльність державного виконавця Київського ВДВС Харківського МУЮ Манерко Д.Д. щодо відмови в прийнятті виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Київського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2014 року. Вказана ухвала Апеляційного суду Харківської області від 09 березня 2017 року набрала законної сили в частині задоволення скарги. Після неодноразового розгляду скарги у судах першої та апеляційної інстанціях, на новий розгляд були винесені вимоги скарги під № 2,3,5,6. Вказані вимоги, з урахуванням набуття чинності рішення суду від 15 вересня 2016 року у частині задоволення скарги та з урахуванням доводів Апеляційного суду Харківської області, викладених в ухвалі від 09 березня 2017 року, підлягають задоволенню. Проте судом було проігноровані вказані обставини. Просить задовольнити скаргу, а саме:

- визнати незаконною бездіяльність ВДВС ХМУЮ, що полягає у тому, що після отримання ще у 2014 році копії ухвали Київського районного суду м. Харкова від 20.02.2014 року по справі №640/22558/13-ц зазначеним відповідачем не було вчинено відповідних дій згідно ЗУ «Про виконавче провадження»;

- визнати незаконною бездіяльність відповідача ВДВС ХМУЮ, що полягає у тому, що після отримання відділу ДВС ХМУЮ, що полягає у тому, що після не вчинення відповідних дій не було сповіщено суд та заявника про результати опрацювання зазначеної ухвали;

- визнати незаконною бездіяльність відповідача ВДВС ХМУЮ щодо неприйняття заходів до збереження житлового будинку, зазначеного в ухвалі місцевого суду Київського району м. Харкова від 20.02.2014 року по справі №640/22558/13-ц;

скасувати постанову державного виконавця Київського ВДВС ОСОБА_4 від 18.11.2015 року (ВП №49431505).

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» внесено зміни до Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 грудня.

Згідно з Перехідними положеннями ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанції розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року в редакції чинній на момент розгляду справи.

Судом встановлено, що ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2014 року задоволено клопотання ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову. Позов забезпечено шляхом заборони вчиняти ОСОБА_3 будь-які дії, пов'язані з руйнуванням, переобладнанням або інші дії, які можуть призвести до погіршення стану житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1. Зазначено, що ухвала підлягає до негайного виконання.

На підставі цієї ухвали Київським районним судом м. Харкова 20 лютого 2014 року видано виконавчий лист № 640/22558/13-ц, який було пред'явлено для примусового виконання до Київського ВДВС Харківського МУЮ в рамках виконавчого провадження ВП № 49431505.

Постановою старшого державного виконавця Огієнко Б.С. від 06 березня 2014 року (а.с.25) було відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Київського районного суду м.Харкова від 20 лютого 2014 року (а.с.25-26).

13.11.2015 року ОСОБА_1 звернувся до Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції із заявою про вжиття заходів для виконання ухвали Київського районного суду м.Харкова від 20 лютого 2014 року (а.с. 31)

Постановою державного виконавця Манерко Д.Д. від 18.11.2015 року було відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Київського районного суду м.Харкова від 20 лютого 2014 року (а.с.24).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що ухвала Київського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2016 року в частині визнання незаконної бездіяльності відповідача державного виконавця Манерко Д.Д. щодо відмови у прийнятті виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Київського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2014 року - набрала законної сили тому суд повинен був скасувати постанову державного виконавця Манерко Д.Д. від 18.11.2015 року.

Такі доводи ОСОБА_1 є помилковими, оскільки ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 15 вересня 2016 року бездіяльність державного виконавця щодо відмови в прийнятті виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження визнана незаконною лише щодо певних підстав відмови, а саме щодо відмови з підстав відсутності у виконавчому документі ідентифікаційного номеру боржника.

Підстав для скасування постанови державного виконавця від 18 листопада 2015 року колегія судів не вбачає, оскільки відсутність ідентифікаційного коду є лише однією із підстав, якою держаний виконавець обґрунтовував відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Київського районного суду м.Харкова від 20 лютого 2014 року.

Крім того, підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження стало подання ксерокопії ухвали Київського районного суду м.Харкова від 20 лютого 2014 року, в той час як відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на момент вчинення процесуальної дії, виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

Отже підстав для скасування постанови державного виконавця Манерко Д.Д. від 18 листопада 2015 року, якою було відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Київського районного суду м.Харкова від 20 лютого 2014 року не вбачається.

Вимога про визнання незаконною бездіяльності відповідача відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, що полягає у тому, що після отримання ще у 2014 році копії ухвали Київського районного суду м.Харкова від 20 лютого 2014 року по справі № 640/22558/13-ц зазначеним відповідачем не було вчинено відповідних дій згідно Закону України «Про виконавче провадження» не підлягає задоволенню, оскільки виконавчі дії із виконання судового рішення, в тому числі ізаходів до збереження житлового будинку, зазначених в ухвалі Київського районного суду м.Харкова від 20 лютого 2014 року державним виконавцем могли бути вчинені лише після відкриття виконавчого провадження.

Проте, постановою від 06 березня 2014 року держаним виконавцем було відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Київського районного суду м.Харкова від 20 лютого 2014 року. Вимог про скасування постанови державного виконавця від 06 березня 2014 року, про визнання її незаконною ОСОБА_1 не заявляв.

Матеріалами цивільної справи 640/22558/13ц (а.с. 67) підтверджено, що копія постанови 06 березня 2014 року разом із виконавчим документом були направлені Київському районному суду м.Харкова, який і був заявником щодо питання про відкриття виконавчого провадження. Сповіщення державним виконавцем інших учасників виконавчого провадження про відмову у відкритті виконавчого провадження та надіслання їм копій постанов про відмову у відкритті провадження не передбачено законом.

Так, за змістом ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції що діяла на час вирішення питання, про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом.

Отже, підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 в частинах що переглядаються - не вбачається.

Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття , але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий - Н.П.Пилипчук

Судді - С.С. Кругова

О.В. Маміна

Повний текст судового рішення виготовлений 23 березня 2018 року.