Постанова № 72938379, 22.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 р. м. ХарківСправа № 638/2574/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Макаренко Я.М. , Бартош Н.С.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2018 р. по справі №638/2574/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області третя особа Симинівська сільська рада Вовчанського району Харківської області , ОСОБА_2

про визнання незаконним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держегеокадастру в Харківській області (далі по тексту - відповідач), треті особи: Симинівська сільська рада Вовчанського району Харківської області, ОСОБА_2, в якому просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 11.03.2016р. №1615-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" громадянину ОСОБА_2 на земельну ділянку НОМЕР_1 та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за громадянином ОСОБА_2 НОМЕР_1.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2018 року провадження у справі за вказаним позовом закрито.

Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції ухвалу суду першої інстанції скасувати, та направити справу до суду першої інстанції на розгляд.

Позивач в обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому, вважає, що в даному випадку відсутні підстави для закриття провадження у справі.

Відповідачем подано письмовий відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого зазначає, що спір у даній справі стосується визнання неправомірними та скасування рішень про затвердження проекту щодо відведення земельних ділянок з подальшою передачею у власність, а у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акту, який вичерпує свою дію після його реалізації) оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватись у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Третьою особою також подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого вказує на законність прийнятого рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства через те, що заявлені у справі позовні вимоги випливають із відносин, що мають цивільно-правовий характер, а тому даний спір відноситься до юрисдикції цивільного суду.

Колегія суддів цілком погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до ч.1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена.

Згідно зі статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

За визначенням п.п.1, 2, 7 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; 2) публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до Головного управління Держегеокадастру в Харківській області, треті особи: Симинівська сільська рада Вовчанського району Харківської області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 11.03.2016р. №1615-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" громадянину ОСОБА_2 на земельну ділянку НОМЕР_1 та скасування державної реєстрацію права власності на земельну ділянку за громадянином ОСОБА_2 НОМЕР_1., з метою захисту свого права.

Згідно оскаржуваного позивачем наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 11.03.2016р. №1615-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" громадянину ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку кадастровий НОМЕР_1.

В той же час, з матеріалів справи встановлено, що Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області було видано наказ від 05.10.2016 року № 10594-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність", яким було, зокрема, передано громадянину ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 1,6343 га, кадастровий НОМЕР_1.

На підставі вказаного наказу відповідача 07.10.2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,6343 га, кадастровий НОМЕР_1.

Таким чином, станом на час розгляду даної справи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за третьою особою ОСОБА_2 на підставі наказу від 05.10.2016 року № 10594-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність".

Колегія суддів зазначає, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Як визначив Верховний Суд України у постанові від 16 грудня 2014 року у справі №21-544а14, спір щодо захисту цивільних прав, що виникають із земельних відносин, має не публічний, а приватно-правовий характер, а тому вирішення таких спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що за суб`єктним складом сторін, змістом заявлених позивачем вимог та предметом спору дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постановах Верховного Суду України від 10.03.2016 року (справа № 820/18468/14), від 29.09.2015 року (справа № 21-345а15), від 11.11.2014 року (справа № 21-493а14), від 09.12.2014 року (справа № 21-308а14).

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що даний спір не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції та не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Беручи до уваги те, що в даних правовідносинах має місце спір про право, що врегульовано нормами Цивільного процесуального кодексу України, останній підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

За загальним правилом, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (стаття 19 ЦПК України).

Колегією суддів встановлено, що на час розгляду справи у провадженні Вовчанського районного суду Харківської області знаходиться справа № 617/1348/17 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у вланість» від 05.11.2016 р. та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4 на ту ж земельну ділянку, щодо якої позивач звернувся у вказаній справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року.

Згідно із вимогами п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, є правомірним.

Доводи позивача, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.08.2017 року, яка набрала законної сили, справу № 638/2574/14 було направлено за підсудністю до Харківського окружного адміністративного суду, а тому судом вирішено питання про віднесення цього спору до публічно-правового, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки при прийнятті вищезазначеної ухвали суд виходив з суб'єктного складу спору та заявлення позовних вимог до суб'єкта владних повноважень, натомість, характер правовідносин не досліджувався.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Так, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи, правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2018 р. по справі №638/2574/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)О.М. МінаєваСудді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 23.03.2018.