Постанова № 72937986, 14.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/1576/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й

за участі секретаря судового засідання Дідик Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ТОРГ-МБ» та ОСОБА_2, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_3 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року (головуючий суддя Кузан Р.І., м. Львів) за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Золочівського районного управління юстиції Львівської області ОСОБА_3, Державного реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Золочівського районного управління юстиції Львівської області ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ТОРГ-МБ» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

18 червня 2015 року позивач ОСОБА_7 акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк «Львів» (далі - позивач ПАТ АКБ «Львів») звернулось до суду з адміністративним позовом до відповідачів: Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Золочівського районного управління юстиції Львівської області ОСОБА_3 (далі - відповідач-1, Державний реєстратор ОСОБА_3В.), Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Золочівського районного управління юстиції Львівської області ОСОБА_4 (далі - відповідач-2, Державний реєстратор ОСОБА_4А.), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило скасувати рішення Державного реєстратора ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 19443348 від 18 лютого 2015 року, на об’єкт нерухомого майна - житловий будинок за адресою: Львівська область, Золочівський район, с. Туркотин, вул.Сонячна,31; скасувати рішення Державного реєстратора ОСОБА_8 від 14 липня 2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об’єкт нерухомого майна - житловий будинок за адресою: Львівська область, Золочівський район, с. Туркотин, вул.Сонячна,31 за ТзОВ «Торг-МБ».

Ухвалами від 19 червня 2015 року та від 02 вересня 2015 року судом першої інстанції залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торг-МБ» (далі - ТзОВ «Торг-МБ»).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на момент прийняття оскаржуваних рішень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень були наявні записи про обтяження спірного нерухомого майна на підставі постанов державних виконавців про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження по виконавчих провадженнях про стягнення з ОСОБА_9 заборгованості на користь ПАТ АКБ «Львів». Крім цього, з 28 березня 2008 року на все нерухоме майно ОСОБА_9 накладено арешт з метою забезпечення вимог ПАТ АКБ «Львів».

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 27 квітня 2015 року в справі № 445/2543/14 скасовано ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 12 лютого 2015 року про затвердження мирової угоди, яка була підставою для прийняття Державним реєстратором ОСОБА_3 рішення індексний номер 19443348 від 18 лютого 2015 року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на об’єкт нерухомого майна - житловий будинок за адресою: Львівська область, Золочівський район, с.Туркотин, вул. Сонячна,31. Таким чином, оскільки скасовано підставу виникнення у ОСОБА_5 права власності на вказаний об’єкт нерухомого майна, рішення Державного реєстратора ОСОБА_3 є протиправним та належить скасувати.

Крім цього, позивач вказує, що незважаючи на скасування правовстановлюючого документу, ОСОБА_5 внесла спірний будинок до статутного фонду ТзОВ «Торг-МБ», у зв’язку з чим Державним реєстратором ОСОБА_4 14 липня 2015 року видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 40610360 та прийнято рішення № 22845420 про державну реєстрацію за ТзОВ «Трог-МБ» права власності на будинок №31 в с.Туркотин, Золочівського району Львівської області. Позивач вважає таке рішення протиправним та просить його скасувати.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Золочівського районного управління юстиції Львівської області ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 19443348 від 18 лютого 2015 року на об’єкт нерухомого майна - житловий будинок, за адресою: Львівська область, Золочівський район, с.Туркотин, вул..Сонячна,31. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Золочівського районного управління юстиції Львівської області ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» 73,08 грн. судового збору.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржило третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ТОРГ-МБ» та ОСОБА_2, який діє від імені та в інтересах відповідача-1 ОСОБА_3.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ТОРГ-МБ» вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою. Просить скасувати постанову першої інстанції в частині вимог до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Золочівського районного управління юстиції Львівської області ОСОБА_4 та закрити провадження у справі №813/3117/15 в цій частині.

Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що спір стосується оспорювання права власності за ОСОБА_5 та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ТОРГ-МБ» на житловий будинок за адресою: Львівська область, Золочівський район, с. Туркотин, вул. Сонячна, 31, таким чином спір не є публічно-правовим, оскільки виникає з цивільних правовідносин, а тому підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Спірні відносини, які склалися між сторонами стосуються права та підстав набуття у власність нерухомого майна. Апелянт вважає, що даний спір не носить характеру публічно-правового та не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.

ОСОБА_2, який діє від імені та в інтересах відповідача-1 ОСОБА_3 вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов’язані із виникненням та припиненням права власності на об’єкт нерухомого майна, у даній справі наявний спір про право цивільне, а відтак на дані правовідносини не може поширюватись адміністративна юрисдикція, оскільки, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятим або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 12 лютого 2015 року в справі № 445/2543/14-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_9 про визнання дійсним договору іпотеки і визнання права власності на житловий будинок за адресою: Львівська область, Золочівський район, с.Туркотин, вул. Сонячна, 31, визнано судом укладену між сторонами мирову угоду від 12 лютого 2015 року та закрито провадження у справі.

За умовами мирової угоди ОСОБА_9 передала у власність, а ОСОБА_5 набула право власності на житловий будинок № 31, з належними до нього господарськими будівлями і дворовими спорудами, що розташований за адресою: вул.Сонячна, село Туркотин, Золочівського району, Львівської області.

На підставі вказаної ухвали та заяви № 10271272 від 18 лютого 2015 року Державним реєстратором ОСОБА_3 прийнято рішення № 19443348 від 18 лютого 2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на спірний житловий будинок за ОСОБА_5.

Не погодившись з вказаною ухвалою Золочівського районного суду Львівської області ПАТ АКБ «Львів» звернулось до Апеляційного суду Львівської області з апеляційною скаргою. Апеляційну скаргу банк обґрунтовував тим, що на час постановлення оскаржуваної ухвали діяв арешт, накладений виконавчою службою для забезпечення виконання виконавчих документів, де стягувачем є ПАТ АКБ «Львів».

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 27 квітня 2015 року апеляційну скаргу ПАТ АКБ «Львів» задоволено, скасовано ухвалу Золочівського районного суду Львівської області, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Судом встановлено, що в лютому 2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були наявні записи про обтяження у формі арешту та заборони відчуження на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_9, в тому числі будинок № 31 по вул. Сонячна в с. Тукотин, Золочівського району Львівської області.

Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 21 липня 2015 року в справі № 445/2543/14-ц в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_9 про визнання дійсним договору іпотеки і визнання права власності на спірний будинок відмовлено повністю.

Водночас, 25 червня 2015 року ОСОБА_5 внесла вказаний житловий будинок до статутного капіталу ТзОВ «Торг-МБ».

На підставі заяви представника ТзОВ «Торг-МБ», протоколу №1 загальних зборів засновників ТзОВ «Трог-МБ» від 25 червня 2015 року, акту приймання-передачі майна, акту оцінки вартості майна та витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно від 18 лютого 2015 року Державним реєстратором ОСОБА_4 14 липня 2015 року видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії СТА № 612328 та прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 22845420, на підставі якого внесено запис про державну реєстрацію права власності за ТзОВ «Торг-МБ» на житловий будинок № 31 по вул. Сонячна в с. Туркотин, Золочівського району Львівської області.

Не погодившись з такими рішеннями Державних реєстраторів позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що рішення № 19443348 від 18 лютого 2015 року Державного реєстратора ОСОБА_3 про державну реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на житловий будинок № 31 по вул. Сонячна в с.Туркотин, Золочівського району Львівської області є протиправним. Відтак, позовна вимога про скасування такого рішення є обґрунтованою та такою, що належить до задоволення. Оскільки на час прийняття оскарженого рішення Державним реєстратором ОСОБА_3 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були зареєстровані обтяження на спірний житловий будинок. Крім цього, ухвала Золочівського районного суду Львівської області від 12 лютого 2015 року про затвердження мирової угоди між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 скасована Апеляційним судом Львівської області, як така, що не відповідає вимогам закону.

Щодо вимоги ПАТ АКБ «Львів» зобов’язати відповідача-1 відновити державну реєстрацію права власності ОСОБА_9 на спірний житловий будинок суд першої інстанції зазначив, що скасування запису про державну реєстрацію прав у разі скасування судом рішення про реєстрацію таких прав, відбувається у встановленому Законом порядку після набрання судовим рішенням законної сили. Тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про скасування рішення Державного реєстратора ОСОБА_8 № від 14 липня 2015 року про державну реєстрацію права власності на спірний житловий будинок за ТзОВ «Торг-МБ» суд зазначає, що оскільки позивачем не подано доказів оскарження свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14 липня 2015 року та скасування його судом, відтак вимогу про визнання протиправним та скасування рішення Державного реєстратора ОСОБА_8, прийнятого на підставі такого свідоцтва, суд вважає передчасною та такою, що задоволенню не підлягає.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов’язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулюються нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон).

Відповідно до ст. 1 Закону (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державною реєстрацією є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч.3 ст.17 Закону документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За приписами ч.1 ст. 19 Закону (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація прав проводилась на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до ст. 26 Закону записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно з п.5 ч.1 ст.24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.

Відповідно до вказаних положень Закону, рішення суду щодо нерухомого майна, що набрало законної сили, є документом що посвідчує перехід права власності на таке майно та є підставою для реєстрації права власності, відтак скасування такого судового рішення є підставою для скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Крім цього, при прийнятті рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно державний реєстратор зобов’язаний перевірити, зокрема, відсутність на час отримання заяви в державному реєстрі речових прав запису про обтяження такого майна.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, на час прийняття оскарженого рішення Державним реєстратором ОСОБА_3 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були зареєстровані обтяження на спірний житловий будинок. Крім цього, ухвала Золочівського районного суду Львівської області від 12 лютого 2015 року про затвердження мирової угоди між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 скасована Апеляційним судом Львівської області, як така, що не відповідає вимогам закону. Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що рішення № 19443348 від 18 лютого 2015 року Державного реєстратора ОСОБА_3 про державну реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на житловий будинок № 31 по вул. Сонячна в с.Туркотин, Золочівського району Львівської області є протиправним. Позовна вимога про скасування такого рішення є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Щодо вимоги ПАТ АКБ «Львів» зобов’язати відповідача-1 відновити державну реєстрацію права власності ОСОБА_9 на спірний житловий будинок колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону (в редакції, що діє на час розгляду справи), у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Крім цього, чинною на момент прийняття рішення редакцією Закону передбачені особливості проведення реєстраційних дій на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 31-1 Закону реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.

Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення.

Державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб’єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна у день надходження відповідного рішення суду формує та реєструє необхідну заяву або реєструє рішення суду про заборону вчинення дій, пов’язаних з державною реєстрацією прав, чи рішення суду про скасування відповідного рішення суду.

Отже, скасування запису про державну реєстрацію прав у разі скасування судом рішення про реєстрацію таких прав, відбувається у встановленому Законом порядку після набрання судовим рішенням законної сили. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про скасування рішення Державного реєстратора ОСОБА_8 № від 14 липня 2015 року про державну реєстрацію права власності на спірний житловий будинок за ТзОВ «Торг-МБ» колегія суддів зазначає наступне. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, підставою для прийняття такого рішення було свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 14 липня 2015 року індексний номер 40610360 серії СТА № 612328, яке видане Державним реєстратором ОСОБА_8 відповідно до діючої станом на липень 2015 року редакції Закону.

Відтак, вірним є твердження суду першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права позивача буде звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування такого свідоцтва, як документа, що посвідчує право власності ТзОВ «Торг-МБ» на спірний об’єкт нерухомості.

Оскільки позивачем не подано доказів оскарження свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14 липня 2015 року та скасування його судом, відтак вимогу про визнання протиправним та скасування рішення Державного реєстратора ОСОБА_8, прийнятого на підставі такого свідоцтва, колегія суддів вважає передчасною та такою, що задоволенню не підлягає.

Покликання апелянтів про те, що даний спір не є публічно-правовим, оскільки виникає з цивільних правовідносин, а тому підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, колегія суддів не бере до уваги та зазначає наступне.

За правилами статті 1 КАС України цей Кодекс визначає юрисдикцію, повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов’язує надавати такі послуги виключно суб’єкта владних повноважень, і спір виник у зв’язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб’єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв’язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб’єкта владних повноважень або іншої особи;

Статтею 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

З питання юрисдикції справ, у котрих оскаржуються рішення реєстраційної служби, Пленум Вищого адміністративного суду України згідно із пунктом 8 постанови від 20 травня 2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» надав такі роз’яснення :

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом статті 9 Закону державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус.

Повноваження державного реєстратора, передбачені цим Законом, з видачі та прийому документів можуть виконувати посадові особи органів місцевого самоврядування, адміністратори центрів надання адміністративних послуг, нотаріуси.

Відповідно до частини другої статті 30 цього Закону дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб’єктами владних повноважень з питань реєстрації.

Спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на протиправності дій державних реєстраторів як суб’єктів, наділених владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, у зв’язку з недотриманням ними вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Таким чином, у даній справі дослідженню підлягали виключно владні, управлінські рішення та дії щодо державної реєстрації права власності, вчинені відповідачами як суб’єктами владних повноважень, а тому даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 243, ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст.ст. 322, 325, 329 КАС України , суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ТОРГ-МБ» та ОСОБА_2, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року у справі № 813/3117/15 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_10 судді ОСОБА_11 ОСОБА_12 Повне судове рішення складено 21.03.2018 року.