Постанова № 72935508, 14.03.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 643/378/17 Головуючий І інстанції – Сиротников Р.Є.

Провадження № 22ц/790/548/18 Головуючий ІІ інстанції - Кісь П.В.

Категорія: договірні

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: - ОСОБА_1,

- ОСОБА_2,

за участю секретаря - Пузікової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2017 року (суддя Сиротников Р.Є.) у цивільній справі № 643/378/17 за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

встановив:

16.10.2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося у суд з позовом до ОСОБА_3, у якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № DNH4KP93040099 від 01.12.2005 року у сумі 22324,89 грн. та судовий збір у розмірі 1544,00 грн.

В обґрунтування вказаних вимог посилалося на те, що відповідно до укладеного 01.12.2005 року кредитного договору № DNH4KP93040099, відповідач отримав кредит у розмірі 2568,80 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Згідно умов договір складається з заяви позичальника, умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до умов погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інших витрат згідно умов.

Взяті на себе зобов’язання Банк виконав своєчасно і повністю, надавши ОСОБА_3 кредитні ресурси. Відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в теперішній час за відповідачем сформувалась заборгованість станом на 25.11.2016 року у розмірі 51813,16 грн., з якої сума - 31027,55 грн. вже стягнута з відповідача на користь позивача за рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 06.05.2014 року.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2017 року в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмолено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ПАТ КБ «Приватбанк», в особі представника ОСОБА_4 звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, вважає рішення незаконним та просить його скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд не надав оцінки доказам, неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи та не сприяв повному і об’єктивному її розгляду.

Зазначає, що судом першої інстанції проігноровано вимоги ч. З ст. 61 ЦПК (в редакції на момент ухвалення рішення суду) України та безпідставно не взято до уваги наявність судового рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 06.05.2014 року, яким встановлено важливі для вирішення даної справи факти.

Крім цього, відповідачем взагалі не заперечувався ні факт укладення кредитного договору, ні наявність та розмір заборгованості, оскільки справа слухалась за відсутності відповідача на підставі матеріалів, наданих лише позивачем.

Кредитний договір повністю або у частині недійсним не визнавався, отже вказаний договір є чинним, таким, що породжує права та обов'язки сторін, зокрема — обов'язок позичальника повернути отримані кредитні кошти, сплатити відсотки за користування такими коштами,

Звертає увагу, що до матеріалів справи додано належні та допустимі докази на підтвердження факту та розміру заборгованості за кредитним договором. Стороною відповідача розрахунок заборгованості жодним чином не спростовано.

Також вказує, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не вчинив жодних дій відповідно до вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України.

Представник позивача ОСОБА_5 надала письмові пояснення у яких підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Сторони в судове засідання не з’явилися повідомлялися про дату та місце розгляду справи своєчасно та належним чином, відповідач, неодноразово не з’являвся у судові засідання, про поважність причин неявки суд не сповіщав.

Колегія суддів приходить до висновку про розгляд справи за його відсутністю сторін з огляду на таке.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07 липня 1989 року зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

В цій же справі суд виходив з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов'язані, зокрема, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду.

Зважуючи на викладене та враховуючи положеннями ст.ст. 371, 372 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін за наявними матеріалами справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи представників позивача, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Як за змістом ч.3 ст.2 ЦПК України в редакції, яка діяла на час розгляду і вирішення справи судом першої інстанції, так і згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України ( в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є необґрунтованими та недоведеними.

Однак, з таким висновком колегія суддів не погоджується, з огляду на таке.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

Згідно вимог ст.ст.10,60 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час розгляду справи судом першої інстанції), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що відповідно до укладеного 01.12.2005 року кредитного договору № DNH4KP93040099, відповідач отримав кредит у розмірі 2568,80 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Згідно умов договір складається з заяви позичальника, умов та правил надання банківських послуг (далі - умови). Відповідно до умов погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інших витрат згідно умов.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Взяті на себе зобов’язання Банк виконав своєчасно і повністю, надавши ОСОБА_3 кредитні ресурси.

Згідно зі ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Кредитні правовідносини між Банком та відповідачем за кредитним договором від 01.12.2005 року є дійсними, про бажання їх припинити в порядку встановленому законодавством чи договором не висловлювала жодна із сторін.

Доказів належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором матеріали справи не містять, та як вбачається з розрахунку заборгованості, наданим банком на час звернення до суду із позовною заявою, відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в час звернення до суду, а саме станом на 25.11.2016 року утворилась заборгованість у розмірі 51813,16 грн., яка складається з наступного:

- 1895,96 грн.- заборгованість за кредитом;

- 13547,77 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом;

- 36369,43 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором.

А також штрафи відповідно до п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500,00 грн. - штраф (фіксована частина);

- 1039,28 грн. - штраф (процентна складова).

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 06.05.2014 року з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ “ПриватБанк” стягнута заборгованість у розмірі 31027,55 грн.

З урахуванням вже стягнутої за рішенням суду суми, розмір заборгованості до стягнення складається з наступного.

- 0,00 грн. - заборгованість за кредитом (1895,96 грн. (заборгованість станом на 25.11.2016 року) – 1895,96 грн. (сума стягнута рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 06.05.2014 року);

- 4099,07 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом (13547,77 грн. (заборгованість станом на 25.11.2016 року) – 9448,70 грн. (сума відсотків стягнута рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 06.05.2014 року);

- 18640,23 грн. - заборгованість з пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором (36369,43 грн. (заборгованість станом на 25.11.2016 року) – 17729,20 грн. (сума пені стягнута рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 06.05.2014 року).

Як вбачається з матеріалів справи, умовами кредитного договору передбачено застосування пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по кредиту та сплату штрафу, як виду цивільно-правової відповідальності.

За положеннями ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Таким чином, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Так, відсутні підстави для стягнення з відповідача нарахованого Банком штрафу у загальному розмірі 1539 грн. 28 коп. через застосування кредитором подвійної відповідальності за одне й теж порушення, а тому судова колегія приходить до висновку про відмову у задоволені цієї вимоги.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення ч. 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями ст. ст. 1054, 1056-1 ЦК України, у такому порядку не підлягають зменшенню через не співмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Отже, ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та 2, ч. 2 ст. 12 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 3 вересня 2014 року № 6-100цс14, від 4 листопада 2015 року № 6-1120цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З урахуванням того, що сума боргу складає 4099 грн. 07 коп., а розмір пені (18640,23 грн.) значно перевищує розмір збитків, колегія суддів вважає за можливе зменшити її розмір, що відповідає вимогам частини 3 ст. 551 ЦК України, якою передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, а тому підлягає стягненню в розмірі 8339 грн. 61 коп., що становить розмір нарахування за рік (1895,96 грн. (тіло кредиту) + 13547,77 грн. (відсотки нараховані та не сплачені) * 0,15 % (ставка пені) * 360 (днів у банківському році).

Оскільки рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, то у відповідності до п. п. 1,3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України апеляційний суд його скасовує з постановленням нового про часткове задоволення позову.

Стягненню з відповідача підлягає сума заборгованості за кредитним договором № DNH4KP93040099б/н від 01.12.2005 року у загальному розмірі 12438 (дванадцять тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 68 коп., яка складається з 4099,07 грн. заборгованості за кредитом та 8339,61 грн. - заборгованості з пені за несвоєчасне виконання зобов’язань за кредитним договором з застосуванням положень ч.3 ст.551 ЦК України.

Судові витрати апеляційний суд розподіляє у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України (в ред. ЗУ №2147-V111 від 03.10.2017р.) та Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до нового розподілу судових витрат понесених у зв’язку з розглядом справи у суді першої інстанції з ОСОБА_3 С.Д. на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 980 грн. 67 коп., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а також за подання апеляційної скарги у розмірі 981 грн. 52 коп., а всього 1872 грн. 19 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2017 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 12 438 (дванадцять тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 68 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 1872 (одна тисяча вісімсот сімдесят дві) грн. 19 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 19 березня 2018 року.

Головуючий – П.В. Кісь

Судді: І.В. Бурлака

ОСОБА_2