Постанова № 72935192, 23.03.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2018 року

м. Харків

справа № 643/1473/17

провадження № 22ц/790/738/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого – Котелевець А.В.,

суддів – Коваленко І.П., Піддубного Р.М.,

ім’я (найменування) сторін:

позивач – Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 «ПриватБанк»,

відповідач – ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 травня 2017 року в складі судді Єрмак Н.В.,

у с т а н о в и в:

У лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») в особі свого представника ОСОБА_3 звернулося у суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 05 квітня 2012 року укладено Кредитний договір б/н, відповідно до умов якого ПАТ КБ «ПриватБанк» надало ОСОБА_2 кредит в розмірі 2 200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 20.40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», складають між ним та банком Договір.

У зв’язку з порушенням ОСОБА_2 зобов’язань за Кредитним договором станом на 31 грудня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 21 779 грн. 88 коп., яка складається із: 1) заборгованості за кредитом – 2 232 грн. 00 коп.; 2) заборгованості по процентам за користування кредитом – 15 160 грн. 89 коп.; 4) 2 873 грн. 66 коп. – заборгованість за пенею та комісією; 5) фіксованої частини штрафу – 500 грн.; 6) процентної складової штрафу – 1 013 грн. 33 коп.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 травня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за Кредитним договором в розмірі 21 779 грн. 88 коп. та витрати по сплаті судового збору – 1600 грн.

Рішення мотивовано тим, що своїм підписом відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», складають між ним та банком Договір. У зв’язку з невиконанням відповідачем взятих за Кредитним договором зобов’язань, наявна заборгованість підлягає стягненню на користь банку в судовому порядку.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2017 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 11 травня 2017 року залишено без задоволення.

21 листопада 2017 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на незаконність на необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк».

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції було ухвалено без належного повідомлення ОСОБА_2 про час та місце розгляду даної справи; Анкета – заява, підписана ОСОБА_2 05 квітня 2012 року, не є договором; ПАТ КБ «ПриватБанк» пропустив строк позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Також, в поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила суд апеляційної інстанції застосувати строки позовної давності до вимог банку.

ПАТ КБ «ПриватБанк» у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 15 березня 2017 року справа була призначена до розгляду в судовому засіданні на 11 травня 2017 року на 14 год. 15 хв.

В цей день було ухвалено заочне судове рішення.

Доказів того, що ОСОБА_2 належним чином повідомлялася про день та час розгляду справи матеріали справи не містять.

Рекомендоване повідомлення про вручення ОСОБА_2 судової повістки було повернуто до Московського районного суду м. Харкова у зв’язку із закінченням терміну зберігання кореспонденції у поштовому відділенні (а. с. 43-44).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що рішення суду першої інстанції було ухвалено без її належного повідомлення про час та місце розгляду даної справи.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обгрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 05 квітня 2012 року укладено Кредитний договір б/н, відповідно до умов якого ПАТ КБ «ПриватБанк» надало ОСОБА_2 кредит в розмірі 2 200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 20.40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», складають між ним та банком Договір.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Анкета - заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складають між ним та банком Договір; підтвердив, що ознайомлений і згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також з Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, що підтверджується особистим підписом відповідача у Анкеті - заяві.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості (стаття 627 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК України).

При укладанні вказаного Кредитного договору сторони керувались частиною 1 статті 634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно із статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частинами 1, 2 статті 598 ЦК України визначені підстави припинення зобов’язання, а саме: зобов’язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Пред'являючи позов ПАТ КБ «ПриватБанк» вказав, що ОСОБА_2 зобов’язань за Кредитним договором не виконала, у зв’язку з чим, станом на 31 грудня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 21 779 грн. 88 коп., яка складається із: 1) заборгованості за кредитом – 2 232 грн. 00 коп.; 2) заборгованості по процентам за користування кредитом – 15 160 грн. 89 коп.; 4) 2 873 грн. 66 коп. – заборгованість за пенею та комісією; 5) фіксованої частини штрафу – 500 грн.; 6) процентної складової штрафу – 1 013 грн. 33 коп.

Цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Саме така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України була обов’язковою для судів на час ухвалення судового рішення.

З урахуванням викладеного, позов ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за Кредитним договором підлягає частковому задоволенню.

Заявлене в апеляційній скарзі ОСОБА_2 клопотання про застосування строків позовної давності до вимог банку задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

За змістом частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду (стаття 367 ЦПК України), тому заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Апеляційним судом на стадії апеляційного провадження правомірно та у межах наданих повноважень застосовується позовна давність за заявою, зробленою стороною у спорі під час розгляду справи в суді першої інстанції, до ухвалення рішення по суті спору.

Відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

В пункті 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз’яснено, що вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір.

ПАТ КБ «ПриватБанк» при зверненні до суду першої інстанції сплатив судовий збір в розмірі 1600 грн., що документально підтверджено платіжним дорученням № PROM6BOX4K від 26 січня 2017 року (а. с. 1).

Таким чином, з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1509 грн. 43 коп. (21 779 грн. 88 заявлені позивачем вимоги : 20 266 грн. 55 коп. задоволені позовні вимоги = 1,07 частина задоволених вимог; 1600 грн. : 1,07 = 1495 грн. 33 коп.).

ОСОБА_2 при зверненні до суду апеляційної інстанції сплатила судовий збір в розмірі 1760 грн., що документально підтверджено платіжним дорученням № 14758996 від 29 грудня 2017 року (а. с. 91).

Таким чином, з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 122 грн. 30 коп. (21 779 грн. 88 заявлені позивачем вимоги : 1 513 грн. 33 коп. вимоги у задоволенні яких позивачеві відмовлено = 14, 39 частина вимог в задоволенні яких відмовлено; 1 760 грн. : 14, 39 = 122 грн. 30 коп.).

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 травня 2017 року – скасувати та ухвалити нову постанову.

Позов Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк», код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України – 14360570, МФО - 305299, заборгованість за Кредитним договором від 05 квітня 2012 року б/н у загальному розмірі 20 266 грн. 55 коп. (двадцять тисяч двісті шістдесят шість грн. 55 коп.).

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» в частині стягнення з ОСОБА_2 фіксованої частини штрафу та процентної складової штрафу – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк», рахунок № 29092829003111, МФО - 305299, судовий збір в розмірі – 1495 грн. 33 коп. (одна тисяча чотириста дев’яносто п’ять грн. 33 коп.).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк», код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України – 14360570, МФО – 305299, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1, судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 122 грн. 30 коп. (сто двадцять дві грн. 30 коп.).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складене 23 березня 2018 року.

Головуючий – А.В. Котелевець

Судді – І.П. Коваленко

ОСОБА_4