Постанова № 72934968, 14.03.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 632/292/17 Головуючий 1 інстанції - Библів С.В.

Провадження № 22ц/790/677/18 Головуючий ІІ інстанції - Кісь П.В.

Категорія: договірні

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: - Бурлака І.В.,

- Яцини В.Б.,

за участю секретаря - Пузікової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Первомайського міського суду Харківської області від 20 вересня 2017 року (суддя Библів С.В.) у цивільній справі № 632/292/17 за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

08.03.2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося у суд з позовом до ОСОБА_3, у якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 01.02.2012 року у розмірі 27618,41 грн..

В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що між сторонами 01.02.2012 року був укладений договір № б/н про надання споживчого кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в сумі 2900 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач порушив умови договору, не виконав їх і не виконує на даний час, допускаючи прострочення платежів, у зв'язку з чим, станом на 31.01.2017 року має заборгованість у сумі - 27618,41 грн..

Рішенням Первомайського міського суду Харківської області від 20 вересня 2017 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Суд вирішив: стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 23685,20 грн., яка складається з наступного: 2000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 20585,20 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1100,00 грн. - заборгованість за пенею та судовий збір в сумі 1600,00 грн., а всього: 25285,20 грн.

В іншій частині заявлених вимог суд відмовив.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволені позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд не сприяв повному і об'єктивному розгляду справи, судом було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Представник відповідача вказує, що судом було відмовлену у задоволенні позовних вимог стосовно строку позовної давності лише в певній частині. При цьому до основної суми заборгованості та процентів за користування кредитом судом позовну давність не було застосовано.

Тобто, у зв'язку зі спливом позовної давності з повернення тіла кредиту у Банку відсутні правові підстави стягувати проценти, штрафи та інші платежі передбачені договором.

Однак, судом першої інстанції не було належним чином досліджено дані обставини та докази з цього приводу що наявні в матеріалах судової справи і було ухвалено рішення про задоволення позовних вимог без застосування строків позовної давності.

Також, наголошує, що відповідач категорично заперечувала та заперечує проти розрахунку заборгованості наданого Банком з огляду на те, що умови зі сплати процентів не були повідомлені відповідачу та більше того не відповідають положенням, які були заявлені Банком стосовно плати за користування коштами.

Крім того, враховуючи назви граф у розрахунку заборгованості суд двічі стягнув пеню, при чому - поза межами строків спеціальної позовної давності.

Представник позивача ОСОБА_6 надала до суду письмовий відзив на апеляційну скаргу у якому зазначила про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про розгляд справи за відсутності скаржника або його представників.

Судова колегія, керуючись положеннями ст.ст. 371, 372 ЦПК України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності, належним чином повідомлених, учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, колегія суддів приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України ( в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується апеляційний суд, виходив з того, що вимоги позивача підлягають задоволенню в тій частині, які не лежать поза межами строків позовної давності.

Так, судовим розглядом встановлено, що між сторонами 01.02.2012 року був укладений договір № б/н про надання споживчого кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в сумі 2900 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 ЦК України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

При оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч. 2 п.1 ст. 30 ЦК України), якою підтверджується, що Позичальник ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами.

Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 ЦК України). Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умовами та Тарифами.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин (в тому числі договір) вважається укладеним в письмовій формі, якщо її зміст, зафіксовано в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. Стаття 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватися і інші засоби зв'язку, наприклад електронний. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Позивача (www.privatbank.ua ) ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг (далі - Умови та Правила).

Тобто, Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку.

Відповідачем ОСОБА_3 01.02.2012 року було підписано Анкету - Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг..

У даній Анкеті-Заяві від 01.02.2012 року зазначено, що підписавши цю заяву, Відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Відповідачу було надано для ознайомлення в письмовому вигляді Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи банку, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання.

Згідно до анкети-заяви відповідач зобов'язався в подальшому знайомитися зі змінами Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку на сайті www.privatbank.ua

Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов'язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому.

Отже, враховуючи вищевикладене, Анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами складають Договір про надання банківських послуг.

Тобто, в даному випадку зміст договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах.

Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення договору в такій формі чинному законодавству не суперечить.

На підставі вказаної анкети-заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку ''Універсальна''. Факт отримання кредитної картки відповідачем підтверджується фото відповідача з карткою, яка міститься в матеріалах справи.

У ході розгляду справи також з'ясовано, що на вказану картку було встановлено кредитний ліміт в розмірі 300,00 грн., який в подальшому було збільшено до 2900,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлення та зміну кредитного ліміту підтверджується довідкою банку.

При встановленні та зміні кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь- якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

Таким чином, встановлення та зміна Кредитного ліміту здійснюється банком самостійно та згода Позичальника на це не потрібна.

Із виписки по особовому рахунку ОСОБА_3 вбачається, що остання знімала кредитні кошти, потім частково погашала заборгованість за договором і знову користувалася кредитними коштами. Тобто активно користувалася послугою банку.

Користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому її твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи.

Як вбачається з Анкети-заяви про приєднання до банківських послуг, відповідач зобов'язалася в подальшому самостійно знайомитися з Умовами та правилами, Тарифами на сайті Банку.

Позивачем додано до позовної заяви Умови та правила надання банківських послуг, а також Тарифи з якими було ознайомлено відповідача. Крім того, в матеріалах справи наявні внутрішні Накази про затвердження Умов та правил.

Згідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

А ні відповідачем, а ні його представником не надано доказів на спростування заборгованості по кредиту чи її розміру.

Що стосується доводів апеляційної скарги порушення Банком норм ЗУ "Про захист прав споживачів", судом встановлено наступне.

Банком на виконання відповідних положень Закону України «Про захист прав споживачів» надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору.

Враховуючи, що законодавчо не встановлений обов'язок кредитора на відібрання підпису позичальника під наданою інформацією, доказом наявності факту виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» є положення ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією (отримання кредиту боржником та сплата ним періодичних платежів).

Таким чином, кредитний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та є чинним.

Будь-яких дій щодо введення ОСОБА_3 в оману при укладенні кредитного договору № б/н від 01.02.2012року, Банк, як сторона договору, не вчиняв.

ОСОБА_3 добровільно уклала з Банком кредитний договір, будь яких підтверджень в обмеженні її можливості прочитати договір в момент підписання, вона не вказала.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували вищенаведені факти, матеріали справи не містять.

Не заслуговують на увагу також посилання відповідача та його представника на той факт, що Банком неправомірно збільшено відсоткову ставку за користування кредитними коштами.

Так, згідно ст. 1056-1 ЦК України відсоткова ставка може бути фіксованою або змінною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 36,00 % на рік. Далі відсоткова ставка була змінена, що підтверджується наказами банку. 01.01.2013 року відповідно до Наказу Банку № СП-2012-6993080 від 26.10.2012р. відсоткова ставку була зменшена до 30,00 %, 01.09.2014 року відповідно до Наказу Банку № СП-2014-6915682 від 18.08.2014 року відсоткова ставка була підвищена до 34,80% 01.04.2015 року відсоткова ставка була підвищена до 43,20%, згідно Наказу № СП-2015-6552838 від 18.02.2015 року.

Зазначені зміни повністю узгоджуються з Умовами та правилами надання банківських послуг.

Зокрема, згідно до п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору.

Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку або ж у випадку підключення клієнта до комплексу Mobile-banking шляхом використання смс-повідомлень згідно до п. 1.1.3.1.9. Умов та правил надання банківських послуг.

Банк повідомляв позичальника про зміну відсоткової ставки за кредитним договором шляхом направлення смс-повідомлень на номер мобільного телефону клієнта, а також у виписці по рахунку. Витяг з архіву смс-повідомлень та виписка містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 1.1.2.3 до обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам.

Відповідно до п. 1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг Обов'язки Клієнта: У разі незгоди зі змінами Правил та/або Тарифів Банку надати Банку письмову заяву про розірвання цього Договору і погасити заборгованість, що виникла перед Банком, у тому числі й заборгованість, що виникла протягом 30 днів з моменту повернення Карток, виданих Власнику і його Довіреним особам.

Після зміни процентної ставки з відповідною заявою про розірвання договору Відповідач до банку не зверталася, про припинення кредитування не просила та всю виниклу заборгованість перед банком не погашала, отже Відповідач прийняла нові Тарифи та погодилася з їх зміною.

Судом з'ясовано, що підвищення відсоткової ставки відбулося тільки за витратами з певної дати (дата зазначається в наказі), що дає можливість у разі незгоди з новою відсотковою ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій відсотковій ставці, що являється суттєвою перевагою для клієнта і не порушує його право на незмінність відсоткової ставки по уже наявній кредитній заборгованості.

Правомірність зміни умов договору також підтверджується Постановаю № 5 Пленуму ВССУ від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин". "При вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641-642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК.

Не знайшли свого підтвердження і доводи апеляційної скарги щодо неправомірності списання з рахунку відповідача.

Постановою НБУ «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 29.03.2004 року (п.1.4) передбачено Договірне списання Банком з рахунку Клієнта коштів без надання Клієнтом платіжного доручення, може здійснюється Банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і Клієнтом.

П. 6.1 вказаної Постанови встановлено, що Банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Якщо кредитором за договором є Банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію необхідну банку для списання ним коштів з рахунків платника (п.6.5).

Згідно умовам договору, а саме п. 1.1.3.1.6 Клієнт доручає Банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків Клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах сум які підлягають сплаті Банку по цьому договору, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку в випадку настання строків платежів по іншим договорам. Банк проводить списання коштів в грошовій одиниці України та іноземній валюті з будь-якого рахунку клієнта в сумі, що еквівалентна сумі заборгованості по договору.

Спростовуються матеріалами справи також доводи представника відповідача стосовно внесення платежів в рахунок погашення заборгованості невідомими особами.

Відповідно до п.п.1.1.5.5. Умов та правил надання банківських послуг - "Банк не несе відповідальність у випадку, якщо інформація про рахунки Клієнта, Карти, контрольної інформації Клієнта, відправленої в SMS повідомленні ПІН коді, Ідентификаторі користувача, паролях системи Приват24, паролі (нике) MobileBanking або проведенних Клієнтом операціях стане відомою третім особам в результаті недобросовісного виконання Клієнтом умов,зберігання та використання або/та прослуховування або перехват інформації в каналах зв'язку під час використання цих каналів".

В свою чергу п. 2.1.1.7.4. Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що держатель Карти несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на карті даних, до моменту звернення Власника Карти в Банк та блокування Карти і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Картки в СТОП-ЛИСТ платіжної системи.

Пунктом 2.1.1.7.3. Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що у разі якщо Держатель дає згоду на проведення операцій з Картками або нанесеними на них даними поза полем його зору, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання надалі.

Більш того, Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що платежі були здійснені невідомими їй особами.

З 23.06.2015 по 25.06.2015 року були внесені кошти з різних рахунків саме в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, а отже платникам був достайменно відомий номер картрахунку, відкритий для обслуговування кредитного договору від 01.02.2012 року.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Так, на даний час, ОСОБА_3 належним чином свої зобов'язання за Кредитним договором не виконала.

Твердження відповідача та його представника про неправомірності та неправильності нарахування пені в результаті порушення зобов'язання по Договору, не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи.

Нарахування пені за кредитними картами здійснюється з 01.05.2009 року в розмірі 1% від суми заборгованості, але не менше 30грн, що затверджено Наказом СП-2009-289 від 07.04.2009 року.

В подальшому Наказом СП-2013-6500941 від 28.01.2013 р. розмір пені було збільшено до 50 грн., яка нараховується щомісячно у разі виникнення прострочення по кредиту на суму від 100 грн.

19.09.2013 року Наказом СП-2013-6776448 внесені зміни до тарифів щодо розміру пені, а саме:

- у разі виникнення прострочення на протязі одного місяця - сплачується пеня в розмірі 50 грн.;

- у разі виникнення прострочення другий місяць поспіль - сплачується пеня в розмірі 100 грн.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача стосовно пропуску позовної давності зведені виключно до його суб'єктивної, критичної оцінки наданих банком доказів та висновків суду і не забезпечені належними та допустимими доказами, які б спростовували доводи представника банку та висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Тобто, позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч.1 ст. 259 ЦК України).

Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Верховний суд України неодноразово висловлювався відносно строку виконання зобов'язань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, а саме 19.03.2014 року справа № 6-14цс14 та 18.06.2014 року справа №6-61цс 14 «Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору."

Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки до останнього дня 11.2015 року, а тому строк повернення кредиту в повному обсязі спливає 30.11.2015 року.

Позивач же звернувся до суду з позовом 19.02.2017 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи.

Оскільки рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, то апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 20 вересня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 19 березня 2018 року.

Головуючий - П.В. Кісь

Судді: І.В. Бурлака

В.Б. Яцина