Постанова № 72934709, 21.03.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року справа №805/1778/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді:

Ястребової Л.В.,

суддів: Гайдара А.В., Компанієць І.Д.,

секретар Терзі Д.А.,

за участі позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Сущенка В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Донецького окружного адміністративного суду (суддя- Голубова Л.Б.) від 18 січня 2018 року (повний текст складено 26 січня 2018 року) у справі №805/1778/17-а за позовом ОСОБА_4 до Прокуратури Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Прокуратури Донецької області (надалі - відповідач) про зобов'язання допустити до інформації, яка розповсюджена та внесена у складеному протоколі оперативної наради про стан досудового розслідування по кримінальним провадженням згідно листа Генерального прокурора України від 23 грудня 2016 року № 04/2/3-2064-13 на його скарги.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року у задоволенні позову відмовлено .

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, невірно застосовані норми права в порушення його конституційних прав на інформацію. Позивач вважає, що судом порушено ст.. 6 Конвенції про захист прав людини, право на справедливий суд та обмежено право на допуск до інформації, яка не визнана секретною.

Під час апеляційного розгляду позивач підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення про задоволення його позовних вимог. Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач звернувся до Прокуратури Донецької області з інформаційним запитом від 16 січня 2017 року на отримання публічної інформації, в якому просив надати: копію протоколу оперативної наради про стан досудового розслідування по кримінальним провадженням згідно листа Генерального прокурора України від 23 грудня 2016 року № 04/2/3-2064-13 (а.с. 21).

Запит отриманий відділом організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Прокуратури Донецької області 16.01.2017 та зареєстрований за № 43. (а.с. 21).

За результатами розгляду запиту на отримання публічної інформації від 16 січня 2017 року, позивачу Прокуратурою Донецької області була надана відповідь від 20 січня 2017 року № 13-1113-02, у якій зазначено, що протокол від 12 січня 2017 року є документом, що становить внутрівідомчу службову кореспонденцію, пов'язаною зі здійсненням контрольних, наглядових функцій, передують прийняттю рішення та містить службову інформацію з обмеженим доступом.

Згідно реєстру відомостей відправлення простою письмовою кореспонденцією, відповідь Прокуратури Донецької області від 20 січня 2017 року № 13-1113-02 на адресу позивача направлена 20 січня 2017 року (а.с. 47).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при вирішенні питання щодо відмови у наданні позивачу копії протоколу оперативної наради про стан досудового розслідування по кримінальним провадженням згідно листа Генерального прокурора України, відповідач діяв на підставі діючого законодавства, оскільки запитувана інформація створена не суб'єктом владних повноважень, та не є публічною. Інформація у протоколі оперативної наради містить конфіденційну та службову інформацію, яка відповідно до ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» є інформацією з обмеженим доступом.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі Закон № 2939.

Частинами 1, 2 ст. 1 Закону № 2939 визначено, що публічна інформація це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

За змістом ст. 3 Закону право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Приписами ч. 1 ст. 12 Закону № 2939 передбачено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації -фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону № 2939, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Пунктом 6 ч. 1 статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено обов'язок розпорядників надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, частина перша статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначає випадки, за яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту.

А саме, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Пунктом 3 ч. 4 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено мотивовану підставу відмови.

Як свідчать матеріали справи (відповідь на інформаційний запит), підставою для відмови позивачу у наданні копії протоколу оперативної наради від 23.12.2016 щодо стану досудового розслідування у кримінальному провадженні, відповідачем зазначено, що протокол є документом, що становить внутрівідомчу службову кореспонденцію, пов'язаною зі здійсненням контрольних, наглядових функцій, передують прийняттю рішення та згідно з вимогами ст.. 6, 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» містить службову інформацію з обмеженим доступом.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Статтею 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація: 1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Згідно п. 2 Переліку документів, у яких міститься службова інформація, затверджених наказом Генерального прокурора України №158 від 30 грудня 2014 року, (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), відомості, одержані під час здійснення нагляду за додержанням законів органами, які провадять оперативно-розшукову та контррозвідувальну діяльність, які не віднесені до секретної інформації віднесено до службової інформації.

Відповідно до п. 1.7 наказу Генерального прокурора України «Про організацію інформування суспільства щодо діяльності органів прокуратури України» від 18 вересня 2015 року № 218, поширення інформації про результати досудового розслідування у кримінальних провадженнях згідно зі статтею 222 Кримінального процесуального кодексу України оприлюднювати лише з дозволу слідчого або прокурора, який здійснює процесуальне керівництво за умови, що це не зашкодить швидкому, повному і неупередженому розслідуванню та не призведе до порушення прав учасників кримінального провадження.

Як зазначалося, протокол від 12.01.2017 року складений за наслідками проведення оперативної наради щодо стану досудового розслідування та процесуального керівництва у кримінальному провадженні, що відповідає ч. 2 ст. 25 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади , орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних функцій.

В даній справі, інформація в протоколі оперативної наради, яку запитує позивач, не містить публічної інформації в розумінні ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а є дією, спрямованою на реалізацію своїх повноважень в рамках Закону України «Про прокуратуру», тобто внутрівідомчою службовою кореспонденцією, пов'язаною із здійсненням контрольних, наглядових функцій.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Що стосується доводів позивача про ігнорування судом першої інстанції його прохання про розгляд справи за участі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та НАБУ, то участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, передбачена ст.. 53 Кодексу про адміністративне судочинство України, відповідно до якої це право цих осіб звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах за умови надання доказів, які підтверджують наявність визначених підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.

Частиною 5 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено також право, а не обов'язок суду про участь учасника справи у судовому засіданні в режимі відео конференції в приміщенні суду, визначеному судом.

Згідно положень ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням.

Повний текст постанови складений 21 березня 2018 року.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року у справі № 805/1778/17-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Л.В. Ястребова

А.В. Гайдар

І.Д. Компанієць