Рішення № 72933084, 19.03.2018, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.03.2018 Справа № 920/1250/17

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі

судді Резніченко О.Ю.,

секретар судового засідання – Мудрицька С.Ю.,

розглядається в порядку загального позовного провадження справа № 920/1250/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Альбіон” (пр. Слобожанський, 31Д, м. Дніпро, 49083),

до відповідача ОСОБА_1 сільськогосподарського підприємства агрофірми “Соснівська” (вул. Бондаря, буд. 37, с. Соснівка, Конотопський район, Сумська область, 41662),

про стягнення 1 116 462 грн. 00 коп. на підставі договору купівлі-продажу № 1452АЛ від 16.05.2016, відповідно до договору про відступлення права вимоги № 1452/1АЛ від 07.08.2017

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2,

від відповідача - ОСОБА_3

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з ОСОБА_1 сільськогосподарського підприємства агрофірми “Соснівська” 1 116 462 грн. 00 коп. заборгованості за товар відповідно до договору купівлі-продажу № 1452АЛ від 16.05.2016, право вимоги якої позивач отримав на підставі договору про відступлення права вимоги № 1452/1АЛ від 07.08.2017.

19.01.2018 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову, вказуючи на те, що відповідно до домовленостей між відповідачем та продавцем ТОВ «Торгова компанія «Альбіон», останнє зобов’язалося продати відповідачу сівалку Great Plains 2016 року випуску, модель YP2425 з укомплектованими ріжучими дисками для нульового обробітку (турбоножами) в кількості 24 штуки. Також відповідно домовленості у випадку, якщо вищезазначена сівалка буде до 2016 року, то така сівалка буде коштувати 2 605 078 грн., тобто 70% від вартості сівалки 2016 року випуску. 19.05.2016 ПСП АФ "Соснівська" враховуючи ризики оплатила ТОВ «Торгова Компанія «Альбіон» 2 605 078 грн. 20.05.2016 договір був підписаний сторонами з протокол розбіжностей відповідача, про що у договорі зроблена відповідна відмітка. 25.05.2016 ТОВ «Торгова Компанія «Альбіон» поставила сівалку 2012 року випуску, яку відповідач відмовився приймати, не підписав ні видаткової накладної, ні акту приймання-передачі. ПСП АФ «Соснівська» запропонувала ТОВ «Торгова Компанія «Альбіон» в термін десяти календарних днів після привезення повернути кошти і забрати сівалку. У відповідь ТОВ «Торгова Компанія «Альбіон» запропонувала залишити відповідачу у себе сівалку з оплатою 2 605 078 грн., внести відповідні зміни до первинних документів щодо року випуску сівалки та її вартості. Однак, станом до 18.10.2017 ТОВ «Торгова Компанія «Альбіон» ніякі дії не проводила, в тому числі продавцем не було заявлено будь-яких претензій щодо сплати коштів.

19.02.2018 позивач подав відповідь на відзив, в якому вказує, що усні домовленості сторін про зміну умов договору не мають ніякої юридичної сили, оскільки договір укладений у письмовій формі. Відповідачем не надано доказів направлення позивачу протоколу розбіжностей до договору. Факт передачі сівалки відповідачу підтверджується товарно-транспортними накладними № 696 та № 697 від 25.05.2016; 26.04.2017 працівниками сервісної служби та працівниками відповідача було здійснено запуск сівалки в полі, що підтверджується сервісним звітом № 22293. За умовами договору, оплата повної вартості товару не залежить від укладення сторонами окремих документів, а повинна відбутися у чіткі строки, узгоджені сторонами у додатку № 1 до договору.

У судовому засіданні 19.02.2018 судом оглянуті надані позивачем оригінал договору купівлі-продажу № 1452АЛ від 16.05.2016, додатку № 1 до договору, оригінал акту виконаних робіт (Сервісний звіт № 22293), оригінали товарно-транспортних накладних № 696 та № 697 від 25.05.2016. Копії вказаних доказів, що містяться в матеріалах справи є тотожними оглянутим оригіналам.

Стосовно додатку № 2 до договору «Акт приймання-передачі», який містить підписи та печатку з боку відповідача, позивач пояснив, що оригіналу вказаного додатку не має.

14.03.2018 відповідач подав заперечення на відповідь, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову. Відповідач вказує на те, що договір купівлі-продажу № 1452АЛ від 16.05.2016 був отриманий ТОВ «Торгова компанія «Альбіон» з протоколом розбіжностей. На підтвердження домовленостей продавця та покупця щодо купівлі-продажу сівалки 2016 року відповідач подає копію акту приймання – передачі (додаток № 2 до договору), який містить підписи та печатку ТОВ «Торгова компанія «Альбіон» та згідно з яким товар, що передається – сівалка 2016 року випуску. Вказаний акт не підписаний з боку відповідача у зв’язку з тим, що фактично поставлена сівалка 2012 року.

У судовому засіданні 19.03.2018 судом оглянуто оригінал наданого відповідачем акту приймання – передачі (додаток № 2 до договору); копія, що додана відповідачем до заперечення на відповідь є тотожною оглянутому оригіналу.

Позивач підтримує позовні вимоги.

Відповідач просить суд відмовити у задоволені позову.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені усі належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані докази по справі, суд

ВСТАНОВИВ:

07.08.2017 між позивачем (новий кредитор) та ТОВ «Торгова компанія «Альбіон» (первісний кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги № 1452/1АЛ, за умовами якого, первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває право вимоги на загальну суму 1 116 462 грн. 00 коп. належне первісному кредиторові у відповідності до договору купівлі - продажу №1452АЛ від « 16» травня 2016 року, укладеного між первісним кредитором та боржником.

Новий кредитор повідомлений про заперечення, які існують у боржника на момент підписання договору і можуть бути висунуті проти вимог нового кредитора, а також про зміст листування і переговорів між первісним кредитором і боржником (п. 1 договору).

За відступлення права вимоги новий кредитор протягом 90 днів з моменту укладення цього Договору сплачує первісному кредитору винагороду в розмірі 1 116 462 грн. 00 коп. (п. 2 договору).

За редакцією договору купівлі-продажу №1452АЛ, що підписаний відповідачем та ТОВ «Торгова компанія «Альбіон», останнє зобов’язується продати, а відповідач прийняти та оплатити сівалку Great Plains, модель YP 2425.

Комплектація товару та строк його оплати обговорені у додатку № 1 до договору, що є його невід’ємною частиною.

Згідно з додатком 1 до договору, ТОВ «Торгова компанія «Альбіон» зобов’язалася поставити сівалку Great Plains, модель YP 2425, нову, вартістю 3 721 540 грн. 00 коп.

Також у додатку узгоджено порядок оплати товару: перший платіж – 2 605 078 грн. 00 коп. до 19.05.2016, другий платіж – 372 154 грн. 00 коп. до 20.06.2016, третій платіж - 372 154 грн. 00 коп. до 20.07.2016, оплата суми договору, що залишилася – 372 154 грн. 00 коп. до 20.08.2016.

Позивач в обґрунтування позовних вимог вказує на те, що відповідачу на виконання умов договору була передана сівалка, однак її вартість оплачена частково в сумі 2 605 078 грн. 00 коп., тому заборгованість відповідача складає 1 116 462 грн. 00 коп.

На підтвердження позовних вимог позивач разом з позовною заявою подав копію договору купівлі-продажу від 16.05.2016 № НОМЕР_1, додаток № 1 до договору (специфікація товару, графік оплати), оригінали яких були оглянуті судом, додаток № 2 до договору Акт приймання-передачі від 25.05.2016 (оригінал акту у позивача відсутній), довідку № 168-63946БТ від 04.12.2017 на підтвердження часткової оплати відповідачем товару 19.05.2016 в сумі 2 605 078 грн. 00 коп. Також з відповіддю на відзив позивач подав копії податкових накладних від 19.05.2016 та від 25.05.2016, копії товарно-транспортних накладних № 696 та № 697 від 25.05.2016., сервісного звіту № 22293 від 26.04.2017; заяву свідка.

Відповідач заперечує факт наявності заборгованості, посилаючись на те, що відповідно до домовленостей між відповідачем та продавцем, останній зобов’язався продати відповідачу сівалку Great Plains 2016 року випуску, модель YP2425; у випадку, якщо сівалка буде до 2016 року, то така сівалка буде коштувати 2 605 078 грн., тобто 70% від вартості сівалки 2016 року випуску. 19.05.2016 року ПСП АФ "Соснівська" враховуючи ризики оплатила ТОВ «Торгова Компанія «Альбіон» 2 605 078 грн. 20.05.2016 договір був підписаний відповідачем з протокол розбіжностей, про що у договорі зроблена відповідна відмітка.

На підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог відповідач подав копію договору купівлі-продажу від 16.05.2016 № НОМЕР_1, протокол розбіжностей до договору від 20.05.2016, заяви свідків, копію рахунку позивача № 55741 від 18.10.2017 на оплату товару, копію митної декларації, копію платіжного доручення № 2730 від 19.05.2016. Також з запереченнями на відповідь відповідач подав додаток № 2 до договору Акт приймання-передачі від 25.05.2016 (оригінал оглянутий судом в судовому засіданні 19.03.2018), видаткову накладну від 25.05.2016, що не підписані відповідачем.

Згідно зі ст.ст. 73-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 ЦК України).

Статтею 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За приписами ст. 208 Цивільного кодексу України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 641 Цивільного кодексу України визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Відповідно до статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За статтею 642 Цивільного кодексу України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Згідно зі ст. 646 Цивільного кодексу України, відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно пункту 4 статті 181 Господарського кодексу України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (пп. 6, 8 ст. 181 Господарського кодексу України).

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу датований 16.05.2016; на підставі рахунку від 19.05.2016 відповідачем сплачено позивачу 2 605 078 грн. 00 коп. за сівалку.

При цьому, відповідно до відмітки на договорі, останній підписаний відповідачем 20.05.2016 з протоколом розбіжностей, що додається.

За умовами п. 10.1. договору, останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Згідно з протоколом розбіжностей до договору купівлі-продажу за редакцією покупця вносяться зміни до п.п. 1.1., 1.2., 2.2., 2.3., 3.2., 4.1., 4.5., 5.1., 10.10. договору, в тому числі щодо товару (року випуску), ціни товару, умов оплати товару, моменту переходу права власності на товар, гарантій продавця щодо року випуску товару.

Копія договору з відміткою про наявність протоколу розбіжностей додана позивачем до позовної заяви, є тотожною оригіналу, що був наданий позивачем суду для огляду, тому заперечення останнього щодо наявності протоколу розбіжностей суд вважає безпідставними. Тим більше, за умовами договору про відступлення права вимоги позивач повідомлений про заперечення, які існують у боржника на момент підписання договору і можуть бути висунуті проти вимог нового кредитора (п. 1 договору).

При цьому, протокол розбіжностей від 20.05.2016 не підписаний позивачем, тому виходячи з приписів ст. 181 ГК України (згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо)), останній не може свідчити про досягнення сторонами згоди щодо окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей.

З урахуванням викладених норм чинного законодавства, враховуючи умови договору щодо набрання ним чинності з моменту підписання сторонами, факту підписання договору купівлі-продажу відповідачем 20.05.2016 з протоколом розбіжностей щодо товару (року випуску), ціни товару, умов оплати товару, моменту переходу права власності на товар, гарантій продавця щодо року випуску товару, відсутністю належних та допустимих доказів згоди позивача щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, суд приходить до висновку, що договір купівлі-продажу № НОМЕР_1 від 16.05.2016 є неукладеним, оскільки сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору.

Щодо інших наявних в матеріалах справи доказів.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», передбачає, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наданий позивачем акт приймання-передачі товару від 25.05.2016 (а.с. 20) не містить підписів продавця, а містить тільки підписи покупця, при цьому покупець заперечує факт підписання такого акту, оригіналу акту позивачем не подано та зазначено про його відсутність, тому вказаний акт не приймається судом в якості належного та допустимого доказу на підтвердження позовних вимог.

В матеріалах справи також міститься наданий відповідачем акт приймання-передачі від 25.05.2016, що не містить підпису покупця, а містить підпис тільки від продавця.

У вказаних актах міститься різна інформація стосовно товару, зокрема, у акті, що не підписаний відповідачем, вказаний рік випуску сівалки – 2016.

Виходячи з приписів Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підписання покупцем видаткової накладної, яка відповідає вимогам Закону, та фіксує факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов’язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Однак, судом встановлено, що видаткова накладна від 25.05.2016 щодо поставки сівалки вартістю 3 721 540 грн. 00 коп. також не підписана відповідачем.

При цьому, фактично у відповідача (останнім не заперечується) знаходиться сівалка, що передана ТОВ «Торгова компанія «Альбіон», але 2012 року випуску про що свідчить митна декларація ІМ 40 ДЕ 110120002/2016/502016 (а.с. 61). Сівалка запущена 26.04.2017 згідно з сервісним звітом (а.с. 101).

Вказані докази свідчать про виникнення між сторонами відносин щодо купівлі-продажу сівалки, однак не на умовах, що передбачені договором купівлі-продажу № НОМЕР_1 від 16.05.2016, який як встановлено судом є неукладеним.

Стосовно товарно-транспортних накладних № 696 та № 697 від 25.05.2016, за встановлених обставин, останні не приймаються судом в якості достатніх доказів на підтвердження факту узгодження сторонами ціни товару та характеристик сівалки, прийняття відповідачем товару; ТТН не є первинним документом що підтверджує факт купівлі-продажу сівалки у розумінні ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363).

Так само суд не приймає в якості належних, допустимих та достатніх доказів надані сторонами заяви свідків, оскільки на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позову, оскільки позивачем не подано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження факту наявності у відповідача заборгованості за товар.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 123 - 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23.03.2018

Суддя О.Ю. Резніченко