Ухвала суду № 72932952, 23.03.2018, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/326/16-к

Провадження №1-в/743/18/18

УХВАЛА

23 березня 2018 року смт. Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області

у складі: головуючого - судді Жовток Є.А.

при секретарі Марченко А.В.

з участю прокурора Артеменка О.С.

адвоката ОСОБА_1

ініціатора клопотання ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Ріпки клопотання ОСОБА_2, про роз’яснення вироку суду,

В С Т А Н О В И В :

15.03.2018 року ОСОБА_2, посилаючись на п.14 ч.1 ст.537, ст.539 КПК України, звернувся до суду І інстанції з клопотанням про роз’яснення в частині стягнення особисто з нього, а також з ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 витрат виконавчого провадження за виконавчим листом №743/326/16-к, виданим Ріпкинським районним судом Чернігівської області за оцінку суб’єктом оціночної діяльності арештованого майна, а саме: гумового човна з двома веслами, ножного насоса та акумуляторної батареї.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 зазначив, що вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 19.08.2016 року його, а також ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 було засуджено за ч.2 ст.249, ст.ст. 75, 76 КК України до двох років позбавлення волі з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого, із звільненням від відбування покарання, покладенням обов’язків та іспитовим строком два роки. Речові докази автомобіль “NIVA CHEVROLET”, який належить на праві власності ОСОБА_2, а також гумовий човен з двома веслами, ножний насос та акумуляторну батарею було конфісковано в дохід держави.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 15.05.2017 року, вирок Ріпкинського районного суду, ухвалений щодо нього 19.08.2016 року, було змінено в частині призначеного ОСОБА_2 та іншим засудженим покарання, та виключено з призначеного судом І інстанції покарання посилання на конфіскацію знарядь і засобів промислу та всього здобутого.

26.02.2018 року головний державний виконавець Ріпкинського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Чернігівській області ОСОБА_6 винесла постанову про стягнення особисто з ОСОБА_2 витрат виконавчого провадження, у сумі 851 грн.

Таким чином, ОСОБА_2 просить роз”яснити, кому саме, особисто йому, чи також іншим засудженим, необхідно сплатити витрати виконавчого провадження.

В судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав своє клопотання, зазначивши, що майно, яке підлягає конфіскації за вироком суду, окрім автомобіля, йому не належить і під час досудового слідства та судового розгляду власники цього майна встановлені не були. В той же час, державний виконавець 26.02.2018 року винесла постанову про покладення витрат на оцінку арештованого майна виключно на ОСОБА_2

Адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав вимоги викладені у клопотанні, зазначивши, що на стадії виконання вироку виникли сумніви і протиріччя, які підлягають вирішенню в порядку ст.ст.537-539 КПК України.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, вказавши, що положення п.14 ч.1 ст.537 КПК України, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а у випадку необгрунтованості дій державного виконавця, вони можуть бути предметом оскарження в порядку судочинства, яке регламентує дії посадових осіб ДВС. Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи в частині, яка стосується розглядуваного питання, суд приходить до висновку, що клопотання задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні встановлено, що вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 19.08.2016 року ОСОБА_2 засуджено за ч.2 ст.249 КК України, до покарання у виді 2 років позбавлення волі, з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього здобутого.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_2 було звільнено від відбування призначеного йому покарання, якщо він протягом 2 років не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов”язки.

Цим же вироком, речові докази - гумовий човен “Adventure”; два весла; насос для човна; акумуляторну батарею “Delkor”; автомобіль НОМЕР_1,зеленого кольору, 2007 року випуску, який належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САК 116444, було конфісковано в дохід держави.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 15.05.2017 року вирок суду І інстанції було змінено в частині призначеного покарання, шляхом виключення з його резолютивної частини посилання на конфіскацію знарядь і засобів промислу та всього здобутого.

В іншій частині вирок Ріпкинського районного суду від 19.08.2016 року було залишено без змін.

В касаційному порядку вирок Ріпкинського районного суду та ухвала апеляційного суду Чернігівської області не оскаржувались. За змістом резолютивної частини вироку суду І інстанції з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в дохід бюджету Радульської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області було стягнуто у солідарному порядку 2176 грн., в якості відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

Цим же вироком з кожного із засуджених, у дольовому порядку, було стягнуто в дохід держави процесуальні витрати за проведення електротехнічної експертизи, в розмірі по 1152 грн.

Знаряддя і засоби промислу а саме: гумовий човен “Adventure”; два весла; насос для човна; акумуляторну батарею “Delkor”; автомобіль НОМЕР_1,зеленого кольору, 2007 року випуску, який належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САК 116444 - конфісковано в дохід держави.

Ухвалюючи вирок від 19.08.2016 року, суд не приймав рішення про розподіл між засудженими витрат виконавчого провадження, на які вказує ОСОБА_2, і на день набрання вироком чинності такі витрати теж понесені не були.

В судовому засіданні встановлено, що 26.02.2018 року головний державний виконавець Ріпкинського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Чернігівській області винесла постанову про стягнення з ОСОБА_2 витрат виконавчого провадження, у сумі 851 грн.

Вказані дії державного виконавця були спрямовані на виконання вироку в частині конфіскації знарядь і засобів промислу.

Як слідує з пояснень ініціатора клопотання та матеріалів справи, витрати на оцінку конфіскованого майна державним виконавцем були покладені виключно на ОСОБА_2

Крім того, автомобіль, який підлягає конфіскації, державним виконавцем не описувався і не оцінювався.

Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів, це - сукупність дій, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Згідно ст.42 Закону України «Про виконавче провадження», кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно, з вимогами цього Закону, або у випадку припинення виконавчого провадження чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Пунктом 14 ч.1 ст.537 КПК України, на який посилається ОСОБА_2 передбачено, що під час виконання вироків суд, має право вирішувати інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

З урахуванням того, що ухвалюючи вирок, суд не вирішував питань про розподіл між засудженими витрат виконавчого провадження, а формулювання судового рішення в частині конфіскації майна, стягнення із засуджених шкоди, завданої навколишньому природному середовищу та процесуальних витрат, є чіткими і зрозумілими, клопотання ОСОБА_2 не підлягає розгляду та задоволенню в порядку, передбаченому п.14 ч.1 ст.537 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369-372, 537-539 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання ОСОБА_2, про роз’яснення вироку стосовно стягнення особисто з нього, чи спільно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 витрат виконавчого провадження за виконавчим листом №743/326/16-к, виданим Ріпкинським районним судом Чернігівської області за оцінку суб’єктом оціночної діяльності арештованого майна - відмовити.

Копію ухвали надіслати заінтересованим особам.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Чернігівської області, через Ріпкинський районний суд, протягом семи діб з дня її проголошення.

Суддя Є.А. Жовток