Рішення № 72929930, 22.03.2018, Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/1057/17

Провадження №2/594/209/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року

Борщівський районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого Чир П.В.

з участю секретаря Козій Я.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та вказав, що у відповідності до умов кредитного договору б/н, укладеного 20 лютого 2015 року, банк надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у сумі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач зобов’язання за вказаним договором не виконав і не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом і просить стягнути з відповідача 28490,86 грн. заборгованості за кредитним договором та судові витрати.

05 січня 2018 року ухвалою Борщівського районного суду за заявою ОСОБА_1 скасовано заочне рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 13 листопада 2017 року у цивільній справі №594/1057/17 за позовом ПАТКБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання, призначене на 08 лютого 2018 року 12.30 год.

Представник позивача в судове засідання не прибув. Від нього поступила письмова заява, в якій просить справу слухати у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилися повторно, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, причин неявки в судове засідання не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, докази, надані сторонами, суд вважає, що вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Публічне акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк” у відповідності до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії АО1 № 054809, як юридична особа зареєстроване 19 березня 1992 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради.

20 лютого 2015 року між ПАТ КБ “ПриватБанк” та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки (далі кредитний договір), згідно умов якого банк відкриває відповідачу картковий рахунок, надає кредитну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Згідно умов вищезазначеного договору банк надав відповідачу кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Зазначене підтверджується доданою до матеріалів справи копією анкети-заяви відповідача ОСОБА_1 від 20 лютого 2015 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, Умовами і правилами надання банківських послуг, з якими ознайомилася та погодилася відповідач.

За даними п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, Клієнт дає згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, який має право, в будь-який момент проводити зміну (зменшення або збільшення) кредитного ліміту. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Базова процентна ставка за користування кредитом відповідає розміру, встановленому «Тарифами банку» та становить 30 % з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою».

Згідно витягу з тарифів банку з обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» з 01.01.2013 року всі карти «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» переведені на тарифний план «Універсальна, 55 днів пільгового періоду».

Згідно тарифів банку з обслуговування кредитних карт «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», Пільговий період діє до 55 днів за умови погашення до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості; розмір щомісячних обов’язкових платежів становить 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості. З 01.04.2014 року – 5% від заборгованості (але не менше 100 грн. та не більше залишку заборгованості). Базова процентна ставка в місяць, яка нараховується на залишок заборгованості становить 2,5 %, за тратами здійсненими з 01.09.2014 року -2,9%, за тратами здійсненими з 01.04.2015 року – 3,6 %.

У випадку несвоєчасного погашення кредиту та/або процентів, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню, яка складається з добутку пені (0,24%) від суми загальної заборгованості (нараховується за кожен день прострочення кредиту) та 50 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. У випадку коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. другий місяць поспіль і більше, позичальник зобов’язаний сплатити банку пеню, яка складається з добутку пені (0,24%) від суми загальної заборгованості (нараховується за кожен день прострочення кредиту) та 100 грн. щоразу, коли виникає прострочення.

Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п.2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов’язань за договором, на вимогу банку виконати зобов’язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплатити винагороду банку.

Власник картки зобов’язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п.1.1.2.7 Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Відповідно до п.1.1.7.12 Умов договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про розірвання даного договору, він автоматично лонгується на такий же термін.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідачем ОСОБА_1 не виконуються зобов’язання за кредитним договором.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, за відповідачем рахується заборгованість за кредитним договором станом на 10 серпня 2017 року в сумі 28490,86 грн., а саме: тіло кредиту – 12906,11 грн., нараховані відсотки за користування кредитом – 5812,33 грн., нарахована пеня – 7939,52 грн., а також заборгованість по судовим штрафам 1832,90 грн.

За загальним правилом (ч.1 ст.13 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках і, відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи розрахунок, наданий позивачем, суд дійшов до наступних висновків.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 штрафних санкцій, зокрема штрафів відповідно до п.2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина) та 1332,90 грн. – штраф (процентна складова), до задоволення не підлягають, виходячи з наступного.

Цивільно-правова відповідальність — це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст.549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (ч.2 ст.549 ЦК). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК).

За положеннями ст.61 Конституції, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, а саме — пп.1.1.5.21, 1.1.5.25, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час згідно з пп.1.1.5.20, 2.1.1.12.7.4, 2.1.1.12.8.1 умов та правил надання банківських послуг передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошових зобов’язань за кредитним договором, процентів за користування кредитом, комісії за обслуговування.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст.549 ЦК штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення — строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

Аналогічні правові позиції висловлені ВСУ у постановах від 21.10.2015 №6-2003цс15 та від 11 жовтня 2017 року №347/1910/15-ц.

На підставі наведеного в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафів за порушення умов договору слід відмовити.

Що стосується інших позовних вимог, зокрема: тіло кредиту – 12906,11 грн., нарахованих відсотків за користування кредитом – 5812,33 грн. та нарахованої пені – 7939,52 грн. слід зазначити наступне.

Стороною відповідача надано копії посвідчення серії УБД №084729, видане 17.08.2016 року Управлінням персоналу штабу військової частини А0796, згідно якого ОСОБА_1 є учасником бойових дій та згідно фотокопії довідки, виданої військовою частиною А1008 від 30.11.2017 року №1745, в період з 10.07.2017 року по 26.10.2017 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції (м. Щастя, Луганська область).

Законом України від 20.05.2014 року №1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» внесено зміни до ст.14 Закону України від 20.12.1991 року №2011 -XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яку доповнено пунктом 15 наступного змісту «військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються».

Аналіз наведеної норми права дає можливість зробити висновок про те, що усі військовослужбовці з початку і до закінчення особливого періоду користуються пільгами передбаченими п.15 ст. 14 вищевказаного Закону.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом в.о. Президента України від 17.03.14 №303/2014, затвердженого Законом України від 17.03.14 №1126-VII, в Україні оголошена мобілізація, у зв'язку з чим з 17.03.2014 настав особливий період.

Отже, як встановлено наданими доказами при зверненні позивача до суду з позовом у вересні 2017 року про стягнення заборгованості за кредитним договором на відповідача ОСОБА_1 розповсюджуються приписи ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Виходячи з наданого ПАТ КБ «ПриватБанк» розрахунку заборгованості та приймаючи до уваги той факт, що відповідач в період з 10.07.2017 року по 26.10.2017 року, що підтверджений довідкою військової частини А1008 від 30.11.2017 року за Р №1745, приймав безпосередню участь в антитерористичній операції та на нього розповсюджується пільги передбачені ч.15, ст.14 ЗУ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд приходить до висновку, що нараховані відсотки та пеня за цей період в сумі 276 грн. 96 коп. стягненню не підлягають.

Інші періоди перебування відповідача ОСОБА_1 в зоні проведення антитерористичної операції позивачем та його представником не доведено та не долучено жодних доказів, які б свідчили про таке.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з’являлися тричі, хоча про дату й час розгляду справи повідомлялися належним чином. 08 лютого 2018 року представник відповідача ОСОБА_2 надіслав до суду заяву, в якій просив розгляд справи, призначений на 08.02.2018 року о 12.30 год., відкласти у зв’язку з неможливістю прибуття в судове засідання відповідача ОСОБА_1 у зв’язку з хворобою та знаходженням його на стаціонарному лікуванні у військовому госпіталі в смт. Десна Чернігівської області.

В подальшому, усі конверти, які направлялися судом на адресу як відповідача так і його представника поверталися з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Жодних заяв про відкладення розгляду справи від відповідача та його представника до суду не надходило.

21 березня 2018 року представник відповідача ОСОБА_2 телефонограмою додатково був повідомлений, що судове засідання по даній справі відбудеться о 14.00 год. 22 березня 2018 року. Тоді ж, в телефонному режимі представник відповідача ОСОБА_2 повідомив, що в судове засідання не прибуде, з відповідачем зв’язку він не має, його довіритель не виконав свої зобов’язання щодо оплати його послуг, а тому просить справу розглядати за наявними матеріалами, що підтверджується довідкою, складеною 21.03.2018 року.

Виходячи з вищенаведеного, беручи до уваги те, що відповідач та його представник не з’являються в судове засідання та не повідомляють суд про причини їхньої неявки в судове засідання, не надали суду докази, які б підтвердили перебування відповідача в зоні АТО в інші періоди, суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню сума боргу в розмірі 26381 грн. 96 коп. (без врахування штрафу, а також нарахованих відсотків та пені в період з 10.07.2017 року по 26.10.2017 року, що підтверджений довідкою військової частини А1008 від 30.11.2017 року, Р №1745, про безпосередню участь відповідача в антитерористичній операції).

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.

Відповідно до ч.2 ст.22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветерани війни та особи, на яких поширюється чинність цього Закону, звільняються від плати за оформлення документів, юридичні консультації, а також від судових витрат, пов'язаних з розглядом питань щодо їх соціального захисту.

Отже, зазначені вимоги закону застосовуються до правовідносин про соціальний захист таких осіб.

Проте, предмет даного позову не має відношення до соціального захисту ОСОБА_1, як учасника бойових дій, а стосується правовідносин, що виникли з укладеного між сторонами кредитного договору та невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, тому ч.2 ст.22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до даних правовідносин не застосовується.

Виходячи із зазначених обставин, підстав для звільнення відповідача ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не має.

У відповідності до ст.141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору в сумі 1600 грн. підлягають стягненню з відповідача.

На підставі ст.61 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 549, 610 - 612, 1050, 1054 ЦК України та керуючись ст. ст. 7, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 279 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» м. Київ вул. Грушевського, 1Д, рах.№29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, суму заборгованості за кредитним договором б/н від 20 лютого 2015 року станом на 10 серпня 2017 року в розмірі 26381 грн. (двадцять шість тисяч триста вісімдесят одна) грн., а також сплачені судові витрати в сумі - 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Борщівський районний суд до апеляційного суду Тернопільської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Чир П.В.