Рішення № 72928499, 23.03.2018, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/1502/18

Провадження № 2-а/591/291/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2018 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого – судді Бурда Б.В.

за участю секретаря – Сітало Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу 591/1502/18 за адміністративним позовом Управління Державної міграційної служби України в Сумській області (місцезнаходження: м. Суми, вул.. Герасима Кондратьєва, буд. 27; код ЄДРПОУ 37846270) до громадянина ОСОБА_1 Тухашвілі Нодар (місцезнаходження: Сумська область, Тростянецький район, с. Поляне, вул. Лугова, буд. 20) про примусове видворення за межі території України та затримання з метою забезпечення примусового видворення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що 17.08.2017 року працівниками Тростянецького РС Управління ДМС України в Сумській області було виявлено громадянина ОСОБА_1 Тухашвілі Нодар, який з 14.02.2016 року незаконно перебуває на території України, що стало підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зазначив, що оскільки відповідач у період дозволеного строку перебування з питання продовження строку перебування на території України чи оформлення документів, що підтверджують право проживання в України, не звертався, перебуває на території України незаконно та не покинув території України самостійно, а тому просить примусово видворити відповідача за межі території України. Також, вважаючи, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення про примусове видворення, просить затримати відповідача з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на шість місяців та звернути постанову до негайного виконання.

Відповідач позов фактично визнав та пояснив суду, що з приводу легалізації свого перебування на території України він не звертався. Просить не затримувати його, оскільки він має намір самостійно залишити територію України, в даний час доглядає хворого тестя, а дружина виїхала на заробітки та має повернутися 24.03.2018 року.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши подані суду докази, суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.08.2017 року працівниками Тростянецького РС Управління ДМС України в Сумській області було виявлено громадянина ОСОБА_1 Тухашвілі Нодар, ІНФОРМАЦІЯ_1, якій проживає на території України без документів на право проживання на території України.

У зв’язку з цим, постановою в.о. завідувача Тростянецького РС Управління ДМС України в Сумській області від 17.08.2017 року громадянина ОСОБА_1 Тухашвілі Нодар, ІНФОРМАЦІЯ_1,було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з накладенням штрафу.

Судом встановлено, що особу відповідача, громадянина ОСОБА_1 Тухашвілі Нодар, ІНФОРМАЦІЯ_1,встановлено за паспортом громадянина ОСОБА_1.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в’їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.

Частинами 1, 2 ст. 16 цього ж Закону визначено, що реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в’їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону. Відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 2 статті 25 цього Закону передбачено що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов’язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв’язку коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій.

З пояснень відповідача вбачається, що він 20.12.2011 року одружився зі ОСОБА_2. Після чого він за межі України не виїжджав та постійно знаходився в Україні. Наразі відповідач мешкає за адресою: Сумська область, Тростянецький район, с. Поляне, вул. Лугова, буд. 20, доглядає за хворим тестем, оскільки дружина на заробітках. Він має кошти для самостійного виїзду з України та виїде після повернення 24.03.2018 року дружини.

З наданих суду документів (копії паспорту відповідача) вбачається, що останні перевищив визначений законом термін безперервного перебування в Україні.

Статтею 26 Закону передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення.

09 листопада 2017 року УДМС України в Сумській області було прийняте рішення № 237 про примусове повернення з України громадянина ОСОБА_1 Тухашвілі Нодар, ІНФОРМАЦІЯ_1, яким останнього зобов'язано покинути територію України до 13 листопада 2017 року.

Дане рішення виконане в добровільному порядку відповідачем виконане не було до цього часу.

При цьому суд зазначає, що рішенням про примусове повернення від 09.11.2017 року, відповідачу був визначений термін для виїзду з України до 13.11.2017 року, що свідчить про встановлення для відповідача занадто скороченого строку його виконання та об’єктивну неможливість виконати. Наведене також свідчить про поважність невиконання рішення про примусове повернення у добровільному порядку

Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду від 25.06.2009року № 1 ,,Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця і особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні" роз'яснює, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини: 1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення; 2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

Статтею 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, може лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

Частиною 1 статті ст. 289 КАС України у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; 2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 4) зобов’язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про порушення відповідачем законодавства України, яке визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства в України, що виражається в знаходженні на території України із порушенням строку тимчасового перебування на території України. Відповідач не звертався із клопотанням про продовження строку перебування.

Тому, суд вважає, що на даний час відсутні правові підстави для перебування відповідача на території України, а відтак, наявність всіх необхідні обставини для примусового видворення відповідача за межі України.

Крім цього, при розгляді справи сторони не вказали фактів, які б свідчили про неможливість примусового видворення відповідача за межі України за обставин, передбачених Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статтею 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

У підпункті «f» п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказано, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Європейський суд з прав людини у справі «Ливада проти України» (рішення від 26 червня 2014 року) зазначив, що проголошуючи право на свободу, пункт статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має на увазі фізичну свободу особи, і мета цього положення полягає в не допущенні свавільного позбавлення такої свободи. Перелік винятків із права на свободу, яке гарантує пункт 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є вичерпним, і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідатиме меті положення пункту 1 статті 5 про захист прав людини і основоположних свобод. Застосування адміністративного затримання для забезпечення доступності особи для подальшого кримінального провадження становить свавільне позбавлення свободи.

Європейський суд з прав людини у справі «Амюр проти Франції» (рішення від 25 червня 1996 року) та у справі «Дугуз проти Греції»(рішення від 06 березня 2001 року) вказав, що у разі, якщо національне законодавство передбачає можливість позбавлення волі - особливо стосовно іноземного громадянина - шукача притулку - таке законодавство повинно бути максимально чітким і доступним для того, щоб уникнути ризику свавілля.

З огляду на це, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

З урахуванням вищенаведеного та наявність у відповідача документів, що його ідентифікують, фінансової можливості та бажання самостійно залишити територію України, суд приходить до переконання про відсутність підстав для затримання відповідача.

Крім того, з огляду на повідомлені відповідачем обставини, які не були спростовані позивачем, суд не вбачає підстав для звернення до негайного виконання постанови суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 9, 77, 78, 139, 241-246, 288, 289 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Управління Державної міграційної служби України в Сумській області задовольнити частково.

Примусово видворити за межі території України громадянина ОСОБА_1 Тухашвілі Нодар, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В задоволенні позову Управління Державної міграційної служби України в Сумській області в частині затримання громадянина ОСОБА_1 Тухашвілі Нодар з метою забезпечення примусового видворення відмовити за необґрунтованістю вимог.

Відмовити у задоволенні клопотання про звернення судового рішення до негайного виконання.

Рішення суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зарічний районний суду м. Суми шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення складене та проголошене 23.03.2018 року. Суддя