Рішення № 72928497, 23.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.03.2018Справа № 910/562/18

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах»доПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес»простягнення 5852 грн. 00 коп.

Суддя Отрош І.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18.01.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» з вимогами до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» про стягнення5852 грн. 00 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності не виконав обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, у зв'язку із завданням шкоди, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автотранспортного засобу Богдан, державний номер НОМЕР_1, водієм транспортного засобу Шевроле, державний номер НОМЕР_2, цивільно-правова відповідальність власника якого застрахована відповідачем відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/7997370, та право вимоги за якою перейшло до позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2018 відкрито провадження у справі №910/562/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строки для подання учасниками справи заяв по суті справи.

12.02.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (докази направлення відзиву та доданих до нього документів на адресу позивача долучені до відзиву), в якому відповідач вказав на те, що позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування за Полісом АЕ/7997370 з пропущенням річного строку (від дати ДТП) для подання такої заяви, що відповідно до ч. 37.1.4. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Крім того, відповідач вказав на те, що огляд пошкодженого транспортного засобу Богдан, державний номер НОМЕР_1, був проведений без участі відповідача, що привело до неможливості відповідача встановити розмір заподіяної шкоди, у зв'язку з чим долучений позивачем до позовної заяви Звіт суб'єкта оціночної діяльності щодо визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля Богдан, державний номер НОМЕР_1, не є належним доказом у справі.

За таких обставин, відповідач просив суд відмовити у позові Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах».

Позивач відповіді на відзив у встановлені судом строки не подав.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві та відповідачем у відзиві на позовну заяву, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 95483021, виданої 10 ротою 3 батальйону УПП НП у м. Києві (вих. № 41/11-17585/1 від 25.08.2016), та постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 20.09.2016 у справі №761/25164/16-п (провадження №3/761/4981/2016), яка набрала законної сили 30.09.2016, встановлено, що 03.07.2016 ОСОБА_1, керуючи автомобілем Шевроле, державний номер НОМЕР_2, порушив п. 8.3 та п. 16.5 Правил дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Богдан, державний номер НОМЕР_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

10.02.2014 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах» (страховик) та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» (страхувальник, вигодонабувач) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № K3H0CPS-141A3PN, яким передбачено страхування майнових інтересів страхувальника (вигодонабувача), пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Богдан, державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до п. 12. Договору добровільного страхування № K3H0CPS-141A3PN від 10.02.2014 строк його дії встановлено з 11.02.2014 по 10.02.2015.

Згідно з п. 9 Договору добровільного страхування № K3H0CPS-141A3PN від 10.02.2014 цей договір лонгується на такий самий строк у разі сплати наступних страхових платежів, якщо жодний з учасників договору не заявить про бажання його припинити.

Позивачем долучено до позовної заяви розшифровку страхових платежів за вказаним договором добровільного страхування, з якої вбачається, що страхувальником сплачувались страхові платежі після 10.02.2015, з огляду на що, враховуючи відсутність доказів висловлення сторонами договору бажання про його припинення, суд дійшов висновку, що станом на дату ДТП Договір добровільного страхування № K3H0CPS-141A3PN від 10.02.2014 був чинним.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до Звіту № 114609/07/16 про оцінку колісного транспортного засобу від 15.07.2016, складеного суб'єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №365/16 від 11.05.2016) на підставі ремонтної калькуляції № 114609 від 15.07.2016 (система Audatex), вартість відновлювального ремонту автомобіля Богдан, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (Ез = 0,39) становить 5852 грн. 00 коп.

Згідно з рахунком на оплату №Ол0002441 від 15.07.2016, виставленим Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, вартість відновлювального ремонту автомобіля Богдан, державний номер НОМЕР_1, становить 5852 грн. 00 коп.

Згідно з актом виконаних робіт по ремонту автомобіля від 15.07.2016, складеним Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, фактична вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Богдан, державний номер НОМЕР_1, становить 5852 грн. 00 коп.

Згідно зі страховим актом №И-6943141 від 25.07.2016, складеним Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах», розмір страхового відшкодування за Договором добровільного страхування № K3H0CPS-141A3PN від 10.02.2014 становить 5852 грн. 00 коп., на підставі якого та заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування від 04.07.2016, позивачем 26.07.2016 було виплачено страхове відшкодування за вказаним договором добровільного страхування у розмірі 5852 грн. 00 коп. на рахунок Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, що підтверджується платіжним дорученням №5 від 26.07.2016, яке долучене позивачем до позовної заяви.

Судом встановлено, що на момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Шевроле, державний номер НОМЕР_2, була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Юнівес» відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/7997370 зі встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 100000 грн 00 коп., франшизи - 0 грн. 00 коп. (відповідно до копії Полісу АЕ/7997370, долученого відповідачем до відзиву на позовну заяву, та інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, долученої позивачем до позовної заяви).

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування за Полісом АЕ/7997370 (претензія про відшкодування збитків в порядку регресу вих. № 14-07/02-03 від 14.07.2017), яка була отримана відповідачем 17.07.2017, що підтверджується накладною R0527280, копія якої долучена позивачем до позовної заяви.

Однак, станом на дату розгляду справи у суді відповідач страхове відшкодування за Полісом АЕ/7997370 позивачу не сплатив.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до пункту 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором добровільного страхування № K3H0CPS-141A3PN від 10.02.2014, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 та від 23.09.2015 у справі № 3-303гс15.

Так як цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Шевроле, державний номер НОМЕР_2, станом на дату ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Юнівес» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/7997370, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП водієм транспортного засобу Шевроле, державний номер НОМЕР_2, власнику транспортного засобу Богдан, державний номер НОМЕР_1, покладається на відповідача (в межах страхової суми та за вирахуванням франшизи за Полісом АЕ/7997370).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до п. п. д) п. 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 р. N 142/5/2092 (далі - Методика) Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.

При цьому суд зазначає, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, у якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, яку необхідно витратити на відновлення транспортного засобу.

Водночас, як встановлено судом, відповідно до Звіту №114609/07/16 про оцінку колісного транспортного засобу від 15.07.2016, складеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_2, коефіцієнт фізичного зносу автомобіля Богдан, державний номер НОМЕР_1, становить 0,39 (Ез = 0,39), з огляду на що вказане значення коефіцієнта фізичного зносу повинно бути враховане при визначенні вартості відновлювального ремонту автомобіля Богдан, державний номер НОМЕР_1.

При цьому, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №3-1304гс16, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п. 8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 142/5/2092 вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу визначається за формулою: Сврз = Ср + См + Сс * (1-Ез), де Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, См - вартість матеріалів, Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, Ез - коефіцієнт фізичного зносу.

Як встановлено судом, згідно з Актом виконаних робіт по ремонту автомобіля Богдан, державний номер НОМЕР_1, від 15.07.2016 (копія долучена позивачем до позовної заяви) фактична вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу становить 5852 грн. 00 коп.

Суд зазначає, що норма ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже така оцінка може бути здійснена на підставі акту виконаних робіт.

За таких обставин, враховуючи, що фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля Богдан, державний номер НОМЕР_1, становить 5852 грн. 00 коп. відповідно до Акту виконаних робіт по ремонту автомобіля Богдан, державний номер НОМЕР_1, від 15.07.2016, суд дійшов висновку, що саме вказаний акт виконаних робіт є належним та допустимим доказом вартості відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу, з урахуванням причинного зв'язку між тими роботами, що наведені у ньому, та пошкодженнями автомобіля Богдан, державний номер НОМЕР_1, які вказані в акті огляду транспортного засобу від 11.07.2016, складеному суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_2

Таким чином, позивач має право на стягнення з відповідача суми вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу Богдан, державний номер НОМЕР_1, на підставі Акту виконаних робіт по ремонту автомобіля Богдан, державний номер НОМЕР_1, від 15.07.2016, відповідно до якого фактична вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу становить 5852 грн. 00 коп.

Водночас, беручи до уваги наявність коефіцієнта фізичного зносу автомобіля Богдан, державний номер НОМЕР_1 (Ез = 0,39), визначеного суб'єктом оціночної діяльності (відповідно до Звіту №114609/07/16 про оцінку колісного транспортного засобу від 15.07.2016), суд дійшов висновку, що врахування вказаного коефіцієнта фізичного зносу є обов'язковим так як відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

З Акту виконаних робіт по ремонту автомобіля Богдан, державний номер НОМЕР_1, від 15.07.2016 вбачається, що Ср (вартість ремонтно-відновлювальних робіт) становить 3625 грн. 00 коп. (без знижки); См (вартість матеріалів) становить 2727 грн. 00 коп. (без знижки); Сс (вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту) становить 0 грн. 00 коп.

Таким чином, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Богдан, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (Ез = 0,39) становить 6352,00 грн. (3625,00 грн. + 2727,00 грн. + 0,00 грн. (1-0,39)), а з урахування наданої СТО знижки у розмірі 500 грн. 00 коп. - 5852 грн. 00 коп.

12.02.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (докази направлення відзиву та доданих до нього документів на адресу позивача долучені до відзиву), в якому відповідач вказав на те, що позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування за Полісом АЕ/7997370 з пропущенням річного строку (від дати ДТП) для подання такої заяви, що відповідно до ч. 37.1.4. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до п. 35.2 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно з п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Однак, суд зазначає, що наведені норми матеріального права регулюють порядок страхового відшкодування у правовідносинах між потерпілим (або особою, яка має право на отримання відшкодування) і страховиком, які відбуваються до заміни кредитора.

Враховуючи викладене, до нового кредитора, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах», обов'язок подачі заяви про виплату страхового відшкодування не перейшов і не міг перейти, оскільки для останнього відповідач у справі, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Юнівес», не є страховиком у розумінні наведеної норми, а є особою, відповідальною за завдані збитки в порядку ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування».

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не був зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування, та може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 у справі № 3-165гс14.

Що стосується заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, що йому не було надано можливості оглянути пошкоджений транспортний засіб Богдан, державний номер НОМЕР_1, що привело до неможливості відповідача встановити розмір заподіяної шкоди, суд зазначає таке.

Так, позивачем долучено до позовної заяви копію Акту огляду транспортного засобу Богдан, державний номер НОМЕР_1, складеного за результатам огляду суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_2 вказаного автомобіля, з якого вбачається, що автомобіль Богдан, державний номер НОМЕР_1, отримав пошкодження задньої лівої частини (бампер та крило).

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до п. п. д) п. 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 р. N 142/5/2092 (далі - Методика) Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.

Згідно з п. п. 4.3. та 4.4. Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення судової автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта. У разі виконання судовим експертом відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судову експертизу"оцінки на договірних засадах з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, він складає висновок експертного дослідження з урахуванням особливостей його оформлення згідно із законодавством.

Також, вказані пошкодження автомобіля Богдан, державний номер НОМЕР_1, а саме пошкодження задньої лівої частини бампера та крила вбачаються з долучених суб'єктом оціночної діяльності до Звіту №114609/07/16 про оцінку колісного транспортного засобу від 15.07.2016 фотографій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи належними доказами підтверджується перелік та характер пошкоджень автомобіля Богдан, державний номер НОМЕР_1, завданих внаслідок ДТП, яка сталась 03.07.2016 за участю автомобіля Шевроле, державний номер НОМЕР_2, та автомобіля Богдан, державний номер НОМЕР_1, а роботи, замінні частини та матеріали, наведені в акті виконаних робіт по ремонту автомобіля від 15.07.2016, складеному Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, на суму 5852 грн. 00 коп. знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з пошкодженнями автомобіля Богдан, державний номер НОМЕР_1.

При цьому, відповідачем не було заявлено клопотання про призначення у справі судової експертизи з метою встановлення переліку, характеру та вартості пошкоджень, завданих автомобілю Богдан, державний номер НОМЕР_1.

Згідно з пунктом 12.1. статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Як встановлено судом, розмір франшизи за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/7997370 становить 0 грн. 00 коп., а ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну, становить 100000 грн. 00 коп.

З урахуванням того, що до позивача переходить право вимоги щодо виплати страхового відшкодування за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/7997370 у межах фактично здійснених ним витрат (сума страхового відшкодування за договором добровільного страхування - 5852 грн. 00 коп.) та в межах вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Богдан, державний номер НОМЕР_1 (5852 грн. 00 коп.), беручи до уваги розмір франшизи за Полісом АЕ/7997370, що становить 0 грн. 00 коп., суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 5852 грн. 00 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача з огляду на задоволення позову у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 129, ст.ст. 232, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 72; ідентифікаційний код: 32638319) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (49100, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, узвіз Кодацький, буд. 2; ідентифікаційний код: 33248430) страхове відшкодування у розмірі 5852 (п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят дві) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суддя І.М. Отрош