Ухвала суду № 72926421, 15.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження в апеляційній інстанції №22-ц/796/335/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів:

судді - доповідача: Білич І.М.

суддів: Вербова І.М., Шахова О.В.

за участю: секретаря судового засідання Довгопола А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Святошинськогорайонного суду міста Києва від 18 вересня 2013 року ухвалене під головуванням судді Святошинського районного суду міста Києва Шум Л.М.

у справі № 759/9300/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и л а:

Позивач у жовтні 2012 року звертаючись до суду з позовом, просив суд :

- стягнути з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Родовід банк» заборгованість за кредитним договором №77.2/СЖ-135.08.1 від 13 травня 2008 року в розмірі 584 410 гривень

- у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №77.2/СЖ-135.08.1 від 13 травня 2008 року в розмірі 584 410 гривень звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 яка належить на праві власності ОСОБА_4, ОСОБА_5 шляхом проведення прилюдних торгів та продажу предмета іпотеки з початковою ціною визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Вимоги обґрунтовуючи тим, що 13 травня 2008 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладеного кредитний договір№77.2/СЖ-135.08.1, відповідно до умов якого позичальнику були надані кошти в розмірі 375 000 гривень на строк до 13 травня 20123 року.

Кредитні зобов'язання забезпечувалися договором іпотеки укладеного 13 травня 2008 року між банком, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Предметом іпотеки була квартира АДРЕСА_1.

Проте, належним чином позичальник своїх зобов'язань не виконував, у зв'язку із чим станом на 05.10.2012 року утворилась заборгованість у сумі 584 410 гривень.

Заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 25 квітня 2013 року вищевказаний позов було задоволено. Ухвалою від 21 червня 2013 року було задоволено заяву відповідачів про перегляд заочного рішення. Рішення скасовано, справу призначено до розгляду у загальному порядку.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 18 вересня 2013 року позов ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки, було задоволено.

У рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит №77.2/СЖ-135.08.1 від 13 травня 2008 року в розмірі 584 410 гривень звернуто стягнення на квартиру НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі іпотечного договору № 77 .2/СЖ-135.08.11 від 13 травня 2008 року) Публічним акціонерним товариством «Родовід Банк» з укладенням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

Де ставила питання про його скасування та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Вказуючи при цьому, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права.

У поданій скарзі крім іншого зазначала, що відповідач не погоджується з вартістю предмету іпотеки, яка визначена в договорі іпотеки. З дати укладення договору іпотеки вартість предмету іпотеки значно змінилась та не відповідає ринковій вартості.

Обраний спосіб захисту позивачем не відповідає ст. 16 ЦК України та ЗУ «Про іпотеку». Такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, як: «звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення торгів та продажу предмету іпотеки, з початковою ціною визначеною на підставі оцінки, проведеною суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій» не передбачено законом, а тому суд першої інстанції повинен був відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог в цій частині.

Окрім цього, до справи не долучено первинних документів, що свідчили б про надання банком ОСОБА_3 грошових коштів у безготівковій формі (переходу права власності від позивача до останньої на грошові кошти не відбувалось). Такими первинними документами повинен бути меморіальний ордер інші відповідні платіжні документи, які б підтвердили перерахування позивачем з власного рахунку на рахунок ОСОБА_3 грошових коштів у безготівковій формі. На думку представника відповідача всі надані до справи виписки, довідки не є належними доказами.

Відповідно до п.8 ч.1 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п.3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

Після відновлення провадження у справі за результатами проведення експертного дослідження встановлено, що згідно ухвали Верховного Суду у складі суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2018 року у справі №235/3619/15-ц вирішено передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу №235/3619/15-ц за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до фізичної особи, третя особа - ФОП про звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою фізичної особи на заочне рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 16 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 27 квітня 2016 року.

Ухвалюючи судове рішення про передачу справи №235/3619/15-ц на розгляд Великої Палати, Верховний Суд посилався на суперечливий характер правових позицій, що містяться в постановах Верховного Суду України, висловлених у справах №6-1205цс15 від 23 грудня 2015 року та №6-1239цс16 від 08 червня 2016 року, що призводить до відсутності передбачуваності у застосуванні ст. 39 Закону України "Про іпотеку" щодо визначення початкової ціни предмету іпотеки в резолютивній частині судового рішення.

При цьому, Верховний Суд вказує, що ціна предмета іпотеки визначається згідно зі статтею 38 Закону України «Про іпотеку» за ціною, встановленою за згодою сторін або на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Зазначене положення закону роз'яснено судам у пункті 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Разом з тим у постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року № 6-61цс15 зазначено, що визначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмету іпотеки під час здійснення виконавчого провадження суперечить вимогам статей 39, 43 Закону України «Про іпотеку».

Проте, 23 грудня 2015 року Верховний Суд України відійшов від цієї правової позиції і в постанові № 6-1205цс15 вказав про те, що відповідно до частини шостої статті 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій). Отже, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки резолютивна частина рішення суду має відповідати вимогам частини шостої статті 38, статті 39 Закону України «Про іпотеку» та положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України 2004 року й у ній повинна зазначатись, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. При цьому суд повинен указати, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Разом з тим, Верховний Суд України у постанові від 08 червня 2016 року №6-1239цс16 повернувся до правової позиції, яка була викладена ним у постанові № 6-1205цс15 і зазначив, що виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» судова палата у цивільних справах Верховного Суду України приходять до правового висновку, що у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Аналіз зазначених правових висновків, що містяться в наведених вище постановах Верховного Суду України, свідчить про їх суперечливий характер, що призводить до відсутності передбачуваності у застосуванні статті 39 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до п.10 ч.1 ст.252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Беручи до уваги те, що правовідносини, що виникли у справі за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки за своїм характером подібні тим, що виникли у справі №235/3619/15-ц, у зв'язку із чим, колегією суддівпід час її розгляду поставлено питання про зупинення провадження у справі з метою усунення обставин, які могли б стати підставою для прийняття незаконного рішення за наслідками розгляду позовних вимог.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_2 не заперечувала проти зупинення провадження.

Представник позивача до початку розгляду справи подав заяву, щодо розгляду справи за відсутності його представника.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає за доцільне зупинити апеляційне провадження по даній справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 235/3619/15-ц.

Керуючись ст. ст. 252, 253 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Зупинити провадження у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 вересня 2013 року до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 235/3619/15-ц.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст ухвали складено 23 березня 2018 року.

Суддя - доповідач:

Судді: