Постанова № 72925756, 23.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/44365/16-ц Головуючий у 1-й інстанції - Макаренко І.О.

№ апеляційного провадження 22-ц/796/2628/2018 Доповідач - Рубан С.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року, постановлену у складі судді Макаренко І.О. в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 звернулися до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2017 року вищевказані позовні вимоги роз'єднано в окремі провадження, зокрема, в окреме провадження виділено позов ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 червня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів - визнано неподаною та повернуто заявнику.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року скасовано ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 червня 2017 року та передано питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зазначає, що позивач є споживачем фінансових послуг відповідно до укладеного договору банківського вкладу, а тому на ці правовідносини застосовуються норми Закону України «Про захист прав споживачів». Посилається на те, що після розпочатої процедури виведення банку з ринку (визнання його неплатоспроможним, процедура ліквідації) вкладник не втрачає статусу вкладника, оскільки отримує фінансову гарантію щодо повернення вкладу від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки Фонд здійснює відшкодування не самостійно, а відшкодовує зазначені кошти від імені сторони правочину (банку), при цьому згідно із Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», до переліку послуг, які вважаються фінансовими відноситься також надання фінансових гарантій. Зазначає, що суд дійшов помилкового висновку, що позивач має сплачувати судовий збір, оскільки позов ґрунтується на вимогах Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», враховуючи, що Закон не має відношення до регулювання питання сплати або звільнення від сплати судового збору і не може бути застосованим до вирішення цього питання на стадії відкриття провадження у справі.

Відповідно до п.8 ч.1 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно - територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву заявникові, суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача не виконано вимоги, зазначені в ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва від 10 листопада 2017 року про усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів.

Посилався на те, що між ним та ПАТ «Банк Форум» укладено договір банківського вкладу. Постановою Правління НБУ № 355 від 13.06.2014 року ухвалено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ «Банк Форум» з 13.06.2014 року. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 49 від 16.06.2014 року вирішено розпочати ліквідацію ПАТ «Банк Форум», тому відповідачем є Фонд, оскільки він здійснює повне управління банком та розпорядження його майном.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 листопада 2017 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: для надання документу, що підтверджує сплату судового збору, з посиланням на те, що предметом спору, за вирішенням якого до суду звернувся позивач, є правовідносини у сфері визначеного Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» порядку виплати Фондом відшкодування за вкладами фізичним особам - вкладникам, такі правовідносини регулюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а не Законом України «Про захист прав споживачів».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто.

Предметом спору в цивільному процесі варто вважати конкретну матеріально - правову вимогу, що пред'явлена позивачем до відповідача. Підставою спору є обставини якими обґрунтовується така вимога (пункт 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 червня 2009 року).

Відтак визначення правової природи правовідносин сторін, з приводу яких виник спір, прямо залежить від суб'єктивного складу спору, його предмету і підстав, тобто від того, на чому ґрунтується позов та з чого виникає.

Позивач звертаючись з позовом до суду в якості відповідача визначив - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та просив суд стягнути з відповідача грошові кошти за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Банк Форум», посилаючись на те, що в даному банку розпочато процедуру ліквідації, а тому Фонд, який в процесі ліквідації здійснює повноваження органів управління банку, повинен погасити наявну перед позивачем заборгованість.

Отже, вимоги позивача ґрунтуються на повноваженнях, які Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснює як установа, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, виведення неплатоспроможних банків з ринку та їх ліквідації згідно до положень визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій форміна умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає, що споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Враховуючи вищевикладене, вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, тому на дані правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Після початку процедури виведення банку з ринку (визнання його неплатоспроможним, ліквідації) вкладник не втрачає статус вкладника, тому захист його прав регламентується, зокрема, Законом України «Про захист прав споживачів», яким в свою чергу, передбачені пільги по сплаті судового збору.

Частина 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», який є спеціальним законом саме в цій сфері захисту прав споживачів, звільняє споживачів від сплати судового збору за подання позову на захист своїх порушених прав.

Крім того, 21 березня 2018 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила рішення, в якому визнала, що позивачі у справах про захист їхніх прав як споживачів звільнені від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» не лише в суді першої інстанції.

Відсутність у Законі України «Про судовий збір» серед осіб, які звільняються від сплати цього збору, категорії споживачів не може означати, що вони не мають зазначеної пільги, оскільки її встановлено спеціальним щодо споживачів Законом.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність посилання суду першої інстанції на те, що на правовідносини між позивачем та Фондом щодо стягнення грошових коштів за договорами банківського вкладу не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Залишаючи позовну заяву без руху та в подальшому визнаючи її неподаною і повертаючи, суд не звернув уваги на зазначене вище та повернув заяву з підстав несплати судового збору, в той час як ОСОБА_1 є вкладником і споживачем послуг та відповідно до положень ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» є звільненим від сплати судового збору за подання позову на захист своїх порушених прав.

Враховуючи вищевикладене, ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 379, 382-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 23 березня 2018 року.

Головуючий Судді