Ухвала суду № 72923271, 23.03.2018, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

23.03.2018

Провадження №2-з/389/8/18

ЄУН 389/695/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2018 року суддя Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області Тьор Євгеній Миколайович, розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезбечення позову до пред'явлення позову до суду, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову. Просить накласти арешт з забороною відчудження на все нерухоме майно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: житлову квартиру, розташовану по вул. Центральна (Леніна), 269, кв. 6, у с. Богданівка Знам'янського району Кіровоградської області та житловий будинок розташований по вул. Центральна (Леніна), 232, у с. Богданівка Знам'янського району Кіровоградської області.

Заяву про забезпечення заявник мотивує тим, що з ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з 03 лютого 2007 року. 11 липня 2009 року офіційно розлучились, але продовжили проживати однією сім'єю, повторно шлюб не реєстрували. Зазначає, що вели спільне господарство, мали спільний бюджет, продавали і купували нерухоме майно. Вказує, що 25 листопада 2014 року разом з ОСОБА_2 придбали житловий будинок за адресою: вул. Центральна, 232, с. Богданівка, Знам'янський район, Кіровоградська область, а 7 березня 2016 року на ім'я ОСОБА_2 була приватизована житлова квартира №6 за адресою: вул. Центральна, 269, с. Богданівка, Знам'янський район, Кіровоградська область, яку надали йому на підприємстві, де він працює. В лютому 2018 року ОСОБА_2 пішла проживати, разом з дітьми, до іншого чоловіка. Вказав, що має намір звернутись до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя, при цьому ОСОБА_2 повідомила йому, що має намір вчинити відчудження спірного майна.

З 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VІІІ.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову та доданих до неї документів, суд вважає її такою, що підлягає частковому задоволенню.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належать відповідачеві і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Постановою Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких може бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник має намір подати до суду позов про поділ спільного майна, вказуючи при цьому, що у березні 2010 року він з ОСОБА_2 офіційно розлучились, але продовжили проживати однією сім'єю. На підтвердження даної обставини заявник додає до матеріалів заяви копії свідоцтв про народження дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, а також копії довідок Богданівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області №427 від 03 квітня 2013 року та №211 від 04 лютого 2013 року, згідно яких у житловому будинку по пулиці Леніна, 269, кв. 6, у селі Богданівка зареєстровані: ОСОБА_2М (власник); ОСОБА_6 (чоловік); ОСОБА_3 (дочка); ОСОБА_4 (дочка).

Суд, в порядку ч.3 ст.153 ЦПК України викликав особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень та додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. Згідно наданих пояснень, заявник перебував у шлюбі з ОСОБА_2 з 03 лютого 2007 року по березень 2010 року. Шлюб було розірвано на підставі рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області у березні 2010 року. Однак, свідоцтво про розірвання шлюбу отримано ним 20 березня 2018 року. Копію зазначеного свідоцтва долучено заявником до письмових пояснень.

З досліджених матеріалів, судом встановлено, що на підставі договору купівлі – продажу від 25 листопада 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Знам’янського міського нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_7, зареєстрованого у реєстрі за № 1116 придбано будинок за номером 232 у селі Богданівка Знам'янського району Кіровоградської області (а.с.6-7). За вищевказаним договором купівлі-продажу покупцем вказано ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Крім того, у п.1.4. договору зазначено: «Покупець довів до відома Продавця, а Продавець взяв до уваги той факт, що цей житловий будинок купує за згодою чоловіка ОСОБА_1, що підтверджується його заявою, справжність підпису на якій нотаріально засвідчено ОСОБА_7, приватним нотаріусом Знам'янського районного нотаріального округу Кіровоградської області, 25 листопада 2014 року за реєстровим №1115. Ця заява пред'явлена нотаріусу, яка залишається в його справах на зберіганні та зміст якої нотаріус довів до відома Продавця».

За правилами статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною визначеною законом, законною підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. Однак, визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, заявником не надано суду жодного доказу, що на момент приватизації спірної квартири, а саме: 7 березня 2016 року, заявник з потенційним відповідачем ОСОБА_2 проживали спільно однією сім'єю.

Дослідивши матеріали заяви, суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на будинок розташований по вул. Центральна, 232, с. Богданівка Знам'янського району Кіровоградської області,що належить ОСОБА_2, може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у справі. Право на реалізацію відчуження будинку на час дії арешту у потенційного відповідача буде відсутнє, що на думку суду є логічним і справедливим до вирішення даного спору суті.

У задоволенні вимоги заявника про забезпечення позову до пред'явлення позову, шляхом накладення арешту на житлову квартиру, розташовану по вул. Центральна (Леніна), 269, кв. 6, у с. Богданівка Знам'янського району Кіровоградської області, слід відмовити з підстав наведених вище.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Крім того, згідно ч.13 ст.158 ЦПК України заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 цього Кодексу; повернення позовної заяви; відмови у відкритті провадження у справі.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Міри по застосуванню зустрічного забезпечення позову судом не приймалися.

Керуючись ст.ст. 149-153, 260, 353 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про забезбечення позову до пред'явлення позову до суду – задовольнити частково.

Накласти арешт на будинок, який знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Знам'янський район, село Богданівка, вулиця Центральна, будинок 232, загальна площа: 45.4 кв.м, житлова площа: 19.3 кв.м, та належить ОСОБА_2.

Стягувач – ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований та проживає: ІНФОРМАЦІЯ_5.

Боржник – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрована та проживає: ІНФОРМАЦІЯ_6, 27431.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Кіровоградської області протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

У відповідності до п.15 п.п.15.5 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Дата складення ухвали - 23 березня 2018 року.

Суддя Знам’янського міськрайонного суду

Кіровоградської області Є ОСОБА_8