Рішення № 72917951, 22.03.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2018 р. № 490/587/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1,54001 до відповідача:Управління соціальних виплат і компенсацій Центрального району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, вул. Декабристів, 25, м. Миколаїв, 54017 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Адміністрація Центрального району Миколаївської міської ради, вул. Інженерна, 1, м. Миколаїв, 54001 про:визнання протиправними дій; скасування рішення про відмову від 13.11.2017; зобов'язання вчинити певні дії,

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з позовом до суду про визнання протиправними дій та скасування рішення-повідомлення від 13.11.2017 № 2763 Управління соціальних виплат і компенсацій Центрального району Департаменту праці і соціального захисту населення Миколаївської міської ради (надалі - відповідач або Управління) про відмову ОСОБА_1 у призначені допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1) та зобов'язати Управління призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини в розмірі 41 280 грн.

В якості третьої особи позивач вказав Адміністрацію Центрального району Миколаївської міської ради (надалі - третя особа).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що він перебуваючи з дружиною та дітьми на території Російської Федерації, на час народження їхнього сина ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1), подав до Міністерства соціальної політики України електронну заяву про призначення державної допомоги при народженні дитини. Після того, як позивача з сім'єю було депортовано до України, він 07.11.2017 звернувся до Управління з письмовою заявою про призначення державної допомоги при народженні дитини. 07.11.2017 Управлінням було прийнято рішення про відмову у призначені допомоги (ар. спр. 54) у зв'язку з пропуском строку подання такої заяви, про що було інформовано позивача повідомленням від 13.11.2017 № 2763 (ар. спр. 8). Позивач з вказаним рішенням не погодився, що стало підставою для звернення до суду.

16.03.2018 від третьої особи надійшли письмові пояснення, щодо позову, в яких вона вказала на те, що Управлінням рішення про відмову у призначені допомоги при народженні дитини прийнято правомірно та підстави для задоволення позову відсутні.

19.03.2018 від Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (надалі - Департамент) надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві Департамент зазначив, що позивачем було пропущено строк, визначений законодавством для подання заяви для призначення державної допомоги при народженні дитини, вказаний строк є граничним, і можливість його поновлення законом не передбачена. Стосовно подачі позивачем електронної заяви для призначення допомоги, Департамент вказав, що заява не відповідала формі встановленого зразка Мінсоцполітики № 441. Також, Департамент вказав на те, що він як розпорядник бюджетних коштів здійснює платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, складеними відповідно до Бюджетного кодексу України.

19.03.2019 позивач подав відповідь на відзив. Оскільки, відповідно до частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив, суд відповідь на відзив до уваги не приймав.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

07.11.2017 позивач звернувся до Управління із заявою про призначення державної допомоги при народженні його сина ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1). Рішенням від 07.11.2017 позивачу було відмовлено у призначені допомоги при народженні дитини. Рішення мотивовано тим, що позивачем було пропущено строк звернення для призначення допомоги при народженні дитини.

Відповідно до статті 1 Закону України від 21.11.1992 № 2811-XII «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (надалі - Закон № 2811), громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону № 2811, призначається державна допомога при народжені дитини.

Як зазначено в статті 5 Закону № 2811, всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника).

Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини (частина шоста статті 11 Закону № 2811). Такий самий строк для звернення за призначенням допомоги, передбачений пунктом 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 (надалі - Порядок).

Допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання. Для призначення допомоги при народженні дитини органу соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подається: заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики; копія свідоцтва про народження дитини (з пред'явленням оригіналу). Жінки, які мають зареєстроване місце проживання на території України і народили дитину під час тимчасового перебування за межами України, подають видані компетентними органами країни перебування і легалізовані в установленому порядку документи, що засвідчують народження дитини, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України (пункти 10, 11 Порядку).

ОСОБА_3 (син позивача) народився 29.12.2014 року, а з заявою про призначення допомоги при народженні дитини позивач звернувся лише 07.11.2017, тобто після закінчення законодавчо встановленого строку для звернення з відповідною заявою.

В матеріалах справи відсутні докази (зокрема відривний талон від заяви відповідного зразка) того, що позивач чи його дружина зверталися до Управління протягом встановленого 12-місячного строку із заявами про призначення допомоги при народженні дитині.

Посилання позивача на те, що його дружиною було вчасно (25.12.2015) надіслано електронну заяву, на ім'я Міністра соціальної політики України, суд відхиляє, оскільки вказана заява не відповідала формі, встановленої Порядком (до внесення змін в листопаді 2016 року), яка передбачала лише особисту подачу заяви одним з батьків дитини до Управління. Крім того, навіть після змін, які були внесені до Порядку (в листопаді 2016 року), відповідно до яких передбачається можливість подання електронної заяви, але без електронного цифрового підпису громадянина, органом соціального захисту населення допомога могла призначатися лише після підписання у місячний строк зазначеної заяви.

Строк подання заяви для призначення допомоги при народженні дитини є граничним і можливості його поновлення не передбачено жодним законом.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про законність дій Управління та про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 241-243, 246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54001, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління соціальних виплат і компенсацій Центрального району Департаменту праці і соціального захисту населення Миколаївської міської ради (вул. Декабристів, 25, м. Миколаїв, 54017) відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна